Постанова

від 12.12.2023 по справі 320/808/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/808/22 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Губської Л.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "ІСІДА 2020" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "ІСІДА 2020" (далі - позивач, ФГ "ІСІДА 2020") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якій просило:

- скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.12.2021 №326224 про застосування штрафу в розмірі 17000,00 грн. до ФГ «ІСІДА 2020»;

- скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.12.2021 №326223 про застосування штрафу в розмірі 8500,00 грн. до ФГ «ІСІДА 2020».

В обґрунтування позову зазначено про протиправність оскаржуваних постанов про застосування штрафів, оскільки фермерське господарство «ІСІДА 2020» не являється учасником перевезення вантажу автомобілем DAF, р.н. НОМЕР_1 , не було замовником або вантажовідправником/вантажоодержувачем вантажу, який перевозився вказаним автомобілем під час порушення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року даний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що в свою чергу, є підставою для скасування зазначеного рішення.

Апелянт стверджує, що під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач є неналежним перевізником надано не було, тому не є достовірним та допустимим доказом того, що позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу, при перевірці перевезення яких складено акт № 303630 від 15.11.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Крім того, зазначає, що з ЄДР вбачається, що одним із видів діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Також, зі змісту накладної від 15.11.2022 № 16 вбачається, що вантаж було отримано ФГ «Ісіда».

Позивачем подано заяву про розгляд справи без участі представника ФГ «ІСІДА 2020». В задоволені апеляційної скарги просить відмовити, оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року ухвалене відповідно до вимог закону та відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та, з урахуванням особливостей розгляду справи, може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу (ч. 2 цієї статті).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у порядку письмового провадження з 28 листопада 2023 року.

Зважаючи на неможливість розгляду справи у строки, визначені ч. 1 ст. 309 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк розгляду справи на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктами відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільні перевізники. Однак, під час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", а відтак, може нести відповідальність, передбачену абзацами 3, 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 15.11.2021 було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажу автомобілем DAF, р.н. НОМЕР_1 .

За результатами вказаної перевірки складено акт від 15.11.2021 №0067798, в якому зафіксоване наступне порушення: «перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно».

На підставі зазначеного вище акту, відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 28.12.2021 №326223 в розмірі 8500,00 грн.

Разом з тим, за відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми на момент проведення перевірки до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. та складено постанову від 28.12.2021 №326224.

Позивач, вважаючи постанови відповідача від 28.12.2021 №326223 та №326224 протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає закон України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт", в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 6 закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафів, передбачених абзацами 3, 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" слугував акт перевірки, якими зафіксовані порушення перевізником вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За змістом статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацами 3, 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суб`єктами відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільні перевізники.

За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Судом першої інстанції встановлено, що інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15.11.2021 №0067798 в якості суб`єкта, що перевірявся, зазначено фермерське господарство «ІСІДА 2020».

Однак, зазначено, що під час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", а відтак, може нести відповідальність, передбачену абзацами 3, 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до листа фермерського господарства «ІСІДА» від 19.01.2022 №3 станом на 15.11.2021 власні основні засоби на підприємстві відсутні.

Відповідно Статуту підприємства ФГ «ІСІДА» є сільськогосподарським товаровиробником, а відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур.

Однак, апелянт на підтвердження своєї позиції наголошує, що водій, ОСОБА_1 , не мав жодних заперечень з приводу причин порушення та перевізника та був ознайомлений з усіма документами, складеними під час перевірки, про що засвідчив власним підписом. Крім того, водій ОСОБА_1 в графі «пояснення водія про причини порушення» акту № 303630 від 15.11.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вказав: «працюю на фірмі ФГ ІСІДА 2020». засвідчивши це власним підписом. В той же час, зазначає, що з ЄДР вбачається, що одним із видів діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Крім того, вказує, що зі змісту накладної від 15.11.2022 № 16 вбачається, що вантаж було отримано ФГ «Ісіда».

Проте, колегія суддів не може пристати на таку позицію апелянта.

Колегія суддів не заперечує того, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки [додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом].

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20.

Посилання апелянта щодо змісту накладної від 15.11.2022 № 16, з якої вбачається, що вантаж було отримано ФГ «Ісіда», колегія суддів оцінює критично та вважає, що даний доказ жодним чином не встановлює особу перевізника, визначити якого можна на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Враховуючи наведене, постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу від 28.12.2021 326223 та №326224 до Фермерського господарства "ІСІДА 2020" є протиправно, а тому підлягає скасуванню, оскільки позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, відповідно, правові підстави для застосування до нього вказаного штрафу відсутні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 12 грудня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев