Рішення

від 12.12.2023 по справі 916/4339/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4339/23

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом Концерна "Військторгсервіс" (вул.Молодогвардійська,буд.28-А,Київ 151,03151) в особі, якою є Філія "Південна" Концерну "Військторгсервіс" ( пров. Штабний, 1, Одеса, Одеська область, 65012) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Баско логістик" (вул. Різовська, 33, кв.6, м. Одеса, 65091) про стягнення 220107,35 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Військторгсервіс" в особі Філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско логістик" 220107,35 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про надання послуг № ВКС-1018 від 01.09.2022.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4339/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачам строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачам ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачам рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "за закіняенням терміну зберігання"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачі мали доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

01 вересня 2022 року між Концерном «Військторгсервіс», в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» ( далі - Позивач або Виконавець за договором ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Баско логістик» ( далі Відповідач або Замовник за Договором, скорочено - ТОВ ТОВ «Баско логістик» ), було укладено заяву про акцепт публічного договору про надання послуг за N BKC-1018 ( далі - Акцепт ), відповідно до якого сторонами погоджено надання послуги з розміщення майна та надання послуг за адресою: на закритій території, у м. Одеса, вул. Боровського, 32, приміщення буд. «Н» та «А» та на відкритій території, на умовах, що зазначені у публічному договорі про надання послуг ( далі - Публічний договір про надання послуг N ВКС-1018 ), який розміщений на веб сайті Виконавця за посиланням: https://vts.org.ua/.

Відповідно до змісту Акцепту, Замовник за Договором підтверджує повне та беззастережне акцептування ( погодження ) Публічної пропозиції та укладення Договору з Концерном «Військторгсервіс», в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс».

Договір діє з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2023 року, або до моменту його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов?язків.

Вартість послуг складає, всього на місяць 13 625 грн., 00 коп. з ПІДВ.

Відповідно до додаткової угоди No 1 від 30.11.2023 року до Публічного договору про надання послуг, сторонами було погоджено зміну ціни договору, шляхом зменшення, яка складає - 6 812 грн., 50 коп.

Відповідно до п. 1.1. Акцепту, сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється в період з 20 по 25 число поточного місяця за наступний місяць надання послуг на зі підставі виставлених рахунків Виконавця.

Згідно з п. 1.5. Акцепту, підписанням цієї заяви Замовник підтверджує, що ознайомлений та згоден з умовами публічного договору про надання послуг, вважає його умови прийнятними та обов?язковими для себе та зобов?язується їх виконувати.

Пунктом 3.1. Публічного договору про надання послуг встановлено, що Виконавець зобов?язується надати Замовнику послуги з метою сприяння останньому в тимчасовому розміщенні товарно-матеріальних цінностей та/ або іншого майна Замовника або майна третіх осіб, визначеного на розсуд Замовника, а саме: тимчасове розміщення та складування на відкритому майданчику та у приміщеннях Виконавця майна Замовника під час здійснення їх приймання від постачальників, а також з метою їх сортування, комплектування партій товарів та їх подальшого відправлення автомобільним транспортом, та іншої законної господарської діяльності; можливість використання адреси, зазначеної у п. 3.2. даного Договору, для зазначення в якості поштової адреси Замовника та допуск на територію Виконавця постачальників та перевізників, що здійснюють доставки Замовнику, а також покупців та перевізників, що приймають майно від Замовника; доступ працівників Замовника до джерела електричної енергії з напругою 230 В +/- 6% і частотою току 50 гц з виходом, обладнаним євро- розеткою в робочий час Виконавця (з 8:30 до 17:30, обідня перерва з 13:00 до 13:45; вихідні дні - субота та неділя, святкові та неробочі дні згідно з чинним законодавством), або в будь-який інший час за попередньою домовленістю Сторін з метою тимчасового підключення комп??ютерної та іншої офісної техніки Замовника; доступ працівників Замовника в робочий час Замовника або в будь-яки

Всі умови Договору, викладені в цій Публічній оферті, є обов?язковими для Сторін. Якщо Замовник не згодний з умовами Договору, він має право не укладати цей Договір. Відповідно, Замовник, який здійснив Акцепт, підтверджує своє ознайомлення та згоду з усіма умовами цього Договору ( п. 2.2., 2.3. Публічного договору про надання послуг ).

Виконавець має право Вимагати своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги сприяння господарській діяльності ( п. 4.1.1. Публічного договору про надання послуг .

Замовник зобов?язаний: отримувати від Виконавця щомісячні Акти приймання-передачі наданих послуг та підписувати їх на умовах, визначених даним Договором; оплачувати інші послуги, надані Виконавцем на умовах, визначених у цьому Договорі ( п. 4.5.1.; п. 4.5.2 Публічного договору про надання послуг ).

Відповідно до п. 5.4. Публічного договору про надання послуг, замовник здійснює оплату послуг в період з 20 по 25 число поточного місяця за наступний місяць надання послуг, та компенсує Виконавцю комунальні послуги за попередній місяць, на підставі виставлених засобами електронної пошти рахунків Виконавця. Адресою електронної пошти Виконавця для _направлення рахунків є: vijsktorgservisorenda@gmail.com Адреса електронної пошти Замовника для отримання рахунків зазначається у заяві про акцепт даного Договору.

Згідно з п. 5.7. Публічного договору про надання послуг, у кожному звітному місяці Сторони підписують Акт приймання - передачі наданих послуг станом на останній. робочий день звітного періоду.

Акт приймання-передачі наданих послуг має бути підготовлений Виконавцем та отриманий Замовником для підписання не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним. т У разі відсутності звернення Замовника до Виконавця у зазначений термін, акти вважається отриманим Замовником. Цей Акт має бути розглянутий та підписаний Замовником та повернутим Виконавцю протягом пяти календарних днів з дати отримання, або у цей же термін має бути надана письмова мотивована відмова. У разі неподання у вказаний строк мотивованої відмови, Акт вважається підписаним, а послуги - прийнятими ( п. 5.8. Публічного договору про надання послуг ).

Позивач зазначає, що в порушення вищенаведених умов Публічного договору про надання послуг, ТОВ «Баско логістик» не оплачено надані послуги та компенсаційні витрати, внаслідок чого у Товариства. виникла заборгованість перед Концерном «Військторгсервіс», в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс». Станом на 19.09.2023 року загальна заборгованості - складає 148331 грн. 77 коп., за період з 31.08.2022 року по 19.09.2023 року, що підтверджується: первинними документами як акти надання послуг; бухгалтерською довідкою; оборотно сальдовим відомостями про падання послуг ( картка рахунку ) та компенсацію комунальних витрат; актами звіряння про надання послуг та компенсацію комунальних витрат.

Позивач також вказує, що Листом від 13.07.2023 року ( вх. № 996 ), ТОВ «Баско логістик» визнав за собою заборгованість за Публічним договором про надання послуг ВКС-1018, у розмірі - 120 574 грн., 28 коп., станом на 13.07.2023 року. Належне надання послуг за Публічним договором з боку Концерну «Військторгсервіс», в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», підтверджується численними актами надання - послуг: No 75 від 31.01.2023 року ( надання послуг зберігання ); No 76 від 31.01.2023 року ( надання послуг зберігання ); No 411 від 28.02.2023 року ( надання послуг зберігання ); N° 867 від 31.03.2023 року ( надання послуг зберігання ); No 1216 від 30.04.2023 року ( надання послуг зберігання ); No 1153 від 31.05.2023 року ( надання послуг зберігання ); N° 1687 від 30.06.2023 року ( надання послуг зберігання ): N° 2049 від 31.07.2023 року ( надання послуг зберігання ); N° 2497 від 31.08.2023 року; No 2860 від 30.09.2023 року; No 284 від 31.01.2023 року ( компенсація комунальних послуг ); No 642 від 28.03.2023 року ( компенсація комунальних послуг ); No 991 від 31.03.2023 року ( компенсація комунальних послуг ); No 1453 від 30.04.2023 року ( компенсація комунальних послуг ); No 1892 від 31.05.2023 року ( компенсація комунальних послуг ); No 1768 від 31.05.2023 року ( компенсація комунальних послуг); N° 1850 від 31.05.2023 року ( компенсація комунальних послуг ); No 2411 від 30.06.2023 року ( компенсація комунальних послуг ); No 2667 від 30.06.2023 року ( компенсація комунальних послуг ); No 2791 від 31.07.2023 року ( компенсація комунальних послуг); No 3036 від 31.07.2023 року ( компенсація комунальних послуг).

Позивач також зазначає, що додатково на адресу Відповідача було направлено претензію про необхідність візування актів наданих послуг за Публічним договором про надання послуг N° KC-1018, за попередній період, вимоги якої Відповідачем було проігноровано.

Приймаючи до уваги, що Відповідачем протиправно не виконано обов`язок з оплати за надані послуги, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи та просить суд про стягнення з відповідача 220107,35 грн., з яких заборгованість за пооставлений товар - 148331,77 грн., штраф - 54384,30грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 3 % річних в сумі 4693,78грн. та інфляційні в розмірі 12697,50грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1, ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов?язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання ( ч. 1, ст. 946 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1, ст. 947 ЦК України, витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встанвлено судом, 01 вересня 2022 року між Концерном «Військторгсервіс», в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» ( далі - Позивач або Виконавець за договором ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Баско логістик» ( далі Відповідач або Замовник за Договором, скорочено - ТОВ ТОВ «Баско логістик» ), було укладено заяву про акцепт публічного договору про надання послуг за N BKC-1018 ( далі - Акцепт ), відповідно до якого сторонами погоджено надання послуги з розміщення майна та надання послуг за адресою: на закритій території, у м. Одеса, вул. Боровського, 32, приміщення буд. «Н» та «А» та на відкритій території, на умовах, що зазначені у публічному договорі про надання послуг ( далі - Публічний договір про надання послуг N ВКС-1018 ), який розміщений на веб сайті Виконавця за посиланням: https://vts.org.ua/.

Відповідно до додаткової угоди No 1 від 30.11.2023 року до Публічного договору про надання послуг, сторонами було погоджено зміну ціни договору, шляхом зменшення, яка складає - 6 812 грн., 50 коп.

Відповідно до п. 1.1. Акцепту, сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється в період з 20 по 25 число поточного місяця за наступний місяць надання послуг на зі підставі виставлених рахунків Виконавця.

Станом на 19.09.2023 року загальна заборгованості - складає 148331 грн. 77 коп., за період з 31.08.2022 року по 19.09.2023 року, що підтверджується: первинними документами як акти надання послуг; бухгалтерською довідкою; оборотно сальдовим відомостями про падання послуг ( картка рахунку ) та компенсацію комунальних витрат; актами звіряння про надання послуг та компенсацію комунальних витрат.

В порушення вищенаведених умов Публічного договору про надання послуг, ТОВ «Баско логістик» не оплачено надані послуги та компенсаційні витрати, внаслідок чого у Товариства. виникла заборгованість перед Концерном «Військторгсервіс», в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс».

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 148331,77 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором -штраф в розмірі 54384,30грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 3 % річних в сумі 4693,78грн.та інфляційні в розмірі 12697,50грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, у пункті 6.7. Публічного договору про надання послуг зазначено, що за несвоєчасну або неповну оплату за надані Виконавцем послуги, Замовник сплачує на користь Виконавця суму заборгованості із урахуванням штрафу у розмірі 10% від суми щомісячного платежу за кожен випадок несвоєчасної або неповної оплати, котрий автоматично нараховується з 26 числа поточного місяця.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляцйних та штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом штраф в розмірі 54384,30грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 3 % річних в сумі 4693,78грн. та інфляційні в розмірі 12697,50грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ??? Товариства з обмеженою відповідальністю «Баско логістик» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44593821. 65091, м. Одеса, вул.Різовська, 33, кв. 6 ) на користь Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1, ідентифікаційний код юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи: 35123222), основну заборгованість в розмірі 148331 грн. 77 коп., штрафу 10% за порушення умов договору в розмірі 54384 грн. 30 коп., інфляційні в розмірі 12 697 грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 4693 грн. 78коп. та 3301,62 грн. судового збору.

Рішення підписано 12.12.2023 року у зв`язку з призупиненням роботи в КП "Діловодство спеціалізованого суду" згідно з наказом керівника апарату суду від 30.11.2023 та відновленням роботи КП "Діловодство спеціалізованого суду" з 08.12.2023р. згідно з наказом голови суду від 07.12.2023р.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов