Постанова

від 12.12.2023 по справі 320/5489/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5489/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року, суддя Лиска І.Г., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП №497 від 17.05.2022 «Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова не містить належного обґрунтування, а прийнявши її відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень. Також в оскаржуваній постанові відповідачем не визначено конкретних положень законів та/або інших нормативно-правових актів, на підставі яких її було прийнято.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Токмак Солар Енерджі» зареєстроване як юридична особа 09.06.2011 за №10961020000000473 Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області.

Видами економічної діяльності позивача є: 35.11 виробництво електроенергії (основний), 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 64.91 фінансовий лізинг, 35.12 передача електроенергії, 35.13 розподілення електроенергії, 35.14 торгівля електроенергією, 42.22 будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Починаючи з 2012 року ТОВ «Токмак Солар Енерджі» здійснювало провадження господарської діяльності по виробництву електроенергії.

Так, у вересні 2012 року ТОВ «Токмак Солар Енерджі» було введено в експлуатацію перший об`єкт електроенергетики за адресою: Запорізька обл., Токмацький р-н., сільська рада Новенська, комплекс будівель і споруд № 1 та зареєстровано право власності на сонячну електростанцію потужністю до 4 MB.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) від 20.09.2012 № 1214, ТОВ «Токмак Солар Енерджі» видано ліцензію на право провадження діяльності з виробництва електричної енергії на території України строком дії 10 років. Постановою НКРЕ від 01.11.2012 № 1418 ТОВ «Токмак Солар Енерджі» затверджено «зелений» тариф на електричну енергію до 01.01.2030, а Постановою НКРЕ від 01.11.2012 № 1419 ТОВ «Токмак Солар Енерджі» встановлено величину «зеленого» тарифу на електричну енергію на листопад 2012 року.

У грудні 2012 року ТОВ «Токмак Солар Енерджі» завершено виконання робіт щодо будівництва нового об`єкту електроенергетики, а саме ІІІ-го пускового комплексу потужністю 6 МВт Сонячної електростанції, (с. Нове Токмацького району Запорізької області).

ТОВ «Запорізьке МБТІ» 17.12.2012 було виготовлено технічний паспорт на комплекс будівель та споруд сонячної електростанції, III пусковий комплекс потужністю 6 МВт, а 25.12.2012 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області посвідчено декларацію про готовність наведеного об`єкту до експлуатації.

ТОВ «Токмак Солар Енерджі» 12.06.2013 листами вих. № 01/97 та вих. № 01/142 звернулося до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики стосовно збільшення встановленої потужності з 4 МВт до 10 МВт у зв`язку з введенням в експлуатацію ІІІ-го пускового комплексу потужністю 6 МВт Сонячної електростанції, (с. Нове Токмацького району Запорізької області).

Листом НКРЕ від 20.06.2013 вих. № 4113/12/47-13 повідомлено позивача про прийняття рішення щодо коригування встановленої електричної потужності для ТОВ «Токмак Солар Енерджі» до 10 МВт.

ТОВ «Токмак Солар Енерджі» 26.06.2013 було отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівля, сонячна електростанція, III пусковий комплекс, адреса: Запорізька область, Токмацький р., сільська рада Новенська, Комплекс будівель і споруд , №2, загальна площа 27967 кв.м.

Окрім зазначеного розширення енергогенеруючих потужностей, позивачем з 2017 року по 2020 рік, були введені в експлуатацію й інші сонячні електростанції в кількості 10 (десяти) об`єктів, а саме:

1.Сонячна електростанція, 2 пусковий комплекс, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 2016;

2.Сонячна електростанція, 3 пусковий комплекс, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 201в;

Постановою НКРЕКП від 02.11.2017 № 1334 було внесено зміни до постанови НКРЕ від 20.09.2012 № 1214 про отримання ліцензії щодо доповнення додатка до постанови новими місцями провадження господарської діяльності позивача з виробництва електричної енергії, що вказані вище та коригування потужності обладнання.

3.Сонячна електростанція, 4 пусковий комплекс, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 201Г;

4.Сонячна електростанція, 5 пусковий комплекс, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 201Д;

5.Сонячна електростанція, 6 пусковий комплекс, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 201Е;

Постановою НКРЕКП від 10.07.2018 № 685 було внесено зміни до постанови НКРЕ від 20.09.2012 № 1214 щодо доповнення додатка до постанови вказаними місцями провадження господарської діяльності Позивача з виробництва електричної енергії та коригування потужності обладнання.

6.Сонячна електростанція, 7 пусковий комплекс, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 201ж;

Постановою НКРЕКП від 18.09.2018 № 1013 було внесено зміни до постанови НКРЕ від 20.09.2012 № 1214 щодо доповнення додатка до постанови зазначеним місцем провадження господарської діяльності Позивача з виробництва електричної енергії та здійснено коригування потужності обладнання.

7.Сонячна електростанція, 8 пусковий комплекс, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 201 З;

8.Сонячна електростанція, 9 пусковий комплекс сонячної електростанції, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 201К;

Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2024 було внесено зміни до постанови НКРЕ від 20.09.2012 № 1214 щодо доповнення додатка до постанови новими місцями провадження господарської діяльності Позивача з виробництва електричної енергії, які наведено та здійснено коригування потужності обладнання.

9. 1 пусковий комплекс сонячної електростанції, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 201Л;

Постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2103 було внесено зміни до постанови НКРЕ від 20.09.2012 № 1214 щодо доповнення додатка до постанови новим місцем провадження господарської діяльності Позивача з виробництва електричної енергії та здійснено коригування потужності обладнання.

10. Сонячна електростанція, адреса об`єкта нерухомого майна: Запорізька обл., м. Токмак, вулиця Гоголя, будинок 201м.

Постановою НКРЕКП від 29.11.2019 № 2574 було внесено зміни до постанови НКРЕКП від 17.05.2019 № 778 щодо доповнення додатка до постанови новим місцем провадження господарської діяльності Позивача з виробництва електричної енергії та здійснено коригування потужності обладнання.

Загалом, в період з 2012 по 2021 рік позивач збільшив свої потужності з виробництва електричної енергії із 4 МВт до 70 МВт.

Після введення в експлуатацію вказаних об`єктів електрогенерації НКРЕКП встановлювались позивачу «зелені» тарифи згідно з постановами № 1414 від 27.12.2017 року, № 33 від 11.01.2018 року, № 749 від 19.07.2018 року, № 1190 від 09.10.2018 року, № 23 від 11.01.2019 року, № 3187 від 24.12.2019 року.

У зв`язку із відчуженням об`єктів електроенергетики, 19.11.2020 ТОВ «Токмак Солар Енерджі» звернулось до НКРЕКП із заявою № 03/350 про анулювання ліцензії на виробництво електричної енергії, виданої на підставі постанови НКРЕКП № 778 від 17.05.2019, а також припинення дії «зеленого» тарифу для об`єкта електроенергетики ТОВ «Токмак Солар Енерджі».

Постановою НКРЕКП від 04.12.2020 №2324 "Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ «Токмак Солар Енерджі" було прийнято рішення про:

1) анулювання ТОВ "Токмак Солар Енерджі" на підставі його заяви ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 17.05.2019 №778;

2) визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 17.05.2019 року № 778 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «Токмак Солар Енерджі».

Разом з тим, на засіданні 17.05.2022 НКРЕКП було прийнято ще дві постанови:

- постанова № 496 «Про припинення дії «зеленого» тарифу ТОВ «Токмак Солар Енерджі»;

- постанова № 497 від 17.05.2022 «Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою було скасовано встановлення величин «зелених» тарифів для ТОВ «Токмак Солар Енерджі» у низці постанов НКРЕ та НКРЕКП.

Вважаючи постанову №497 протиправною і такою, що порушує його права та прийнята з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Законом України «Про ринок природного газу».

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частин першої-третьої статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 року №1540-VIII (надалі - Закон №1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Стаття 3 вказаного Закону визначає, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до статті 4 Закону про НКРЕКП встановлено, що основними принципами діяльності Регулятора є: законність; самостійність і незалежність у межах, визначених законом; компетентність; ефективність; справедливість; прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; адресність регулювання; неупередженість та об`єктивність під час прийняття рішень; відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; недопущення дискримінації; відповідальність за прийняті рішення.

Згідно з статтею 14 Закону про НКРЕКП Засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.

Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.

Регулятор на своїх засіданнях: розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції; затверджує щорічний звіт Регулятора; затверджує регламент Регулятора; розглядає справи про адміністративні правопорушення; розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суміжних ринків.

У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інші заінтересовані особи.

Перелік питань, що вносяться на розгляд Регулятора, оприлюднюється не пізніше як за три робочі дні до дня проведення засідання на офіційному веб-сайті Регулятора.

Разом з переліком питань, що вносяться на розгляд Регулятора, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора проекти рішень Регулятора та обґрунтування до них, одержані зауваження та пропозиції, а також вмотивована позиція Регулятора щодо одержаних зауважень.

Голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно.

Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Із матеріалів справи вбачається, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №497 від 17.05.2022 «Про затвердження змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання к сфері енергетики, та Національної комісії, що здійснює державне регулювання к сфері енергетики та комунальних послуг».

Даною постановою було внесено зміни до деяких постанов, зокрема до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 25.10.2012 №1364 «Про встановлення величин зелених тарифів на електричну енергію на листопад 2012 щодо встановлення зеленого тарифу ТОВ «Токмак Солар Енерджі», яким скасовано пункт 34 додатку яким встановлено зелений тариф позивачу на грудень 2012 року, на січень-грудень 2013 року, на грудень-січень 2014 року, січень-грудень 2025 року, січень- грудень 2015, тощо.

Із обгрунтування підстав для скасування положень деяких постанов НКРЕ та НКРЕКП щодо встановлення зеленого тарифу ТОВ «Токмак Солар Енерджі» в частині пускового комплексу СЕС Запорізька область убачається, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови стало повідомлення НКРЕКП про рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2029 у справі №908/2436/18, яким визнано недійсним договір позики від 20.07.2012, укладеного між ПП «Компанія «Прима-Транс» та ТОВ «Токмак Солар Енерджі», яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду . Окрім того, постановою Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №640/1323/20 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З огляду на зазначене та з огляду на те, що прийнято рішення щодо анулювання ліцензії товариству з виробництва електричної енергії, Департамент із регулювання з посиланням на норми чинного законодавства вважав за необхідне прийняти постанову «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП».

Щодо строків звернення позивача до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач ТОВ «Токмак Солар Енерджі» наголошував про порушення права позивача на участь у засіданні НКРЕКП 17.05.2022.

Відповідно до п. 5.2. Регламенту НКРЕКП, затвердженого постановою Комісії від 06.12.2016 № 2133 засідання НКРЕКП є відкритими і гласними, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством та Регламентом.

З положень Регламенту випливає, що учасниками засідання НКРЕКП є особи, які звернулися до Комісії із заявою про видачу ліцензії, ліцензіати, споживачі, особи, залучені до участі в розгляді питань (свідки, експерти, перекладачі), та інші заінтересовані особи.

Всупереч положенням Регламенту, НКРЕКП не вчинялось дій щодо повідомлення позивача чи керівних осіб позивача стосовно призначення засідання Комісії 17.05.2022.

У зв`язку з тим, що ТОВ «Токмак Солар Енерджі» не було повідомлено про проведення засідання Комісії 17.05.2022, позивач не міг знати про прийняття оскаржуваної постанови 17.05.2022.

Окрім того, ТОВ «Токмак Солар Енерджі» був фактично побавлений можливості дізнатися про прийняття оскаржуваної постанови в день її винесення, оскільки він був зареєстрований на тимчасово окупованій території України. Зокрема до 25.01.2023 ТОВ «Токмак Солар Енерджі» було зареєстроване та знаходилось в Запорізькій обл., м. Токмак, вул. Гоголя, 201.

Починаючи з 26.02.2022 військами рф було окуповано місто Токмак (публікація місцевого інтернет видання https://porokhivnvtsva.com.ua/2022/10/18/tokmak 26-2-2022-rf-ocupation/).

З моменту окупації місто було повністю відрізане від зовнішнього зв`язку з Україною (відсутність доступу до мережі інтернет, відсутність мобільного зв`язку).

ТОВ «Токмак Солар Енерджі» було позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати кореспонденцію засобами поштового та електронного зв`язку.

За таких умов, можливість для позивача здійснювати моніторинг рішень, що приймались НКРЕКП була вкрай ускладнена.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що з огляду на повномасштабну військову агресію рф проти України, окупації частини території України, зокрема м. Токмак, де був зареєстрований, знаходився та здійснював свою господарську діяльність позивач, в останнього була відсутня реальна можливість дізнатися про наявність оскаржуваної постанови та порушення нею своїх прав та законних інтересів.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що про існування оскаржуваної постанови ТОВ «Токмак Солар Енерджі» стало відомо з матеріалів господарської справи № 910/12851/22.

Зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ «Токмак Солар Енерджі» стало відомо про існування ухвали Господарського суду м. Києва від 08.12.2022 по справі №910/12851/22 про відкриття провадження у справі за позовом ДП «Гарантований покупець» до ТОВ «Токмак Солар Енерджі» та ДП «Енергоринок», яку було оприлюднено в ЄДРСР 09.12.2022.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ДП «Гарантований покупець» на адресу ТОВ «Токмак Солар Енерджі» надіслав копію позовної заяви з додатками по справі № 910/12851/22.

23.12.2022 представником ТОВ «Токмак Солар Енерджі» здійснено ознайомлення з матеріалами справи № 910/12851/22, що підтверджується копією клопотання про ознайомлення з матеріалами справи з відміткою Господарського суду м. Києва.

За наслідками ознайомлення з позовною заявою та матеріалами справи №910/12851/22, ТОВ «Токмак Солар Енерджі» стало відомо про існування оскаржуваної постанови НКРЕКП від 17.05.2022 № 497, яку ДП «Гарантований покупець» було додано до позовної заяви по справі №910/12851/22.

Позов позивачем подано до суду 08.03.2023.

В ході апеляційного розгляду справи позивач надав обґрунтування причин звернення до суду з даним позовом лише 08.03.2023.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме з 23.12.2022 ТОВ «Токмак Солар Енерджі» стало відомо про порушення своїх прав, а тому саме з цієї дати обраховується встановлений ст. 122 КАС України шестимісячний строк на звернення до суду.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Практика Європейського суду щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 § 1, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» (22277/93, 27 червня 2000 року, абз. 59) наведено висновок про те, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, необґрунтована відмова в можливості доступу до суду та розгляду справи, враховуючи, що національне законодавство передбачає таку процедуру, розглядається Європейським Судом як фактична перепона у доступі до суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає , що позивач звернувся до суду протягом шести місяців як дізнався про порушення своїх прав, тобто в межах строку , передбаченого ст. 122 КАС України.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У Рішенні від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 Конституційний Суд України констатував, що за змістом положень частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів Верховної Ради України і Президента України (незалежно від того, мають вони нормативно-правовий чи індивідуально-правовий характер) як за їх юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності. При цьому виокремив, що такі повноваження Конституційного Суду України обмежуються виключно вирішенням питань щодо відповідності цих актів Конституції України, а не щодо їх законності.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Постанова НКРЕКП від 17.05.2022 № 497 за своєю суттю є актом індивідуальної дії, оскільки вона адресована конкретному суб`єкту - ТОВ «Токмак Солар Енерджі», та впливає виключно на права та обов`язки ТОВ «Токмак Солар Енерджі».

Згідно з абз. 7 ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф встановлюється для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об`єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанцій (пускового комплексу).

Отже, також актами індивідуальної дії (в частині встановлення величин «зелених» тарифів для ТОВ «Токмак Солар Енерджі») є постанови про встановлення величин «зелених» тарифів на електроенергію для ТОВ «Токмак Солар Енерджі», які було скасовано оскаржуваною постановою.

Окрім того, постанови про встановлення величин «зелених» тарифів (які було скасовано в частині прав та обов`язків ТОВ «Токмак Солар Енерджі» відповідно до оскаржуваної постанови) і так втратили свою чинність у зв`язку з наступним.

Так, усі скасовані постанови поділяються на дві групи, а саме: 1) постанови НКРЕ про встановлення величини «зеленого» тарифу (постанови за період з 25.10.2012 по 31.07.2014) та 2) постанови НКРЕКП про встановлення «зелених» тарифів (постанови за період з 31.01.2015 по 30.12.2021).

Кожна постанова регулятора про встановлення «зеленого» тарифу для кожного конкретного суб`єкта господарювання приймалась та діяла в межах певного періоду часу - як правило, зазначені постанови діяли лише строком від одного до двох місяців. В свою чергу, дія постанови про встановлення «зеленого» тарифу вичерпувалася прийняттям «нової» постанови про встановлення нової величини «зеленого» тарифу для суб`єкта господарювання.

В постановах НКРЕ (в період часу з 25.10.2012 по 31.07.2014) не містилось пункту про втрату ними чинності, з огляду на їх індивідуальний характер щодо кожного із суб`єктів господарювання такі постанови при прийнятті «нової» постанови про встановлення «зеленого» тарифу втрачали свою чинність.

В той же час, у постановах НКРЕКП (період часу з 31.01.2015 по 30.12.2021) передбачався пункт про втрату чинності попередніх постанов, якими встановлювався «зелений» тариф.

З огляду на втрату чинності постанов про встановлення величини «зеленого» тарифу, а також з огляду на їх індивідуальний характер щодо конкретного суб`єкта господарювання, НКРЕКП не мало повноважень їх скасовувати оскаржуваною постановою, оскільки це суперечить принципу незворотності дії в часі індивідуального акту.

Верховним Судом сформовано правові висновки в постанові від 08.06.2020 по справі № 640/2071/21; в постанові від 12.12.2022 по справі № 640/2032/21, які підтверджують, що постанови про встановлення величин «зелених» тарифів не є нормативно-правовими актами, а є правовими актами індивідуальної дії, оскільки передбачають індивідуалізовані приписи НКРЕКП щодо встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію.

Окрім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.06.2022 по справі № 640/2071/21 колегією суддів було зазначено, що постанови НКРЕКП № 1497 та № 1787 є актами індивідуальної дії.

Саме такі постанови, серед інших, було скасовано відповідачем оскаржуваною постановою в частині прав та обов`язків ТОВ «Токмак Солар Енерджі».

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вносячи зміни до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики за період з 2012 по 2021 роки та скасовуючи встановлений зелений тариф ТОВ «Токмак Солар Енерджі» за вищевказаний період, відповідач діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством України, оскільки постанови НКРЕКП їх виконаними.

Внесення змін до постанов про встановлення зеленого тарифу для позивача протягом кожного місяця 2012-2021 років після того як вони вичерпали свою дію або ж втратили чинність порушує гарантії стабільності суспільних відносини.

Що стосується впливу оскаржуваного рішення НКРЕКП на права, свободи та інтереси позивача, то колегія суддів вважає, що скасування встановленої протягом 2012-2021 років саме для товариства величини зеленого тарифу незважаючи на те, що позивачу було скасовано ліцензію, впливає на його права та інтереси, так як може тягнути за собою певні наслідки, зокрема шляхом відшкодування коштів наступного Покупця за рахунок позивача.

В ході апеляційного розгляду справи, представник відповідача зазначив, що внесення таких змін до постанов тягнуть репутаційні наслідки для НКРЕКП, оскільки за рішенням господарського суду Запорізької області було визнано недійсним договір позики від 20.07.2012, укладений між ТОВ «Токмак Солар Енерджі» та ПП «Компанія «Прима-Транс».

Проте, такі доводи представника відповідача не є переконливими, оскільки на час вирішення питання про видачу ліцензії або ж прийняття постанов щодо встановлення величини зеленого тарифу були відсутні підстави для відмови у видачі ліцензії або ж підстави для відмови у встановленні величини зеленого тарифу.

Ні Закон, ні постанова №1817 не дають відповідачу повноважень вносити зміни до постанов про встановлення величини зелених тарифів на електричну енергію за період з 2012-2022 роки, які вже вичерпали свою дію або втратили чинність.

У світлі ч.2 ст. 19 Конституції України таке рішення НКРЕКП є протиправним.

Посилання відповідача на постанови КГС ВС від 13.01.2020 № 908/2436/18 (справа в якій було визнано недійсним договір позики від 20.07.2012, укладений між ТОВ «Токмак Солар Енерджі» та ПП «Компанія «Пріма-Транс»), а також посилання на лист НАБУ від 01.11.2019 № 04-199/3 7821 колегія суддів вважає необгрунтованими та безпідставними.

Так, Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії встановлений Постановою НКРЕКП №1817 від 30.08.2019.

Зазначений Порядок №1817 також не містить такої форми регуляторного рішення НКРЕКП як скасування величин встановленого «зеленого» тарифу.

Натомість п. 3.1. Розділу 3 Порядку №1817 передбачає можливість НКРЕКП прийняти рішення про припинення «зеленого» тарифу, зокрема у випадках:

- анулювання ліцензії на право ведення господарської діяльності з виробництва електричної енергії; та/або

- визнання в установленому порядку інформації, що міститься в документах, визначених пунктом 2.1 глави 2 цього Порядку, недостовірною або такою, що не відповідає дійсності (тобто визнання недостовірною або такою, що не відповідає дійсності інформації, що міститься у документах, що подаються для встановлення «зеленого» тарифу).

Як встановлено судом, оскаржуваною постановою було скасовано саме встановлення величин «зелених» тарифів для ТОВ «Токмак Солар Енерджі» у низці постанов НКРЕ та НКРЕКП, а не припинено "зелений" тариф позивача.

Ні нормами Порядку №1817, ані нормами Законів України «Про альтернативні джерела енергії» та «Про НКРЕКП» (які вказані в Оскаржуваній постанові в якості підстави її прийняття) взагалі не передбачено можливості для прийняття НКРЕКП рішень про скасування встановлення величин «зелених» тарифів.

Також є безпідставним посилання відповідача на лист НАБУ, оскільки такий лист не є ні законом, ні нормативно-правовим актом, носить характер повідомлення і не може тягнути за собою скасування встановлення зеленого тарифу за минулі роки шляхом внесення відповідних змін до постанов.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у разі наявності підстав для відшкодування шкоди у результаті господарської діяльності товариства, дане питання має вирішуватись в іншому порядку, зокрема в рамках господарського чи цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» під час виконання своїх функцій та повноважень Регулятор діє самостійно у межах, визначених законом. Письмові чи усні вказівки, розпорядження, доручення органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб`єктів господарювання, політичних партій, громадських об`єднань, професійних спілок чи їх органів, а також інших осіб, які обмежують повноваження членів Регулятора та посадових осіб Регулятора, є незаконним впливом.

У позовній заяві ТОВ «Токмак Солар Енерджі» наводились детальні обґрунтування, що факт недійсності договору позики від 20.07.2012, який був укладений між ПП «Компанія «Прима- Транс» та ТОВ «ТОКМАК СОЛАР ЕНЕРДЖІ» не може бути підставою для скасування положень ряду постанов НКРЕ та НКРЕКП щодо встановленого «зеленого» тарифу, оскільки для коригування ліцензійної потужності та коригування величини «зеленого» тарифу позивачем надавались регулятору інші документи.

Право власності позивача на енергогенеруюче обладнання підтверджується не спірним договором позики, хоч він також входив до пакету документів, а свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (будівля, сонячна електростанція, III пусковий комплекс, адреса: Запорізька область, Токмацький р., сільська рада Новенська, Комплекс будівель і споруд , №2, загальна площа 27967 кв.м.) від 26.03.2013 (детальний опис та перелік документів, які надавались для коригування ліцензійної потужності та коригування величини «зеленого» тарифу наводяться у п.п. 2.2. Позовної заяви).

Як зазначено в оскаржуваному судовому рішнні, відповідач зазначає, що у нього наявні дискреційні повноваження, якими він керувався при ухваленні оскаржуваної постанови.

Саме такими твердженнями на думку суду відповідач намагається обґрунтувати взаємозв`язок щодо недійсності договору позики від 20.07.2012 та ухвалення оскаржуваної постанови.

Дискреційні повноваження це повноваження, надані адміністративному органу законом, обрати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене означає, що розсуд суб`єктів владних повноважень є обмеженим, і виражається через «свободу волі», яка є відмінною від правового свавілля. Для органів влади (їх посадових осіб) обмеженнями, насамперед, виступає закон. Власний розсуд це особистий безпосередній розсуд, який стосується конкретного органу чи посадової особи, що випливає з матеріальних норм права, які встановлюють їх компетенцію, повноваження, цілі, завдання.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, якщо припустити, що ухвалюючи оскаржувану постанову відповідач діяв в межах своїх дискреційних повноважень то рішення Комісії так чи інакше повинні були відповідати вимогам чинного законодавства.

Наявність дискреційних повноважень у НКРЕКП не може бути виправданням щодо прийняття оскаржуваної постанови. Постанова не містить належного нормативного обґрунтування, її прийняття відбувалось без належних на те повноважень Комісії, при її прийнятті порушено принцип незворотності дії в часі нормативних актів, що свідчить про використання Комісією своїх дискреційних повноважень всупереч законодавству.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на грубі порушення судом першої інстанції, зокрема грубе ігнорування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 908/2436/18, то колегія суддів вважає їх неприйнятними у даних правовідносинах з огляду на вищевикладені доводи, зазначені у цій постанові, а також з урахуванням надання судом першої інстанції обґрунтування своїх доводів щодо протиправності прийнятої відповідачем постанови від 17.05.2022.

Згідно ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд має під час ухвалення рішення надати оцінку всім доказам, які були надані до справи та досліджені судом або ж зазначити спростування такого доказу.

Надаючи оцінку такому доказу як вказане відповідачем судове рішення у справі № 908/2436/18, суд першої інстанції спростував доводи відповідача в цій частині з мотивуванням підстав щодо неможливості скасування встановлених в 2012-2021 роках величини зеленого тарифу на підставі рішення суду в справі № 908/2436/18.

Колегія суддів ще раз звертає увагу на ту обставину, що у відповідача не було правових підстав для внесення змін до постанов шляхом скасування встановлених величин зеленого тарифу для позивача на кожен місць протягом 2012-2021 року, які є актами індивідуальної дії та вичерпали свою дію.

Щодо питання анулювання ліцензії позивача за заявою ТОВ «Токмак Солар Енерджі», то у даному випадку дане питання не є предметом судового розгляду, оскільки позовні вимоги стосовно скасування постанови відповідача про анулювання ліцензії позивач не заявляв.

Щодо наявності повноважень у позивача на перегляд попередніх постанов, внесення до них змін, тощо, то колегія суддів вважає наявним у відповідача такого права.

В оскаржуваній постанові, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не наділений повноваженнями скасовувати попередні постанови, які є актами індивідуальної дії і які вже вичерпали свою дію, або ж втратили чинність.

У даному випадку постанови щодо встановлення величини зелених тарифів стосувалось кожного місяця 2012-2021 років, вичерпали свою дію, а отже відповідач не мав правових підстав вносити в них зміни шляхом скасування встановленої величини зелених тарифів, а отже діяв з перевищенням своїх повноважень та не у спосіб, передбачений законодавством.

Загальнотеоретичні концептуальні підходи щодо можливості скасування актів індивідуальної дії разового застосування суб`єктами їх прийняття визначені у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема, від 16.04.2009 №7-рп/2009 та від 13.05.1997 №1-зп, у яких наголошувалось таке: «органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до цих приписів виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законами інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є гарантією 'стабільності суспільних відносин' між органами місцевого самоврядування та громадянами, породжують у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення…'; ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання».

Колегія суддів не вбачає перешкод для поширення висновків Конституційного Суду України на спірні правовідносини, які також виникли з приводу оскарження індивідуального акта разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання.

Як встановлено судом, у 2014 року повноваження щодо регулювання ринку електроенергетики, в тому числі видачу ліцензій, встановлення величин «зеленого» тарифу здійснювала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

НКРЕ діяла на підставі Закону України «Про природні монополії» та була ліквідована Указом Президента України від 27.08.2014 №693 без визначення правонаступника.

Указом Президента від 27.08.2014 №694 було створено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Правовий статус НКРЕКП, завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення передбачено Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон України «Про НКРЕКП»).

В свою чергу, Указ Президента України № 694 від 27.08.2014 та Закон України «Про НКРЕКП» не містять ані положень щодо правонаступництва НКРЕКП, ані положень, що надають повноваження НКРЕКП на скасування рішень НКРЕ та/або будь-яких інших органів державної влади.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що відповідач, не будучи правонаступником ліквідованої НКРЕ, прийняв оскаржувану постанову, якою вніс зміни до попередніх постанов НКРЕ.

Колегія суддів звертає увагу, що до відповідача перейшли всі повноваження ліквідованого НКРЕ, а отже за наявності правових підстав, відповідач має право на внесення відповідних змін до постанов ліквідованого НКРЕ.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11.03.2021 по справі №826/4258/15 «хоча формально НКРЕКП як новоутворений орган не визначена правонаступником НКРЕ, проте, виходячи з покладених на неї завдань та функцій, до неї перейшли всі повноваження НКРЕ, а тому НКРЕКП з огляду на принцип безперервності здійснення державної влади та її стабільності, є функціональним правонаступником ліквідованої НКРЕ.

Щодо порушення відповідачем права ТОВ «Токмак Солар Енерджі» на участь у процесі прийняття оскаржуваної постанови. З даного питання суд зазначає наступне.

Постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133 затверджено Регламент Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, який установлює порядок організації діяльності НКРЕКП, пов`язаної із здійсненням її повноважень (далі - Регламент НКРЕКП).

Згідно з пунктами 5.1-5.4 Регламенту НКРЕКП (в редакції станом на 17.05.2022) основною формою роботи НКРЕКП є засідання. Засідання НКРЕКП є відкритими і гласними, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством та цим Регламентом. Засідання НКРЕКП проводяться у формі відкритих або закритих слухань. Засідання НКРЕКП можуть бути виїзними.

Пунктами 7.5-7.10 Регламенту НКРЕКП встановлено, що учасниками засідання є особи, які звернулися до НКРЕКП із заявою про видачу ліцензії, ліцензіати, споживачі, особи, залучені до участі в розгляді питань (свідки, експерти, перекладачі), та інші заінтересовані особи.

Участь запрошених представників ліцензіатів або посадової особи ліцензіата є обов`язковою при розгляді питань щодо: застосування санкцій до ліцензіатів; встановлення (затвердження, перегляду) тарифів за ініціативи ліцензіата; схвалення інвестиційних програм та змін до них. Представництво запрошених юридичних осіб має бути забезпечено на рівні не нижче керівників або їх заступників.

Учасники засідання, присутність яких на засіданні є обов`язковою, зобов`язані зареєструватися, вчасно з явитися на засідання НКРЕКП, давати правдиві пояснення, надавати документи, необхідні для всебічного розгляду питання.

Учасники засідання, питання щодо яких винесені на розгляд, зобов`язані повідомляти НКРЕКП про неможливість взяти участь у засіданні НКРЕКП до початку засідання НКРЕКП, надавши обґрунтовані пояснення.

Аналіз наведених норм Регламенту НКРЕКП дає підстави для висновку, що засідання НКРЕКП здійснюється за участю особи, питання щодо якого винесені на розгляд комісії. Звідси у НКРЕКП виникає обов`язок повідомити останніх про розгляд такого питання.

Однак, ТОВ «Токмак Солар Енерджі», як особа, питання щодо якого винесені на розгляд комісії, не було повідомлено про засідання НКРЕКП 17.05.2022, а відтак позивач був позбавлений можливості взяти участь у процесі прийняття рішення комісією та надати свої пояснення та обґрунтування саме що стосується питання внесення змін до постанов, які скасовували встановлені тарифи на електричну енергію протягом кожного місяця 2012-2021 років.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що не повідомлення та не запрошення його до участі в засіданні комісії свідчить про порушення відповідачем європейських стандартів гарантування принципу обґрунтованості рішень, врахування аргументів заявників та гарантії брати участь у підготовці та реалізації адміністративних рішень органів публічної влади, які стосуються його або її прав чи інтересів та конституційного принципу прозорості та права бути почутим.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.01.2020 по справі №599/1422/16-а принцип обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

У відповідності до стандартів Ради Європи органи публічної влади забезпечують кожному доступ до офіційних документів, які перебувають у їхньому володінні. Доступ надається без дискримінації. Органи публічної влади також зобов`язані надавати інформацію про свою діяльність і прийняті рішення. Цей обов`язок також поширюється на опублікування офіційних документів (стаття 10 рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2007)7; статті 8, 10 рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи Rec(2002); Європейська конвенція з прав людини; Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів).

Окрім того, суд зазначає, що НКРЕКП допущено порушення принципів ефективності та прогнозованості прийняття рішень.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про НКРЕКП» принципами діяльності НКРЕКП є прогнозованість та ефективність.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про НКРЕКП» рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності. З урахуванням цього виникає два варіанти застосування оскаржуваної постанови НКРЕКП у часі.

Оскаржувана постанова набуває чинності (а відповідні положення інших постанов НКРЕ та НКРЕКП вважаються скасованими і такими, що не повинні бути застосовані) з дня прийняття оскаржуваної постанови.

Також у цей же день, 17.05.2022 перед розглядом рішення на якому було прийнято оскаржувану постанову, НКРЕКП прийняла постанову № 496 про припинення «зеленого» тарифу, встановленого позивачу, у зв`язку з анулюванням ліцензії на право виробництва електричної енергії.

Окрім того, постанови НКРЕ та НКРЕКП, положення яких скасовуються (окрім постанови НКРЕКП від 30 грудня 2021 року № 3024), втратили свою чинність станом на дату прийняття оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №497 від 17.05.2022 «Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 13 грудня 2023 року.