Ухвала

від 13.12.2023 по справі 145/2165/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/2165/23

Провадження №2/145/1017/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2023 р. смт Тиврів

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Копилова Л.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кайдашов Віталій Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛИЩАНСЬКЕ" про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2023 року в провадження судді Копилової Л.В. надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кайдашов Віталій Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛИЩАНСЬКЕ" про розірвання договору оренди землі.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900:01:001:0001 та заборону відповідачеві вчиняти будь-які реєстраційні дії і користування вказаною земельною ділянкою.

Подана заява, обґрунтована тим, що між сторонами було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Однак відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по орендній платі перед позивачем за 2021 - 2022 роки.

У заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що на адресу позивача від відповідача та сторонніх осіб неодноразово надходили листи про намір здійснити відчуження права на оренду земельної ділянки позивача на користь третіх осіб. Крім того, на даний час відповідачем та його представниками вживаються заходи до незаконного стягнення з третіх осіб сум орендної плати за землю, що начебто позивачем не отримана, але відповідач вже поспіль двох років не здійснює виплату орендної плати власнику, що має систематичність. Таки чином позивач як власник земельної ділянки фактично може бути позбавлений права вільно розпоряджатися своїм майном, якщо таке буде передано в оренду.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З урахуванням викладених заявником обставин та вищезазначених доказів, які надані заявником на підтвердження його вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. В даному випадку, суд вважає, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, є ефективним захистом прав сторони по справі.

Судом враховано, що вказаний спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, тобто заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо такої земельної ділянки, жодним чином не позбавляє власника права володіння нею. Також, арешт земельної ділянки ніяким чином не впливає на будь-чиє користування (орати, сіяти, обробляти, збирати врожай і т.д.) земельною ділянкою. Заявник не надав доказів, що на спірній земельній ділянці є майно, що належить відповідачеві.

Згідно п.10 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд вважає, що вимога позивача про накладення арешту на земельну ділянку підлягає задоволенню.

Також, суд звертає увагу на те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо користування земельною ділянкою та користуватися земельною ділянкою, може призвести до необґрунтованого втручання у господарську діяльність товариства, а також порушувати права інших осіб, оскільки фактично відповідач є орендарем земельної ділянки

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, такий захід, як заборона зазначеним особам користуватися земельною ділянкою та вчиняти реєстраційні дії, на думку суду є істотним втручанням у господарську діяльність відповідних суб`єктів та є обмеженням права власності, що порушує право мирного володіння майном.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 0524587900:01:001:0001, площею 3,1252 га, розташовану на території Яришівської сільської ради Вінницької області.

В іншій частині заявлених вимог по забезпеченню позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

С Суддя Копилова Л. В.