Ухвала

від 13.12.2023 по справі 240/34532/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

13 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/34532/23

категорія 111030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ ВЗУТТЯ "Б.НІКОЛАС" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

12.12.2023 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ ВЗУТТЯ "Б.НІКОЛАС" до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Житомирській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №4411 від 30.01.2023 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким включено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім взуття «Б.Ніколас»" до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПСу Житомирській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №63052 від 02.11.2023 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким включено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім взуття «Б.Ніколас»" до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язатиГоловне управлінняДержавної податкової служби у Житомирській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім взуття «Б.Ніколас»" з переліку ризикових платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позовної заяви, в якій просить:

- зупинити дію рішень Комісії Головного управління ДПС у Житомирській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 30.01.2023р. №4411 та від 02.11.2023р. №63052 про відповідність платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім Взуття" Ніколас" критеріям ризиковості платника податку.до набрання законної сил рішенням суду за даною позовною заявою.

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує наступним.

Позивач зазначає, що після віднесення платника податку до категорії ризикового складені ним податкові накладні/розрахунки коригування зупиняються, що підтверджує фактичну неможливість вести господарську діяльність до часу винесення рішення у даній справі, оскільки безвибірково всі здійснені господарські операції та всі контрагенти підпадуть під дію негативних наслідків оскаржуваного рішення.

Також позивач вказує, що забезпечення позову визначеним способом не позбавляє відповідача можливості здійснювати перевірку окремо поданих податкових накладних/розрахунків коригування, тобто реалізовувати свої контролюючі функції за наявності обґрунтованих сумнівів щодо певної господарської операції.

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову очевидно істотно ускладнить виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог) в частині поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки всі вчинені до того часу господарські операції та контрагенти будуть дискредитовані, оскільки фактично мали взаємовідносини з ризиковим платником податку на додану вартість.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165)).

Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку № 1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

При цьому пункт 5 Порядку № 1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При цьому суд також зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових чи зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування та може мати тимчасовий характер. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, позивачем не доведено реальності настання наслідків, з якими останній пов`язує неможливість або ускладнення виконання рішення по суті в даній справі, з огляду на що, відсутні підстави для забезпечення позову.

Аналогічний підхід щодо застосування положень статей 150, 151 КАС України застосовано Верховним Судом, зокрема, в постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 280/2284/20, від 03 грудня 2020 року № 140/8457/20, 18 лютого 2021 року у справі № 420/7063/20, від 25 лютого 2021 року у справі № 380/5012/20, від 21 вересня 2021 року у справі № 140/3220/21, від 16 листопада 2023 року справа № 600/5531/23-а.

У зазначених постановах Верховний Суд, застосувавши норми статей 150, 151 КАС України, дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості та внесення до журналу ризикових платників фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування норми статті 150 КАС України.

Щодо твердження позивача про те, що дія спірного рішення може привести до значних фінансових збитків позивача, втрати довіри контрагентів, суд зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило б спір по суті до ухвалення рішення у справі, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для забезпечення позову у даному випадку відсутні.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІМ ВЗУТТЯ "Б.НІКОЛАС" у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Г.В. Чернова