Постанова

від 30.11.2023 по справі 754/14/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/14/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/12154/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Загарук Н.Н.

розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що наказом ТОВ «Альфабуд Комплект» від 03 грудня 2021 року № ЗП000000080 - 000000143 про припинення трудового договору його було звільнено з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України - «за прогул». Цього ж дня Позивач отримав копію наказу про звільнення. Трудову книжку Відповідач не видав. Позивач вважає своє звільнення незаконним, та таким що порушує норми трудового законодавства. Зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення - звільнення за прогул. Позивачем не було допущено прогулу, оскільки він перебував на робочому місці та виконував робочі функції. Позивач не має стаціонарного робочого місця, так як умови його роботи - організація охорони об`єктів, що не передбачає знаходження на певному робочому місці та має роз`їзний (рухомий) характер роботи. Позивач працює на об`єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування роботодавця, здійснює поїздки по місту. Вказує, що перш ніж винести працівнику догану чи звільнити його з роботи роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого ним дисциплінарного правопорушення. Однак, позивач не отримував від відповідача запитів щодо надання пояснень причин відсутності на робочому місці. Відповідач не звертався до позивача ні письмово ні усно, ні по телефону, службове розслідування не проводилось, його пояснення не витребовувались. Вищевикладене свідчить про те, що наказ про звільнення за прогул винесено без належних підстав.

На підставі наведеного, просив:

визнати незаконним наказ ТОВ «Альфабуд Комплект» від 03 грудня 2021 року № ЗП000000080 - 000000143 про припинення трудового договору (контракту) згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України «за прогул».

поновити ОСОБА_1 на посаді Начальника структурного підрозділу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Альфабуд Комплект» з 04 грудня 2021 року.

стягнути з ТОВ «Альфабуд Комплект» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 грудня 2021 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено; визнано незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» від 03.12.2021 року № ЗП000000080-000000143 про припинення трудового договору (Контракту) згідно п. 4 ст. 40 КЗПП України за прогул; поновлено ОСОБА_1 на посаді Начальника структурного підрозділу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» з 04 грудня 2021 року; стягнуто з ТОВ «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 грудня 2021 року в розмірі 512 556,73 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 27 червня 2023 року Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

25 вересня 2023 року на адресу суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

17 жовтня 2023 року на адресу суду від Відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що наказом ТОВ «Альфабуд Комплект» від 03 грудня 2021 року № ЗП000000080 - 000000143 про припинення трудового договору ОСОБА_2 було звільнено з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України - «за прогул».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неможливості визнання належним та обґрунтованим наказу про звільнення відповідача з роботи, а відтак необхідності поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, переважна більшість доводів апеляційної скарги, зокрема в частині неналежного застосування трудового законодавства відповідачем, звільнення позивача з роботи, тощо вже були висловлені ним і в суді першої інстанції, були предметом дослідження судом в ході розгляду справи. Такі доводи були ретельним чином розглянуті, їм була надана відповідна правова оцінка , з якою погоджується й колегія суддів.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Зважаючи на наведене, у апеляційного суду відсутній обов`язок повторного зазначення тих висновків, які суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, і з якими в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

При вирішенні даного спору колегія суддів зважає на те, що у правовідносинах між роботодавцем та працівником, роботодавець є більш сильною стороною, обов`язок доводити правомірність своїх дій при звільненні працівника покладається саме на роботодавця.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Основним своїм доводом відповідач зазначає те, що позивач входить до структурного підрозділу «адміністрації» підприємства, з чого слідує, що робочим місцем позивача є приміщення товариства за зареєстрованим його місцезнаходженням, в якому позивач був відсутній.

В той же час належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тез щодо робочого місця позивача відповідач до суду так і не надав. Більш того, з посадових обов`язків позивача вбачається (і це не заперечується і представником відповідача в судовому засіданні), що основним робочим обов`язком ОСОБА_1 є забезпечення охорони ряду об`єктів відповідача, що в свою чергу передбачає необхідність регулярного відвідування таких об`єктів, тобто знаходження поза межами головного офісу товариства. За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведення відповідачем наявних підстав для звільнення позивача з роботи.

При цьому колегія суддів зважає також на те, що відповідачем навіть не було запропоновано позивачу надати пояснення щодо його місцезнаходження та встановлення дій, за які його піддано дисциплінарному стягненню. Хоча сама по собі дана обставина (не витребування пояснень) й не є безумовною підставою для визнання звільнення незаконним, однак в сукупності з іншими обставинами свідчить про неналежне встановлення відповідачем обставин та подій, які стали підставою для звільнення позивача.

Згідно усталеної судової практики, при розгляді вимог щодо правомірності звільнення працівника з роботи, суд має досліджувати дане питання виключно стосовно тих обставин, які були покладені роботодавцем в основу звільнення працівника. В той же час в даному випадку в наказі про звільнення ОСОБА_1 з роботи зазначено причину звільнення: «п.4 ст.40 КЗпП за прогул», однак конкретні підстави для такого звільнення взагалі не зазначені, що з точки зору апеляційного суду взагалі виключає можливість встановити, у зв`язку з чим саме (дата, обставини прогулу) фактично було звільнено ОСОБА_1 , що додатково до тих висновків, які зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, обумовлює наявність підстав для позову.

Не зважаючи на вищевказані висновки, з точки зору колегії суддів, апеляційна скарга все ж таки підлягає до часткового задоволення, а саме в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В ході розгляду справи судом було належним чином визначено розмір середньоденної заробітної палати позивача відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, а саме 930, 23 грн. за робочий день. В той же час при визначенні загального розміру відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, він має визначатися відповідно до кількості робочих а не календарних днів у спірному періоді (п.8 вищевказаного Порядку).

Зважаючи на викладене, неналежним розміром відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача є 363 719, 93 грн., відтак оскаржуване рішення в означеній частині підлягає зміні.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу змінити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 6, прм.1-21, код ЄДРПОУ: 40450646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 грудня 2021 року у розмірі 363 719 ( триста шістдесят три тисячі сімсот дев`ятнадцять грн) 93 коп.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько