Рішення

від 13.12.2023 по справі 163/1835/23

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/1835/23

Провадження № 2/163/270/23

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головненського ліцею Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить визнати незаконним і скасувати наказ заступника директора Головненського ліцею Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області (далі Головненський ліцей) від 07 липня 2023 року № 60-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя французької мови у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та зі скороченням чисельності та штату працівників 14 липня 2023 року; поновити її на посаді вчителя французької мови вказаного ліцею; стягнути з відповідача 13108,29 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 19 робочих днів за період з 15 липня 2023 року по 10 серпня 2023 року, а також понесені судові витрати у вигляді правничої допомоги в сумі 16500,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що в Головненському ліцеї працювала вчителем французької мови 5-9 класів. Як вчитель вищої категорії, з урахуванням своєї кваліфікації, у тому числі здобутої за результатами проходження курсів підвищення кваліфікації за різними напрямками, в ліцеї викладала французьку мову, зарубіжну літературу, захист України. Також була членом профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників освіти і науки Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області, а з 09 березня 2021 року - секретарем цієї профспілкової організації. За період роботи неодноразово відзначалась (нагороджувалась) грамотами та подяками.

Незважаючи на такі обставини, наказом Головненського ліцею № 37-о/д від 18.04.2023 її було попереджено про звільнення з посади вчителя французької мови, яке відбудеться 14 липня 2023 року, і запропоновано зайняти посаду вчителя предмету «Захист України (основи медичних знань)». Не бажаючи бути звільненою, написала і подала директору ліцею заяви від 19.04.2023, 24.05.2023, 25.05.2023, у яких, відповідно, просила призначити її вчителем предмету «Захист України (основи медичних знань)», перевести на посаду вчителя-предметника з повним тижневим навантаженням, перевести на посаду вчителя зарубіжної літератури і Захисту України (основи медичних знань) з повним тижневим навантаженням. Тобто просила перевести на посади вчителя тих предметів, які викладала у 2021-2023 навчальних роках та з яких пройшла підвищення кваліфікації і отримала відповідні свідоцтва. Однак станом на липень 2023 року зазначені заяви розглянуті не були, а в усній бесіді повідомлено, що її буде звільнено незалежно від написаних нею заяв про переведення.

07липня 2023року профспілковийкомітет Первинної профспілкової організації працівників освіти і науки Головненської селищної ради постановив не дати згоди на розірвання із нею трудового договору з ініціативи роботодавця, запропоновано врегулювати питання звільнення з роботи шляхом переведення на іншу педагогічну посаду. Проте, наказом відповідача № 60-к/тр від 07 липня 2023 року її все-таки було звільнено з посади вчителя французької мови 14 липня 2023 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та зі скороченням чисельності та штату працівників.

Таке звільнення вважає незаконним перш за все з тих підстав, що відповідач не виконав покладеного на нього ч.3 ст.492 КЗпП України обов`язку щодо працевлаштування працівника, адже з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору відповідач не запропонував їй усі вакантні посади (іншу роботу, яку б вона могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо), які з`явились в установі протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Крім цього, вона є членом виборного профспілкового органу, тому для її звільнення необхідна не лише згода цього виборного органу, а й вищого виборного органу цієї професійної спілки. Проте всупереч ч.3 ст.252 КЗпП України за отриманням згоди вищого виборного органу професійної спілки на її звільнення відповідач взагалі не звертався. Відповідач також проігнорував вимоги ст.42 КЗпП України щодо переважного права працівника бути залишеним на роботі, внаслідок чого не врахував її кваліфікацію як вчителя вищої категорії, безперервний стаж роботи педагогічного працівника, систематичне підвищення кваліфікації, неодноразові відзнаки (нагороди) грамотами та подяками, відсутність дисциплінарних стягнень.

Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року за позовом відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам згідно їх процесуального статусу надано строки для подання заяв по суті спору у формі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

Відповідач Головненськийліцей Головненськоїселищної радиКовельського районуВолинської областів особійого директораСкопюка С.подав відзивна позовнузаяву,у якомупросив відмовитиу задоволеннізаявлених позовнихвимог тазакрити провадженняв справіу зв`язкуз відсутністюна данийчас предметаспору.В обґрунтуваннятакої позиціїзазначив,що з01вересня 2021року вГоловненському ліцеївідсутні класиз вивченняфранцузької мови(непередбачалося освітньоїпрограми),а позивачхоча йперебувала напосаді вчителяфранцузької мови,однак малапедагогічне навантаженнята викладалазарубіжну літературуі предмет«Захист України(основимедичних знань)».Щодо такогонавантаження ізмін умовпраці позивачбула ознайомлената незаперечувала.На підставінаказу від18.04.2023№ 37-о/дпозивач булапопереджена проїї звільненняз посадивчителя французькоїмови з14липня 2023року таїй булозапропоновано посадувчителя предмета«Захист України(основимедичних знань)»,який вонавикладала протягом2021-2022,2022-2023навчальні роки.19.04.2023позивач подалазаяву пропризначення їїна посадувчителя предмета«Захист України(основимедичних знань)»після звільненняз посадивчителя французькоїмови,на якійдиректором ліцеюбуло накладенорезолюцію пропризначення їїна цюпосаду з15.07.2023.На заявипозивача від24.05.2023та від25.05.2023про переведенняїї наінші посадиадміністрацією ліцеюбули наданівідповіді пронеможливість задоволенняїї прохань.Оскільки до07.07.2023 ОСОБА_1 не визначиласьіз своїмбажанням працюватина запропонованихпосадах,наказом від07.07.2023№ 60-к/трїї булозвільнено зпосади вчителяфранцузької мовиз виплатоюусіх необхіднихрозрахункових.На датувидачі цьогонаказу ідо 31.08.2023відповідь профспілковогокомітету назвернення адміністраціїліцею від12.04.2023про наданнязгоди назвільнення позивачане надходило,тому такаповедінка профспілкибула розціненаяк згодана звільнення.Після ознайомленняз рішеннямпрофспілкового комітетуадміністрацією ліцею31.08.2023наказом №67к/трбуло внесенозміни донаказу №60-л/трвід 07.07.2023та позивачапризначено напосаду вчителя предмета «Захист України (основи медичних знань)» з 15 липня 2023 року згідно її заяви від 19.04.2023. За таких обставин вважає, що спір щодо працевлаштування позивача відсутній та її трудові права не порушені.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

30 червня 1993 року позивач отримала диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 про закінчення Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки за спеціальністю «російська мова і література та французька мова».

Під час навчання позивач пройшла курси, за результатами яких їй присвоєно кваліфікацію «медична сестра цивільної оброни», що підтверджується свідоцтвом від 21 травня 1990 року.

Згідно із копією трудової книжки НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 розпочала свою трудову діяльність в Головненській середній школі Любомльського району Волинської області, яка 31.08.2018 перейменована на Головненський ліцей Головненської селищної ради Любомльського району Волинської області, а з 27.11.2020 на Головненський ліцей Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області.

Зокрема, з 15.08.1993 позивач працювала вихователем групи продовженого дня, 09.03.1994 переведена на посаду вчителя французької мови 5-9 класів, 04.09.2019 призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи на час відсутності основного працівника із залишенням на посаді вчителя іноземної мови з неповним тижневим навантаженням та інших предметів, 15.11.2020 звільнена з посади заступника директора у зв`язку з виходом основного працівника, залишившись на посаді вчителя французької мови.

За період роботи позивач неодноразово проходила курси підвищення кваліфікації, що підтверджується виданими на її ім`я свідоцтвами, а саме:

- з 09.01.2018 по 26.01.2018 підвищувала кваліфікацію за категорією вчителів іноземних мов (польська, французька, німецька, англійська);

- з 08.11.2021 по 12.11.2021 підвищувала кваліфікацію за програмою «Програма підвищення кваліфікації вчителів предмета «Захист України (основи медичних знань)»;

- з 06.03.2023 по 10.03.2023 підвищувала кваліфікацію за програмою «Програма підвищення кваліфікації вчителів технічних та обслуговуючих видів праці».

Відповідно до наказів Головненського ліцею від 31.08.2020 № 88, від 27.08.2021 № 113, від 31.08.2022 № 99-о/д про розподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками навчального закладу, позивач як вчитель вищої категорії викладала такі предмети: французька мова (2020-2021 навчальні роки), зарубіжна література (2020-2023 навчальні роки), захист України (2020-2023 навчальні роки).

Згідно із протоколом установчих профспілкових зборів Первинної профспілкової організації працівників освіти і науки Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області від 04 березня 2021 року № 1 позивач обрана до складу профспілкового комітету цієї профспілкової організації строком на п`ять років.

На засіданні профспілкового комітету 09 березня 2021 року (протокол № 2) позивача обрано секретарем цієї профспілкової організації.

За період роботи в Головненському ліцеї позивач шість разів нагороджувалась грамотами та подяками.

Наказом Головненського ліцею № 37-о/д від 18.04.2023 позивача ОСОБА_1 попереджено про звільнення з посади вчителя французької мови, яке відбудеться 14 липня 2023 року. Цим же наказом визначено запропонувати вчителю ОСОБА_1 зайняти посаду вчителя предмету «Захист України (основи медичних знань)», який вона викладала протягом 2021-2022 та 2022-2023 навчальні роки.

Причиною попередження про звільнення в наказі вказано те, що французька мова у Головненському ліцею не викладалася в 5-9 класах з 2021-2022 н.р., батьки здобувачів освіти подали заяви з проханням ввести викладання другої іноземної мови (польської), освітньою програмою навчального закладу на 2023-2024 навчальні роки не передбачено вивчення французької мови.

19 квітня 2023 року позивача ознайомлено з повідомленням, яким її попереджено про звільнення з посади вчителя французької мови у 5-9 класах, яке відбудеться 14 липня 2023 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення чисельності або штату працівників).

Цього ж дня позивач на ім`я директора ліцею написала заяву про призначення її вчителем предмету «Захист України (основи медичних знань)» після звільнення її з посади вчителя французької мови. На цій заяві 19.04.2023 року директором ліцею вчинено резолюцію: «Розглянути можливість призначення на посаду ОСОБА_1 з 15.07.2023 року».

Відповідно до змісту повідомлення від 18.04.2023 № 39 та акту комісії 20 квітня 2023 року позивачу було вручено повідомлення про пропозицію зайняти посаду вчителя предмета «Захист України (основи медичних знань)», з яким вона ознайомилась, але підписати відмовилась.

24 травня 2023 року позивач на ім`я директора ліцею написала заяву про переведення її з посади вчителя французької мови на посаду вчителя-предметника з повним тижневим навантаженням з 29.05.2023 року. Адміністрація ліцею надала відповідь від 02.06.2023 № 76 про те, що посади вчителя-предметника не існує.

25 травня 2023 року позивач на ім`я директора написала заяву про переведення її з посади вчителя французької мови на посаду вчителя зарубіжної літератури і Захисту України (основи медичних знань) з повним тижневим навантаженням. Адміністрацією ліцею надала відповідь від 05.06.2023 № 77 про зайнятість посади вчителя зарубіжної літератури з повним тижневим навантаженням іншим працівником.

07 липня 2023 року за результатами розгляду повідомлення директора Головненського ліцею від 12.04.2023 року про звільнення ОСОБА_1 профспілковий комітет Первинної профспілкової організації працівників освіти і науки Головненської селищної ради не надав згоди на звільнення позивача та запропонував врегулювати питання її звільнення шляхом переведення на іншу педагогічну посаду.

Наказом Головненського ліцею № 60-к/тр від 07 липня 2023 року позивач звільнена з посади вчителя французької мови у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та зі скороченням чисельності та штату працівників 14 липня 2023 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Наказом від 31 серпня 2023 року № 67-к/тр у наказ № 60-к/тр від 07 липня 2023 року внесено зміни, згідно яких позивача ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя предмета «Захист України (основи медичних знань) 15 липня 2023 року із нарахуванням їй заробітної плати з 15 липня 2023 року.

13 вересня 2023 року директор Головненського ліцею звернувся до профспілкового комітету з повідомленням щодо надання згоди на звільнення вчителя предмету «Захист України (основи медичних знань) ОСОБА_1 .

На засіданні26вересня 2023року профспілковий комітет не вбачав підстав для надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя предмету «Захист України (основи медичних знань)», яка відмовилась укладати трудовий договір на умовах згідно з написаною заявою від 19.04.2023 року про призначення її на цю посаду після звільнення з посади вчителя французької мови, у зв`язку з подальшим написанням заяви від 24.05.2023 року про переведення на посаду вчителя-предметника та від 25.05.2023 року про переведення на посаду вчителя зарубіжної літератури і Захисту України (основи медичних знань) з повним тижневим навантаженням. Оскільки в наказі від 31.08.2023 № 67-к/тр нічого не прописано про педагогічне навантаження та заробітну плату ОСОБА_1 не згідна була працювати на невідомих умовах.

Позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх трудових прав, оскільки вважає, що її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України відбулося з порушенням трудового законодавства, зокрема щодо реальної наявності змін в організації виробництва і праці, реальності скорочення чисельності або штату працівників, не переведення її на іншу посаду (роботу), відсутності її відмови від такого переведення, відсутності згоди вищого виборного органу професійної спілки в наданні згоди на її звільнення.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбаченийу ст.51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 07.04.2021 у справі № 444/2600/19, від 22.07.2021 у справі № 456/57/20, від 23.07.2021 у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, від 24.01.2022 року у справі № 358/404/20 Верховний Суд зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено такий висновок: «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У цій справі з оспорюваного наказу № 60-к/тр від 07 липня 2023 року встановлено, що позивача звільнено із посади вчителя французької мови відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та зі скороченням чисельності та штату працівників.

Зі змісту п.1 ст.40 КЗпП України вбачається, що ця норма передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-то: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Виходячи із цього, відповідач у спірному наказі вказав дві самостійні підстави для звільнення позивача, а саме: 1) скорочення чисельності працівників; 2) скорочення штату працівників.

Проте, всупереч ст.81 ЦПК України, відповідач не надав належні докази на підтвердження вказаних обставин, зокрема відповідних наказів та штатних розписів Головненського ліцею, а тому встановити, які саме зміни в організації праці, скорочення чисельності або штату працівників, мали місце, що стало наслідком звільнення позивача із займаної посади, суд позбавлений можливості.

При цьому, за приписами ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору.

Як зазначалось вище, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Із досліджених у справі доказів встановлено, що відповідач у належний спосіб не виконав обов`язку запропонувати позивачу всі наявні у нього вакансії від дня попередження про звільнення до дати її фактичного звільнення.

У Головненського ліцею, як роботодавця, у відповідності до вимог ч.2 ст. 40, ч.3 ст.492 КЗпП України виник обов`язок запропонувати позивачу роботу, яку вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, а за відсутності такої - будь-яку іншу роботу, яка існувала у період з дня попередження про звільнення до дня розірвання трудового контракту.

У наказі № 37-о/д від 18.04.2023 про попередження позивача про майбутнє звільнення пропонується останній лише посада вчителя предмету «Захист України (основи медичних знань)».

Разом з цим, з повідомлення відповідача від 18.04.2023 № 39 вбачається, що позивачу пропонується зайняти посаду вчителя предмета «Захист України (основи медичних знань)» після її звільнення з посади вчителя французької мови.

Таке повідомлення не можна розцінювати як належне виконання відповідачем вимог ч.2 ст.40 та ч.3 ст.492 КЗпПУкраїни,оскільки посвоїй сутіє пропозицієюна укладеннямнового трудовогодоговору зпрацівником післяйого фактичногозвільнення,а непереведенням врозумінні ч.2 ст.40 КЗпП України, яка кореспондується із положенням ст.32 КЗпП України.

Доказів того, що позивачу пропонувалася посада вчителя предмета «Захист України (основи медичних знань)» в порядку переведення з посади вчителя французької мови, а вона від такого переведення відмовилась, відповідач суду не надав.

Звіту або іншого письмово доказу щодо наявності чи відсутності в ліцеї інших вакантних посад, окрім вчителя предмета «Захист України (основи медичних знань)», матеріали справи не містять.

Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що за період з 18 квітня 2023 року (дата видачі наказу про попередження про наступне звільнення) по 14 липня 2023 року (день звільнення) позивачу для переведення пропонувались інші вакантні посади, які з`явилися та існували на день звільнення.

Оскільки позивача все-таки було звільнено із займаної посади 14 липня 2023 року, посилання відповідача на наказ від 31 серпня 2023 року № 67-к/тр про внесення змін у наказ № 60-к/тр від 07 липня 2023 року як на підставу відсутності спору та у зв`язку із цим закриття провадження у справі є безпідставними, оскільки у цій справі предметом спору є законність/незаконність звільнення позивача з роботи, а не її працевлаштування.

Аналіз положень ст.ст.40, 492, 235 КЗпП України в сукупності з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України свідчить про те, що у справах щодо поновлення працівника на роботі обов`язок доказування законності підстав звільнення і дотримання відповідної процедури покладається на роботодавця.

Отже, встановивши, що відповідач не виконав обов`язку запропонувати позивачу всі наявні у нього вакансії на час її звільнення, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм трудового законодавства України при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Звільнення позивача без дотримання вимог ч.2 ст.40, ч.3 ст.492 КЗпП України є самостійною та безумовною підставою для скасування оспорюваного наказу.

У зв`язку із цим питання відсутності згоди вищого виборного органу професійної спілки на звільнення позивача, на що остання посилається в обґрунтування позову, суд не розглядає, тим більше, що в силу положень ч.9 ст.43 КЗпП України ця обставина не є підставою для поновлення на роботі.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до цього Порядок, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

З довідки Головненського ліцею від 25 липня 2023 року № 13 встановлено, що заробітна плата позивача за два місяці, що передували звільненню, за травень-червень 2023 року складала 31046,04 гривень. Розмір середньоденної заробітної плати складає 689,91 гривень з розрахунку 45 робочих дні за указаний період.

Позивач у позовній заяві до стягнення з відповідача заявляє середній заробіток за час вимушеного прогулу за 19 робочих днів з 15 липня 2023 року по 10 серпня 2023 року, що становить 13108,29 гривень.

Згідно із принципом диспозитивності, закріпленим у ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи зазначені законодавчі приписи, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог.

У зв`язку із цим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13108,29 гривень (689,91 х 19) за час вимушеного прогулу з 15 липня 2023 року по 10 серпня 2023 року.

Таким чином, на підставі встановлених у справі фактичних обставин та норм чинного законодавства України судом встановлено підстави для повного задоволення позову.

На підставі п.п. 2, 4 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог по суті спору судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави.

Питання розподілу заявлених позивачем судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16500,00 гривень при ухваленні цього рішення суд не розглядає з огляду на наявність у позові посилання на положення ч.8 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головненського ліцею Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області від 07 липня 2023 року № 60-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя французької мови Головненського ліцею Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області з 15 липня 2023 року.

Стягнути з Головненського ліцею Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15 липня 2023 року по 10 серпня 2023 року в розмірі 13108 (тринадцять тисяч сто вісім) гривень 29 копійок.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 13108 (тринадцять тисяч сто вісім) гривень 29 копійок допустити до негайного виконання.

Стягнути з Головненського ліцею Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області в користь держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач Головненський ліцей Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області; місце знаходження вулиця Миру, буд.28, смт.Головне Ковельського району Волинської області; ЄДРПОУ 23018155.

Головуючий : суддя О.С.Павлусь