Ухвала

від 13.12.2023 по справі 480/12400/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 грудня 2023 року Справа № 480/12400/23

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська хімічна компанія" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська хімічна компанія" з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області № 0042620416 від 29.12.2020 року штраф у розмірі 10% у сумі 2 271,77грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області № 0042640416 від 29.12.2020 року штраф у розмірі 20% у сумі 13 835,34грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 18.01.2022 року №0000297-1302-1819 на суму 16 112,16грн.

Ухвалою від 27.11.2023 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом з наданням 10-денного строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії такої ухвали. Зокрема, позивача було зобов`язано надати суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній дати, коли позивач отримав рішення ДПС України за результатами розгляду його скарги на податкові повідомлення-рішення №0042620416 від 29.12.2020 року та № 0042640416 від 29.12.2020, а також дати отримання податкової вимоги від 18.01.2022, з наданням відповідних доказів на підтвердження обставин, вказаних у такій заяві, та зазначенням в ній підстав для поновлення строку з наданням доказів на підтвердження обставин, вказаних у такій заяві.

Представнику позивача - адвокату Брайко Ю.В., як особі, що подала позовну заяву до суду, на виконання вимог ч.6 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу суду від 27.11.2023 про залишення позовної заяви без руху було направлено через систему "Електронний суд", та отримано 28.11.2023 (наступний робочий день), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 28.11.2023. Тобто, з урахуванням ч.1 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України, представник позивача у строк до 08.12.2023 включно мав право усунути зазначені в ухвалі суду від 27.11.2023, недоліки.

29.11.2023 від представника позивача адвоката Брайко Ю.В., до суду надійшла у порядку усунення недоліків позовної заяви надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Так, представник вказала, що строк пропущено, але з поважних причин.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача вказала, що згідно ст. 52-8 Податкового кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: ст.56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження).

На всій території України з 1 липня 2023 року скасований карантин, який був встановлений зметою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, а тому представник позивача вважає можливим рахувати строк звернення до суду, що становить шість місяців згідно абз.1 ч. 2 ст. 122 КАС України, з 1 липня 2023 року, коли було скасовано карантин.

Також в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача вказала, що в Україні діє воєнний стан та позивач не є фахівцем в галузі права та лише 20.11.2023 уклав договір з представником про надання правової допомоги.

Додатково на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2023 вказала, що позивач отримав рішення ДПС України за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення №0042620416 від 29.12.2020 року та № 0042640416 від 29.12.2020 - 20.04.2023 року. Докази отримання вимоги від 18.01.2022 року відсутні, але після відправлення скарги 25.01.2022 року.

Перевіривши матеріали позовної заяви та доводи заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду, поданої у порядку усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).

Згідно з частиною 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Разом з тим, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України (у редакції чинній на час процедури адміністративного оскарження та прийняття оскаржуваної податкової вимоги) вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

При цьому, норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України.

Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, підтриманої у постанові від 16.11.2023 у справі №640/1355/21.

Таким чином, процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України), та від якої необхідно обраховувати місячний строк звернення до суду, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України.

Разом з тим, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань без використання досудового порядку вирішення спору, строк звернення до суду визначається абзацом першим частини другої статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 та від 27 вересня 2023 року у справі №380/7816/22.

Таким чином, враховуючи, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження щодо усіх податкових повідомлень-рішень, строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.

Як вказує представник позивача, рішення ДПС України позивач отримав 20.04.2023, а вимогу - на початку 2022р. Однак з позовом до суду позивач звернувся лише 22.11.2023, тобто поза межами встановленого строку .

Так, залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що позивач оскаржує податкову вимогу про сплату боргу №0000297-1302-1819 прийняту ще 18.01.2022, втім, з цим позовом про визнання її протиправною та скасування до суду звернувся 22.11.2023, тобто з порушенням строку звернення з позовом до суду, встановленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України. Крім того, позивач скористався правом досудового врегулювання спору та подав, зокрема, на оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0042620416 від 29.12.2020 року та № 0042640416 від 29.12.2020 скаргу від 25.01.2022. Рішенням Державної податкової служби України від 13.03.2023 зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, однак з позовом про визнання протиправними та їх скасування звернувся до суду 22.11.2023, тобто з порушенням строку звернення з позовом до суду, встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України.

Представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду посилається на продовження строків звернення до суду через дію карантину на підставі п.52-8 Підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень ПК, щодо якого суд зазначає наступне.

Так, дійсно, відповідно до п.52-8 Підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених:

статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків, що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року.

З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

Тобто, як вбачається з цієї норми, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, дійсно було зупинено перебіг строків, встановлений статтею 56 ПК України, але лише в частині процедури адміністративного оскарження (досудового порядку вирішення спору). Однак, цією нормою не передбачалось зупинення перебігу строків щодо звернення з позовами до суду про оскарження в судовому порядку прийнятих податковим органом рішень.

Жодних доказів неможливості вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк, внаслідок обмежень, впровадженими у зв`язку з карантином, позивачем також надано не було.

А відтак, посилання представника позивача на п.52-8 Підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень ПК України та на встановлення Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби та впровадженням на всій території України карантину, в обґрунтування причин пропуску строку судом не приймається до уваги.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 200/9648/21.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на продовження строків звернення до суду через дію карантину.

Оцінюючи доводи представника позивача щодо запровадження воєнного стану, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Тобто, введений воєнний стан триває станом і на сьогодні.

Суд погоджується, що введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому.

Втім Верховний Суд неодноразово зазначав (постанови від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 31 серпня 2023 року у справі № 340/6025/22, від 12 жовтня 2023 року у справі №560/2291/23), що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок та поновлення строку на подання позовної заяви до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку, щодо того, яким саме чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з позовом до суду.

Тобто обставина введення на території України воєнного стану могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Проте таких доказів позивачем надано не було та представник позивача у заяві не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на подання позову саме у цій справі.

Посилання представника позивача на те, що позивач не є фахівцем в галузі права та ним лише 20.11.2023 було укладено договір про надання правової допомоги, також не заслуговують на увагу в обґрунтування причин пропуску строку, оскільки незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Позивач, отримавши вимогу на початку 2022року, та рішення ДПС України 20.04.2023, мав право у розумний строк звернутися за кваліфікованою правовою допомогою. Відповідних доказів, які б свідчили про відсутність такої можливості раніше за листопад 2023р., позивач суду не надав. Таким чином своєчасна нереалізація цього права, зумовлена, у тому числі, власною пасивною поведінкою позивача. Відтак, вказані посилання представника позивача також є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі №560/2291/23.

Будь-яких інших заяв у порядку усунення недоліків позовної заяви ні позивачем, ні представником позивача, станом на сьогодні, не подано.

Вирішуючи подану заяву, суд наголошує, що у справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Таким чином, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Крім того, інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст. 169 КАС України).

З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська хімічна компанія" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.

Суддя І.Г. Шевченко