Постанова

від 28.11.2023 по справі 910/9606/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. Справа № 910/9606/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Ізмайлов Д.Л., Заматов Р.В.;

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 (повне рішення складене 10.10.2023)

у справі №910/9606/23 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна»

до Приватного підприємства «Юг Агролідер»

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» звернулося з позовом до Приватного підприємства «Юг Агролідер» про стягнення попередньої оплати у розмірі 614544,36 грн за договором купівлі-продажу №230-07/21 від 27.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не поставлено позивачу товар за договором купівлі-продажу №230-07/21 від 27.07.2021, що є підставою для повернення сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 відкрито провадження у справі №910/9606/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 (повне рішення складене 10.10.2023) у справі №910/9606/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов невідповідності висновків, викладених у ньому, встановленим обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення приписів процесуального права.

Позивач вказує на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факту об`єктивного існування форс-мажорних обставин, на яких він наголошував у заявах по суті справи, та про наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили і неможливістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» виконати умови договору щодо своєчасного отримання оплаченого товару. Про вказане свідчить, зокрема, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Також позивач вказує на те, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин п. 8.3 договору поставки, оскільки зміни до договору можуть бути внесені лише за згодою сторін, а отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» не зобов`язане погоджуватися на умови відповідача щодо зміни строку поставки товару.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 апеляційну скаргу у справі №910/9606/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9606/23, призначено її до розгляду на 28.11.2023, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

Приватне підприємство «Юг Агролідер» у встановлений процесуальний строк не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У призначене засідання суду 28.11.2023 з`явилися представники позивача та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Натомість, представники відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Ухвалу від 30.10.2023 про відкриття апеляційного провадження надіслано відповідачеві засобами поштового зв`язку на останню відому суду адресу. Поряд з цим, поштовий конверт з копією ухвали повернуто поштовим відділення на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, відповідач належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги та не повідомив суд про причини неявки уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» (покупець) та Приватним підприємством «Юг Агролідер» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №230-07/21, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються у специфікації/додатку до даного договору, яка становить його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Ціна договору вказується у специфікаціях до даного договору в гривні та додатково визначається в еквіваленті долара США/євро до гривні. Дана ціна товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах, які зазначені нижче (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами - партіями. Партією товару сторони визнають кількість та асортимент товару, зазначеного в окремій видатковій накладній. До моменту фактичного отримання товару (партії товару) покупець зобов`язаний надати продавцю довіреність на отримання відповідного товару (партії товару) згідно з формою, затвердженою сторонами в додатку до даного договору або на підставі іншої, узгодженою сторонами форми довіреності. Скан-копія оформленої покупцем довіреності, направлена на електронну адресу продавця agro24@ukr.net, має силу оригіналу до отримання продавцем оригіналу даної довіреності. Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковою, якщо представник покупця, який отримує товар, має повноваження на його отримання у відповідності до статуту чи іншого документу. Всі поставки товару, які будуть здійснені на адресу покупця з видатковими накладними без посилання на даний договір та датою в період дії даного договору, вважаються здійсненими на умовах даного договору та за даним договором.

У п. 3.5 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється за рахунок покупця шляхом самовивозу товару зі складу продавця на умовах EXW: Україна, Херсонська область, Білозерський район, село Чорнобаївка, 152 км. залізничної дороги Одеса-Херсон б/н (пункт поставки), відповідно до правил «Інкотермс-2010». Сторонами можуть бути погоджені й інші умови поставки.

Згідно з п. 3.6 договору товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця/перевізника у відповідності до видаткової накладної. Датою поставки (відвантаження) товару покупцю визнається дата складення продавцем видаткової накладної, зазначеної у її тексті.

Відповідно до п. 3.7 договору право власності на товар переходить до покупця у дату його поставки покупцю в пункті поставки відповідно до п. 3.5 договору та умов поставки за положеннями Інкотермс у редакції 2010 р. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого на умовах відстрочки оплати, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару з дня наступного за днем, коли такий товар мав бути оплачений покупцем.

Також у п. п. 4.1 та 4.2 договору сторони погодили, що покупець зобов`язується прийняти товар від продавця у порядку, передбаченому договором, а продавець зобов`язується поставити та передати товар покупцеві у відповідності з умовами договору.

Відповідно до п. 8.3 договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою письмовою угодою до цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 договору).

28.07.2021 на виконання умов договору між сторонами підписано специфікацію №1, у якій погоджено поставку товару - насіння гібриду соняшника на загальну суму 614544,36 грн з кінцевим строк поставки не пізніше 01.03.2022. Графік оплати товару, отриманого згідно цього додатку: покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку(ах) до договору, специфікації або замовленні покупця не пізніше 01.09.2021.

28.07.2021 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату по замовленню №1396 на суму 614544,36 грн.

10.08.2021 позивач платіжним дорученням №984 у повному обсязі оплатив вказаний рахунок.

Таким чином, враховуючи положення п. 3.5 договору поставки та специфікації №1, поставка товару передбачалася у строк до 01.03.2022 шляхом самовивозу позивачем товару зі складу відповідача, який знаходиться за адресою: Херсонська область, Білозерський район, село Чорнобаївка, 152 км. залізничної дороги Одеса-Херсон б/н (пункт поставки).

Поряд з цим, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» зазначає, що внаслідок військових дій на території, де знаходився товар, позивачу не вдалося його забрати, а тому товариство втратило інтерес до цього товару.

У подальшому 27.05.2022 листом за вих. №2705 позивач просив відповідача повернути попередню оплату, проведену платіжним дорученням №984 від 10.08.2021, в сумі 614544,36 грн.

У відповідь на вказаний лист Приватне підприємство «Юг Агролідер» листом за вих. №146/06 від 02.06.2022 просило позивача прийняти товар відповідно до умов договору, а у разі неможливості отримання товару просило додатково повідомити про це відповідача.

12.04.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу, у якій вимагав протягом 7 (семи) календарних днів з моменту її отримання повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» про час і місце отримання товару, оплаченого позивачем за договором №230-07/21 та специфікацією №1, або в цей же строк повернути позивачу кошти у сумі 614544,36 грн за вказаними позивачем реквізитами.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом за вих. №45/04 від 27.04.2023 зазначив, що оскільки зобов`язання щодо самовивозу товару Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» у строк не пізніше 01.03.2022 не виконало, виникає необхідність укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу №230-07/21 від 27.07.2021 щодо внесення змін до кінцевого строку поставки товару за договором. Також відповідач звернув увагу на те, що зазначені у вимозі від 12.04.2023 банківські реквізити позивача не відповідають реквізитам, зазначеним у договорі, а також на копію довіреності №79 від 10.12.2022, не засвідчену належним чином. Водночас, у листі відповідач також просив позивача надати належним чином засвідчену копію довіреності №79 від 10.12.2022, належним чином засвідчені копії листів №2705 від 27.05.2022 та №146/06 від 02.06.2022, а також проект додаткової угоди до договору купівлі-продажу №230-07/21 від 27.07.2021 щодо внесення змін до кінцевого строку поставки товару за договором.

03.05.2023 позивач надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення, у якому просив організувати і забезпечити поставку та передачу уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» всього оплаченого товару за погодженою у договорі адресою на дату 26.05.2023 у період часу з 11 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. У випадку непогодження відповідачем вказаних дати і часу щодо передачі (поставки) товару позивачу, останній просив не пізніше 18 год. 00 хв. 25.05.2023 повідомити його про своє рішення з обґрунтуванням причин невиконання вимоги позивача.

Листом за вих. №50/05 від 18.05.2023 у відповідь на лист-повідомлення позивача від 03.05.2023 відповідач повторно зазначив про необхідність укладення додаткової угоди до договору купівлі-продажу №230-07/21 від 27.07.2021 про внесення змін до кінцевого строку поставки товару за договором.

Поряд з цим, позивач зазначає, що 26.05.2023 його представники Кривов`яз А.О. та Кривов`яз О.В. прибули за адресою місцезнаходження товару: Херсонська область, Білозерський район, село Чорнобаївка, 152 км. залізничної дороги Одеса-Херсон б/н (пункт поставки). Проте, за твердженням позивача, передбачений договором та специфікацією товар був відсутній на складі, про що представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» складений акт про встановлення фактів від 26.05.2023.

07.06.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу, у якій вимагав впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги повернути сплачені за договором купівлі-продажу №230-07/21 від 27.07.2021 кошти у сумі 614544,36 грн шляхом перерахування на вказані банківські реквізити.

Вказана вимога задоволена не була.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок незадоволення відповідачем його вимоги про повернення передоплати в сумі 614544,36 грн та не поставки товару у визначений позивачем у листі-повідомленні від 18.05.2023 строк, наявні підстав для стягнення вказаної суми грошових коштів у примусовому порядку.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на необхідність укладення додаткової угоди до договору купівлі-продажу №230-07/21 від 27.07.2021 про внесення змін до кінцевого строку поставки товару за договором, оскільки позивачем порушено умови договору в частині самовивозу товару у строк до 01.03.2022.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, зазначив, що умовами договору саме на позивача покладено обов`язок із забезпечення самовивозу товару зі складу відповідача, який порушено з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна». При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем вчинялися дії щодо повідомлення відповідача про неможливість забрати товар у визначений договором строк. Також, матеріали справи не містять будь-яких повідомлень позивача про настання обставин непереборної сили внаслідок військових дій на території Херсонської області, на які позивач посилався у своїй позовній заяві, як на підставу неможливості виконання своїх зобов`язань щодо самовивозу товару у строк до 01.03.2022. Тому, відповідачем не порушено права позивача щодо не поставки товару, передбаченого умовами договору купівлі-продажу, оскільки саме невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань із самовивозу товару призвело до не поставки товару, за який позивачем здійснено передоплату. Отже, приймаючи до уваги готовність відповідача передати товар станом на час розгляду справи по суті, підстави для повернення передоплати позивачу відсутні.

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та додатково вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим кодексом чи законами України (ч. 4 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Місцевим господарським судом встановлено, що 27.07.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №230-07/21 з урахуванням специфікації №1 до нього, відповідно до яких відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар, а саме насіння гібриду соняшника на загальну суму 614554,36 грн, а позивач, у свою чергу, зобов`язався оплатити товар на умовах 100% передоплати та прийняти товар у строк до 01.03.2022 на умовах самовивозу.

На виконання цих умов позивач на підставі рахунку на оплату по замовленню №1396 платіжним дорученням №984 від 10.08.2021 здійснив попередню на користь відповідача на суму 614544,36 грн.

У п. 3.5 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється за рахунок покупця шляхом самовивозу товару зі складу продавця на умовах EXW: Україна, Херсонська область, Білозерський район, село Чорнобаївка, 152 км. залізничної дороги Одеса-Херсон б/н (пункт поставки), відповідно до правил «Інкотермс-2010». Сторонами можуть бути погоджені й інші умови поставки.

Судом встановлено і не заперечується позивачем, що останній свої зобов`язання за договором в частині самовивозу товару за вказаною в договорі адресою у погоджений у специфікації №1 строк, а саме до 01.03.2022, не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, з наведеного вбачається, що умовами договору саме на позивача покладено обов`язок із забезпечення самовивозу товару зі складу відповідача за адресою: Херсонська область, Білозерський район, село Чорнобаївка, 152 км. залізничної дороги Одеса-Херсон б/н (пункт поставки) у строк 01.03.2022, який порушено позивачем і останнім таке порушення не заперечується.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем вчинялися дії щодо повідомлення відповідача про неможливість забрати товар у визначений договором строк.

Також, матеріали справи не містять будь-яких повідомлень позивача про настання обставин непереборної сили внаслідок військових дій на території Херсонської області, на які позивач посилається у своїй позовній заяві, як на підставу неможливості виконання своїх зобов`язань із самовивозу товару у строк до 01.03.2022.

Поряд з цим, у поданій апеляційній скарзі позивач вказує на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факту об`єктивного існування форс-мажорних обставин, на яких він наголошував у заявах по суті справи, та про наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили і неможливістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» виконати умови договору щодо своєчасного отримання оплаченого товару. Про вказане свідчить, зокрема, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Разом з цим, колегія суддів вважає наведені аргументи безпідставними з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження засвідчення факту наявності форс-мажорних обставин, які перешкоджали позивачу виконувати свої зобов`язання за договором поставки в частині самовивозу товару.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Вказані норми містяться і у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії Торгово-промислової палати України №44 від 18.12.2014 (далі - регламент). Даний регламент встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі торгово-промислових палат України.

Так, статтею 3.1 регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом (ст. 3.3 регламенту).

Відповідно до ст. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав. Тобто, необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо (ст. 6.1 регламенту).

Також, статтею 6.9 регламенту встановлено, що для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про:

- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);

- непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання податкового обов`язку);

- невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків);

- причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Однак, позивачем не надано суду доказів повідомлення відповідача про наявність форс-мажорних обставин, як і не надано сертифікату про засвідчення таких обставин.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що збройна агресія російської федерації щодо України та окупація частини Херсонської області є загальновідомими обставинами і потребують доказування.

Поряд з цим, специфікація №1 до договору поставки підписана між сторонами ще 28.07.2021. Товар мав бути вивезений безпосередньо позивачем зі складу відповідача у строк до 01.03.2022. Повномасштабне вторгнення держави-агресора, зокрема, і на територію Херсонської області розпочалося 24.02.2022. Однак, позивач жодним чином не аргументує, чому він не вивіз товар зі складу відповідача у строк до 24.02.2022, хоча з моменту узгодження часу поставки товару і до моменту повномасштабного вторгнення пройшло майже 7 місяців.

Щодо листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, то слід зазначити, що вказаним листом лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за договором поставки.

З урахуванням усього вищезазначеного, колегія суддів відхиляє наведені вище аргументи скаржника, викладені ним у поданій апеляційній скарзі.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідачем не порушено права позивача щодо не поставки товару, передбаченого умовами договору купівлі-продажу №230-07/21, з урахуванням специфікації №1, оскільки саме невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань із самовивозу товару призвело до не поставки товару, за який позивачем здійснено передоплату.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача з приводу того, що шляхом направлення листа-повідомлення від 12.05.2023 про забезпечення відповідачем поставки товару 26.05.2023 позивач в односторонньому порядку намагається змінити умови договору щодо строку поставки товару.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зокрема, відповідно до п. 8.3 договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою письмовою угодою до цього договору.

Відповідно до положень ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що відповідач у своїх листах №146/06 від 02.06.2022, №45/04 від 27.04.2023 та №50/05 від 18.05.2023 зазначив про готовність передати оплачений позивачем товар, однак тільки після укладення додаткової угоди щодо внесення змін до кінцевого строку поставки/отримання товару згідно з умовами договору купівлі-продажу №230-07/21 від 27.07.2021.

Таким чином, з огляду на невиконання саме позивачем своїх зобов`язань за договором №230-07/21 щодо самовивозу товару у строк до 01.03.2022, що призвело, у свою чергу, до невиконання відповідачем зобов`язань з передачі товару, та приймаючи до уваги готовність відповідача передати товар станом на час розгляду цієї справи по суті, підстави для повернення позивачу передоплати відсутні.

Викладеним вище спростовуються аргументи скаржника з приводу того, що зміни до договору можуть бути внесені лише за згодою сторін, а отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» не зобов`язане погоджуватися на умови відповідача щодо зміни строку поставки товару.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу необґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» до Приватного підприємства «Юг Агролідер» про стягнення попередньої оплати в сумі 614544,36 грн та про відмову у задоволенні заявленого позову.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9606/23 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9606/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 13.12.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов