Постанова

від 12.12.2023 по справі 120/10262/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10262/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

12 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Смілянець А. Е.,

представника позивача: Юрченка Т.П.

представника відповідача: Кухрівського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2022 року Державне підприємство "Гайсинське лісове господарство" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2021 року, відповідачем складено акт №4726/02-32-07-10/1193414 від 11.08.2022 року. На підставі вказаного акту перевірки та висновків, які у ньому зазначені, 06.09.2022 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0056400710, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 393595 грн. та №0056580710, яким збільшено суму грошового зобов`язання з чистого прибутку (доходу) господарських організацій та їх об`єднань, що виплачується до державного бюджету на суму 1076561 грн. На переконання позивача, висновки, які зазначені у акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню, оскільки досліджувані податковим органом договори та акти виконаних робіт підтверджують реальність господарських операцій. Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0056400710 від 06.09.2022 року та №0056580710 від 06.09.2022 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою суду від 12 грудня 2023 року задоволено клопотання про заміну сторони у справі, замінено позивача - державне підприємство "Гайсинське лісове господарство" на його правонаступника - державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 року №532 "Про припинення Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення" прийнято рішення про припинення Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 01193414), шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00991396).

Пунктом 7 зазначеного наказу передбачено, що Державне підприємство "Гайсинське лісове господарство" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство".

08.09.2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про повне припинення юридичної особи - Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство".

На підставі направлень №92, № 93 та №94 від 12.01.2022 року виданих ГУ ДПС у Вінницькій області, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року, валютного законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2021 року.

За результатами проведення перевірки складено акт №4726/02-32-07-10/01193414 від 11.08.2022 року, в якому зафіксовані порушення ДП "Чечельницьке лісове господарство":

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (із змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 року за №161/4382 (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 314876 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 14204 грн., за 2018 рік в сумі 300672 грн.;

- ст.46, ст.57, п.137.3 ст.137 Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №138 від 23.02.2011 року Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 1076561 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 49267 грн., за 2018 рік в сумі 1027294 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та висновків, які у ньому зазначені, 06.09.2022 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0056400710, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 393595 грн. та №0056580710, яким збільшено суму грошового зобов`язання з чистого прибутку (доходу) господарських організацій та їх об`єднань, що виплачується до державного бюджету на суму 1076561 грн.

На переконання позивача, висновки, які зазначені у акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню, оскільки досліджувані податковим органом договори та акти виконаних робіт підтверджують реальність господарських операцій.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі також - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.

Судом встановлено, що висновок контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету ґрунтується на нереальності проведених господарських операцій по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Так, у пункті 3.1. Акту перевірки відповідачем зазначено, що на порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" Державним підприємством "Чечельницьке лісове господарство" до складу собівартості безпідставно віднесено послуги від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 по заготівлі лісопродукції, послуги по навантаженню та транспортуванню лісопродукції та послуги по догляду за лісом.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарської операції з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ДП "Чечельницьке лісове господарство" та ФОП ОСОБА_1 укладено договори про надання лісозаготівельних послуг №21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28 від 12.02.2018 року (том 23, а.с. 231-250, том 24, а.с. 1-12).

Пунктом 1.1. зазначених договорів визначено, що ФОП ОСОБА_1 (виконавець) має право та зобов`язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати лісозаготівельні послуги за завданням замовника, який в свою чергу, має право та зобов`язується прийняти та оплатити послуги.

На виконання вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_1 виконував роботи по заготівлі лісопродукції, послуги по навантаженню та вивезенню лісопродукції, послуги по посадці та догляду за лісом та по вивезенню зерна , що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:

- за грудень 2017 року надано послуг на суму - 38 436, 97 грн.;

- за лютий 2018 року надано послуг на суму - 63 027,19грн.;(том 22, а.с. 17-28, 37-43);

- за березень 2018 року надано послуг на суму - 108 578,33грн.; (том 21, а.с. 213, 243-250, том 22, а.с. 1-16);

- за квітень 2018року надано послуг на суму - 55 977,50грн. (том 21, а.с. 199-209);

- за травень 2018року надано послуг на суму - 41 360,13грн. (том 21, а.с. 194-198);

- за червень 2018року надано послуг на суму - 54 733,36грн. (том 21, а.с 152-171, 182-191);

- за липень 2018року надано послуг на суму - 41 469,10грн. (том 22, а.с. 70-86);

- за серпень 2018року надано послуг на суму - 44 119,16грн. (том 22, а.с. 156-159, 169-182);

- за вересень 2018року надано послуг на суму - 149 589,66грн. (том 22, а.с. 116-152);

- за жовтень 2018року надано послуг на суму - 111 150,33грн. (том 22, а.с. 186, 199-223);

- за листопад 2018року надано послуг на суму - 118 999,53грн. (том 22, а.с. 245-250, том 23, а.с. 1-4, 58-63);

- за грудень 2018року надано послуг на суму - 184 197,44грн. (том 23, а.с. 17-35, 51-57).

Операції з отриманих вищевказаних послуг відображено в бухгалтерському обліку наступним проведенням: Д-т 2322 "Виробництво лісопродукції" - К-т 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" на загальну суму 1011638,70грн.

Також, як вбачається із журналів реалізації (відпуску) лісопродукції, ДП "Чечельницьке лісове господарство" реалізовано (відпущено) ФОП ОСОБА_1 лісопродукцію у березні 2018 року, червні 2018 року, вересні 2018 року, жовтні 2018 року, листопаді 2018 року та грудні 2018 року (т.23 а.с.137-147). Також, рух лісопродукції підтверджується щоденником приймання деревини від заготівлі (т.20 а.с.114-121, 177-179), щоденником приймання лісопродукції (т.20 а.с.180-184, 221-226), наряд-актами на виконання робіт (т.20 а.с.208-209, 228-246).

Крім цього, судом встановлено, що між ДП "Чечельницьке лісове господарство" та ФОП ОСОБА_2 укладено договори на виконання робіт та наданих послуг пов`язаних з лісівництвом №13 від 01.02.2018 року (т.23 а.с.212) та № 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 12.02.2018 року (т.23 а.с.152-155, 160-163, 168-171, 176-179, 184-187, 192-195, 200-207).

Пунктом 1.1. зазначених договорів визначено, що ФОП ОСОБА_2 (виконавець) має право та зобов`язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати лісозаготівельні послуги за завданням замовника, який в свою чергу, має право та зобов`язується прийняти та оплатити послуги.

На виконання вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_2 виконував роботи по заготівлі лісопродукції, послуги по навантаженню та вивезенню лісопродукції, послуги по посадці та догляду за лісом , що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:

- за грудень 2017 року надано послуг на суму - 40474, 26 грн.

- за лютий 2018 року надано послуг на суму - 92 501,58 грн. (т.22, а.с.29-36, 44-55);

- за березень 2018 року надано послуг на суму - 168 817,70 грн. (т.21 а.с.214-242);

- за квітень 2018 року, надано послуг на суму - 29 254,50 грн. (т.21 а.с.210-212);

- за травень 2018 року, надано послуг на суму - 20 960,70 грн. (т.21 а.с.172, 192-193);

- за червень 2018року надано послуг на суму - 38 006,87 грн. (т.21 а.с.182-191);

- за липень 2018 року надано послуг на суму - 25 854,36 грн. (т.22 а.с.60-69);

- за серпень 2018 року надано послуг на суму - 37 152,36 грн. (т.22 а.с.153-155, 160-168);

- за вересень 2018 року надано послуг на суму - 98 328,79 грн. (т.22 а.с.87-115);

- за жовтень 2018 року надано послуг на суму - 33 621,63 грн. (т.22 а.с.183-185, 187-198);

- за листопад 2018 року надано послуг на суму - 56 338,61 грн. (т.22 а.с.224-244);

- за грудень 2018 року надано послуг на суму - 96 358,63грн. (т.23 а.с.5-16, 36-50).

Операції з отриманих вищевказаних послуг відображено в бухгалтерському обліку наступним проведенням: Д-т 2322 "Виробництво лісопродукції" К-т 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - на загальну суму 737669, 99 грн.

Крім цього, рух лісопродукції підтверджується щоденником приймання лісопродукції (т.20 а.с.108-112), щоденником приймання робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції та специфікація поколодного обліку (т.20 а.с.122-169, 197-199, 210-212, 217-219).

На переконання суду, податковим органом помилково зроблено висновки, що позивачем не підтверджено виконання робіт на суму 1011638,70 грн. та на суму 737 669,99 грн., оскільки дослідженні первинні документи підтверджують реальність господарських операцій.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що у податкового органу виникли сумніви щодо реальності здійснення господарських операцій, оскільки згідно повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП у ФОП ОСОБА_1 відсутні основні засоби, земельні ділянки у користуванні або в оренді, транспортні засоби та інші об`єкти оподаткування, підприємець не подає звіти по орендній платі за землю. Крім того, не встановлено і укладання договорів оренди основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів.

У той же час, зі змісту Акту перевірки вбачається, що контролюючий орган встановив надання ФОП ОСОБА_1 послуг по перевезенню лісопродукції наступними транспортними засобами: ЗІЛ 157 №99-13ВІ, ЗІЛ 131 №05-47ОВ, КАМАЗ №54-18ОВ, ГАЗ 52 №44-50ОТ, УАЗ №ВН19-77АВ, КАМАЗ №АІ42-11АЕ, КАМАЗ №АВ47-37СІ.

Висновок контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з підстав відсутності транспортних засобів, на переконання суду, є нічим іншим як припущенням, оскільки докази, які підтверджують дослідження відповідачем можливості залучення контрагентом позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі, матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду від 05.01.2021 року викладену у справі №200/1718/20-а, у якій зазначено, що відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що проведені господарські операції між ДП "Чечельницьке лісове господарство" та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності, що свідчить про реальність змін майнового стану платника податків і, відповідно, про реальність (фактичність) таких операцій.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач та його контрагенти ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які досліджені судом під час розгляду справи та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди є безумовним свідченням про те, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

В свою чергу, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Отже, в даному випадку, суд дійшов до висновку, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Також, суд зазначає, що відповідач, вказуючи на нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами, виходив виключно з інформації, що наведена у акті перевірки та згідно інформації інформаційно-аналітичних баз ДПС.

Тобто, доводи/мотиви про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ґрунтуються виключно на інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкового органу відносно контрагентів суб`єкта господарювання.

У цьому контексті важливо також зауважити, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про його обізнаність щодо протиправної поведінки його контрагентів.

Суд, зважає на ту обставину, що під час розгляду цієї адміністративної справи відповідачем на наведено норм податкового законодавства, які порушено платником, а висновки акту в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих, та не містять посилань на первинну документацію, конкретні норми податкового законодавства.

Варто вказати, що відповідно до положень п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, статтею 112 ПК України визначено загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.112.1 вказаної статті особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (п.112.2).

Згідно із п.112.3 ст.112 ПК України особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно п.5 Розділу II Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.1, п.п.2 п.4 Розділу III вказаного Порядку, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Контролюючим органом фактично підтверджується реальність здійснення господарських операцій з огляду на дослідження під час перевірки всіх первинних документів і відображення такої інформації в акті перевірки (договори, акти виконаних робіт, ТТН та інше).

Перевіркою встановлено, що послуги за договорами, які були укладені з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 дійсно надавались, проводилась лісозаготівля та здійснювалось її вивезення, що підтверджується відомостями, які зазначені в акті перевірки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, недійсними.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

При цьому, податковим органом не було враховано, так звану презумпцію добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Щодо посилань податкового органу на те, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 були фігурантами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020000000467 від 27.10.2017 року, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України суд зазначає, що встановлені певні факти в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до діяльності підприємства-постачальника без відповідного судового рішення у кримінальній справі самі по собі не є доказом вчинення відповідних правопорушень отримувача (покупця) таких послуг (товарів).

Крім того, жодна посадова особа контрагента позивача не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, аргументи не можуть застосовуватися в якості доказів під час проведення податкової перевірки, а сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) працівників або посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентами.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року (№К/9901/1349/17) визначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача, а ні щодо його контрагентів суду не повідомлено. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Більше того, ухвалою Бершадського районного суду від 15.08.2022 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16.12.2022 року у справі №151/258/20 закрито кримінальне провадження №12017020000000467 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.5 ст.191 КК України на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Суд зауважує, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень №0056400710 від 06.09.2022 року та №0056580710 від 06.09.2022 року, відповідно до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 грудня 2023 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.