Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/5056/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа№ 910/5056/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

при секретарі судового засідання: Звершховській І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лобанова І.В.,

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЯДРО» (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Позитив продакшн»)

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 (повний текст складено 23.06.2023)

у справі № 910/5056/23 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні технології та інформаційна безпека»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЯДРО» (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Позитив продакшн»)

про стягнення заборгованості у розмірі 665 521,90 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційні технології та інформаційна безпека» (далі - ТОВ «Інформаційні технології та інформаційна безпека», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив продакшн» (далі - ТОВ «Позитив продакшн») 440 100,00 грн заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання ТОВ «Позитив продакшн» зобов`язань за договором про участь у конференції №18/02-04 від 18.02.2022.

У травні 2023 року Товариство звернулось із заявою про збільшення розміру позовних вимог, у якій просило стягнути з ТОВ «Позитив продакшн» 440 100,00 грн заборгованості, 184 401,90 грн інфляційних, 41 020,00 грн 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 позов ТОВ «Інформаційні технології та інформаційна безпека» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Позитив продакшн» на користь Товариства 440 100,00 грн заборгованості, 3 291,71 грн 3% річних, 9 732,88 грн інфляційних та 6 796,87 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд зазначив, що відповідач в порушення ЦК України та умов договору не надав послуги з організації участі у заході у строк по 18.03.2020, а також не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Оскільки відповідач не надав доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання за договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, як це передбачено п. 7.2 договору, суд не взяв до уваги доводи відповідача в цій частині. Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідно до п.7.3 договору, що підтверджується документом, виданим ТПП України або іншим уповноваженим на це чинним законодавством України органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим уповноваженим органом.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України на підтвердження своєчасного інформування відповідачем позивача про всі поточні зміни й робочі моменти, що пов`язані з наданням послуг партнерові, за період з моменту, коли йому стало відомо про неможливість проведення конференції до моменту звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Суд звернув увагу, що всупереч вимогам чинного законодавства України ТОВ «Позитив продакшн» не довело жодними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76-79, 91 ГПК України відсутності його вини у порушенні зобов`язання за договором, а тому не довело суду неможливості виконання ним умов договору не з його вини, що виключає можливість застосування ч. 2 ст. 903 ЦК України у даному випадку.

Суд також зауважив, що у відповідача перед позивачем за договором про участь у конференції №18/02-04 від 18.02.2020 було відсутнє грошове зобов`язання та було зобов`язання з організації участі у заході «Connect Ukraine», зазначені в додатку №1 до договору. Проте після направлення Товариством претензії від 02.02.2023 про повернення відповідачем отриманої ним від позивача попередньої оплати у розмірі 440 100,00 грн у відповідача виникло грошове зобов`язання перед Товариством.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2023, ТОВ «Позитив продакшн» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають обставинам справи.

Апелянт відзначає, що 11.03.2020 КМУ прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (далі - Постанова), згідно з п. 1 якої було установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. Постановою КМУ від 16.03.2020 №215 постанову КМУ від 11.03.2020 №211 було викладено в новій редакції, з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України було установлено карантин, а також заборонено з 00 год 01 хв 17.03.2020 проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, роботу торговельно-розважальних центрів та всіх магазинів, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування, розташованих у таких торговельно-розважальних центрах. Тобто, за день до визначеної в Договорі дати для проведення Конференції центральний орган державної влади запровадив заборони і обмеження на всій території України, які виключали можливість проведення Конференції.

Зазначені обставини, на думку скаржника, виключають його вину у неможливості виконати договір. Наявність відповідної заборони підтверджується самою постановою і не потребує будь-яких додаткових доказів. Зауваження суду щодо відсутності сертифіката Торгово-промислової палати України мали би сенс виключно у випадку, якби відповідач посилався на звільнення від відповідальності через форс-мажорні обставини. Таким чином, доказом відсутності вини відповідача у неможливості проведення Конференції 18.03.2020 є Постанова у редакції, яка була чинна станом на 18.03.2020, а висновок суду першої інстанції щодо відсутності відповідних доказів є таким, що не відповідає встановленим обставинам справи.

Висновок суду щодо можливості виконання договору після 21.06.2021 скаржник вважає таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки сторони не домовились про нову дату і зміни до договору не вносили.

Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, апелянт зазначає, що він здійснив всі дії із забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором, у т .ч. щодо приміщення в будівлі Конгресно-виставкового центру, організації харчування, що підтверджується оплатами згідно з рахунками, які містяться в матеріалах справи. Фактично понесені ним як організатором видатки на виконання умов Договору склали 1.421.909,80 грн.

Посилаючись на ч. 2 ст. 903 ЦК України, апелянт вважає, що Товариство як замовник зобов`язане було виплатити виконавцеві розумну плату, якою є сума не нижче, ніж фактично понесені організатором затрати на забезпечення виконання умов договору, але не більше ціни, зазначеної в договорі. Оскільки ціна договору складає 440 100,00 грн, а фактично понесені витрати організатором перевищують її, розумною платою є сума у розмірі 440 100,00 грн.

На думку скаржника, суд не застосував ч. 2 ст. 903 ЦК України, а замість цього послався на загальні норми цивільного кодексу щодо відповідальності за порушення зобов`язань.

Скаржник також зазначає, що готовий провести Конференцію в іншу узгоджену із Товариством дату. Відповідач відзначає, що є компанією із виключною репутацією та дбає про підтримання партнерських відносин із усіма своїми клієнтами. Всі компанії, які отримали оплати на забезпечення проведення Конференції, готові надати послуги за умови погодження відповідної дати. Проте після послаблення обмежень щодо проведення масових заходів з боку держави Товариство так і не погодило нову дату проведення Конференції. Відповідач відзначив, що вкотре закликає Товариство узгодити нову дату проведення Конференції, внести зміни до договору та виконати його для забезпечення інтересів всіх сторін.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Інформаційні технології та інформаційна безпека» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач у відзиві зазначає, що останнім днем подання відзиву було 18.09.2023 та, подаючи відзив 19.09.2023, просить продовжити йому строк на подання відзиву на підставі ст. 119 ГПК України.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлена неможливість такого поновлення.

За змістом ч. 2 ст. 119 ГПК України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлено судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не зумовлено вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить із того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

Оскільки позивач просить продовжити строк для подання відзиву, який сплив до дати заявлення такого клопотання, у суду відсутні підстави для його задоволення.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Буравльов С.І., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5056/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Позитив продакшн» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 до надходження матеріалів справи №910/5056/23.

31.07.2023 матеріали справи №910/5056/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив продакшн» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/5056/23 залишено без руху.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 справа №910/5056/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Буравльова С.І.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Позитив продакшн» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/5056/23. Розгляд справи призначено на 18.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 клопотання представника ТОВ «Позитив продакшн» адвоката Рижкова І.П. про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.10.2023, в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Східному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у справі №910/5056/23 в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 18.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 відкладено судове засідання до 06.11.2023. Доручено Східному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у справі №910/5056/23 в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 06.11.2023.

06.11.2023 ТОВ «Позитив продакшн» подало клопотання / заяву про зміну відомостей про юридичну особу відповідача, у якому повідомило про зміни у відомостях щодо юридичної особи відповідача та просило їх врахувати і внести відповідні зміни до матеріалів судового провадження щодо контактного номеру телефону відповідача з (044) 331-30-30 на НОМЕР_1 та щодо зміни найменування відповідача з ТОВ «Позитив продакшн» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮА ЯДРО» (далі - ТОВ «ЮА ЯДРО»). До поданої заяви відповідач долучив витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ «ЮА ЯДРО» (код 36114122).

Судове засідання 27.11.2023 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по місту Києву з 12:22 до 14:04.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 призначено судове засідання на 05.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 змінено найменування відповідача ТОВ «Позитив продакшн» на нове найменування - ТОВ «ЮА ЯДРО».

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

18.02.2020 Товариство (партнер) та ТОВ «Позитив продакшн» (організатор) уклали договір про участь у конференції №18/02-04 (далі - договір), за умовами якого у рамках заходу «Connect Ukraine» (далі також конференція або захід), який буде проходити за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А, в будівлі Конгресно-виставкового центру 18.03.2020, організатор Конференції зобов`язується надати партнерові послуги з організації участі у заході - «Connect Ukraine», зазначені в Додатку №1 до договору, іменовані далі «послуги», а партнер зобов`язується прийняти дані послуги та здійснити їх оплату в порядку, передбаченому цим договором.

Організатор конференції бере на себе наступні обов`язки: забезпечує своєчасне інформування партнера про всі поточні зміни і робочі моменти, що пов`язані з наданням послуг партнерові; забезпечує партнерові виконання послуг, зазначених у додатку №1 до договору (підп. 2.2.1- 2.2.2 договору).

Згідно з підп. 2.2.3 договору організатор конференції приймає на себе зобов`язання у випадку ненадання послуг, передбачених цим договором, у встановлені договором строки повернути партнерові грошові кошти за фактично невиконані послуги, вартість яких визначається сторонами. Після узгодження вартості гроші будуть повернуті партнеру протягом 30 днів з дати підписання відповідної додаткової угоди.

Партнер зобов`язаний здійснити попередню оплату 100% вартості послуг у сумі, зазначеній у додатку №1 до договору, протягом 5 календарних днів після виставлення рахунку-фактури, але не пізніше 11.03.2020 (підп. 3.3.1 п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору факт надання послуг організатором конференції підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який сторони підписують протягом 5 робочих днів після надання послуг у повному обсязі.

Звіт про конференцію, фото та інші супровідні матеріали надаються партнеру протягом 10 робочих днів після завершення конференції. (п. 3.5 договору).

За умовами п. 5.1 договір набуває законної сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 20.03.2020, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Згідно з п. 5.3 у випадку дострокового розірвання договору виконавець здійснює повернення невикористаних грошових коштів замовника за письмовою заявою останнього протягом 5 робочих днів після отримання виконавцем засобами поштового зв`язку належним чином оформленої заяви замовника. Сума невикористаних грошових коштів розраховується як грошові кошти, сплачені замовником за вирахуванням вартості фактично наданих послуг на дату розірвання договору та вартості фактично понесених виконавцем витрат у зв`язку з виконанням договору. Повернення грошових коштів проводиться тільки в безготівковому порядку. Перерахування грошових коштів, що повертаються, на прохання замовника третій особі не допускається.

У Додатку №1 до договору про участь у конференції №18/02-04 від 18.02.2020 сторони погодили, що організатор зобов`язується надати партнерові послуги («послуги») у рамках заходу «Connect Ukraine», що відбудеться 18.03.2020. Дата надання послуг: початок - 18.03.2020, закінчення - 18.03.2020. Місце надання послуг: м. Київ, Паркова дорога, 16-А, в будівлі Конгресно-виставкового центру. Вартість послуг організатора по цьому додатку становить 440 100,00 грн.

27.02.2020 платіжним дорученням №208 Товариство на виконання умов договору перерахувало ТОВ «Позитив продакшн» 440 100,00 грн з призначенням платежу «оплата за послуги з організації участі у заході-конференції».

02.02.2023 Товариство направило ТОВ «Позитив продакшн» претензію №7 від 01.02.2020, у якій вимагало повернути 440 100,00 грн грошових коштів.

У зв`язку з тим, що ТОВ «Позитив продакшн» послуги не надало, а вказану претензію залишило без задоволення, Товариство звернулось до суду з позовом, що розглядається, у якому просить стягнути з ТОВ «Позитив продакшн» 440 100,00 грн попередньої оплати, а також нарахованих на вказану суму 184 401,90 грн інфляційних та 41 020,00 грн 3% річних.

ТОВ «Позитив продакшн» проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило, що як організатор вчинило всі дії із забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором, в т.ч. щодо приміщення в будівлі Конгресно-виставкового центру», організації харчування на суму 1 421 909,80 грн. 11.03.2020 КМУ прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (далі - Постанова), згідно з п. 1 якої було установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. Постановою КМУ від 16.03.2020 №215 Постанову було викладено в новій редакції, з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України було установлено карантин, а також заборонено з 00 год 01 хв 17.03.2020 проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, роботу торговельно-розважальних центрів та всіх магазинів, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування, розташованих у таких торговельно-розважальних центрах. Таким чином, за день до визначеної в договорі дати для проведення Конференції центральний орган державної влади запровадив заборони і обмеження на всій території України, які виключали можливість проведення Конференції. Посилаючись на ч. 2 ст. 903 ЦК України, відповідач зазначає, що оскільки неможливість виконати договір виникла не з його (виконавця) вини, замовник зобов`язаний виплатити йому розумну плату, якою у цій ситуації є сума у розмірі 440 100,00 грн. Відповідач готовий провести Конференцію в іншу дату узгоджену із Позивачем.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами спору договір є договором про надання послуг.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 903 ЦК України).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що сторони спору уклали договір, за умовами якого та додатку №1 до нього організатор зобов`язується надати партнерові послуги з організації участі у заході «Connect Ukraine».

Дата надання послуг: початок - 18.03.2020, закінчення - 18.03.2020. Місце надання послуг: м. Київ, Паркова дорога, 16-А, в будівлі Конгресно-виставкового центру. Вартість послуг організатора - 440 100,00 грн.

27.02.2020 позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 440 100,00 грн оплати за послуги з організації участі у заході-конференції.

Таким чином, враховуючи умови договору, обов`язок відповідача надати партнерові послуги з організації участі у заході «Connect Ukraine» на загальну суму в розмірі 440 100,00 грн настав 18.03.2020.

Докази виконання відповідачем вказаного зобов`язання, зокрема акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до п. 3.4 договору, у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів скаржника про те, що за день до визначеної в договорі дати для проведення конференції центральним органом державної влади були введенні заборони і обмеження на всій території України, які виключали можливість проведення Конференції, і так обставини виключають вину відповідача у неможливості виконати договір, оскільки наявність відповідної заборони підтверджується самою постановою, і не потребує будь-яких додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

За умовами підп. 2.2.1 договору організатор конференції прийняв на себе зокрема обов`язок забезпечувати своєчасне інформування партнера про всі поточні зміни й робочі моменти, що пов`язані з наданням послуг партнерові.

Згідно з п. 7.2 договору сторона, для якої непереборна сила створила неможливість виконання зобов`язань за договором, зобов`язана негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про припинення вищевказаних зобов`язань, однак не пізніше 10 календарних днів. Неповідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них у майбутньому.

Належним доказом наявності зазначених вище обставин і їх припинення будуть служити документи, видані ТПП України або іншим уповноваженим на це чинним законодавством України органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим уповноваженим органом (п. 7.3 договору).

Згідно з постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 КМУ установлено з 12.03 до 03.04.2020 на усій території України карантин. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1423 від 23.12.2022, №383 від 25.04.2023.

Постановою КМУ №215 від 16.03.2020 «Про внесення змін до постанови КМУ №211 від 11.03.2020» введено заборону залізничних, авіа- та автобусних міжміських та міжобласних пасажирських перевезень, а також робота метрополітенів; заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб. Дозволено лише заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У матеріалах справи відсутні докази виконання організатором зобов`язання забезпечувати своєчасне інформування партнера про всі поточні зміни й робочі моменти, що пов`язані з наданням послуг партнерові, як це визначено у підп. 2.2.1 договору.

Так само відсутні і докази повідомлення організатором (відповідачем) партнера (позивача) про те, що для нього (організатора) непереборна сила створила неможливість виконання зобов`язань за договором в порядку п. 7.2 договору.

Крім того, відповідач не надав доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання за договором внаслідок настання форс-мажорних обставин в порядку п. 7.3 договору.

Частина 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і в разі їх виникнення сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання (висновок Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (висновок Верховного Суду у постанові від 21.09.2022 у cправі №911/589/21).

У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд дійшов таких висновків: відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством; надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості; невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним; між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 Верховний Суд навів висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого: форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У постанові від 30.05.2022 у cправі №922/2475/21 Верховний Суд констатував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Наведене у сукупності свідчить, що відповідач не повідомляв позивача про пов`язані з наданням позивачу послуг поточні зміни й робочі моменти, а також про неможливість виконання зобов`язання за договором; при цьому захід, участь позивача у якому організовував відповідач не було ні проведено, ні скасовано.

Щодо доводів відповідача в частині проведення конференції в іншу дату, узгоджену із позивачем, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження внесення змін до договору в частині дати проведення заходу з урахуванням того, що у період з 18.03.2020 по теперішній час відповідач мав достатньо часу для узгодження нової дати й проведення конференції, проте не вчиняв жодних дій на підтвердження зазначеного.

Крім того, з умов договору вбачається, що позивач уклав з відповідачем договір, за умовами якого відповідач мав надати йому послуги з організації участі у заході, а не організувати для позивача такий захід.

Оскільки позивач не є замовником заходу, а є особою, яка мала намір взяти у ньому участь, такі доводи колегія суддів оцінює критично.

Враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач всупереч умовам договору не надав позивачу послуги з організації участі у заході «Connect Ukraine», зазначені в Додатку №1 до договору, у визначений договором строк (18.03.2020), а також не довів того, що така послуга не була надана за обставин, що виключають вину відповідача у неможливості виконати договір.

Щодо доводів скаржника про понесення ним витрат на виконання умов договору у розмірі 1 421 909,80 грн колегія суддів відзначає, що надані відповідачем платіжні інструкції та рахунки-фактури не містять відомостей про те, що оплати за ними здійснені на виконання саме спірного договору для організації участі саме та виключно позивача, а не інших осіб або конференції в цілому. Така інформація відсутня і у наданому відповідачем договорі суборенди.

Водночас, навіть якщо визнати, що Постанова КМУ сама по собі (в силу встановлених нею заборон) унеможливила виконання відповідачем зобов`язань за договором в повному обсязі, і керуватись правилом ч. 2 ст. 903 ЦК України, відповідач мав би визначити розмір розумної плати з урахуванням тих витрат, які були невідворотними і сплачені на дату проведення заходу, а також з урахуванням вартості тих послуг, які об`єктивно не могли бути надані, та з урахуванням всіх учасників заходу, котрим відповідач такі послуги мав надати як організатор.

У п. 2.2.3 договору сторони узгодили, що організатор конференції приймає на себе зобов`язання у випадку ненадання послуг, передбачених цим договором, у встановлені договором строки повернути партнерові грошові кошти за фактично невиконані послуги, вартість яких визначається сторонами. Після узгодження вартості, гроші будуть повернуті партнеру протягом 30 днів з дати підписання відповідної додаткової угоди.

Матеріали справи свідчать, що відповідна додаткова угода сторонами не була підписана.

02.02.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію №7 від 01.02.2020 з вимогою повернути сплачені грошові кошти у розмірі 440 100,00 грн, яка залишена відповідачем без виконання.

Оскільки відповідач не надав послуги з організації участі у заході у встановлений строк (18.03.2020), а також не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, вимоги позову про стягнення 440 100,00 грн основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню, висновку про що правомірно дійшов суд першої інстанції.

Щодо вимог про стягнення 184 401,90 грн інфляційних, 41 020,00 грн 3% річних колегія суддів виходить з такого.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та відсотки річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим судом розрахунок 3% річних за період прострочення відповідачем повернення 440 100,00 грн попередньої оплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення цих вимог частково у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочки відповідача.

Так, у відповідача перед позивачем за договором було відсутнє грошове зобов`язання (було зобов`язання з організації участі у заході «Connect Ukraine», зазначені в Додатку №1 до договору). Проте після направлення позивачем відповідачеві претензії від 02.02.2023 про повернення 440 100,00 грн отриманої попередньої оплати, у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення вказаних коштів.

З урахуванням дати проставлення відмітки про невручення претензії 17.02.2023 (повернення за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання згідно з інформацією з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта») та приписів ч. 3 ст. 530 ЦК України щодо обов`язку виконання вимоги у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, з 25.02.2023 розпочалось прострочення з повернення попередньої оплати.

До стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3 291,71 грн 3% річних за період з 25.02.2023 по 26.05.2023.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим судом розрахунок інфляційних за період прострочення відповідачем повернення суми попередньої оплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення цих вимог частково у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочення відповідача.

До стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 9 732,88 грн інфляційних нарахувань за період з 25.02.2023 по 26.05.2023.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЯДРО» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі № 910/5056/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/5056/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/5056/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.12.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова