Рішення
від 12.12.2023 по справі 509/2297/22
ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2297/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

28.06.2023 рокупозивач звернувсядо суду з зазначеним вище позовом, в якому просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 5 га на території Дальницької сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123781300:01:002:0669 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 12.04.2006 року між позикодавцем ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач, Позикодавець) та позичальником ОСОБА_2 (далі по тексту - Відповідач, Позичальник) був укладений Договір позики (далі по тексту - Договір позики).

Відповідно до умов Договору позики, позикодавець передав, а позичальник прийняв 4300,00 (чотири тисячі триста) гривень, що за офіційним курсом НБУ на дату позики складали еквівалент 851 (вісімсот п`ятдесяти одного) долара США. Позичальник зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк до 14.05.2006 року на умовах, визначених цим Договором позики.

Частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Тому, для забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов`язань, відповідно до умов Договору Позики, того ж дня 12.04.2006 року, Позичальником було власноруч складено та підписано Розписку.

Оригінали вищевказаних документів знаходяться у Позивача.

Відповідач не виконав свої зобов`язання, та не повернув позику у встановленні Договором позики строки. Внаслідок цього Позикодавець звернувся до суду з метою стягнення заборгованості. Протягом розгляду справи Ухвалою від 17.01.2007 року Малиновського районного суду м. Одеси (справа № 2-1279/2007) була затверджена мирова угода, укладена між Позивачем та Відповідачем, відповідно до якої Відповідач в рахунок суми боргу передав Позивачу у власність частку земельної ділянки, площею 5 га на території Дальницької сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , що належала Відповідачу на праві приватної власності, на підставі державного акту на землю, виданого Овідіопольською районною державною адміністрацією III - ОД № 090387 від 09.06.2003 року. Позивач, в свою чергу, відмовився від позовних вимог про стягнення грошових сум по Договору позики від 12.04.2006 року.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється, в тому числі шляхом поділу раніше сформованих ділянок. Таким чином, на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 17.01.2007 року (справа № 2-1279/2007) була зроблена технічна документація на створену земельну ділянку №15/1, площею 5 га на території Дальницької сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123781300:01:002:0669, отримано державний акт серія ЯЖ № 305696 від 26.06.2008 року на право власності на земельну ділянку та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Але, як відомо, на момент викладених обставин, діяли норми Земельного Кодексу Україні, згідно яких відчуження земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, не допускалось.

Так Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.05.2012 р. було задоволено апеляційну скаргу прокуратури Малиновського району м. Одеси та скасовано ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 17.01.2007 р. (справа № 2-1279/2007) з направленням судової справи до суду першої інстанції на новий розгляд, в результаті 05.12.2012 р. позовну заяву Позивача до Відповідача було залишено без розгляду.

03.02.2014 р. Овідіопольський районний суд Одеської області виніс рішення (справа № 509/5197/13-ц) за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави, про визнання недійним державного акту на права власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 305696 від 26 червня 2008 року виданий Позивачу на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таке рішення було мотивоване діючим законодавством на момент винесення рішення, а саме: п.п.б) п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції станом на 28.12.2007 р. - тобто забороною відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі рішення по справі № 509/5197/13-ц державний реєстр речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності були внесені зміни та видалено запис про право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5123781300010020669 за ОСОБА_1 . Також було видалено запис у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку за ОСОБА_1 . При цьому земельна ділянка була сформована та існує на сьогоднішній день як об`єкт приватної власності, із зазначеним кадастровим номером 5123781300010020669, що підтверджується відомостями про земельну ділянку із Державного земельного кадастру.

Проте борг, згідно договору позики Відповідачем, ОСОБА_2 , не було погашено.

Сторонами було прийнято рішення привести взаємовідносини у відповідність до чинного законодавства, після набрання чинності закону про ринок земель та відміни мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва.

У результаті, 31.03.2020 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», згідно цього Закону, громадяни України можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, та втратив чинність мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

В зв`язку із скасуванням мораторію, Сторони уклали 10.08.2021 р. Угоду про припинення боргового зобов`язання новим зобов`язанням купівлею-продажем зазначеної земельної ділянки. Згідно із положеннями вказаної Угоди:

Сторони замінили первісне боргове зобов`язання Відповідача з повернення боргу в гривневому еквіваленті 851 долара США, що на дату укладання Угоди складає 22194 (двадцять дві тисячі сто дев`яносто чотири) гривні за курсом НБУ, на зобов`язання Відповідача продати земельну ділянку №15/1, площею 5 га на території Дальницької сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123781300:01:002:0669 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та відповідне зобов`язання Позивача прийняти вказану земельну ділянку та доплатити визначену сторонами ціну продажу;

Сторони визначили ціну продажу зазначеної земельної ділянки в розмірі 134 000,00 (ста тридцяти чотирьох тисяч) гривень, що еквівалентно 5000 (п`яти тисячам) доларів США та відповідає ринковій оцінці вказаної земельної ділянки;

Позивач сплатив Відповідачеві різницю в розмірі 111806 (сто одинадцять тисяч вісімсот шість) гри в якості розрахунку за зазначену земельну ділянку в момент укладання Угоди;

Сторони узгодили дату підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки та його нотаріального посвідчення не пізніше 15.10.2021 р.

Однак, на дату подання позову Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу мотивуючи це тим, що склалася ситуація технічної неможливості розпорядження правом власності, так як початкового об`єкту права власності у вигляді земельної ділянки в розмірі 34490 га, що належала Відповідачу, ОСОБА_2 , на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії III - ОД № 090387 від 09.06.2003 року, внаслідок розділу та внесення відповідних даних в державний земельний кадастр, не існує. А запис про реєстрацію права власності Відповідача на земельну ділянку №15/1, площею 5 га на території Дальницької сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123781300:01:002:0669 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - відсутній.

У зв`язку з наведеним, позивач, ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду з данним позовом.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, але звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, надав суду відзив, в якому просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, відповідно до якої, за результатами розгляду підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд вважає необхідним ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 12.04.2006 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 був укладений Договір позики.

Відповідно до умов Договору позики, позикодавець передав, а позичальник прийняв 4300,00 (чотири тисячі триста) гривень, що за офіційним курсом НБУ на дату позики складали еквівалент 851 (вісімсот п`ятдесяти одного) долара США. Позичальник зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк до 14.05.2006 року на умовах, визначених цим Договором позики.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Тому, для забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов`язань, відповідно до умов Договору Позики, того ж дня 12.04.2006 року, Позичальником було власноруч складено та підписано Розписку.