Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/9166/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/9166/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від прокуратури - Самолюк Т.В.,

від позивача - Золотарьова Ю.А.,

від відповідача - не з`явились,

вільний слухач - ОСОБА_1,

розглядає апеляційну скаргу

Заступника керівника Київської міської прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2023

про зупинення провадження

у справі № 910/9166/23 (суддя Паламар П.І.)

За позовом заступника керівника Київської міської прокуратури

в інтересах Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Київська овочева фабрика"

про розірвання договору, повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київська овочева фабрика" про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки площею 215 472 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001, що розташована в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Київська овочева фабрика", зареєстрований 31.07.2009 року Київською міською філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті земельних ресурсів» за №040987300032;

- зобов`язання Приватне акціонерне товариство "Київська овочева фабрика" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 215 472 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001, що розташована в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва, у станій придатному для її використання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 2009 року по теперішній час у порушення вимог чинного земельного законодавства та умов договору оренди землі не приступило до використання земельної ділянки відповідно до умов договору та не тільки не завершило будівництво об`єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови та паркінгу на спірній земельній ділянці, а навіть не мало наміру розпочати таке будівництво. Крім того, прокурор вважає, що відповідачем надано спірну земельну ділянку в суборенду без згоди власника (Київської міської ради) даної земельної ділянки.

11.10.2023 року до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/14550/23 за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах Київської міської державної (військової) адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Київська овочева фабрика" про усунення перешкод у користуванні пам`яткою археології та землею.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року провадження у справі № 910/9166/23 зупинено до вирішення справи Господарського суду міста Києва № 910/14550/23.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд даної справи про розірвання договору земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:090:0001, зареєстрованого 31.07.2009 року, неможливий до вирішення справи № 910/14550/23 про усунення перешкод у користуванні пам`яткою археології та землею, предметом якої, зокрема, є визнання недійсним того ж договору оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі №910/9166/23 та прийняти нове рішення, яким матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що позовні вимоги у справі №910/14550/23 спрямовані на визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 року з інших підстав, та ґрунтуються на доказах, які не стосуються належного чи неналежного виконання сторонами його умов. Також, на думку прокурора місцевий господарський суд не врахував, що суб`єктний склад сторін у справах №910/9166/23 та №910/14550/23 є різним. Крім того на думку прокурора доцільніше було б зупинити провадження саме у справі №910/14550/23 до вирішення справи №910/9166/23.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги у справі №910/9166/23.

16.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/9166/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі №910/9166/23 та призначено розгляд справи на 13.12.2023 року.

12.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 13.12.2023 року прокурор та позивач надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 року у справі №903/611/19 та від 18.05.2020 року у справі №905/1728/14-908/4808/14.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у справі №910/9166/23 є:

- розірвання договору оренди земельної ділянки площею 215 472 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001, що розташована в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Київська овочева фабрика", зареєстрований 31.07.2009 року Київською міською філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті земельних ресурсів» за №040987300032;

- зобов`язання Приватне акціонерне товариство "Київська овочева фабрика" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 215 472 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001, що розташована в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва, у станій придатному для її використання.

Отже, у даній справі прокурор визначає спірну земельну ділянку, як земельну ділянку комунальної форми власності, а власника такої спірної земельної ділянки визначено Київську міську раду.

Також, одна із вимог даного позову є повернення спірної земельної ділянки її власнику, тобто Київській міській раді.

В той же час, у справі №910/14550/23 заступник Генерального прокурора (прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської державної (військової) адміністрації (позивач-1) та Міністерства культури та інформаційної політики України (позивач-2) до Київської міської ради (відповідач-1) та Приватного акціонерного "Київська овочева фабрика" (відповідач-2) про усунення перешкод у користуванні пам`яткою археології та землею, в якій просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської міської (військової) державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології національного значення "Китаївське городище і курганний могильник" та землею, на якій вона розташована, шляхом:

- скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 21,5472 га з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001 з припиненням такого права;

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29.11.2007 року №1321/4154 "Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Київська овочева фабрика" земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва";

- скасування державної реєстрації за Приватним акціонерним товариством "Київська овочева фабрика" права оренди земельної ділянки площею 21,5472 га з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001 з припиненням такого права;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 21,5472 га з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001, укладеного між Київською міською радою та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Київська овочева фабрика";

- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 21,5472 га з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001 з припиненням речових прав територіальної громади місті Києва в особі Київської міської ради.

В обґрунтування позову у справі №910/14550/23 прокурор зазначив, що внаслідок незаконної реєстрації права комунальної власності та права оренди на спірну ділянку державі створено перешкоди у розпорядженні землею, у межах якої знаходиться пам`ятка археології національного значення, водночас внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та формування її як об`єкта цивільних прав з цільовим призначенням "землі житлової та громадської забудови" створює ризики пошкодження або знищення пам`ятки археології.

Отже, у справі №910/14550/23 прокурор зокрема оскаржував право власності територіальної громади (Київської міської ради) на спірну земельну ділянку, в той же час, як вже було вище встановлено, однією із позовних вимог у даній справі №910/9166/23 є вимога про повернення спірної земельної ділянки її власнику (Київській міській раді), тобто територіальній громаді, право власності, якої прокурор оскаржує у справі №910/14550/23, що виключає можливість виконання такої вимоги в разі задоволення позовних вимог у справі №910/14550/23.

Також, як вже було зазначено у справі №910/9166/23 позов обґрунтовано зокрема відсутністю згоди власника спірної земельної ділянки (Київської міської ради) для передачі її відповідачем в суборенду.

Однак, в разі задоволення позовних вимог у справі №910/14550/23 такі обґрунтування втратять об`єктивність.

Також колегія суддів звертає увагу, що однією із позовних вимог у справі №910/14550/23 є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 21,5472 га з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001, укладеного між Київською міською радою та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Київська овочева фабрика".

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, колегія суддів зазначає, що у справі №910/14550/23 вирішується питання права власності на спірну земельну ділянку, відтак задоволення позовних вимог у справі №910/14550/23 щодо скасування державної реєстрації права власності за Київською міською радою виключає правомірність заявлених позовних вимог прокурором в інтересах Київської міської ради у даній справі №910/9166/23, як власника земельної ділянки.

На думку колегії суддів, для встановлення важливих та необхідних обставин у справі №910/9166/23, необхідною умовою є визначення належного власника спірної земельної ділянки та зокрема дійсність або недійсність спірного правочину, що по суті має бути встановлено у справі №910/14550/23.

Колегія суддів звертає увагу, що у даному позовному провадженні судом не можуть досліджуватися та надаватися оцінка недійсності договору, з підстав незаконної реєстрації права комунальної власності, оскільки в межах даної справи №910/9166/23 не оспорюється право комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів звертає також увагу, що в разі визнання недійсним договору про оренду спірної земельної ділянки буде відсутній факт виникнення на підставі оспорюваного договору взаємних права та обов`язків сторін.

Отже, з викладених вище підстав, судом першої інстанції цілком обґрунтовано зроблено висновком, що розгляд даної справи про розірвання договору земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:090:0001, зареєстрованого 31.07.2009 року, неможливий до вирішення справи № 910/14550/23 про усунення перешкод у користуванні пам`яткою археології та землею, предметом якої, зокрема, є визнання недійсним того ж договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1- 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції наведено мотиви, з яких він вважає неможливим розгляд справи №910/9166/23, та вказано, як саме пов`язана ця справа зі справою № 910/14550/23.

Колегія суддів звертає увагу, що лише після прийняття остаточного рішення по справі №910/14550/23 щодо дійсності/недійсності договору про оренду спірної земельної ділянки та щодо визначення належного власника спірної земельної ділянки буде можливим визначити наявність чи відсутність підстав для розірвання договору оренди спірної земельної ділянки та відповідно наявності чи відсутності у відповідача правових підстав для повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність.

З наведеного слідує, що суд першої інстанції дотримався порядку щодо можливості зупинення провадження.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції у цьому разі, з урахуванням конкретних обставин справи не дотримався вимог статті 227 Господарського процесуального кодексу України, зупиняючи провадження у справі №910/9166/23, у свою чергу, скаржник також не спростував відповідні мотиви суду, у зв`язку із цим відсутні підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі № 910/9166/23.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним та не впливають на правильність вирішення даної справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що, як вже було зазначено доводи апеляційної скарги зокрема стосуються обставин справи, які необхідно встановлювати під час розгляду справи по суті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі № 910/9166/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі № 910/9166/23 залишити без змін.

3. Справу № 910/9166/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.12.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир