Рішення

від 14.12.2023 по справі 357/7150/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/7150/23

Провадження № 2-др/357/119/23

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Мартиненко Є. Є.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква заяву представника позивача адвоката Любченко Наталії Юріївни, про винесення додаткового рішення,-

В С Т А Н О В И В :

09 листопада 2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, ушкодженням здоров`я задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 35 543,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 2 147,20 грн.

14 листопада 2023 представник позивача адвокат Любченко Н.Ю. через засоби поштового зв`язку (зареєстровано судом 21.11.2023) напрала до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву про винесення додаткового рішення, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн.

Представник відповідача - адвокта Грибенников С.О. про надходження заяви про ухвалення додаткового рішення повідомлений, у тому числі, шляхом доставки 22.11.2023 о 14.35.41 на його електронну адресу вказанорї заяви

Частинами 3, 4 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення судом постановлено здійснювати у письмовому провадженні без виклику учасників справи в судове засіданні.

Вказане право суду відповідає правовим висновкам Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду. Так, суд зазначає, що в практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформувався сталий підхід щодо застосування частини четвертої статті 270 ЦПК України. Зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 травня 2022 року у справі № 824/152/21, від 05 березня 2020 року у справі № 756/5330/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 755/1139/18 та від 02 грудня 2021 року у справі № 645/396/20 зроблено висновок, що виклик сторін в судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення є правом суду, а не обов`язком. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 210/5579/20

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

09 листопада 2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, ушкодженням здоров`я задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 35 543,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 2 147,20 грн.

Вказаним рішенням питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось, при цьому у позові вказано, що позивач у зв`язку з розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Перевіривши доводи заяви представника позивача адвоката Любченко Н.Ю., про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про задоволення цієї заяви виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

У позовній заяві вказано, що позивач планує понести судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представник позивача подала: копію договору про надання правничої (правничої) допомоги від 08 травня 2023 року; додаткову угоду про розмір та умови оплати до Договору про надання правової (правничої допомоги від 08.05.2023; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 13. 11.2023 на суму 8000 грн.

Відповідно до умов п. 4.1. Договору про надання правничої допомоги від 08.05.2023 клієнт сплачує адвокату за виконання умов, передбаченої п.п. «а,б,в» п. 1.2 основного договору винагороду визначену за розрахунком адвоката, але не менш ніж із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на 1 працездатну особу, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за 1 год. роботи адвоката або фіксовану суму, яка визначається у підписанні додаткової угоди до даного договору.

Згідно п.п. 4.1. Клієнт сплачує адвокату за виконання зобов`язань (робіт/послуг) передбачених п.п. «а, б» п.п. 1.2 Основного Договору суму в розмірі 8000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 не заявляв щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем.

Під час прийняття 09 листопада 2023 року рішення суду питання розподілу витрат на правову допомогу не було вирішене.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 8000,00 грн. та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.

Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Відповідач та його представник, шляхом направлення листа на електронну пошту, повідомлений про розгляд зави про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, однак клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подав.

Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа № 910/4881/18).

Враховуючи, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, ушкодженням здоров`я задоволено повністю, проте питання щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді не вирішено, суд приходить висновку про задоволення заяви та ухвалення додаткового судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 133-134, 137, 141, 260, 268, 270, 273, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача адвоката Любченко Наталії Юріївни, про винесення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового судового рішення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя М. М. Бебешко