Постанова

від 12.12.2023 по справі 906/1409/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Справа № 906/1409/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

скаржника - адвокат Джуган М.В.

ПрАТ "Вібросепаратор" - адвокат Сидорчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.10.2023 у справі №906/1409/23 (постановлену суддею Сікорською Н.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову,

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС"

відповідач: Приватне акціонерне товариство "Вібросепаратор"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" у забезпеченні позову.

Вказана ухвала мотивована тим, що заявник не подав жодних доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе відчуження нерухомого майна. Саме лише посилання на можливість відчуження нерухомого майна, а також посилання на бездіяльність ПрАТ "Вібросепаратор" щодо сплати боргу, є припущеннями заявника та не можуть бути достатніми підставами для задоволення відповідної заяви.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.10.2023 та постановити нову, якою накласти арешт на наступне нерухоме майно Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" за адресами: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вулиця Сергія Параджанова, будинок 93 комплекс будівель та споруд загальною площею 31486,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885462518101) та Житомирська обл., Житомирський р., с/рада Станишівська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал № 5, виділ 8, будинок 1: комплекс будівель та споруд загальною площею 826,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1616189818220) та заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, приватним нотаріусам, приватним виконавцям та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо наступних об`єктів нерухомого майна Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" за адресами: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вулиця Сергія Параджанова, будинок 93 комплекс будівель та споруд загальною площею 31486,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885462518101) та Житомирська обл., Житомирський р., с/рада Станишівська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал № 5, виділ 8, будинок 1: комплекс будівель та споруд загальною площею 826,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1616189818220.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову підприємства здійснюють свою діяльність в умовах війни та існує ризик того, що заборгованість так і не буде виплачена, а поки справа розглядатиметься в суді першої інстанції існує ризик того, шо приміщення будуть відчуженні відповідачем;

- судом першої інстанції не враховано, що відповідачем отримано претензію від позивача 16.10.2023, але на момент подачі заяви про забезпечення позову 25.10.2023 та подання апеляційної скарги відповідачем не надано відповіді, не здійснено жодних заходів щодо мирного врегулювання спору, не ініційовано перемовин щодо питання погашення заборгованості;

- 30.10.2023 позивач дізнався, що відповідач намагається відчужити належне йому нерухоме майно, що підтверджується роздруківкою з інформацією з сайту "ОЛХ" (додаток №3). На момент подання заяви про забезпечення позову зазначених обставин не було, але інститут забезпечення позову якраз і спрямований на запобігання можливий порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, у даному випадку ТОВ "Партнер-ВС";

- позивачем обґрунтовано заявлено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину нерухомого майна відповідача, оскільки він може продати або іншим чином відчужити своє майно і як наслідок, майно може зменшитися і позивач не зможе стягнути грошові кошти;

- враховуючи завантаженість судів та строк розгляду справ у судах та той факт, що в країні триває війна, оскаржити реєстраційні дії щодо відчуження відповідачем свого майна буде складно;

- судом першої інстанції не враховано співмірність суми боргу та заявленого заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.10.2023 у справі №906/1409/23. Розгляд апеляційної скарги призначений на 12.12.2023 об 10:30 год.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у останній.

В судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" щодо апеляційної скарги поклалася на розсуд суду.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" звернулося до суду першої інстанції до подання позову із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.09.2023.

Заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на належне ПАТ "Вібросепаратор" нерухоме майно за адресами: 10003, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 93 комплекс будівель та споруд загальною площею 31486,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885462518101) та Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада, Зарічанський військовий лісгосп, квартал №5, виділ 8, будинок 1: комплекс будівель та споруд загальною площею 826,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1616189818220);

- заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, приватним нотаріусам, приватним виконавцям та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових парв на нерухоме майно щодо наступних об`єктів нерухомого майна Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" за адресами: 10003, м. Житомир, вул.Сергія Параджанова, 93 комплекс будівель та споруд загальною площею 31486,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885462518101) та Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада, Зарічанський військовий лісгосп, квартал №5, виділ 8, будинок 1: комплекс будівель та споруд загальною площею 826,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1616189818220).

Заява мотивована тим, що на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.09.2023 заявник перерахував ПАТ "Вібросепаратор" 800000,00 грн, які останній не повернув у визначений сторонами строк. На думку заявника, бездіяльність відповідача щодо неповернення боргу дає підстави стверджувати, що боржник може продати чи іншим чином відчужити належне йому майно. Враховуючи військовий стан в країні, а також завантаженість судів, заявнику буде складно оскаржити реєстраційні дії у випадку відчуження боржником свого нерухомого майна.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №907/268/22).

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів статей 13,15,74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, судом встановлено, що предметом спору у даному випадку є наявність/відсутність підстав для забезпечення позову до подання позову до Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор". Водночас, предметом майбутнього позову є вимога про стягнення грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.09.2023.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Крім того, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, саме позивач має належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як вбачається із заяви про вжиття заходів забезпечення позову, остання мотивована можливістю відчуження боржником нерухомого майна, внаслідок зменшення якого заявник не зможе стягнути існуючу заборгованість. Заявник зазначає, що боржник не виконав свої зобов`язання за договором та не надав відповіді на претензію.

Однак, позивачем не доведено жодними доказами наявності обставин, які дають підстави для обґрунтованого припущення про вчинення відповідачем дій, спрямованих на створення передумов для утруднення виконання судового рішення. Зміст заяви позивача зводиться лише до констатації факту непогашення боргу відповідачем, чого не достатньо для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому суд відзначає, що наявність/відсутність боргу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором, суд встановлює під час розгляду справи по суті, а тому несплата відповідачем заявленої до стягнення суми коштів є, в першу чергу, свідченням наявності між сторонами спору, а не підставою для забезпечення позову, у зв`язку з можливою загрозою невиконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, заявником не обґрунтовано доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно боржника, а також заявником не доведено про наявність підстав вважати, що незастосування вказаних заявником заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити свої порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він має намір звернувся до суду.

Отже, заява про вжиття заходів забезпечення до подання позову до Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" не підлягає задоволенню.

Враховуючи той факт, що заявником не надано належних доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, судом не перевіряється розумність, співмірність і адекватність вимог заявника стосовно забезпечення позову із предметом позовних вимог.

Крім того, до апеляційної скарги скаржником долучено роздруківки з веб-сайту www.olx.ua на обґрунтовування того, що 30.10.2023 позивач дізнався, що відповідач намагається відчужити належне йому нерухоме майно (додаток №3 до апеляційної скарги). Зазначає, що на момент подання заяви про забезпечення позову зазначених обставин не було, але інститут забезпечення позову якраз і спрямований на запобігання можливий порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, у даному випадку ТОВ "Партнер-ВС".

У судовому засіданні представник скаржника зазначив, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали вказаних обставин не існувало.

Згідно з частиною другою статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 цієї статті).

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до п. 2 ст. 164 ГПК України при поданні позовної заяви позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Однак, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 19.10.2021 у справі №903/533/21, постанові Об`єднаної палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20.

Враховуючи, що скаржник зазначає, на момент подання заяви про забезпечення позову та винесення оскаржуваної ухвали, обставин щодо намагання, на думку скаржника, відчужити належне відповідачу нерухоме майно (підтверджується роздруківками з веб-сайту www.olx.ua), не існувало, вказане виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції вказаних додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.10.2023 у справі №906/1409/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.10.2023 у справі №906/1409/23 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.10.2023 у справі №906/1409/23 - без змін.

2. Матеріали справи №906/1409/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "12" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.