Рішення

від 06.12.2023 по справі 921/642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/642/23 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання: Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСЕВА"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення основного боргу в розмірі 693 000 грн, 3% річних в сумі 6 265,48 грн, двох відсотків вартості відвантаженого товару за кожен день використання товарного кредиту, що становить 1 524 600 грн.

за участі представника позивача: Павлик В.І.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСЕВА" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору в частині оплати поставленого товару, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування 3% річних та двох відсотків вартості відвантаженого товару за кожен день використання товарного кредиту, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач у жодне судове засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надіслання ухвал на адресу, яка зазначена у позовній заяві.

При цьому суд звертає увагу сторін на приписи частини 1 статті 202 ГПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В свою чергу, поштова кореспонденція, яка надсилалася відповідачу за адресою, що зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду із зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про час, місце та дату розгляду справи. Тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Розгляд спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСЕВА" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) 23.12.2023 було укладено договір поставки №22/21 (далі-Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Покупця товар - насіння сільськогосподарських культур, а Покупець в порядку та умовах, визначених в цьому договорі, зобов`язується прийняти та оплатити його.

Умови щодо найменування/асортименту, кількості, вартості/ціни та оплати товару, базису, строку та місця здійснення поставки товару сторони погоджують у специфікаціях, які в силу п.1.2 є невід`ємними частинами цього договору.

У 2-му розділі сторони визначили порядок розрахунків. Так, ціна за одиницю товару (в тому числі ПДВ) та загальна вартість відповідної партії товару (в тому числі ПДВ), що визначена в специфікації є дійсною до повної її оплати за цим договором. Загальна вартість договору складає вартість поставленого Постачальником товару та прийнятого Покупцем згідно всіх видаткових накладних за даним договором. розрахунки за товар здійснюються Покупцем шляхом 100% передоплати. За письмовою згодою сторін, може бути передбачений інший строк розрахунку за поставлений товар.

Якщо інше окремо не погоджено сторонами, поставка товару здійснюється на умовах: FCA склад Постачальника (відповідно до ІНКОТЕРМС-2020). Адреса складу Постачальника зазначається в специфікації (-ях) до договору, які є невід`ємною складовою цього договору. Термін поставки конкретної партії товару визначається в специфікації (-ях). Якщо інше окремо не погоджено сторонами, передача товару Постачальником і прийом його Покупцем проводиться у місці здійснення поставки, зазначеному в п.5.1. за наявності у Покупця довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої Покупцем та інших документів, передбачених законодавством України (п.п. 5.1., 5.2., 5.3.).

Згідно з п.10.1. укладеного правочину, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до "31" грудня 2022 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення строку дії договору не заявить у письмовій формі про його розірвання, він вважається автоматично є продовженим на тих самих умовах, до моменту оформлення документів щодо його розірвання.

Відповідно до п.10.2 Договору закінчення його строку не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

В подальшому між сторонами було підписано Специфікацію №2 від 12.05.2023 до договору поставки №22/21 від 23.12.22р, у якій контрагенти визначили, що загальна вартість товару за цією специфікацією складає 693 000 грн, в тому числі ПДВ - 85 105,26 грн.

Поставка товару здійснюється Постачальником у відповідності з правилами "ІНКОТЕРМС-2020" на умовах: FCA (склад Продавця) за адресою: м. Тернопіль, вул. Петра Батьківського, 35. Факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною (п.п. 3, 4 Специфікації ).

Згідно із п.6 Специфікації оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється Покупцем без дотримання умов п.2.3 Договору в наступному порядку: 20% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 12.05.2023. Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення; Покупець сплачує Постачальнику 80% від загальної вартості товару, що вказана в п.2 цього додатку, не пізніше 27 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач поставив Покупцю матеріальні цінності на загальну суму 693 000 грн, що підтверджується видатковою накладною №41 від 01.06.2023. Зазначений первинний документ бухгалтерського обігу підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень і заперечень, та скріплений відтисками печаток обох суб`єктів господарювання. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 693 000 грн.

Водночас, на час вирішення цього спору судом , неоплачена основна заборгованість приватного підприємця за поставлений товар становить 373 000 грн. ЇЇ стягнення, разом із нарахованими відсотками, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наявну в матеріалах справи видаткову накладну, суд дійшов висновку, що заборгованість приватного підприємця по спірній поставці, на час звернення до суду, становила 693 000 грн.

Водночас, в ході судового розгляду цього спору позивачем повідомлено про часткову сплату відповідачем основного боргу в розмірі 320 000 грн, в підтвердження чого долучено платіжну інструкцію №13/11/2023 від 13.11.2023.

При цьому суд звертає увагу на те, що дана заборгованість відповідача існувала станом на день відкриття провадження у справі і була сплачена останнім в ході судового розгляду. Наведене слугує підставою для закриття провадження у справі в цій частині за правилами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином неоплаченою залишається основна заборгованість в розмірі 373 000 грн, з огляду на що її слід стягнути в судовому порядку, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Щодо стягнення 2% від вартості відвантаженого товару за кожен день використання товарного кредиту, суд зазначає наступне.

У пункті 2.6 спірного правочину його контрагенти домовилися про те, що у випадку несплати Покупцем відвантаженої партії товару у строк, визначений для його поставки, Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим йому на умовах товарного кредиту, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 2% від вартості відвантаженого товару за кожен день використання товарного кредиту до повного погашення заборгованості.

Вказані умови Договору кореспондують з положеннями ст.694 ЦК України, згідно яких договором купівлі-продажу може бути передбачено продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а частина 5 цієї статті передбачає нарахування на прострочену суму процентів, відповідно до ст.536 цього Кодексу, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у випадку прострочення покупцем оплати товару.

За змістом п.п.14.1.245 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України товарним кредитом вважаються товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.

Таким чином, якщо обидва учасники договірних відносин за взаємною згодою досягли відповідної домовленості, то за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати нараховані проценти. При цьому законодавець обумовив, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Як зазначалось вище, право передбачити в договорі обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п`ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов`язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З наведеного в сукупності та враховуючи зазначену у постанові №910/14180/18 від 03.12.2021 правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, слід прийти до висновку, що передбачене у Договорі право продавця нараховувати покупцеві два відсотки від неоплаченої суми за кожен день використання товарного кредиту, у спосіб за один календарний день, а не за календарний рік, не змінює правову природу таких процентів та відповідає положенням, закріпленим, зокрема у статті 536, частині п`ятій статті 694 Цивільного кодексу України.

При цьому доречним є зауважити, стосовно правової природи відсотків за користування товарним кредитом. Так, зокрема, не підлягає ототожненню поняття відповідальності у вигляді пені та відсотків за користування товарним кредитом. Адже, згідно ст.536 ЦК України, на яку є посилання у ч.5 ст.694 ЦК України проценти сплачуються за користування чужими грошовими коштами, і проценти не є відповідальністю.

У спірних правовідносинах, підписавши договір поставки №22/21 від 23.12.2022, Постачальник та Покупець домовились, що останній має право здійснити 100 відсоткову передоплату або провести розрахунок в інший строк. Тобто такі договірні умови надали відповідачу можливість на власний розсуд обирати спосіб оплати : в строки визначені п. 2.3Договору (чи Специфікації) або скористатись товарним кредитом зі сплатою відсотків за його використання. Сто відсоткову передоплату на умовах договору приватний підприємець не здійснив, а отже тим самим зробив свій вибір і погодився на те, що товар рахується таким, що поставлений йому на умовах товарного кредиту.

Згідно викладеного позивачем у позовній заяві розрахунку оплати за користування товарним кредитом, заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом становить 1 524 600 грн. Перевіривши цей розрахунок суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1 524 600 грн заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, вірно обчислені та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За даними поданого Товариством розрахунку, через неналежне виконання умов Договору, відповідачу за період з 08.06.2023 до 25.09.2023 здійснено нарахування 3% річних у розмірі 6 265,48 грн.

Перевіривши правильність проведених обрахунків, враховуючи суму боргу та період його прострочення, а також п.6 Специфікації, судом встановлено, що правомірною є заявлена позивачем сума 3% річних в розмірі 5 308,57 грн. В решті позову, в частині стягнення 3 % річних слід відмовити за безпідставністю їх нарахування.

Як наслідок, судом задовольняються вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 основного боргу у розмірі 373 000 грн, двох відсотків вартості відвантаженого товару за кожен день використання товарного кредиту, що становить 1 524 600 грн, 3% річних у розмірі 5 308,57 грн, як таких, що підтверджені матеріалами справи та законодавчими актами, які регламентують спірні правовідносини.

При цьому суд звертає увагу учасників даного спору на те, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Вона полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому суд констатує, що Товариство заявлені у справі та задоволені судом позовні вимоги підтвердило належним чином. Натомість, приватний підприємець поданими доказами їх не спростував.

Судовий збір в сумі 4800 грн у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Решта судових витрат, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 183, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСЕВА" (вул. Живова, 15б, м. Тернопіль, 46008, ідент. код 39923723) - основний борг у розмірі 373000 (триста сімдесят три тисячі) грн, 3% річних у розмірі 5 308 (п`ять тисяч триста вісім) грн 57 коп., двох відсотків вартості відвантаженого товару за кожен день використання товарного кредиту, що становить 1 524 600 (один мільйон п`ятсот двадцять чотири тисячі шістсот) грн та 28 543 (двадцять вісім тисяч п`ятсот сорок три) грн 64 коп. в повернення сплаченого судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основного боргу в сумі 320 000 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено - 13.12.2023.

Суддя О.В. Руденко