Рішення

від 13.12.2023 по справі 280/4809/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року Справа № 280/4809/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

- стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 82065 гривень 54 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно;

- стягнути з відповідача на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 64787 гривень 66 копійок за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Також просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Позовна заява подана представником позивача Дяченком О.В., який діє на підставі довіреності від 15.09.2020 №456.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 12.07.2006 по 16.05.2019 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 по 16.05.2019 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/8514/20 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а також нарахувати і виплатити на користь позивача фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078). Вимогу позивача про визначення суми індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, розміру фіксованої індексації та загальної суми індексації грошового забезпечення визнано передчасними. 31.05.2023 відповідачем на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/8514/20 нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 3862,30 грн. Відповідачем за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 застосовано коефіцієнт індексації, який відповідає базовому місяцю січень 2016 року замість коефіцієнта індексації, який відповідає базовому місяцю січень 2008 року. Також відповідачем при формуванні розрахунку індексації в порушення абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 у січні 2016 року зменшено розмір індексації, належної позивачу до виплати, на суму збільшення грошового забезпечення за рахунок щомісячної додаткової грошової винагороди попри те, що у січні 2016 року посадові оклади військовослужбовцям не було підвищено. Як наслідок не було нараховано поточну індексацію за період 01.12.2015 року по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року. При застосуванні у якості базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 сума індексації складає 85927,84 грн. Отже сума недоплати складає 82065,54 грн. Крім того, за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 551,58 грн, порядок розрахунку якої позивач не оскаржує. Водночас, в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 Постанови №1078 не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць на загальну суму 64787,66 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.07.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від відповідача докази по справі.

27.07.2023 до суду від відповідача надійшли витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується та зазначає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/8514/20 виконано у травні 2023 року, тобто індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, яка заявлена позивачем у цьому позові, вже нарахована і виплачена. Вважає, що позивач мав право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) щодо визнання бездіяльності відповідача в цій частині протиправною, а не пред`являти новий позов, оскільки вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача вчинити певні дії на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються. Щодо розрахунку індексації різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно у фіксованій величині 4463,15 грн розрахунок не проводився, оскільки відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон №1282-XII) та Порядку №1078 такого поняття як «фіксована сума індексації» не існує. Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15.12.2015. У зв`язку з чим вважає позовні вимоги в цій частини безпідставними. Також вважає, що позивачем порушено строк звернення до суду з позовом. Просить відмовити в задоволенні позову.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

Позивач проходив військову службу в ВЧ НОМЕР_2 , звільнений у запас та виключений зі списків особового складу військової частини всіх видів забезпечення з 16.05.2019.

Під час проходження служби у Збройних Силах України позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.05.2019.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно в сумі 86054 гривні 90 копійок із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь позивача фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі №280/8514/20, яке набрало законної сили 16.06.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

За змістом вказаного рішення, суд дійшов висновку, що нарахування індексації грошового забезпечення відноситься до компетенції роботодавців (в даному випадку відповідача), а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати конкретну суму індексації, яку слід нарахувати та виплатити позивачеві.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/8514/20, відповідач нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.05.2019 в загальному розмірі 5531,68 грн, що вбачається з розрахунку, наведеного у Довідці-розрахунку суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до рішення суму від 08.02.2021 у справі №280/8514/20, яку відповідач надав на вимогу суду.

Позивач долучив до позову копію повідомлення від 31.05.2023 про зарахування коштів, з якої вбачається, що на виконання рішення суду у справі №280/8514/20 йому виплачено індексацію в сумі 3 804,37 грн.

Не погоджуючись з розміром індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.05.2019, нарахованої та виплаченої відповідачем на виконання рішення суду у справі №280/8514/20, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон № 1282-XII.

Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 01.01.2016) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого законом.

Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а тощо.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення, сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача, а тому такі позовні вимоги підлягають вирішенню разом із позовними вимогами про виплату індексації грошового забезпечення та не є передчасними (постанова від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 20.10.2022 у справі №400/426/21 тощо).

Судом встановлено, що рішенням суду у справі №280/8514/20 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078.

При цьому, під час розгляду справи №280/8514/20 суд не визначив належну до виплати суму індексації, оскільки вважав, що заявлені позивачем позовні вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у конкретно визначеній сумі є передчасними та не підлягають задоволенню, а розрахунок суми індексації відноситься до повноважень відповідача.

На виконання рішення суду відповідачем нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.05.2019, при цьому, в частині нарахованої та виплаченої поточної індексації за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 спір відсутній.

Позивач не погоджується з нарахованою та виплаченою сумою поточної індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в розмірі 3862,30 грн, оскільки вважає, що розмір індексації за вказаний період, розрахований відповідно до Порядку №1078, має становити 85927,84 грн. Крім того, позивач вважає, що відповідач всупереч абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 не виплатив позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн у місяць у загальній сумі 64787,66 грн за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно, оскільки відповідач цієї щомісячної індексації - різниці не нараховував і не виплачував, та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання.

Суд зазначає, що відповідно до вищенаведених норм, з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013.

Верховний Суд в постанові від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21 звернув увагу, що за змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Крім того, в постанові від 23.08.2023 у справі № 380/20441/21 Верховний Суд вказав, що норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21 березня 2023 року та від 22 березня 2023 року у справах № 620/7687/21 та №380/1730/22 відповідно.

Отже, починаючи з 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою.

Крім цього, з 01.12.2015 Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який до 01.01.2016 становив 101 відсоток, а з 01.01.2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 п.1-1, абзац 6 п. 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 не змінювались.

Вони змінилися лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою установлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Саме така правова позиція викладена Верховного Суду у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Суд виходить з того, що право працівника на отримання індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який у спірний період становив 101 відсоток до 01.01.2016, та 103 відсотка після цієї дати (абзац 2 п. 1-1, абзац 6 п.5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Для встановлення величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення необхідно керуватись положеннями Порядку №1078 з Додатками, даними офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2017 роках (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm).

Розрахований індекс споживчих цін становить: лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстату) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% (червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014); квітень 2014 року - 103,3% = 1,033; травень 2014 року - 103,8 = 1,038; липень 2014 року - 101,4% = 1,014 (101,0% (червень 2014) х 100.4% (липень 2014); вересень 2014 року - 103,72%= 1,037 (100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014); жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року - 101,9% = 1,019; грудень 2014 року - 103,0% = 1,030; січень 2015 року - 103.1% = 1,031; лютий 2015 року - 105,3 %= 1,053; березень 2015 року - 110,8% = 1,108; квітень 2015 року - 1.14% = 1,140; травень 2015 року - 102,2% = 1,022; листопад 2015 року - 101,55% = 1,016 (100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 201.5) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015); квітень 2016 року - 105,79% = 1,058 (100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0% (березень 201.6) х 103,5 (квітень 2016); жовтень 2016 року - 104,0% = 1,040 (100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016); січень 2017 року - 103,85% = 1,038 (101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101.1% (січень 2017) ; квітень 2017 року - 103,74% = 1,037 (101,0% (лютий 201.7) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017); липень 2017 року - 103,1.3% = 1,031 (101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 20.17) - 1,031; жовтень 2017 року - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017); січень 2018 року - 103,44% = 1,034 (100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018).

Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період розмір грошового забезпечення позивача перевищував прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб у відповідному періоді, отже, розрахунок індексації здійснюється в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Розмір індексації, розрахований відповідно до Порядку №1078, за грудень 2015 року становить 2302,64 грн (базовий місяць січень 2008 року; перевищення порогу індексації відбулось у лютому 2008 року; коефіцієнт індексації, обчислений наростаючим підсумком, 0,027 (2,7%); індексація грошового забезпечення здійснюється з квітня 2008 року).

Розрахований аналогічним чином розмір індексації за інші періоди становить: січень-квітень 2016 року 2359,14 грн; травень 2016 року 2482,40 грн; червень-листопад 2016 року 2710,05 грн; грудень 2016 року лютий 2017 року 3177,60 грн; березень-квітень 2017 року 3360,00 грн; травень 2017 року 3536,40 грн; червень-серпень 2017 року 3730,06 грн; вересень-листопад 2017 року 3896,78 грн; грудень 2017 року лютий 2018 року 4258,75 грн.

Отже, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 розмір індексації становить 85927,87 грн.

Проте, судом встановлено, що за вказаний період відповідач виплатив позивачу індексацію в розмірі 3862,30 грн, що не відповідає положенням Порядку №1078.

За наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправні дії, які виразились у нарахуванні та виплаті позивачу у неналежному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Таким чином, позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 82065,57 грн (85927,87 грн - 3862,30 грн).

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 82065,54 грн, тобто між сумою, на отримання якої позивач має право, та сумою, заявленою в позові до стягнення, наявна різниця 0,03 грн, що суд вважає незначним відхиленням та доходить до висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог з метою повного захисту прав позивача у спірних правовідносинах в частині позовних вимог щодо суми індексації грошового забезпечення.

Водночас, слід зауважити, що Верховний Суд в постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 щодо подібних правовідносин дійшов висновку, що, враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих сумах, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Отже, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах в цій частині є зобов`язання відповідача нарахувати на виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 28.02.108 в розмірі 82065,57 грн.

При цьому, позивачем помилково заявлено про визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій частині позовних вимог, оскільки в межах адміністративного судочинства дія - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України. За встановленими обставинами справи відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, однак у неналежному розмірі, що свідчить про вчинення ним активних дій з порушенням встановленого законом порядку. Таким чином, в межах спірних правовідносин в цій частині відповідачем допущено протиправні дії, а не бездіяльність, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є помилковим.

Щодо наявності у позивача права на отримання «індексації-різниці» у період служби з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно, суд зазначає таке.

Верховний Суд в постанові від 30.11.2023 у справі № 600/3563/22 зазначив, що Порядок №1078 не містить поняття «фіксованої» суми індексації. Указаний термін закріплено у Додатку 4 до Порядку №1078, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012, де було наведено приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття «фіксованої» суми індексації не використовується.

Водночас з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття «індексація» як різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які були чинними та підлягали застосуванню у період з 01.03.2018 по 16.05.2019, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила, встановлені пунктами 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 06.07.2023 у справі №560/6682/22 тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу «індексацію різницю» за період з 01.03.2018 по 16.05.2019. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання «індексації-різниці», і що це право відповідач порушив через виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період не в повному розмірі.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд у вищезазначених справах №400/3826/21, №380/5493/21, №420/11424/21, №320/8554/21, №560/6682/22, дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Відповідно до Довідки-розрахунку суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до рішення суму від 08.02.2021 у справі №280/8514/20, розмір грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року становив 8207,04 грн, а в березні 2018 року 8616,90 грн., отже, розмір грошового забезпечення позивача з березня 2018 року підвищився на 409,86 грн (8616,90 грн - 8207,04 грн).

Вказані обставини позивачем не спростовані.

Розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за період з лютого 2008 року по березень 2018 року наведений судом вище.

Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) наростаючий індекс споживчих цін визначається у розмірі 353,3%.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року: дорівнює 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

За формулою, визначеною абзацом 5 п. 4 Порядку № 1078, сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується наступним чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.

Таким чином, сума можливої індексації у березні 2018 року складає 4 463,15 грн (1762 грн х 253,30% / 100).

Отже, розмір доходу позивача у місяці підвищення його посадового окладу у березні 2018 року (409,86 грн), розрахований відповідно до Постанови № 704, не перевищує суму індексації, що склалась у місці підвищення доходу (4 463,15 грн), у зв`язку з чим, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4053,29 грн (4 463,15 грн 409,86 грн) з розрахунку на місяць до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

Таким чином, судом встановлено, що у період з 01.03.2018 по 16.05.2019 позивач мав право на отримання індексації відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 («індексації-різниці»), однак відповідач, всупереч встановленому обов`язку, таку індексацію не нараховував та не виплачував позивачу, чим допустив протиправну бездіяльність.

Оскільки до моменту звільнення позивача з військової служби 16.05.2019 підвищення посадового окладу не відбувалось, суд дійшов висновку, що за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно позивач мав право на отримання «індексації-різниці» в загальній сумі 58838,08 грн (за період з березня 2018 року по квітень 2019 року по 4053,29 грн на місяць, з 01.05.2019 по 16.05.2019 2092,02 грн за 16 днів, що обчислюється як 4053,29 грн / 31 х 16).

Відповідачем не надано доказів виплати позивачу індексації за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 («індексації-різниці»), а тому позивач має право на вказану виплату.

Враховуючи, що позивач заявив до стягнення суму 64787,66 грн, яка перевищує розмір належної до виплати індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно, встановлений судом, а також враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 щодо належного способу захисту порушеного права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати на виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 в розмірі 58838,08 грн.

Щодо позовних вимог про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб при виплати нарахованих сум індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі -грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок № 44).

За правилами пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється під час виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Відтак, одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення, позивач має право на виплату компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку аргументам відзиву щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

Відповідно до пункту 13 Порядку №1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, отож питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 15.12.2022 у справі №460/3473/21, від 30.03.2023 у справі №200/2737/21-а, від 28.06.2023 у справі №200/4258/22, від 20.07.2023 у справі №380/14636/22, від 14.09.2023 у справі №160/16055/22, від 26.10.2023 у справі №560/2917/23.

У даній справі позивач оспорює розмір індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 16.05.2019, виплачений йому 31.05.2023 на виконання рішення суду у справі №280/8514/20.

Отже, спірні правовідносини виникли з моменту виплати відповідних сум, з розміром яких позивач не погоджується, тобто, з 31.05.2023.

Оскільки позов подано до суду 30.06.2023 (сформовано в системі електронний суд), суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущений.

З урахуванням вищенаведеної сталої правової позиції Верховного Суду, суд також відхиляє аргументи відповідача стосовно наявності підстав для подання заяви в порядку статті 383 КАС України у справі №280/8514/20 та відсутності підстав для звернення до суду з окремим позову, та зазначає, що в межах справи №280/8514/20 питання належного розміру невиплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.05.2019 не вирішувалось та може бути предметом судового контролю за окремим позовом, що також не виключає право позивача звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України у справі №280/8514/20, якщо він вважає, що при виконання рішення у цій справі відповідач вчинив протиправні дії чи бездіяльність, або прийняв протиправне рішення.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду на вищезазначену сталу правову позицію Верховного Суду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у неналежному розмірі та зобов`язання відповідача нарахувати на виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 28.02.2018 в розмірі 82065,57 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язання відповідача нарахувати на виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.03.2018 по 16.05.2019 включно з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 в розмірі 58838,08 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, якою врегульовано питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості побоювань позивача щодо невиконання відповідачами даного судового рішення, суд вважає, що підстави встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі на час його постановлення відсутні, що не виключає право позивача подати відповідну заяву за наявності обґрунтованих підстав для встановлення судового контролю.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір, відповідних витрат не поніс, інших судових витрат не заявив, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в неналежному розмірі.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати на виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 82065,57 грн (вісімдесят дві тисячі шістдесят п`ять гривень 57 коп.) з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 01 березня 2018 року по 16 травня 2019 року включно відповідно до абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати на виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01 березня 2018 року по 16 травня 2019 року включно, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, в розмірі 58838,08 грн (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 08 коп.), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 13.12.2023.

Суддя М.О. Семененко