Рішення

від 12.12.2023 по справі 922/4307/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4307/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1) до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (64340, Харківська обл., Ізюмський р-н, село Оскіл, вул. Слобідська, 1) про стягнення 633542,31 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Відділу освіти, культури, молоді та спорту Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

- 436829,88 грн. основного боргу;

- 86321,36 грн. пені;

- 16463,42 грн. 3 % річних;

- 93927,65 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №19-1025/21-БО-Т від 29.10.2021 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за природний газ в період з листопада 2021 р. по березень 2022 р., у встановлені договором строки.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, ці витрати складаються з витрат з оплати судового збору у розмірі 9503,13 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

07.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи (вх. №30438).

10.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №30761) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

17.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №31517) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Позивач про розгляд даної справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного документу, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене) від 13.10.2023" до електронного кабінету підсистему "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) щодо позивача.

Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме копії ухвали про відкриття провадження у справі від 13.10.2023 №026235 уповноваженій особі відповідача 24.10.2023.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 29.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 19-1025/21-БО-Т (далі - Договір) (а.с. 23-33), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2. Договору).

Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 - 3.6 Договору.

Так, відповідно до умов пункту 3.5. Договору, приймання-передача газу, поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу.

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника (п. 3.5.2. Договору).

Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.4. Договору).

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору (п.3.5.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач передав відповідачу в період з листопада 2021 по березень 2022 замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу, в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об`єму) наведено в п. 2.1 Договору.

На виконання умов Договору, протягом листопада 2021 - березня 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 904682,38 грн. Вказана обставина підтверджується проектами актів, що направлялись відповідачу для підписання, однак підписаними від відповідача на адресу позивача не надходили та даними щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, щодо використання природного газу споживачем з ЕІС-кодом 56XS0001756NZ00J (щодо обсягів природного газу, поставленого з листопада 2021 по березень 2022 з ресурсу позивача.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає про те, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за природний газ у розмірі 436829,88 грн. і таким чином останнім, як споживачем за Договором не виконано умови Договору щодо оплати отриманого природного газу у встановлені договором строки.

Зазначена заборгованість залишилась з боку відповідача несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечив в частині заявлених до стягнення 86321,36 грн. пені, 16463,42 грн. 3 % річних та 93927,65 грн. інфляційних втрат. та просить суд відмовити в їх задоволенні повністю. На обґрунтування своїх заперечень у своєму відзиві зазначає про те, що у період з 06.03.2022 по 24.09.2022 с.Оскіл та інші населені пункти Оскільської сільської територіальної громади були тимчасово окуповані російською федерацією та на вказаних територіях велися бойові дії, в результаті яких було зруйноване та спалене орендоване Відділом освіти, культури, молоді та спорту приміщення, знищена вогнем вся документація, у тому числі і Договір від 29.10.2021 №19-1025/21-60-1 постачання природного газу.

Після деокупації території Оскільської сільської територіальної громади відповідачем проводилися переговори з позивачем щодо необхідності укладання додаткової угоди для реєстрації бюджетних зобов`язань за вищезазначеним договором постачання природного газу згідно з Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, з метою повного виконання у 2023 році розрахунків за спожитий у 2021-2022 роках спожитий природний газ у сумі 436829,88 грн., втім згоди в наданні позивачем належним чином оформлених актів приймання-передачі природного газу, копії договору, додаткової угоди до договору, досягнуто не було, що унеможливило реєстрацію бюджетних зобов`язань та проведення розрахунків за спожитий природний газ у 2023 році.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Укладений між сторонами договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи установлено, що на виконання умов Договору, протягом листопада 2021 - березня 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 904682,38 грн.

Вищенаведене підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями проектів актів, що направлялись відповідачу для підписання, однак підписаними від відповідача на адресу позивача не надходили та даними щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, щодо використання природного газу споживачем з ЕІС-кодом 56XS0001756NZ00J (щодо обсягів природного газу, поставленого з листопада 2021 по березень 2022 з ресурсу позивача.

Відповідно до умов пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання передбаченого умовами Договору постачання природного газу № 19-1025/21-БО-Т від 29.10.2021 грошових зобов`язань зі своєчасної та повної оплати фактично переданого природного газу в розмірі 436829,88 грн.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 436829,88 грн., як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Також, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 86321,36 грн.

З огляду те, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Так, відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).

Відповідно до умов пункту 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, за неналежне виконання умов Договору сторони передбачили та погодили відповідальність, передбачену у вищевказаному п. 7.2. Договору.

У даному разі, матеріалами справи установлено, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

За розрахунком позивача, пеня за становить 86321,36 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з умов п. 7.2. Договору, приписів ст. 231 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 86321,36 грн. пені є обґрунтованими, тому належать до задоволення.

При цьому, заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки, як слушно було зазначено позивачем у відповіді на відзив, спірна заборгованість виникла ще в 2022 році, при цьому, останній платіж відповідачем було здійснено ще в 2021 році, отже ще до початку вторгнення росії до України.

Відповідно до відзиву відповідача у період з 06.03.2022 по 24.09.2022 територія Оскільської сільської територіальної громади була під тимчасовою окупацією, отже з 25.09.2022 вже минуло більше одного року, проте у період з грудня 2021 року відповідачем не було здійснено жодного платежу на погашення існуючої заборгованості та таких доказів матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені обґрунтовані, документально підтвердженими та відповідачем зі свого боку не спростовані, а тому відсутні правові підстави для відмови позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення пені.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16463,42 грн. 3 % річних та 93927,65 грн. інфляційних втрат.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних в розмірі 16463,42 грн. та інфляційних витрат в розмірі 93927,65 грн., суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, відповідачем за свого боку позовні вимоги в цій частині не спростовані, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16463,42 грн. 3 % річних та 93927,65 грн. інфляційних втрат належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для повного задоволення позову не спростовує.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 9503,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (64340, Харківська обл., Ізюмський р-н, село Оскіл, вул. Слобідська, 1, код ЄДРПОУ 43186863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) - 436829,88 грн. основного боргу; 86321,36 грн. пені; 16463,42 грн. 3 % річних; 93927,65 грн. інфляційних втрат та 9503,13 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" грудня 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв