Рішення

від 06.12.2023 по справі 926/3953/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/3953/23

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до приватного підприємства Магістраль Буд Україна, Чернівецька обл.

про стягнення заборгованості в сумі 14451,10 грн.

представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного підприємства Магістраль Буд Україна про стягнення заборгованості в сумі 14451,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано несплатою відповідачем за період з 01.06.2021 по 18.10.2021 орендних платежів за договором оренди нерухомого майна №10 від 16.01.2019, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 11653,58 грн. У зв`язку з несвоєчасним поверненням об`єкта оренди позивачем нараховано неустойку за період з 08.10.2021 по 18.10.2021 у сумі 1648,64 грн., а також 1148,88 грн пені за несвоєчасне внесення орендної плати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2023 справу №926/3953/23 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.10.2023.

Ухвалою від 17.10.2023 відкладено підготовче засідання на 14.11.2023.

Ухвалою від 14.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 06.12.2023.

06.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 06.12.2023 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що ухвали по справі 926/3953/23 (зокрема і ухвала від 14.11.2023) з повідомленням про дату, час і місце судового засідання надсилались на офіційну адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв`язку. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно яких відповідачем отримано ухвали по справі 926/3953/23 (зокрема і ухвалу від 14.11.2023).

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на те, що судом здійснено всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

08.11.2018 Приватне підприємство "МАГІСТРАЛЬ БУД УКРАЇНА" (відповідач, орендар) звернулось із заявою до Департаменту економіки Чернівецької міської ради (орендодавець) про намір орендувати приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, 9-А/Б загальною площею 19,40 кв. м. для використання під офіс терміном на 2 роки 11 місяців.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.12.2018 № 761/28 погоджена передача в оренду на загальних умовах терміном на 2 роки 11 місяців відповідачу приміщення загальною площею 19,40 кв. м. за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, 9-А/Б.

16.01.2019 між сторонами було укладено договір оренди № 10, згідно пункту 1.1 якого орендодавець на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради, передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення (298-1)-(298-3) підвалу будівлі літ. Б загальною площею 19,40 кв .м., яке розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, 9А/Б, з метою використання під офіс.

16.01.2019 за актом передання-приймання об`єкта оренди орендодавець передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди нежитлові приміщення (298-1)-(298-3) підвалу, загальною площею 19.4 кв. м.

Пунктом 1.5 договору оренди передбачено, що його укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 16.01.2019 року до 15.12.2021 року (включно).

Вартість об`єкта оренди становить 129007,00 грн (без урахування податку на додану вартість) відповідно до звіту про оцінку майна (п. 1.2 договору).

Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців і знаходиться на балансі Департаменту житлово-комунального господарства (п. 1.4 договору).

Відповідно до п.1.6 договору обчислення строку дії цього договору починається з моменту його укладення. Моментом укладення договору є дата підписання його сторонами та скріплення печатками сторін.

Пунктом 2.1 договору визначено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладення договору, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору на дату його укладення з урахуванням ПДВ становить 2373,17 гривень.

Нарахування орендної плати починається з дня підписання договору. Орендна плата за перший місяць сплачується орендарем залежно від кількості календарних днів оренди майна. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України (п. 2.2-2.4 договору).

Відповідно до п. 2.11 договору розмір орендної плати може бути переглянуто за погодженням сторін або на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни цін і тарифів (ставки орендної плати), істотної зміни стану об`єкта оренди та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, в тому числі рішеннями міської ради, що набрали чинності, у порядку визначеному законодавством.

В разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату по день передачі орендодавцю об`єкта оренди за актом приймання передання (п. 2.15 договору).

Відповідно до п. 4.1.3 договору до обов`язків орендаря належить своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 4.1.17 договору орендар зобов`язаний після закінчення строку дії договору у разі не продовження його на новий термін, чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, в разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

Заяви, пропозиції, повідомлення, претензії щодо змін, розірвання, припинення, продовження договору на новий термін та щодо інших його умов, надсилаються сторонами рекомендованими (цінними) листами з повідомленнями про їх вручення за адресами зазначеними у договорі (п. 7.6 договору).

18.02.2019 року Чернівецька міська рада на 67 сесії VII скликання прийняла рішення № 1620 "Про внесення змін до рішення міської ради VII скликання від 22.12.2018р. № 1604 "Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради", яким визначено дату утворення Департаменту розвитку з 21.02.2019 року та затверджено Положення "Про департамент розвитку Чернівецької міської ради", яким визначено, що останній є правонаступником Департаменту економіки по діючим договорам оренди приміщень.

01.04.2019 року між сторонами укладено додатковий договір про зміну орендодавця до договору оренди № 10 від 16.01.2019 року, відповідно до якого сторони підтвердили дійсність договору оренди № 10 від 16.01.2019 року, також зазначили, що Департамент розвитку Чернівецької міської ради є правонаступником Департаменту економіки Чернівецької міської ради в частині діючих договорів оренди нежитлових приміщень, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Чернівці. Всі інші пункти та умови договору незмінені, не скасовані та зберігають свою юридичну силу і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

29.01.2020 року та 12.04.2021 року орендодавець звернувся до відповідача з претензіями про наявність заборгованості по сплаті орендних платежів, які направленні йому у відповідності до вимог п. 7.6 договору оренди, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак вказані претензії залишені без відповіді.

15.04.2021 року рішенням Чернівецької міської ради від № 177 ліквідовано Департамент розвитку Чернівецької міської ради та утворено Управління комунальної власності Чернівецької міської ради з 01.07.2021.

31.05.2021 року Чернівецька міська рада на 6 сесії VIIІ скликання прийняла рішення № 253 "Про затвердження Положення про виконавчі органи Чернівецької міської ради", яким вирішено затвердити Положення про Управління комунальної власності Чернівецької міської ради. У вказаному Положенні визначено, що Управління комунальної власності Чернівецької міської ради є правонаступником Департаменту розвитку Чернівецької міської ради.

Відповідно до пункту 1.6. Положення про управління комунальної власності міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 31.05.2021 № 253 - управління є правонаступником представництва Фонду державного майна України в місті Чернівцях, Департаменту економіки Чернівецької міської ради та Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад в частині укладених до дати затвердження цього Положення договорів купівлі-продажу майна комунальної власності Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад, патентів на право оренди будівель (споруд, приміщень), договорів оренди та позички нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Чернівців, Коровійської та Чорнівської сільських рад та обліку комунального майна територіальної громади міста Чернівців, Коровійської та Чорнівської сільської рад, в тому числі в частині договорів оренди, по яких необхідно стягнути заборгованість з орендної плати за комунальне майно, та виявлених порушень і недоліків під час здійснення перевірок відповідними контролюючими органами.

З урахуванням наведених положень, Управління комунальної власності Чернівецької міської ради є належним позивачем.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2021 у справі №926/2718/21 (суддя Гушилик С.М.), яке набрало законної сили 07.10.2021, позовні вимоги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Приватного підприємства "МАГІСТРАЛЬ БУД УКРАЇНА" про стягнення заборгованості по орендній платі та пені в розмірі 16352,62 грн, розірвання договору та звільнення приміщення задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "МАГІСТРАЛЬ БУД УКРАЇНА" на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради заборгованість по орендній платі в розмірі 16352,62 грн, в тому числі пеню в сумі 449,24 грн та судовий збір в сумі 6810,00 грн. Розірвано договір оренди нерухомого майна №10 від 16.01.2019 року укладений між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (Департаментом розвитку Чернівецької міської ради) та Приватним підприємством "МАГІСТРАЛЬ БУД УКРАЇНА" на приміщення розташоване за адресою: м.Чернівці, вул. Комарова, буд. 9 А/Б, загальною площею 19,40 кв.м. з метою використання під офіс. Зобов`язано Приватне підприємство "МАГІСТРАЛЬ БУД УКРАЇНА" звільнити нежитлове приміщення яке знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. Комарова, буд. 9 А/Б, загальною площею 19,40 кв.м. шляхом передання нежитлового приміщення Управлінню комунальної власності Чернівецької міської ради.

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19). Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.

Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2021 у справі №926/2718/21 обставини щодо встановлення припинення договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди нерухомого майна та виникнення у відповідача обов`язку у вигляді негайного повернення орендодавцю речі є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.

19.10.2021 між сторонами підписаний Акт передання-приймання об`єкта оренди, згідно якого відповідач повернув, а позивач прийняв об`єкт оренди нежитлові приміщення (298-1)-(298-3) підвалу, загальною площею 19.4 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не сплачував орендні платежі за користування орендованим приміщенням, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі в сумі 11653,58 грн за період з 01.06.2021 по 18.10.2021.

Між позивачем та відповідачем виникли зобов`язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у ч.1 ст. 283 ГК України.

При цьому суд враховує, що орендні правовідносини між сторонами у даному спорі регулювались спеціальним законодавством.

Зокрема, з 01.02.2020 року введено в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, яким визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" 1992 року.

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Отже, орендні відносини між сторонами врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, що діяла до 01.02.2020 року.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (стара редакція) регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону). У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата орендарем вноситься незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до п. 4.1.3 договору орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На день розгляду спору відповідачем заборгованість по орендній платі жодними доказами не спростована, так само, як і відсутні дані про погашення відповідачем наявної заборгованості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору в частині своєчасного виконання зобов`язання по сплаті орендних платежів, а тому вимога про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 11653,58 грн за період з 01.06.2021 по 18.10.2021 (період, який не охоплений рішенням суду від 15.09.2021 у справі 926/2718/21) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування неустойки в сумі 1648,64 грн суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги використання відповідачем орендованого майна поза межами строку дії договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати, що становить 1648,64 грн, яка нарахована за період з 08.10.2021 по 18.10.2021, тобто період, після набранням законної сили судовим рішенням у справі №926/2718/21, а також станом по день фактичного повернення орендованого майна.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Пунктом 5.6. договору оренди встановлено, що у разі несвоєчасного повернення Орендарем Майна при припиненні або розірванні цього Договору він сплачує Орендодавцю додаткову компенсацію за використання Майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його Орендодавцеві за актом приймання-передання. В разі відмови Орендаря від складання та підписання акта приймання-передання об`єкта оренди, такий акт складається комісією, створеною Орендодавцем.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

19.10.2021 між сторонами підписаний Акт передання-приймання об`єкта оренди, згідно якого відповідач повернув, а позивач прийняв об`єкт оренди нежитлові приміщення (298-1)-(298-3) підвалу, загальною площею 19.4 кв.м.

У розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.

Так, застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладено у постанові від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки в сумі 1648,64 грн за період з 08.10.2021 (з врахуванням дати набрання законної сили рішенням суду від 15.09.2021 у справі №926/2718/21 07.10.2021) по 18.10.2021 (з врахуванням дати повернення об`єкта оренди відповідно до акту передання-приймання від 19.10.2021), суд вважає його арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені в сумі 1148,88 грн за несвоєчасне внесення орендної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 2.12 договору передбачено, що починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.4 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1148,88 грн за період з червня 2021 по жовтень 2021, суд вважає його арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, на підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №10 від 16.01.2019 в розмірі 14451,10 грн, з яких 11653,58 грн заборгованість з орендної плати, 1648,64 грн неустойка, 1148,88 грн пеня, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства Магістраль Буд Україна (60411, Чернівецька обл., Дністровський р-н., с. Валя Кузьмина, вул. Головна, 239, код ЄДРПОУ 39957071) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Петровича Якоба, 18, код ЄДРПОУ 44388619) заборгованість в сумі 14451,10 грн (з яких 11653,58 грн заборгованість з орендної плати, 1648,64 грн неустойка, 1148,88 грн пеня) та судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2023.

Суддя С.О.Миронюк