Рішення

від 11.12.2023 по справі 226/395/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2023 року Справа№226/395/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Мирнограді, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Мирнограді, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області моральної шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності у розмірі 50000 грн.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 26 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Мирнограді, третя особа, Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 5000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України.

Стягнуто з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 99 гривень 24 копійки.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2023 року апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у місті Мирнограді - задоволено.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 26 грудня 2022 року - скасовано.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Мирнограді, третя особа Державна казначейська служба України, про стягнення моральної шкоди - закрито.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20 вересня 2023 року, вирішено передати справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Мирнограді, третя особа Державна казначейська служба України, про стягнення моральної шкоди, за встановленою юрисдикцією, за встановленою юрисдикцією, до Донецького окружного адміністративного суду.

4 жовтня 2023 року адміністративна справа №226/395/22 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.

В результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючого суддю Дмитрієва В.С. для розгляду справи №226/395/22.

Ухвалою судді від 9 жовтня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року вирішено допустити заміну відповідача, Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, на його правонаступника: Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з листопада 2018 року Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області безпідставно припинило виплату пенсії позивачеві, у березні 2019 року пенсійні виплати поновлено, проте заборгованість з пенсії за період з листопада 2018 року по березень 2019 року включно не виплачена, навіть на виконання судового рішення у справі № 200/3161/21-а. Позивач вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності УПФ, яка полягає у протиправній невиплаті пенсії за період з 1 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року, внаслідок чого було завдано моральну шкоду, яку повинно бути стягнуто з держави. Крім того позивач вказав, що судовим рішенням у справі №200/3161/21-а встановлено протиправну бездіяльність Покровського ОУПФУ щодо порушення права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 права власності, при цьому станом на дату подання позову, відповідач не виконав судове рішення щодо стягнення на користь позивача заборгованості по пенсії, чим також завдано моральну шкоду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області правом подання відзиву не скористалося.

В матеріалах справи міститься відзив Управління Державної казначейської служби України у м.Мирнограді, у якому відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що відповідно достатті 96 ЦК Україниюридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, але органи Казначейства жодним чином не порушували права та свободи позивача та жодним правовим актом не передбачено, що органи Казначейства повинні нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії органів державної влади. Таким чином, законні підстави для стягнення з Державної казначейської служби України моральної шкоди, завданої внаслідок протиправної діяльності пенсійного органу відсутні.

Третя особа, Державна казначейська служба України, думку стосовно позовних вимог ОСОБА_1 не висловила.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №540445 від 31.01.2022

Позивач є внутрішньо-переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20 березня 2018 року №1455-12396.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі №200/3161/21-а, адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 , стягнуто з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з не виплачених пенсійних виплат за період з 1 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року у розмірі 14074, 24 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 25 жовтня 2021 року.

18 листопада 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 200/3161/21-а про стягнення з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість не виплачених пенсійних виплат за період з 01 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року у розмірі 14074,24грн.

Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області № 04-16-10/5001 від 10.12.2021, виконавчий лист № 200/3161/21-а та заяву ОСОБА_1 направлено за належністю до управління Державної казначейської служби України у м. Мирнограді Донецької області для виконання.

Докази виконання судового рішення у справі №200/3161/21- а станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Позивач, стверджуючи, що внаслідок протиправної бездіяльності пенсійного органу, яка полягає у протиправній невиплаті пенсії за період з 1 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року, йому було завдано моральну шкоду, просить стягнути з держави в розмірі 5000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2статті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною 1статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї жПостановиПленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що маютьзначення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниженняемоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, №14183/02, п. 71, 22.11.2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Разом з тим, в силустатті 1173 ЦК Українишкода відшкодовується незалежно від вини відповідачаоргану державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмуєтьсяобов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частини другастатті 77 КАС України).

Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17.

У справі, що розглядається, відповідач не довів, що його тривала протиправна діяльність не викликала у позивача психічне напруження у зв`язку з очікуванням дій та рішення, розчарування в діяльності державного органу та додаткове психічне напруження.

На обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивач указує на те, що внаслідок протиправних дій відповідача йому заподіяна моральна шкода у вигляді фізичних, душевних, психічних страждань, порушення нормального ритму життя.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач з 01.01.2022 по 12.01.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Волноваської ЦРЛ з діагнозом: цукровий діабет тяжка форма, тип 1, діабетична поліневропатія, діабетична ангіопатія ніг, ХАН 2, діабетичний нефроангіосклероз, ХНН 0-1.

Ураховуючи той факт, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі №200/3161/21-а, визнано протиправними дії Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що негативні емоції позивача внаслідок незаконного припинення виплати пенсії, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, які очевидно завдали ОСОБА_1 моральної шкоди.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що за вищевказаних обставин справи є доведеними позивачем факт наявності моральної шкоди, яка полягає у моральних переживаннях через необхідність організовувати своє життя за відсутності належного законного матеріального забезпечення у вигляді пенсії, необхідності звернення за захистом порушеного права до суду і витрачання у зв`язку з цим матеріальних, емоційних ресурсів, часу та інших негативних переживань, викликаних незаконною невиплатою належної йому пенсії за період з 01.11. 2018 по 31.03.2019 у розмірі 14074 грн.

Стосовно розміру заподіяної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(за змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Наведені позивачем обставини, спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес та погіршення стану здоров`я, тобто заподіяли йому моральну шкоду.

Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Проте, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвій ситуації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та вважає справедливим визначити суму компенсації у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю 2 групи, та, зокрема, у даній категорії справ в силу п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до ст. 139 КАС Українисудові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, б. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди в сумі 2000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв