Рішення від 12.12.2023 по справі 340/4534/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/4534/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Першого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальний заклад Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах держави, з позовом (з урахуванням уточненого), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 3,6 га за адресою: вул. Шевченка, 2 с.Бірки Кропивницький район Кіровоградська область, на якій розташована Бірківська філія комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області;

- зобов`язати Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області, в межах повноважень вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 3,6 га за адресою: вул. Шевченка, 2 с.Бірки Кропивницький район Кіровоградська область, на якій розташована Бірківська філія комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області шляхом винесення на розгляд сесії питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташовані будівлі закладу, вчинити дії щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації речового права на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що прокурор звертається з даним адміністративним позовом з метою захисту саме інтересів держави в сфері охорони дитинства щодо забезпечення прав дітей на безпечні умови здобуття освіти, як складової гарантованого ст.53 Конституції України права на освіту, та відновлення законності під час здійснення навчального процесу в навчальних закладах. Зазначає, що відповідачем у справі не вживається достатніх заходів для усунення порушень законодавства під час здійснення освітньої діяльності, що порушує інтереси держави у сфері гарантування та забезпечення права кожної людини на отримання освіти, реалізації державної політики щодо створення та функціонування мережі закладів освіти, їх матеріального забезпечення з метою належного надання освітніх послуг, створення безпечних умов навчання дітей та забезпечення діяльності закладів освіти відповідно до вимог чинного законодавства. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, якою користується заклад, створює передумови для зловживань щодо розпорядження землею, формує ризики для нормального функціонування навчального закладу та учбового процесу, що може призвести до негативних наслідків, порушення прав дітей та інтересів держави у сфері охорони дитинства. Наголошує на тому, що інтереси держави у даному випадку полягають у необхідності неухильного та ефективного виконання органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, як учасниками освітньої діяльності, законодавчих обов`язків щодо створення належних та безпечних умов здобуття освіти, що виключають будь-яку шкоду або загрозу порушення прав дітей на здобуття освіти та можливість будь-яких зловживань щодо розпорядження будівлями, спорудами та земельними ділянками навчальних закладів. Прокурор вказує, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області. Водночас, прокурор звертається до суду з даною позовною заявою як позивач, оскільки Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області є відповідачем, бездіяльність якого оскаржується через невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів закладу освіти, засновником якого вона є. Таким чином, прокурор вважає, що в даному випадку є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із бездіяльністю органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Ухвалою судді від 12.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву - упродовж 15 днів від дня отримання цієї ухвали (а.с.107-108). Крім того, даною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальний заклад Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Відповідачем подано до суду пояснення в яких викладено заперечення проти позову (а.с.115-116). Зазначає, що позивач не посилається на нормативні акти, які визнають спірну бездіяльність протиправною. На думку відповідача, жоден із актів національного законодавства не визначає конкретного строку, протягом якого у набувача права власності виникає обов`язок проведення його державної реєстрації. При цьому, вказує, що відділ освіти селищної ради вживає відповідні заходи для оформлення земельної ділянки. Вважає, що твердження позивача про вплив неоформлення закладом освіти правовстановлюючих документів на земельну ділянку на навчальний процес та на його якість жодними логічними чи нормативно підкріпленими аргументами не підтверджується. Так само жодних вимог саме до оформленості земельної ділянки навчального закладу не містять і нормативні акти у сфері освітньої діяльності. Відповідач наголошує на тому, що позивачем, в порушення ст.23 Закону України Про прокуратуру не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів саме держави у спірних правовідносинах. Позивачем не конкретизовано, які дії суд має зобов`язати відповідача вчинити. Окрім того, вказує, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема, не доведено, що захист інтересів у сфері використання землі не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Відповідач, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.08.2019 р. у справі №810/4793/18, вказує, що прокурор є неналежним позивачем, позаяк Міністерство освіти і науки наділене повноваженнями щодо звернення з позовом у питанні усунення ризиків функціонування і організації культурно-освітнього процесу про які стверджує прокурор, а тому є належним позивачем у даній справі.

Ухвалу від 12.07.2023 направлено також третій особі та отримано останньою 20.07.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.113). Проте, правом подати до суду пояснення на позовну заяву третя особа не скористалася, та будь-яких заперечень проти позову чи визнання не надано.

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що Знам`янська окружна прокуратура Кіровоградської області звернулася до Відділу освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області із запитом від 21.04.2023 р. №52/04-2657Вих-23 (а.с.21-22), у відповідь на який Відділ освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області листом від 25.04.2023 р. №01-23/681/01, серед іншого, повідомив, що за Бірківською філією комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області рахується земельна ділянка площею 3,6 га, розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с.Бірки, вул.Шевченка, 2 щодо якої відсутній дозвіл на розробку проекту землеустрою та не розроблена і не затверджена документація із землеустрою (а.с.23-27).

Комунальний заклад Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області зареєстрований як юридична особа 24.12.2021 (а.с.70), перебуває у комунальній власності Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Олександрівської селищної ради від 30.11.2021 р. №2657 (а.с.58-69).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №333456550 від 25.05.2023 р. встановлено, що стосовно Комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області відсутні відомості щодо реєстрації права власності чи користування на нерухоме майно та земельну ділянку (а.с.36-37).

Прокурором у судовому порядку оскаржено бездіяльність Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: вул. Шевченка, 2 с.Бірки Кропивницький район Кіровоградська область, на якій розташована Бірківська філія комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Надаючи оцінку повноваженням першого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області на звернення до суду з відповідним позовом, суд враховує наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 р. №4-р(II)/2019 вказано, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

У Законі України Про прокуратуру від 14.10.2014 р. №1697-VII (далі за текстом Закон №1697) закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону №1697 Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд враховує, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

З огляду на п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99, інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Висловлене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 р. у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 р. у справі №815/724/15, від 05.11.2019 р. у справі №804/4585/18, від 28.01.2021 р. у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 р. у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 р. у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 р. у справі №0440/6596/18.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі №806/602/18, від 13.03.2019 р. у справі №815/1139/18, від 15.10.2019 р. у справі №810/3894/17, від 17.10.2019 р. у справі №569/4123/16-а, від 05.11.2019 р. у справі №804/4585/18, від 03.12.2019 р. у справі №810/3164/18 та від 01.06.2022 р. у справі №260/1815/21.

У даній справі, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом зобов`язання оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться навчальний заклад. Крім того, захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, які порушено протиправною бездіяльністю відповідача.

На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням інтересів держави, у зв`язку з наступним.

Так, у преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. №789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.

З огляду на ст.1 Закону України Про охорону дитинства від 26.04.2001 р. №2402-ІІІ забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Забезпечення якнайкращих інтересів дитини є одним із базових міжнародних принципів, який закріплений, зокрема, у статті 24 Хартії основних прав Європейського Союзу. Зміст цього принципу полягає у тому, що при здійсненні будь-яких дій по відношенню до дітей, як з боку органів державної влади, так і з боку приватних установ, вищі інтереси дитини повинні розглядатися як пріоритетні.

Згідно з положеннями ч.2 ст.4 Закону України Про освіту від 05.09.2017 р. №2145-VIII право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Таким чином, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі №822/3692/17, від 05.11.2019 р. у справі №804/4585/18, від 01.06.2021 р. у справі №0440/6514/18.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі подання заступником прокурора позову мало на меті захист інтересів держави.

Стосовно наявності підстав, визначених ч.3 ст.23 Закону 1697 для представництва інтересів держави у суді у даній справі, суд враховує наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 р. у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 р. у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Суд також враховує, що у постанові від 26.05.2020 р. у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У даній справі прокурор послався на відсутність органу, уповноваженого державою звертатися до суду з позовом до органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб згідно з ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 р. №280/97-ВР (далі за текстом Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Управління закладами освіти, які належать територіальним громадам відповідно до підпункту 1 пункту а частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Із аналізу викладених норм, суд дійшов висновку, що управління закладами освіти, у тому числі прийняття рішень щодо оформлення речових прав на об`єкти комунальної власності є обов`язком відповідної ради.

Пунктами 1.5, 1.6 Статуту Комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, затвердженого рішенням Олександрівської селищної ради від 30.11.2021 р. №2657, визначено, що засновником закладу є Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області.

Органом управління Закладу є відділ освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

З огляду на пункт 1.11 Статуту юридична особа публічного права комунальний заклад Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області має у своєму складі дошкільне відділення та окремі підрозділи (філії) без статусу юридичних осіб, зокрема Бірківську філію комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (місцезнаходження філії: 27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, с.Бірки, вул.Шевченка, 2).

Пунктом 5.1 Статуту визначено, що матеріально-технічну базу закладу становлять виробничі (учбові) і невиробничі фонди (будівлі, споруди, земля, комунікації, обладнання, транспортні засоби), а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається у балансі Закладу.

Відповідно до п.5.2 Статуту майно, закріплене за Закладом перебуває у комунальній власності територіальної громади Олександрівської селищної ради. Закріплюється за ним на правах оперативного управління та не може бути вилученим у нього, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п.5.3 Статуту заклад, відповідно до чинного законодавства, користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотриманням вимог та норм з їх охорони.

Судом встановлено, що прокурор звертався до Відділу освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області Кропивницького району Кіровоградської області із запитом від 21.04.2023 р. №52/04-2657Вих-23 щодо повідомлення про наявність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, якими користуються загальноосвітні заклади, у відповідь на який Відділ освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області листом від 25.04.2023 р. №01-23/681/01, серед іншого, повідомив, що за Бірківською філією КЗ Олександрівський ліцей №2 рахується земельна ділянка площею 1,54 га, розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с.Бірки, вул.Шевченка, 2, щодо якої відсутній дозвіл на розробку проекту землеустрою та не розроблена і не затверджена документація з землеустрою.

Отже, прокурором дотримано встановлений ст.53 КАС України та ст.23 Закону України Про прокуратуру порядку звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.

У постанові від 14.02.2023 р. у справі №580/1374/22 Верховний Суд вказав, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Також статтею 20 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 71 цього ж Закону органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, Верховним Судом зроблено висновок, що позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У постанові від 29.11.2022 р. у справі №240/401/19 Верховний Суд сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України Про прокуратуру щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:

- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави, оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.

При цьому суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом наділене Міністерство освіти і науки України, з огляду на його завдання та повноваження, визначені у Положенні про Міністерство освіти і науки України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. №630.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що прокурор є належним позивачем у даній справі.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: вул.Шевченка, 2, с.Бірки, Кропивницький район, Кіровоградська область, на якій розташована Бірківська філія комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, суд враховує наступне.

З огляду на ч.ч.1, 2 ст.80 Закону України Про освіту від 05.09.2017 р. №2145-VIII до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до п.ґ ч.2 ст.92 Земельного кодексу України Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: заклади освіти незалежно від форми власності.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р. №1952-VII (далі за текстом Закон №1952) загальними засадами державної реєстрації прав є: обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

З огляду на абз.7 п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952 державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів, оформлених відповідно до чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що управління майном КЗ Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, у тому числі і вчинення дій щодо належного оформлення правовстановлюючих документів, відноситься до компетенції Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідачем не проведено оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: вул. Шевченка, 2, с.Бірки, Кропивницький район, Кіровоградська область, на якій розташована Бірківська філія комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області та необґрунтовано підстав, які зумовили таку бездіяльність Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Відтак, бездіяльність відповідача, у вигляді невиконання вимог норм матеріального права може призвести до зловживань щодо розпорядження зазначеною ділянкою, нецільового використання земельних ділянок закладу освіти, створює ризики для нормального функціонування третіх осіб. У зв`язку із цим, діяльність навчальних закладів підлягає приведенню у відповідність до чинного законодавства України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі прокурор є суб`єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.3 ст.53 КАС України, а тому враховуючи, що витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд дійшов висновку, що відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Першого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (27400, Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків, 5, код ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт.Олександрівка, вул.Незалежності України, 42 А, ЄДРПОУ 04364035) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальний заклад Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт.Олександрівка, вул.Незалежності України, 89, ЄДРПОУ 40594931) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: вул. Шевченка, 2 с.Бірки, Кропивницький район Кіровоградська область, на якій розташована Бірківська філія комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Зобов`язати Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: вул. Шевченка, 2 с.Бірки, Кропивницький район Кіровоградська область, на якій розташована Бірківська філія комунального закладу Олександрівський ліцей №2 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, шляхом винесення на розгляд сесії питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на якій розташовані будівлі закладу, вчинити дії щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації речового права на земельну ділянку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА