Вирок

від 04.12.2023 по справі 755/18619/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/18619/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 листопада 2023 року за № 12023105040001779 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Токмак, Запорізької обл., громадянка України, із вищою освітою, заміжня, працює у ФОП « ОСОБА_3 » зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінальних проступків передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу (далі - КК) України, шляхом вивчення його (обвинувального акту) та доданих до нього матеріалів,

у с т а н о в и в :

Суть питання, що вирішується судом

З обвинувального акта, складеного 30 листопада 2023 року дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_4 , та затвердженого того ж дня прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , слідує, що ОСОБА_2 , обвинувачується у пособництві у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем або іншою особою та використанні завідомо підробленого документа.

Процедура

Досудове розслідування кримінального провадження здійснено згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень Глава 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків того ж Кодексу та за його наслідками, на підставі отриманих від дізнавача, у порядку ст. 301 КПК, матеріалів, прокурор встановивши, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, прийняв рішення, відповідно до ч. 5 указаної статті наведеного Кодексу та вимог ст. 302 КПК, про звернення до суду з обвинувальним актом, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, та котре було задоволено ухвалою суду.

Отже, судом визначено (1) розгляд обвинувального акту здійснювати без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, а (2) спрощене провадження щодо кримінального проступку здійснювати згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків Глава 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції того ж Кодексу.

Мотиви суду

Відповідно, Суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, установивши таке.

Із долучених до обвинувального акту матеріалів слідує, що обвинувачена була представлена захисником, беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідна з розглядом обвинувального акту за її відсутності, їй відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.

Як наслідок, обставини щодо учинення кримінальних проступків установлені органом досудового розслідування сприймаються судом, як дійсні.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Тим самим, є установленими (дійсними) обставини відображені в обвинувальному акті, які не оспорюються учасниками судового провадження, а саме те, що 28.07.2023 ОСОБА_2 влаштувалась на роботу у ФОП « ОСОБА_3 » та почала здійснювати діяльність у сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

Для здійснення такої діяльності в останньої виникла необхідність в оформленні особистої медичної книжки форми №1-ОМК, форма та зміст якої встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21.02.2013 №150 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за № 662/23197. В цей час у ОСОБА_2 , яка не мала бажання на проходження встановленої законом процедури, для отримання особистої медичної книжки, виник протиправний умисел, направлений на пособництво у підробленні документів, а саме медичної книжки з метою її подальшого використання.

Реалізуючи свій протиправний умисел, наприкінці вересня 2023 року,

ОСОБА_2 , знаходячись у м. Києві, здійснюючи поїздку у вагоні метро, у невстановлений час, побачила оголошення про продаж медичної книжки форми №1-ОМК, у подальшому зв`язалася з невстановленою досудовим розслідуванням особою за допомогою месенджеру «Viber» та повідомила їй свої анкетні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, рік народження, надіслала власне фото-зображення, для внесення недостовірних даних для виготовлення особистої медичної книжки.

В подальшому, напочатку жовтня 2023 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в місті Києві, а саме на зупинці громадського транспорту, що розташована по вул. Фестивальній, приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_2 , зустрілася з раніше невідомою особою, передала останній грошові кошти у розмірі 300 грн. 00 коп. та отримала підроблену особисту медичну книжку 2 серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , видану Шкірно-венерологічним диспансером №2, з відповідним відтиском печатки, тобто завідомо підроблений офіційний документ, який видається установою, яка має право видавати такий документ, а саме закладом охорони здоров`я, де проводився медичний огляд і який надає право допуску до роботи працівникам окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, до якої були внесені завідомо неправдиві відомості, щодо проходження медичного огляду ОСОБА_2 , у Шкірно-венерологічному диспансері №2, чим порушила встановлений законодавством порядок складання, видачі і використання офіційних документів, визначений Порядком проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 559, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №1-ОМК «Особиста медична книжка», затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України №150 від 21.02. 2013, ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ПМП філія №2 КНП «ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ» (стара назва - Шкірно-венерологічний диспансер №2) особисту медичну книжку 2 серії ААВ № 788219 на ім`я ОСОБА_2 не видавало.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року, обов`язкові попередні та періодичні профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок встановлюються Кабінетом Міністрів України. Особи, які відмовляються або ухиляються від проходження обов`язкових профілактичних медичних оглядів, відсторонюються від роботи. Відповідно до п. 6 Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 559, роботодавець забезпечує ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім`я, по батькові її власника.

Відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №1-ОМК «Особиста медична книжка», Форма № 1-ОМК видається особі у разі відсутності протипоказань для зайняття відповідним видом діяльності; Форма №1-ОМК заповнюється посадовою особою медичної комісії закладу охорони здоров`я; на титульній сторінці форми №1-ОМК зазначаються прізвище, ім`я та по батькові оглянутої особи; у пункті 1 зазначається повне найменування суб`єкта господарювання, де працює оглянута особа; у пункті 2 вписуються назва професії та характер виконуваних робіт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок»; у пункті 3 проставляються число, місяць, рік наступного медичного огляду; у пункті 4 Позначається повне найменування закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд; у пункті 5 проставляються число, місяць, рік проведення медичного огляду; форма №1-ОМК підписується керівником та засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я.

Отже, особиста медична книжка форми №1-ОМК, форма та зміст якої встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21.02.2013 № 150 від 21.02.2013 року, є офіційним документом, який видається установою, яка має право видавати такий документ, а саме: закладом охорони здоров`я, де проводився медичний огляд, і який надає право допуску до роботи працівникам окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-23/63955-ДД від 28.11.2023: відбитки прямокутного штампу «Комунальне некомерційне підприємство Шкірно-венерологічний диспансер №2 ПРОФМЕДПУНКТ Ідентифікаційний код 04593391 02232 м. Київ, вул. Висоцького, 8» у особистій медичній книжці 2 Серія ААВ №788219 на ім`я ОСОБА_2 - нанесені не прямокутним штампомm«Комунальне-некомерційне «Дерматовенерологія» Філія №2 ПРОФМЕДПУНКТ Ідентифікаційний код 05416248 02232, м. Київ, вул. Висоцького, 8», експериментальні зразки відбитків якого надані для порівняльного дослідження.

Відбиток печатки «Департамент охорони здоров`я виконавчого органу * УКРАЇНА * Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації * КНП Шкірно-венерологічний диспансер №2 ДЛЯ ДОВІДОК Ідентифікаційний код 04593391» у особистій медичній книжці 2 Серія ААВ № 788219 на ім`я ОСОБА_2 - нанесений не круглою печаткою « * Україна * Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) *Комунальне некомерційне підприємство «Дерматовенерологія»* Ідентифікаційний код 05416248 * ДЛЯ ДОВІДОК», експериментальні зразки відбитків якої надані для порівняльного дослідження.

Кваліфікація дій

Таким чином, з`ясовано, що ОСОБА_2 , своїми умисними діями вчинила

? пособництво у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем або іншою особою, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України;

? використання завідомо підробленого документа, а саме кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

При цьому, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, уважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого дійсною та вірною.

Позаяк, відповідно до примітки ст. 358 КК під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» обов`язкові попередні та періодичні профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок встановлюються Кабінетом Міністрів України. Особи, які відмовляються або ухиляються від проходження обов`язкових профілактичних медичних оглядів, відсторонюються від роботи. Відповідно до п. 6 Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559, роботодавець забезпечує ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім`я, по батькові її власника.

Відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №1-ОМК «Особиста медична книжка», Форма № 1-ОМК видається особі у разі відсутності протипоказань для зайняття відповідним видом діяльності; Форма №1-ОМК заповнюється посадовою особою медичної комісії закладу охорони здоров`я; на титульній сторінці форми №1-ОМК зазначаються прізвище, ім`я та по батькові оглянутої особи; у пункті 1 зазначається повне найменування суб`єкта господарювання, де працює оглянута особа; у пункті 2 вписуються назва професії та характер виконуваних робіт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок»; у пункті 3 проставляються число, місяць, рік наступного медичного огляду; у пункті 4 Позначається повне найменування закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд; у пункті 5 проставляються число, місяць, рік проведення медичного огляду; форма №1-ОМК підписується керівником та засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я.

Отже, особиста медична книжка форми №1-ОМК, форма та зміст якої встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 лютого 2013 року № 150, є офіційним документом, який видається установою, яка має право видавати такий документ, а саме: закладом охорони здоров`я, де проводився медичний огляд, і який надає право допуску до роботи працівникам окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб.

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує

(1) ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

(2) те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами;

(3) юридична відповідальність особи, за ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 66 КК України, Суд визнає щире каяття, яке полягає в т.ч. у визнанні обставин регламентованих ст. 91 КПК щодо події кримінальних правопорушень, у т.ч. час, місце, спосіб учинення, та в розрізі того, що, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», постанову ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к), що власне є дійсним в цій ситуації та витікає в т.ч. з заяви про визнання своєї винуватості.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на, що Суд в цій справі ураховуючи дані про особу обвинуваченої (наведені у вступній частині вироку), ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкцій статей у виді штрафу із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 70 КК, оскільки Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного, поведінки до та після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом

Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 , визнати винуватою у вчиненні кримінальних проступків передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України та призначити покарання :

? за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в доход держави;

? за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 , покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в доход держави.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 1 912, 00 грн.

Речові докази: особисту медичну книжку 2 серії ААВ №788219, форми №1-ОМК, видану КНП «Дерматовенерологія» філія №2 Десянського району м .Київ, на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 - знищити; оптичний носій інформації диск - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

С у д д я ОСОБА_1