Ухвала

від 22.11.2023 по справі 334/4119/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 22.11.2023

Справа № 334/4119/23

Провадження № 2/334/1883/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Філіпової І.М. за участі секретаря судового засідання Шахайдарова Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельфорський -7» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за внесками на витрати на утримання багатоквартирного будинку та придбання території та вивіз сміття,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 року ОСББ «Бельфорський-7» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за внесками на витрати на утримання багатоквартирного будинку та придбання території та вивіз сміття, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь заборгованість по внескам на витрати на управління багатоквартирним будинком та прибирання території та вивіз у розмірі 4320,59 грн з кожного відповідача, судовий збір в розмірі 2684,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

22.11.2023 року представник позивача ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою в якій вказала, що відповідачами 17.10.2023 року року було сплачено суму заборгованості у повному обсязі.

Зважаючи на сплату відповідачем заборгованості після подачі до суду позову, просила провадження закрити, стягнути з відповідачів на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельфорський -7» судовий збір в розмірі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. Заяву мотивовано тим, що після звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження по справі, відповідачем було повністю погашено заборгованість.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно ч. 4 ст.12ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач просить закрити провадження відповідно п.2 ч.1 ст.255ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору, проте суд не погоджується з такою позицією.

У постанові ВС КЦС №686/20582/19-ц від 13.05.2020 року зазначено, що за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК Українисуд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Враховуючи, що відповідачі погасили заборгованість після звернення позивача до суду, при цьому погашення заборгованості здійснювалося трьома платежами від 05.08.2023 року, 21.09.2023 року, 17.10.2023 року, тобто протягом розгляду судом позовної заяви, то заява представника позивача від 22.11.2023 року по своїй суті є відмовою від позову у зв`язку із задоволення відповідачем позовних вимог.

Суд вважає за можливе закрити провадження, оскільки відповідачем під час розгляду справи було в добровільному порядку погашено усю суму заборгованості, але на підставі п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст.255ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст.142ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи, що позивач не підтримує свої вимоги у зв`язку з задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за позовом та стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до договору про надання професійної (правової) допомоги №44-23 від 17 травня 2023 року, укалденого між ОСББ «Бельфорський -7» та адвокатським об`єднанням «Право Студія» в особі голови адвоката Валька В. С. за надання послуг за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар.

Додатком №1 до вказаного договору встановлені розміри гонорару за надання кожного виду правової допомоги.

На підставі вказаного договору позивачу були надані наступні послуги:

1.Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за внесками на витрати на управління багатоквартирним будинком відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у сумі 2000,00 грн;

2.Участь у судовому засіданні у Ленінському районному суді м. Запоріжжя по справі № 334/4119/23 (29.08.2023) 500 грн; та 09.10.2023 року у сумі 1000 грн.

Відповідно до платіжного доручення №754 від 17.10.2023 року позивач здійснив оплату послуг адвоката за складання позовної заяви у розмірі 2000,00 грн, а також оплатив участь адвоката у судовому засіданні 29.08.2023 року та 09.10.2023 року (платіжне доручення №812 від 29.08.2023 року та платіжне доручення №836 від 12.10.2023 року.

Відповідно до правової позицій, викладеної в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За приписами статті 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частина 3 ст.141ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що справа є справою незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що розмір витрати на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача в сумі 3500,00 грн. є розумним та справедливим.

За таких обставин, закриваючи провадження у справі, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. Враховуючи, що позовні вимоги до кожного з позивачів були заявлені окремо, то судові витрати суд розподілив між відповідачами відповідно до розміру заявлених до кожного з них позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 255, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Провадження по цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельфорський -7» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за внесками на витрати на утримання багатоквартирного будинку та придбання території та вивіз сміття закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1342 грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1750 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 1342 грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1750 грн 00 коп.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Філіпова І. М.