Ухвала

від 04.12.2023 по справі 757/54455/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54455/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання заступника керівника Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника керівника Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , погоджене заступником начальника Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Слідчий подав до суду про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з`явились, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003488 від 17.11.2016 за підозрами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.

Клопотання сторона обвинувачення обґрунтовує наступним

Досудовим розслідуванням встановлено, що представники іноземної держави російської федерації, маючи намір значно розширити можливості використання своєї присутності на території України, зміцнити свою позицію та створити такі умови тимчасової присутності чорноморського флоту російської федерації на території України, яка б не обмежувалася часом, розпочали підривну діяльність проти України, яка полягала у втручанні в її внутрішню та зовнішню політику; спробах зменшення економічного і оборонного потенціалу України, зниження її обороноздатності; у вжитті заходів щодо посилення економічної залежності України від російської федерації, у тому числі економічної залежності від постачання російських енергоносіїв.

Так, громадяни України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інші невстановлені особи, надаючи іноземній державі російській федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи, що положення Угоди між Україною та російською федерацією з питань перебування чорноморського флоту російської федерації на території України очевидно суперечать Конституції та законам України, зокрема ст. ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68, 103-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, ст. 20 Закону України «Про міжнародні договори України», без проведення правової експертизи щодо відповідності проєкту такої угоди Конституції та законам України, забезпечили у квітні 2010 року підписання, погодження та ратифікацію Угоди між Україною та російською федерацією з питань перебування чорноморського флоту російської федерації на території України (далі Угода).

Зокрема, у період з 11.03.2010 до 19.04.2010, перебуваючи на території України, ОСОБА_9 , з метою реалізації спільних з ОСОБА_8 злочинних намірів, з його відома та згоди, діючи з прямим умислом, повідомив членам Кабінету Міністрів України Міністру закордонних справ України ОСОБА_5 , Міністру юстиції України ОСОБА_6 , Міністру оборони України ОСОБА_7 , а також іншим особам про необхідність за участю обмеженого кола осіб провести зустріч із представниками РФ щодо організації складання та підписання Угоди, а також забезпечення безперешкодного погодження, схвалення, підписання та ратифікації без зауважень проєкту такої Угоди й інших необхідних документів, усунення будь-яких перешкод у вчиненні таких дій.

Далі, ОСОБА_6 , приблизно у період з 10 год 00 хв до 22 год 00 хв 19.04.2010, перебуваючи на території РФ, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та іншими особами, виконуючи свою роль та функції у вчиненні злочину, зустрівся з представниками РФ, від яких отримав проєкт Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, підготовлений російською стороною, який передбачав інші істотні умови ніж базові Угоди.

Приблизно у період з 15 год 00 хв до 23 год 00 хв 20.04.2010 ОСОБА_6 , перебуваючи в державній резиденції вищих урядових осіб РФ «Ново-Огарьово» (село Усово в Одинцовському міському окрузі Московської області РФ), продовжуючи реалізацію своїх злочинних намірів, спрямованих на виконання спільного злочинного умислу з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та іншими особами, який направлений на надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, під час засідання української делегації, яку очолював Прем`єр-міністр України ОСОБА_9 , на офіційному рівні повністю підтримав, як і інші співучасники злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , нав`язану представниками іноземної держави позицію необхідності укладання (підписання) Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

У подальшому, приблизно у період з 11 год до 12 год 21 квітня 2010 року ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні Кабінету Міністрів України за адресою: вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, усвідомлюючи те, що положення Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України очевидно суперечать Конституції та законам України, зокрема ст.ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68, 103-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, ст.ст. 4, 20 Закону України «Про міжнародні договори України», підписав розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» № 947-р від 21 квітня 2010 року.

При цьому, не пізніше 11 год 34 хв 21 квітня 2010 року Міністр юстиції України ОСОБА_6 , виконуючи відведену роль та функції у вчиненні злочину, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи те, що проєкт Угоди суперечить Конституції та законам України, зокрема ст.ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68, 103-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, прийнятій на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, ст.ст 4, 20 Закону України «Про міжнародні договори України, а його погодження та подальше підписання очевидно спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України та фактично є наданням іноземній державі Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, без фактичного його розгляду очолюваним Міністерством та проведення обов`язкової правової експертизи щодо відповідності проєкту такої Угоди Конституції та законам України, погодив без зауважень проєкти Угоди та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» шляхом підписання довідок про їх погодження.

Далі, в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про міжнародні договори України» відповідно до якої пропозиції про укладення міжнародних договорів України подаються після проведення Міністерством юстиції України правової експертизи щодо відповідності проєкту міжнародного договору Конституції та законам України, без наявності такої експертизи проєкт Угоди внесено на розгляд Президента України.

З клопотання також вбачається, що ОСОБА_8 , будучи громадянином України, 21.04.2010 приблизно у період з 13 год 00 хв до 17 год 00 хв, перебуваючи у місті Харкові, діючи з прямим умислом та за попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68, 102-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, прийнятій на п`ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996, із змінами і доповненнями, внесеними законами України № 2222-IV від 08.12.2004, ст. ст. 4, 20 Закону України «Про міжнародні договори України, ст. ст. 4, 6 Закону України «Про оборону України», ст. 7 Закону України «Про Збройні Сили України», Воєнній доктрині України, ст. 39 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1986 року, ст. 25 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту на території України, ст. 10 Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, ст. 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов`язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, надаючи іноземній державі РФ та її представникам, допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, а саме створюючи умови до збільшення чисельності військ РФ на суверенній території України в АР Крим та місті Севастополі, та умови для подальшого перебування цих військ на території України всупереч ст. 17 Конституції України, підписав від імені України Угоду між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, чим створив умови вторгнення Збройних Сил РФ та подальшу окупацію ними частини території України, а саме АР Крим та м. Севастополя у 2014 році, а також нарощування особового складу та військової техніки Збройних Сил РФ в АР Крим та місті Севастополі.

Після цього, не пізніше 23.04.2010, Міністр юстиції України ОСОБА_6 , Міністр закордонних справ України ОСОБА_5 та Міністр оброни України ОСОБА_7 , перебуваючи на території України, виконуючи кожний свою роль та функції у вчиненні злочину, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи те, що Угода суперечить Конституції та законам України, а її підписання очевидно спрямоване на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України та фактично є наданням іноземній державі РФ та її представникам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, погодили без зауважень проєкт Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» шляхом підписання довідки про його погодження.

Далі, 23.04.2010 Президент України ОСОБА_8 вніс на розгляд Верховної Ради України перший з часу вступу на пост Президента України проєкт Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» та визначив його як невідкладний для позачергового розгляду Верховною Радою України.

На виконання усного доручення ОСОБА_8 , народні депутати України, які кількісно утворювали більшість від конституційного складу у Верховній Раді України, 27.04.2010 шляхом відкритого голосування ухвалили Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» № 2153-VI, яким ратифікували зазначену угоду, та того ж дня вказаний Закон був підписаний Президентом України ОСОБА_8 .

Створені за вищевказаних обставин ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , передумови до окупації АР Крим та м. Севастополя, надали РФ можливість для переоснащення (модернізації) озброєння ЧФ РФ, збільшення їх військової присутності на території АР Крим та м. Севастополя на їх території.

В результаті, починаючи з 20 лютого 2014 року, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури, для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, у порушення вимог пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимог частини 4 статті 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), ст.ст. 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, ст.ст. 1, 2 Конституції України, на територію України, а саме на територію півострова Крим розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ з метою зміни меж території та державного кордону України.

В результаті окупації підрозділами Збройних Сил РФ території АР Крим та міста Севастополя, яка стала можливою внаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_6 та інших співучасників, державі Україна через протиправне перешкоджання щодо володіння, користування і розпорядження майном та майновими правами, які знаходяться на вказаних окупованих територіях, заподіяно збитки, які згідно з висновком судово-економічної експертизи, складають 1 080 352 000 000,00 (один трильйон вісімдесят мільярдів триста п`ятдесят два мільйони) гривень.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні триваючого кримінального правопорушення, вчинення якого було розпочато у квітні 2010 року, а закінчено 28.05.2017 з припиненням дії базових Угод.

Слідчий в клопотанні зазначає, що санкція ч. 1 ст. 111 КК України, яка інкримінується підозрюваному ОСОБА_6 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, у зв`язку з чим, з метою забезпечення виконання цього покарання у разі його призначення, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, є необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6

04.12.2023 Адміністрація Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 00034039) звернулась в межах кримінального провадження №42016000000003488 до Державного бюро розслідувань з цивільним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Адміністрації Держприкордонслужби в рахунок відшкодування завданої внаслідок злочинних дій останніх матеріальної (майнової) шкоди, кошти в сумі 4 632 634 000 грн.

Згідно з відомостями, наданими Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), у власності ОСОБА_6 перебувають наступні об`єкти нерухомого та рухомого майна:

1) земельна ділянка з кадастровим номером 3223151001:02:002:0044, площа (га): 0.0267, Обухівський район Київської області;

2) земельна ділянка з кадастровим номером 3223151001:02:002:0056, площа (га): 0.0124, Обухівський район Київської області;

3) земельна ділянка з кадастровим номером 3223151001:02:002:0055, площа (га): 0.1511, Обухівський район Київської області;

4) будинок, АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 695,0;

5) транспортний засіб автомобіль MERCEDES-BENZ S 500L, ДНЗ НОМЕР_1 , дата реєстрації 28.05.2014, VIN НОМЕР_2 , об`єм двигуна 5461.

Слідчий зазначає, що з метою повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування кримінального провадження, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, виникла обґрунтована необхідність в накладенні арешту на вищевказане майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з метою забезпечення у майбутньому конфіскації майна за вироком суду згідно санкції ч. 1 ст. 111 КК України, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

За приписами ч. 6 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на майно підозрюваного з позбавленням останнього права відчуження, розпорядження та користування таким майном, а саме:

1) земельну ділянку з кадастровим номером 3223151001:02:002:0044, площа (га): 0.0267, Обухівський район Київської області;

2) земельну ділянку з кадастровим номером 3223151001:02:002:0056, площа (га): 0.0124, Обухівський район Київської області;

3) земельну ділянку з кадастровим номером 3223151001:02:002:0055, площа (га): 0.1511, Обухівський район Київської області;

4) будинок 1-А, загальна площа (кв.м): 695,0, вулиця Плютівська, с. Плюти, Обухівський р., Київська обл.;

5) транспортний засіб автомобіль MERCEDES-BENZ S 500L, ДНЗ НОМЕР_1 , дата реєстрації 28.05.2014, VIN НОМЕР_2 , об`єм двигуна 5461.

Стосовно порушеного у клопотанні питання щодо арешту майна з підстави забезпечення конфіскації майна як виду покарання слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно із ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

З клопотання та матеріалів якими воно обґрунтовується вбачається, що кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується підозрюваному, вчинене у квітні 2010 року. З долученого до матеріалів клопотання письмового повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-ІІІ.

Зазначена редакція ч. 1 ст. 111 КК України конфіскації майна як виду покарання не передбачала, відтак це покарання застосоване бути не може.

З огляду на викладене, підстави для забезпечення конфіскації майна як виду покарання відсутні, а тому клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та позбавленням останнього права відчуження, розпорядження та користування таким майном, а саме:

1) земельну ділянку з кадастровим номером 3223151001:02:002:0044, площа (га): 0.0267, Обухівський район Київської області;

2) земельну ділянку з кадастровим номером 3223151001:02:002:0056, площа (га): 0.0124, Обухівський район Київської області;

3) земельну ділянку з кадастровим номером 3223151001:02:002:0055, площа (га): 0.1511, Обухівський район Київської області;

4) будинок АДРЕСА_2 ;

5) транспортний засіб автомобіль MERCEDES-BENZ S 500L, ДНЗ НОМЕР_1 , дата реєстрації 28.05.2014, VIN НОМЕР_2 , об`єм двигуна 5461.

В задоволенні решти вимог клопотання слід відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1