Постанова

від 06.12.2023 по справі 921/452/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа №921/452/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача (прокурор) Букаловська Л.Є

від третьої особи не з`явилися

від відповідача не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу Бучацької окружної прокуратури № 53-4209ВИХ-23 від 12.10.2023

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2023, суддя: Гирила І.М., м. Тернопіль, повний текст складено 04.10.2023

про закриття провадження в справі №921/452/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України

за позовом керівника Бучацької окружної прокуратури, в інтересах держави

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Бучацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дзвіночок» Бучацької міської ради Тернопільської області, м. Бучач, Чортківський район, Тернопільська область

до відповідача Бучацької міської ради, м. Бучач, Тернопільська область

про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення сесії Бучацької міської ради,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

29.06.2023 керівник Бучацької окружної прокуратури, в інтересах держави (зі статусом позивача) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Бучацької міської ради про визнання незаконним і скасування рішення сесії Бучацької міської ради за № 3153 від 06.04.2023 «Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дзвіночок» Бучацької міської ради Тернопільської області (код ЄДРПОУ 24623059).

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення відповідача не відповідає правам та інтересам дітей та прийняте з порушенням процедури передбаченої діючим законодавством.

Перед прийняттям рішення Бучацькою міською радою не проведено відповідних громадських слухань, не відбувалося обговорення можливості його прийняття з врахуванням інтересів батьків і дітей та працівників дошкільного закладу освіти, не проведено інформаційно-роз`яснювальну роботу серед громадськості щодо ліквідації закладу дошкільної освіти,

Посилається на те, що всупереч положень вимог ч. 15 ст. 46, ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 3, 30, 32 Регламенту Бучацької міської ради восьмого скликання, проект рішення № 3153 від 06.04.2023 включено до порядку денного за відсутності висновку постійної комісії з питань культури, освіти, охорони здоров`я, соціальної і молодіжної політики, спорту і туризму щодо погодження проєкту спірного рішення.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 6, 10, 11, 66 Закону України «Про освіту», ст. 2, 10, 26, 46, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 3, 16, 36 Закону України «Про дошкільну освіту», ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.07.2023, за клопотання прокурора, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дзвіночок» Бучацької міської ради Тернопільської області.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2023 закрито провадження у справі №921/452/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвала суду з посиланням на правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 в справі № 925/1741/21 мотивована тим, що спір про оскарження рішень органів місцевого самоврядування про створення /реорганізацію/ ліквідацію комунальних закладів (установ, організацій) підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Тернопільської області, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

-рішення про ліквідацію юридичної особи є рішенням, де міська рада реалізувала свої повноваження щодо управління юридичною особою (закладом дошкільної освіти), як засновник, що на думку прокурора є частиною компетенції органу місцевого самоврядування у сфері цивільно-правових відносин та відповідає приписам ст. 327 ЦК України (у комунальній власності є майно, в тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді);

-міська рада в цій справі, приймаючи рішення про ліквідацію юридичної особи (закладу дошкільної освіти) не здійснювала жодних публічно-владних управлінських функцій;

Вважає, що визначення законодавцем певної публічної процедури щодо прийняття рішення про управління комунальним майном не змінює суті цих правовідносин як цивільно-правових.

Відповідач та третя особа без самостійних вимог не скористалися правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

У судове засідання 06.12.2023 з`явився прокурор, представники відповідача та третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача в судове засідання не з?явилися, хоча своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду (ч. 2 ст. 273 ГПК України), а також враховуючи пояснення прокурора, який вважав за можливе розглядати справу за їх відсутності, з огляду на п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неявку представників відповідача та третьої особи без поважних причин.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію присутнього в судовому засіданні прокурора про можливість розгляду справи за відсутності представників, що не з`явилися, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та на підставі п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними в справі доказами.

Прокурор в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задоволити, а ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі №921/452/23 у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відтак до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення..

Із наведених норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Стаття 53 Конституції України визначає, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Предметом спору у цій справі є визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення ХV сесії VІІІ скликання Бучацької міської ради № 3153 від 06.04.2023 "Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Дзвіночок Бучацької міської ради Тернопільської області, код ЄДРПОУ 24623059".

Відповідно до п. 1.1., 1,5 Статуту Бучацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Дзвіночок" Бучацької міської ради Тернопільської області останній перебуває у комунальній власності, засновником закладу є Бучацька міська рада.

Рішенням ХV сесії VІІІ скликання Бучацької міської ради № 3153 від 06.04.2023 "Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Дзвіночок Бучацької міської ради Тернопільської області, код ЄДРПОУ 24623059" припинено шляхом ліквідації юридичної особи Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Дзвіночок Бучацької міської ради Тернопільської області, код ЄДРПОУ 24623059", що знаходиться за адресою: 48402, Тернопільська область, Чортківський район, м. Бучач, вул. Шкільна, буд. 3, утворено ліквідаційну комісію з припинення даної юридичної особи.

Відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Ця стаття ЦК України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

На підставі частини другої статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За змістом статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Як убачається із абзацу шостого статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

На підставі частини другої статті 5 Закону України «Про освіту» державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону України «Про освіту»).

Як убачається із статті 24 Закону України «Про освіту» система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.

Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Повноваження органів місцевого самоврядування, а саме сільської ради у галузі освіти, передбачені частиною 2 статті 66 Закону України «Про освіту», відповідно до якої міські ради:

-відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, загальної середньої освіти, позашкільної освіти;

-планують та забезпечують розвиток мережі закладів дошкільної, загальної середньої освіти, позашкільної освіти;

-засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів;

-закріплюють за закладами, що забезпечують здобуття початкової та базової середньої освіти, територію обслуговування (крім випадків, встановлених спеціальними законами);

-забезпечують доступність дошкільної та середньої освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території, та вживають заходів для забезпечення потреби у дошкільній та позашкільній освіті;

-у випадках, визначених спеціальними законами, забезпечують та фінансують підвезення здобувачів освіти і педагогічних працівників до закладу освіти і в зворотному напрямку (у разі потреби - транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних);

-ведуть облік дітей дошкільного та шкільного віку в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

-оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти;

-забезпечують рівні умови розвитку закладів освіти всіх форм власності;

-сприяють розробці плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти;

-здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

За статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема:

- управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

- забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних закладів освіти, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких громадських об`єднань, молодіжних центрів;

- забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою;

- забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів.

Як убачається з абзацу другого частини другої статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), у тому числі, приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом.

З урахуванням наведених норм права Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дзвіночок» Бучацької міської ради Тернопільської області є юридичною особою публічного права, засновником та органом управління якого виступає Бучацька міська рада.

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільна освіта є обов`язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про освіту» право на безоплатну освіту забезпечується для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про дошкільну освіту» систему дошкільної освіти становлять,

-заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

-наукові і методичні установи;

-органи управління освітою;

-освіта та виховання в сім`ї.

На підставі частин п`ятої, шостої статті 25 Закону України «Про освіту» засновник має право створювати заклад освіти, що здійснює освітню діяльність на кількох рівнях освіти.

Засновник закладу освіти зобов`язаний:

-забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов;

-у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти;

-забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

Бучацький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Дзвіночок» Бучацької міської ради Тернопільської області, як заклад освіти реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу.

Правовідносини в цій справі спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу, а саме забезпечення доступності освіти, права на здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти, можливості продовжити навчання на відповідному рівні освіти у зв`язку з реорганізацією закладу освіти, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес.

Бучацька міська рада у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері освіти на виконання повноважень засновника освітнього закладу, тому справа підсудна адміністративному суду.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який із членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 187/687/16-а (2-а/0187/7/16), адміністративне провадження № К/9901/13855/18).

Отже, міська рада є суб`єктом владних повноважень в цих правовідносинах, оскаржене рішення якого прийнято на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.

Наведене виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 в справі № 925/1741/21, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

З огляду на викладене спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що міська рада в цій справі, приймаючи рішення про ліквідацію юридичної особи (закладу дошкільної освіти) не здійснювала жодних публічно-владних управлінських функцій, а також про те, що рішення про ліквідацію юридичної особи є рішенням, прийнятим засновником на власний розсуд, що характерно для цивільних правовідносин.

Отже, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що цей спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.

Відтак, ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального права, а передбачені законом підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Ухвала Господарського суду Тернопільської області прийнята з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм процесуального права, а тому апеляційна скарга Бучацької окружної прокуратури № 53-4209ВИХ-23 від 12.10.2023 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 2 684,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 1802 від 10.10.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Бучацької окружної прокуратури № 53-4209ВИХ-23 від 12.10.2023 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2023 у справі № 921/452/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. покласти на апелянта.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 08.12.2023