Постанова

від 04.12.2023 по справі 914/610/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. Справа №914/610/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

Г.В. Орищин,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива"</a> б/н від 12.07.2023 (вх. №01-05/2333/23 від 18.07.2023)

на рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2023 (суддя О.З. Долінська; повний текст рішення складено 23.06.2023)

у справі № 914/610/23

за позовом: Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива"</a> (надалі ТзОВ "Біоальтернатива")

про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 567844,51 грн,

за участю:

від прокуратури: Твардовська М.М. (посвідчення № 068796 від 01.03.2023);

від позивача (в режимі відеоконференції): Пікульська Н.Г. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача: Павлічко О.О. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Буняк В.С. адвокат (ордер серії АІ №1213480 від 05.07.2023),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ "Біоальтернатива" про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 567 844,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вінницькою обласною прокуратурою встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря під час здійснення господарської діяльності ТзОВ Біоальтернатива зокрема, виявлено, що відповідачем допущено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без установленого законом дозволу, чим завдано шкоду атмосферному повітрю у сумі 567 844, 51 грн, розрахованої позивачем згідно Методики.

Відповідач проти позову заперечив, вважає його безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає. Зокрема стверджує, що всі викиди, здійснені стаціонарним джерелом викидів, яке експлуатував відповідач, і яке є предметом даного позову, здійснювалися ним згідно дозволу від 19.05.2020 №510136300-407 з терміном дії до 19.05.2030 та відповідно до наданих державою норм і квот на викиди в атмосферне повітря. На думку відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів здійснення діяльності без дозволу та наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду - димової труби котельні (двох котлів Алекот -1500). Також, відповідач зазначає про безпідставність та незаконність дій прокурора зі зверненням до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди заподіяної державі порушенням законодавства у сфері охорони атмосферного повітря та безпідставність розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 у справі № 914/610/23 позовні вимоги задовольнено повністю. Стягнуто з відповідача ТзОВ "Біоальтернатива" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 567 844,51 грн. Стягнуто з відповідача ТзОВ "Біоальтернатива" на користь Вінницької обласної прокуратури 8 517,67 грн понесених витрат на сплату судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт експлуатації відповідачем стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на промисловому майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105 без відповідного дозволу і такі дії спричинили шкоду навколишньому природному середовищу. Факт здійснення господарської діяльності ТзОВ Біоальтернатива, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу на час перевірки, відповідачем не спростовано. Доказів відшкодування відповідачем заподіяної шкоди в добровільному порядку суду не представлено. Перевіривши розрахунок розміру заявлених до стягнення збитків, суд констатував, що такі розраховані позивачем відповідно до п. 4.1. Методики на підставі документів, з яких відібрано вихідні дані для здійснення цього розрахунку, а відтак відповідає вимогам закону. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи встановлено усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності ТзОВ Біоальтернатива та стягнення 567 844,51 грн збитків в примусовому порядку.

Щодо звернення до суду першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури з даною позовною заявою, то суд встановив, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області була обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, а відтак прокурор з метою захисту інтересів держави у відповідності до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру правомірно звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ТзОВ "Біоальтернатива" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, а відтак просить суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема, скаржник заперечує факт виявлення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу та відповідно наявність у його діях усього складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди. Так апелянт стверджує, що судом не враховано, що законодавець передбачив у ч.5 ст.11 Закону України № 2707-ХІІ обов`язок отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря саме на конкретне стаціонарне джерело викидів. В даному випадку відповідач згідно п.4 ст. 4.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» на законних підставах здійснював викиди на підставі дозволу від 19.05.2020 №510136300-407 з терміном дії до 19.05.2030, оскільки використання такого дозволу не ставиться у залежність від суб`єкта господарювання фактичного експлуатанта такого джерела стаціонарних викидів. Також відповідач вважає, що жодних понаднормових викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря не допустив. Адже викиди шкідливих речовин стаціонарним джерелом викидів (котельною) здійснювалися в межах норм, визначених дозволом від 19.05.2020 №510136300-407. Відповідно ніякої шкоди довкіллю товариством не було завдано, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Окрім наведеного, скаржник зазначає, що у цій справі прокурором не необґрунтовано підстав звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

В судовому засіданні представники скаржника доводи апеляційної скарги підтримали повністю.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5422/23 від 14.08.2023). Зокрема щодо підстав для представництва інтересів держави то прокурор зазначає, що в даній ситуації Державна екологічна інспекція у Вінницькій області була обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила. А відтак сам факт незвернення до суду органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту державних інтересів. А відтак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор в даних правовідносинах із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження звернувся до суду із даним позовом.

Факт здійснення господарської діяльності ТОВ Біоальтернатива, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу на час перевірки, підтверджується матеріалами справи. Покликання відповідача на відсутність його вини, прокурор вважає безпідставним, оскільки вина відповідача полягає у невжитті заходів щодо своєчасного отримання дозволів та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності дозволів на викиди із вказівкою конкретного джерела викиду, їх експлуатація заборонена.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5095/23 від 31.07.2023). Зокрема, щодо покликання скаржника на правомірність використання дозволу від 19.05.2020 №510136300-407 на підставі ч.4 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності, позивач зазначає, що Закон допускає можливість користування орендарем документом дозвільного характеру, який отриманий орендодавцем, за умови відображення даних правовідносин та визначення чітких обов`язків щодо відповідальності під час використання об`єкту у договорі оренди. Однак, звертає увагу суду на те, що у даному випадку, враховуючи те, що ТОВ Альтенерго не являється орендодавцем майна та не перебуває у господарських відносинах із ТОВ Біоальтернатива, то дозвіл на викиди №510136300-407 від 19.05.2020 з терміном дії до 19.05.2030 не може бути прийнятий до уваги, та не надає права здійснювати господарську діяльність, пов`язану із викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ Біоальтернатива.

Обставини справи

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, на підставі наказу від 24.01.2022 № 036-П та посвідчення (направлення) від 24.01.2022, в період з 26.01.2022 по 31.01.2022 була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ Біоальтернатива (том 1, а.с. 86-88).

За результатами вказаної перевірки складено акт № 036/ВН від 31.01.2022 (том 1, а.с.32-39).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що ТзОВ Біоальтернатива експлуатує устаткування та обладнання, яке, всупереч ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря, здійснювало до 11.02.2021 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності дозволу на промисловому майданчику, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, стаціонарне джерело викиду - димова труба котельні.

Інспекцією встановлено, що 12.02.2021 ТзОВ Біоальтернатива отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розташованими на промисловому майданчику - котельня для опалення військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , а саме - № 510136300-434.

Відповідно до додатків до вказаного дозволу, джерелом викидів на промисловому майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105 є димова труби котельні, а саме - два котли Алекот-1500 (том І а.с. 48-59).

Як вбачається з документів щодо обґрунтування викидів для отримання вищевказаного дозволу для котельні ТОВ Біоальтернатива для опалення військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2021, вищевказані два котли Алекот-1500 введено в експлуатацію 01.10.2019, час роботи яких становить 4536 год в рік кожен (том І а.с. 61-66).

Натомість, згідно з інформацією ТОВ Біоальтернатива від 11.05.2022 № 54, інспекцією встановлено час роботи джерела викидів № 1 на промисловому майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105 - димової труби котельні (двох котлів Алекот-1500), з 15.05.2020 по 11.02.2021 в кількості 710 годин, що також підтверджується фактом надання послуг з теплопостачання КЕВ м. Вінниці (договір № 1494 від 15.09.2020) (том І а.с. 75-82).

За порушення вимог Закону України Про охорону атмосферного повітря та експлуатацією стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин (димові труби котелень), у тому числі на проммайданчику ТзОВ Біоальтернатива, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, за відсутності відповідного дозволу Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області на директора ТзОВ Біоальтернатива Юрова С.О. 26.01.2022 складено протокол про адміністративне правопорушення № 014611 (том І а.с. 40).

Постановою про накладення адміністративного стягнення №05/014 від 31.01.2022 директора ТзОВ Біоальтернатива ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 78 КУпАП (том І а.с. 41).

Постанова від 31.01.2022 року № 05/14 про притягнення до адміністративної відповідальності Юрова С.О. останнім не оскаржувалась, відповідне правопорушення ним визнано та сплачено штраф, що підтверджується квитанцією про оплату від 09.02.2022 (том І а.с. 42).

За результатами перевірки та опрацювання наданих відповідачем в ході її проведення документів, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (надалі Методика), затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.04.2020 № 277, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 07.05.2020 № 414/34697, здійснено розрахунок розмірів збитків, завданих внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного на те дозволу в період з 15.05.2020 по 11.02.2021, які становлять в загальному 567 844, 51 грн (том І а.с. 83-84).

З метою добровільного відшкодування вказаної суми збитків, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області 21.07.2022 на адресу ТзОВ Біоальтернатива надіслано претензію № 2140/5/22 про відшкодування заподіяної державі шкоди внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без відповідного дозволу в розмірі 567 844,51 грн разом із детальними розрахунками збитків (том І а.с. 85).

У відповідь на претензію № 2140/5/22 ТзОВ Біоальтернатива повідомило інспекцію про відсутність підстав для задоволення даної претензії у зв`язку з необґрунтованістю розрахунку заподіяної шкоди та встановлення самого факту заподіяння шкоди навколишньому середовищу (том І а.с. 89).

Оскільки заподіяна навколишньому природному середовищу шкода, внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідачем в добровільному порядку не відшкодована, прокурор звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 567 844,51 грн шкоди в примусовому порядку.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1 - 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Преамбулою та ст.1 Закону України Про охорону атмосферного повітря визначено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

За Законом України Про охорону навколишнього природного середовища (ст. 5) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Таким чином, раціональне використання природних ресурсів, зокрема атмосферного повітря, безпосередньо зачіпає інтереси держави, адже є основним завданням та засадою діяльності держави, діяльність якої має бути спрямована на збереженні та відновленні природного стану атмосферного повітря, створенні сприятливих умов для життєдіяльності, забезпеченні екологічної безпеки та запобіганні шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади (ст.28 Закону україни Про охорону навколишнього природного середовища).

Пунктом а ч. 1 ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до вимог ст.35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю)визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з статтею 1 цього Закону державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) (далі - Інспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Підпунктом 2 п. 4 Положення №275 передбачено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Правовий статус Державної екологічної інспекції у Вінницькій області регламентується Положенням про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 46 (надалі - Положення № 46).

Пунктом 1 розділу І Положення № 46 визначено, що Інспекція є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Вінницької області.

Згідно з п. п. 4 пункту 2 розділу II Положення № 46 Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо: виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання; порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Пунктами 9, 10 Положення № 46 передбачено, що Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Проаналізувавши наведені вище положення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є органом державної влади, до компетенції якого віднесено звернення із позовною заявою до ТзОВ Біоальтернатива про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Так, суд погоджується, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зокрема зазначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Суд звертає увагу, що упродовж тривалого часу до моменту звернення з позовом до суду, прокурором досліджувалось питання вчинення позивачем дій, спрямованих на захист прав та інтересів позивача, та здійснювалось листування стосовно відповідного питання.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, задля встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, 23.09.2022 Вінницькою обласною прокуратурою спрямовано до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області запит за вих. №12-447 вих.-22 в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру, з метою з`ясування факту відшкодування збитків державі, встановлення причин незвернення до суду з позовною заявою про стягнення збитків з ТзОВ Біоальтернатива (том 1, а.с. 29).

У відповідь на цей запит, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила, що заходи представницького характеру щодо звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заподіяної шкоди не вживались та не вживатимуться, у зв`язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору (лист інспекції від 13.09.2022 № 12-414) (том 1, а.с. 30).

Тобто, суд доходить висновку, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області була обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила.

Оскільки Державна екологічна інспекція у Вінницькій області не ініціювала питання звернення до суду з метою захисту прав та інтересів держави, 02.02.2023 прокурор повідомив позивача про вжиття заходів представницького характеру шляхом подання даного позову до суду (том 1, а.с. 94).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Держінспекція належним чином не здійснювала захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області за цим позовом.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно зі статтею 10 вищезгаданого Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зокрема, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Положеннями ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря встановлено, що джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно з п. 1.14.5 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 7 (Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві) від 10.02.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1995 за № 61/597, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами входить до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (п. 30 додатку № 1 Закону України Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності додаток).

З наведеного вбачається обов`язок суб`єкта господарювання перед початком експлуатації джерела забруднення атмосферного повітря отримати дозвіл в установленому законом порядку, а експлуатація цього джерела без такого дозволу призводить до відповідальності, встановленої законом.

Колегія суддів звертає увагу, що наведеними нормами встановлено правило поведінки, котре полягає в необхідності утримання від експлуатації стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідного дозволу.

Як зазначалося вище, Держінспекцією встановлено, що ТзОВ Біоальтернатива, експлуатуючи устаткування та обладнання, здійснювало до 11.02.2021 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності дозволу на промисловому майданчику, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, стаціонарне джерело викиду - димова труба котельні.

Тобто, експлуатація відповідачем стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на зазначеному промисловому майданчику всупереч ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря спричинило шкоду навколишньому природному середовищу.

За змістом ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Імперативними нормами ч. 1 ст. 33 Закону України Про атмосферне повітря передбачено, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, - несуть відповідальність згідно з законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Дослідивши надані учасниками справи докази, суд встановив обставини здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів у період з 15.05.2020 по 11.02.2021 за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря, що є порушенням наведених приписів Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Отже, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог статей 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря та у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Здійснення відповідачем у процесі своєї діяльності викидів в атмосферне повітря без дозвільних документів спричинило навколишньому природному середовищу шкоду (причинно-наслідковий зв`язок).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства.

При цьому, шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це забруднення атмосферного повітря речовинами, викид яких здійснено без дозволу.

Вина відповідача полягає у невжитті заходів щодо своєчасного отримання дозволів та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності дозволів на викиди із вказівкою конкретного джерела викиду, їх експлуатація заборонена.

Тобто, має місце повний склад цивільного правопорушення у діях відповідача.

Твердження скаржника про недоведеність позивачем його вини у даному правопорушенні, суд визнає безпідставним, оскільки вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція щодо презумпції вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 925/119/18 та від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19.

Також безпідставним є покликання скаржника на те, що 12.02.2021 ТзОВ Біоальтернатива отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розташованими на промисловому майданчику - котельня для опалення військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , а саме - №510136300-434, оскільки подальше отримання відповідного дозволу не виключає обов`язку правопорушника відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 910/23296/17).

В даній ситуації відповідач повинен був усвідомлювати наслідки невчасного звернення за відповідним дозволом та повинен був завчасно вчинити дії з метою отримання відповідного дозволу з метою уникнення негативних наслідків у вигляді стягнення збитків за понаднормові викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

Тобто, суб`єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про отримання дозволу, не здійснювати експлуатацію джерел шкідливих викидів у атмосферне повітря до отримання дозволу (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 904/10536/16).

Збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 904/10536/16, від 20.02.2018 у справі № 910/5858/17 та від 22.05.2018 у справі № 910/15305/17.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, встановивши наявність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом, зокрема ст. 34 Закону України Про атмосферне повітря.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання, визначено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277.

Відповідно до п. 1.2 Наказу, Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами-підприємцями, а також юридичними особами - нерезидентами.

Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного нагляду (контролю) за додержанням суб`єктами господарювання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в частині охорони атмосферного повітря (п. 1.4 Наказу).

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єкта господарювання та/або розрахунковими методами (п. 2.2. Методики № 2.2).

Зокрема, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб`єкта господарювання без дозволу (п. 2.8.1 Методики).

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва); результатами інструментально-лабораторних вимірювань, затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди (п. 3.7 Методики).

З аналізу наведених положень Методики вбачається, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря заподіяного без відповідного дозволу, може проводитися як за результатами інструментально-лабораторних досліджень, так і за характеристиками джерела викиду, зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання.

Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведено позивачем згідно з Методикою, а саме п. 3.7 - розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва).

Як регламентовано п. 3.11 Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з дати початку вчинення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу. При цьому, інформацію про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) надає суб`єкт господарювання по кожному джерелу викиду (утворення). У разі ненадання суб`єктом господарювання інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту (припису), фактичний час роботи джерела викиду вважати 24 години на добу.

Розмір збитків розраховано позивачем відповідно до п. 4.1. Методики за формулою, яка зазначена у позовній заяві.

Перевіривши розрахунок розміру збитків та документи, на підставі яких відібрано вихідні дані для здійснення цього розрахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність визначення розміру шкоди саме на підставі означених вище документів та у встановленому порядку.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2022 №922/3228/20, від 17.03.2020 у справі № 912/823/18.

Отже, розмір спричиненої шкоди та вина відповідача підтверджуються: актом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 036/ВН від 31.01.2022, протоколом про адміністративне правопорушення № 014611 від 26.01.2022, постановою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення № 05/014 від 31.01.2022, довідкою ТОВ Біоальтернатива про відповідь на запит 1175/5/22 від 03.05.2022 за вих. № 54 від 11.05.2022, звітом з матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до дозволу №510136300-434 від 12.02.2021, розрахунком розміру завданих збитків від 12.07.2022.

Відповідачем не спростовано факту здійснення господарської діяльності ТОВ Біоальтернатива, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, без отримання відповідного дозволу на час перевірки. Також відсутні докази оскарження дій (бездіяльності) тих чи інших осіб (органів), пов`язаних з виявленням факту викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Також безпідставним є покликання скаржника на правомірність використання дозволу від 19.05.2020 №510136300-407 на підставі ч.4 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності, оскільки, хоча Закон допускає можливість користування орендарем документом дозвільного характеру, який отриманий орендодавцем, за умови відображення даних правовідносин та визначення чітких обов`язків щодо відповідальності під час використання об`єкту у договорі оренди, однак у даному випадку, враховуючи те, що ТзОВ Альтенерго не являється орендодавцем майна та не перебуває у господарських відносинах із ТОВ Біоальтернатива, то дозвіл на викиди №510136300-407 від 19.05.2020 з терміном дії до 19.05.2030 не може бути прийнятий до уваги, та не надає права здійснювати господарську діяльність, пов`язану із викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТзОВ Біоальтернатива. Протилежного, як встановлено судом вище, ТзОВ Біоальтернатива не довело.

За таких обставин, суд вважає, що наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності ТОВ Біоальтернатива, а збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 567 844,51 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Станом на момент ухвалення рішення у даній справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 567 844,51грн.

Скаржник не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, протилежного суду не довів.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача по забрудненню атмосферного повітря без відповідного дозволу є протиправними, вчинені з його вини, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 ГПК України).

Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст.2, 13, 14 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду справи встановив, що подані прокурором та позивачем докази на підтвердження факту порушення природоохоронного законодавства та заподіяння шкоди державі на суму 567 844,51 є більш вірогідними, ніж протилежні. Тобто, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, в свою чергу відповідачем не спростовані, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, тому судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива"</a> б/н від 12.07.2023 (вх.№01-05/2333/23 від 18.07.2023) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2023 у справі №914/610/23 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддяО.В. Зварич

судді В.М. Гриців

Г.В. Орищин