Рішення

від 08.12.2023 по справі 297/2427/23

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2427/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Мартинишин О.О., розглянувши у відкритомусудовому засіданніцивільну справу за позовною заявою ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,

ВСТАНОВИВ:

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання в розмірі 157729,48 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення приймальної комісії наказом ректора Університету №281-с від 10.08.2011 року ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу медичного факультету за спеціальністю «Педіатрія» Університету за державним замовленням. На виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням та Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, 01 вересня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено Угоду № 14 про підготовку фахівців з вищою освітою. Так, згідно з умовами вказаної Угоди, відповідач зобов`язалася прибути після закінчення Університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі; у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.

Наказом ректора Університету №246-с від 23.06.2017 року на підставі результатів державних екзаменів і відповідно з рішенням Державної екзаменаційної комісії відповідачці присвоєно кваліфікацію лікаря зі спеціальності «Педіатрія» і видано диплом з відзнакою.

На виконання умов, укладеної угоди згідно Протоколу офіційного розподілу випускників Університету 2017 року випуску, відповідачку як молодого спеціаліста направлено на роботу згідно направлення на роботу № 14 від 23.03.2017 року в Обласну дитячу лікарню м. Мукачево на посаду лікаря-анестезіолога дитячого. Із вказаною пропозицією відповідачка була ознайомлена про, що свідчать її підписи, а також останній було вручено особисто направлення на роботу.

Разом з цим, управлінням Західного офісу Державної аудиторської служби в Івано-Франківській області згідно акту ревізії від 28.02.2023 року за №04-21/01 було встановлено порушення, що призвели до матеріальної шкоди державному бюджету у зв`язку із не відпрацюванням випускниками університету за направленням. Так, відповідачку ОСОБА_1 наказом по КНП «Обласна дитяча лікарня» №61-к/о від 01.04.2022 року було звільнено з посади лікаря-анестезіолога дитячого відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 01.04.2022 року за прогул без поважних причин.

Отже, відповідачкою було порушено умови угоди щодо відпрацювання трьох років за направленням. Відповідно до Розрахунку фактичних витрат на навчання ОСОБА_1 вартість навчання останньої становить 157729,48 гривень, в тому числі стипендія в розмірі 64461,21 гривень.

Позивачем булонадіслано наадресу відповідачавимогу провиконання зобов`язанняза №06/766та 27березня 2023року відповідачкоюнаправлено наелектронну адресупозивача відповідь,згідно якоїостання повідомила,що знаходитьсяза кордоном.При цьому,поважних причинщодо неможливостівідпрацювати не менше трьох років згідно наказу МОЗ України №367 від 25.12.1997 року надано не було.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2023 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.10.2023 року закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце,дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, подав заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 21.08.2023 року, 25.09.2023 року, 24.10.2023 року та 08 грудня 2023 року безповажно не з`явилась, про місце, дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив щодо позову не подала, причини неявки не повідомила.

В межах вимог ст. 280 ЦПК України, суд у даній справі на підставі наявних у ній документів ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Позаяк, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідачка не з`явилась в судові засідання без поважних причин і без повідомлення причин; відповідачка не подала відзив; позивач не подав заперечень проти заочного розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За загальним правилом ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що згідно копії витягу із наказу ректора ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ №281-с від 10.08.2011 року ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу медичного факультету за спеціальністю «Педіатрія».

Згідно до копії Угоди про підготовку фахівців із вищою освітою №14 від 01.09.2011 року, укладеного між позивачем та відповідачкою, остання зобов`язалася прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення та відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.

Так, відповідно до наказу №246-с від 23.06.2017 року відповідачці присвоєно кваліфікацію «Лікар» зі спеціальності 7.120010002 Педіатрія та видано диплом спеціаліста з відзнакою.

Враховуючи наведене, зокрема виконання позивачем умов угоди, відповідачку під власноручний підпис було ознайомлено із пропозицією щодо працевлаштування та видано направлення на роботу №14 від 23.03.2017 року до обласної дитячої лікарні м. Мукачево на посаду лікаря-анестезіолога дитячого.

Згідно наданих позивачем копій документів, зокрема копій наказів КНП «ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ» та трудової книжки, відповідачка ОСОБА_1 працювала в КНП «ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ» в період з 01.08.2019 року по 01.04.2022 року та звільнена на підставі наказу №61-к/о від 01.04.2022 року за прогул без поважних причин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, було затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі-Порядок працевлаштування випускників ВНЗ), підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, пунктом 3 якого передбачено, що цей Порядок поширюється на осіб, які навчаються за спеціальністю медичного профілю.

Згідно з пунктом 4 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком № 1.

Згідно з Указом Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі Указ Президента № 77/96) особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367 затверджено Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі-Порядок працевлаштування № 367), пунктом 6 цього Порядку передбачено, що випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, зобов`язані відпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом МіністрівУкраїни.

Обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. В протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту», пункту 2 Указу Президента № 77/96, пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ та пункту 21 Порядку працевлаштування № 367, випускник має обов`язок відшкодувати у встановленому порядку до Державного або місцевого бюджетів вартість його навчання та компенсувати замовникові його навчання всі витрати цього замовника на це навчання за наступних умов, погоджених між ним та відповідним навчальним закладом, який здійснив відповідне навчання за рахунок Державного бюджету, а саме: випускник після отримання вищої освіти повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні його на роботу, та відпрацювати обумовлений угодою на його навчання термін; цього випускника звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої. При цьому незгода цього випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за відповідним призначенням.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або його відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (відповідно до пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ).

Крім того, пунктом 21 чинного Порядку працевлаштування № 367, передбачено обов`язок особи, яка не відпрацювала встановлений трирічний строк, компенсувати, крім вартості навчання, також всі витрати на освіту, тобто і виплати стипендії.

ОСОБА_1 добровільно підписуючи угоду від 01 вересня 2011 року, погодилась на працевлаштування її навчальним закладом, отримала направлення на роботу та, навчаючись за кошти Державного бюджету, погодилась відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років.

Згідно розрахунку фактичних витрат, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням, на навчання студента медичного факультету ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ Карольі Д.Й. ( випуск 2017 року) за навчальні роки 2011-2017 становить 157729,48 гривень, фінансування з держбюджету включає витрати на фонд оплати праці, витрати на комунальні послуги, стипендію.

Відповідно до довідки про доходи, виданої 12.07.2023 року за №02/2234 ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИМ НАЦІОНАЛЬНИМ МЕДИЧНИМ УНІВЕРСИТЕТОМ відповідачці ОСОБА_1 за період з 2011 року по 2017 рік було нараховано 64461,21 гривень стипендії.

Вирішуючи цей спір, суд вважає, що відповідачкою не було дотримано вимог законодавства України та угоди від 01 вересня 2011 року в частині його зобов`язання відпрацювати після закінчення ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ три роки (відповідно до направлення на роботу) та необхідності ОСОБА_1 відшкодування вартості її навчання у вказаному університеті.

Отриману випускницею вищого навчального закладу під час навчання стипендії слід вважати такою, що входить до складу витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом).

Зобов`язання випускника вищого навчального закладу щодо повернення здійснених на навчання витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі його неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом) є мірою цивільно-правової відповідальності цього випускника і водночас, способом захисту майнових прав та інтересів замовника навчання.

До спірних правовідносин між випускником вищого навчального закладу та замовником його навчання щодо повернення здійснених витрат на це навчання підлягає застосуванню відповідна норма ст. 52 Закону України «Про освіту», чинна на момент виникнення між відповідними випускником та вищим навчальним закладом правовідносин щодо навчання випускника, якщо відповідна міра цивільно-правової відповідальності передбачена укладеним договором про надання освітніх послуг.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Отже, судом встановлено, що відповідачка, закінчивши навчання на бюджетній формі у ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ з 01.08.2019 року прийнята на посаду лікаря-анестезіолога дитячого відділення анестезіології та інтенсивної терапії, але останню з 01.04.2022 року було звільнено з роботи за прогул без поважних причин.

Так, відповідачкою не було дотримано вимог законодавства України та угоди про підготовку фахівців із вищою освітою від 01.09.2011 року в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, тобто вона порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання.

Крім того, заборгованість відповідачки за навчання складає 157729,48 грн., правильність проведення позивачем розрахунку цієї заборгованості відповідачкою не спростовано, нового розрахунку не надано, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі як законно обґрунтовані та підтверджені належними і допустимими доказами.

Керуючись ст.ст.19,43,150Конституції України,ст.ст.509,526,610,611,625,629ЦК України,ст.ст.12,13,81,141,263,265,280,284,288,289,352,354,355ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2, код ЄДРПОУ 02010758) до ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення коштів за навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ кошти, затрачені на навчання в розмірі 157 729 (сто п`ятдесят сім гривень сімсот двадцять дев`ять) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ судові витрати в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН