Постанова

від 13.12.2023 по справі 182/5424/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8950/23 Справа № 182/5424/21 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 182/5424/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський», в інтересах якого діє Гедіков Сергій Леонідович,

на рішення Нікопольського міськрайонний суд Дніпропетровської областівід 16 серпня 2023 року (суддя Рунчева О.В.), ухвалене в приміщенні Нікопольського міськрайонний суд Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У серпні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те , що станом на 21.09.2016 року ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський». Того ж дня, відповідно до дорожнього листа № 722688 від 21.09.2016 року та згідно графіку роботи водіїв з доставки м`яса, позивач виконував свої трудові обов`язки з доставки м`яса птиці по маршруту ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» м. Нікополь м. Київ мережа магазинів «Ашан». Близько о 04 годині 50 хвилин 22 вересня 2016 року, в районі сотого кілометру автомобільної траси Київ-Харків, автомобіль DAF державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , спровокував наїзд на автомобіль ISUZU державний номер НОМЕР_2 , під керуванням якого знаходився позивач. В результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був травмований позивач і доставлений до Центральної районної лікарні міста Яготин. Вина позивача в настанні нещасного випадку на виробництві відсутня. За результатами висновку МСЕК йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25% з 01.09.2019 року безстроково, встановлено необхідність в медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення. Право на компенсацію за моральну шкоду виникає у особи з дня встановлення стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. З огляду на ступінь втрати позивачем працездатності, його представник вважав, що розумною буде оцінка грошового відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн., яку просить стягнути з роботодавця позивача - ТОВ «Плахокомплекс «Дніпровський».

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Нікопольського міськрайоннийсуд Дніпропетровськоїобластівід 16 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Тому відповідач має відповідати за шкоду, завдану його працівникам. Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт отримання трудового каліцтва, встановлення стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд врахував конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан здоров`я, суттєвість вимушених змін у житті.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, відповідач вважав, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, ухваленого без повного та всебічного з`ясування обставин справи та без належної оцінки доказів, без дотримання норм матеріального права, тому просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» разом з позивачем є потерпілою стороною у справі про ДТП, та зі свого боку здійснило все залежні від нього заходи для забезпечення безпечних умов праці для свого водія та отримання останнім всіх, передбачених законодавством виплат, що зумовлені пошкодження здоров`я внаслідок ДТП. Вважає, що шкода здоров`ю позивача заподіяна не через небезпечний виробничий фактор чи середовище та не має жодного відношення до характеру трудових відносин між позивачем та відповідачем, а сталося через дії третіх осіб, а саме наїзд водія ОСОБА_3 на належний Товариству транспортний засіб. У суду не було підстав для задоволення позовних вимог, в тому числі на підставі рішення суду, так як слідство щодо ДТП триває. Суд не врахував наявність кримінального провадження за частини 1 статті 286 КК України, де позивач є потерпілим. Позов до особи, винної у ДТП, ОСОБА_1 не пред`являв, тому вважає, що ним обрано невірний спосіб захисту. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм закону. Щодо підстав стягнення моральної шкоди зазначає, що позивачем не було вказано у чому саме полягають його душевні та емоційні страждання, реальним доказом, який може встановити розмір моральної шкоди, є висновок судово-психологічної експертизи.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від позивача у справі відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 станом на 21.09.2016 року працював на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський». Того ж дня, відповідно до дорожнього листа №722688 від 21.09.2016 року та згідно графіку роботи водіїв з доставки м`яса, позивач виконував свої трудові обов`язки з доставки м`яса птиці по маршруту ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» м. Нікополь м. Київ мережа магазинів «Ашан». Близько о 04 годині 50 хвилин 22 вересня 2016 року, в районі сотого кілометру автомобільної траси Київ-Харків, автомобіль DAF державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , спровокував наїзд на автомобіль ISUZU державний номер НОМЕР_2 , під керуванням якого знаходився позивач. В результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був травмований позивач і доставлений до Центральної районної лікарні міста Яготин. В результаті нещасного випадку позивачу спричинено травми у вигляді: «політравма: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку; забійна рана лівої скроневої області, закритий перелом сідничної кістки зліва, забійна рана лівого тазостегнового суглобу, закритий перелом медіальної лодижки лівого гомілково-ступневого суглобу».

За фактом ДТП за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , порушено кримінальну справу ЄРДР №12016110320000619 від 23.09.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України.

14.07.2017 складено акт №1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» форми Н-1. Пунктом 7 акту причиною нещасного випадку визнано порушенняправил безпеки руху. У п. 9 акту зазначено діагноз ОСОБА_1 полі травма ЗЧМТСГМ, забійна рана лівої скроневої області, закритий перелом сідничної кістки зліва, забійна рана лівого тазостегнового суглобу, закритий перелом медіальної лодижки лівого г/с суглобу. Відповідно до п. 10 акту особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці, будуть встановлені після надходження матеріалів досудового розслідування з Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області.

Акт розслідування нещасного випадку від 14.07.2017 року містить аналогічні відомості. Зазначеними актами нещасний випадок визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом.

У зв`язку з виробничою травмою позивач впершепройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25% встановлено необхідність в медикаментозному лікуванні, в забезпеченні виробами медичного призначення. 24.10.2018 року ОСОБА_1 повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25%, встановлено необхідність в медикаментозному лікуванні, в забезпеченні виробами медичного призначення. 30.10.2019 року ОСОБА_1 повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25% з 01.09.2019 року безстроково, встановлено необхідність в медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», в інтересах якого діє ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Рішення суду мотивоване тим, що відсутність причинного зв`язку у між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Тому відповідач має відповідати за шкоду, завдану його працівникам. Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт отримання трудового каліцтва, встановлення стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд врахував конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан здоров`я, суттєвість вимушених змін у житті.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, які і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру (постанова Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц).

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)

Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ - рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

Зобов`язання прокомпенсацію моральноїшкоди виникаєза такихумов:наявністьморальної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верхового Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив відшкодувати моральну шкоду, завдану працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, а саме стягнути з ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» на його користь 150000,00 грн.

Зазначає, що 22 вересня 2016 року під час виконання ним своїх трудових обов`язків, в районі сотого кілометру траси Київ-Харків, автомобіль DAFдержавний номер НОМЕР_1 ,під керуванням ОСОБА_3 ,спровокував наїздна автомобільISUZUдержавний номер НОМЕР_2 ,під керуваннямякого знаходивсяпозивач.В результатічого відбуласьдорожньо-транспортнапригода,внаслідок якоїбув травмованийпозивач ідоставлений доЦентральної районноїлікарні містаЯготин.Посилається на акт Форми Н-1 та вказує на відсутність його вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 станом на 21.09.2016 року працював на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський».

Відповідно до пункту 6 Акту № 3 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, зазначено, що листом № 3120 від 05 липня 2017 року Слідчого СВ Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Оласюком Р.В. було повідомлено, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди, ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» та водія ОСОБА_1 було визнано потерпілої стороною у відповідності до Кримінального процесуального кодексу України (а.с. 13-19).

Відповідно до пункту 7 Акту, причина настання нещасного випадку: основна порушення правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 8 Акту, транспортний засіб, який призвід до настання нещасного випадку автомобіль ISUZU державний номер НОМЕР_2 , 2014 року випуску, країна виробник Японія. Технічний огляд 15 серпня 2016 року, визнано технічно справним.

Відповідно до пункту 10 Акту, особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: особи будуть встановлені після надходження матеріалів досудового розслідування з Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність,пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язків між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналогічну позицію містить постанова Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 520/11029/14-ц.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю ним належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю роботодавця ТОВ «Плахокомплекс «Дніпровський» та моральними стражданнями позивача внаслідок ДТП за участю водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_3 , оскільки, під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт порушення роботодавцем позивача безпеки умов праці, що могло призвести до негативних наслідків для позивача.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи не встановлено, що ТОВ «Плахокомплекс «Дніпровський» були порушені прав працівника ОСОБА_1 у сфері трудових відносин.

Крім того, відповідно до листа Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області від 05 липня 2017 року як позивача, так і відповідача визнано потерпілими за фактом даної ДТП відповідно до КПК України (а.с. 64).

До того ж, Яготинським ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області від 20 березня 2020 року надано відповідь, що у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016110320000619 від 23 вересня 2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України триває досудове рослідування.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,задоволенню не підлягають.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 4 частини 1, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не повно з`ясуванні обставин справи та не надано належної оцінки доказів,апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В частині розподілу судових витрат слід врахувати, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», то ці витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1610,40 грн. слід компенсувативідповідачу ТОВ «Плахокомплекс «Дніпровський» за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський», в інтересах якого діє Гедіков Сергій Леонідович, задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонногосуд Дніпропетровськоїобластівід 16 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс» Дніпровський» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, відмовити.

Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанцій у розмірі 1 610,40 грн., компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий О.О. Тимченко

Судді: В.П. Зубакова

В.О. Остапенко