Постанова

від 27.09.2023 по справі 904/824/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023 року м.Дніпро Справа № 904/824/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лайт на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 (повний текст складено та підписано 29.06.2023 суддя Васильєв О.Ю.) у справі №904/824/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон, с. Чопилки, Київська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лайт, с. Вишневе, Дніпропетровська обл.

про стягнення 7 885 241,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

ТОВ Фірма Ерідон (позивач) звернувся з позовом до ТОВ Агро Лайт (відповідач) про стягнення 7 885 241,30 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №193/21/87 від 21.10.20р. (укладеним між сторонами).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі №904/824/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лайт на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон: 4 105 109,40грн. основної заборгованості, 1 167 808,44грн. 48% річних, 875 856,33грн. процентів за користування товарним кредитом, 1 216 467,13грн. пені та 118 278,62 грн. - витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог закрито провадження у справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання договору поставки №193/21/87 від 21.10.20р. та додатку №193/21/87/21-МДО від 16.11.21р. до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8 839 198,87грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №ТЕ-00120583 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120584 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120585 від 17.12.21 на суму 494 995,12грн., №ТЕ-00120586 від 17.12.21 на суму 141 427,18грн., №ТЕ-00120587 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120588 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120589 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120590 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120591 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120592 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120689 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120690 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120691 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120692 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120694 від 18.12.21 на суму 565 708,73грн. (а.с.27-41).

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 3 417 839,76 грн. (а.с.42-49) Окрім того, 22.10.22р. сторонами підписано угоду про залік зустрічних вимог, за змістом якої відповідно до договору поставки № 193/21/87 від 21.10.20р. ТОВ Агро Лайт зобов`язане ТОВ Фірма Ерідон оплатити вартість отриманого товару в сумі 5 421 359,11грн. (п.1). Відповідно до договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №WGS3DAP-22/1 250 від 29.09.22р. ТОВ Фірма Ерідон зобов`язане ТОВ Агро Лайт сплатити кошти в сумі 796 249,71грн. (п.2) Враховуючи вищевикладене, сторони прийшли до згоди провести залік зустрічних вимог на суму 796 249,71грн.(п.3) Після зазначеного заліку взаємних вимог заборгованість ТОВ Фірма Ерідон перед ТОВ Агро Лайт відповідно до договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №WGS3DAP-22/1 250 від 29 вересня 2022р. складає 0,00грн.; а заборгованість ТОВ Агро Лайт перед ТОВ Фірмою Ерідон відповідно до договору поставки №193/21/87 від 21 жовтня 2020р. складає 4 625 109,40грн. (а.с.50). Також, після відкриття провадження у цій справі відповідач сплатив на користь позивача 520 000,00 грн. (а.с.146-148).

Свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару відповідач виконано частково, а саме сплачено за поставлений товар 4 734 089,47грн., а з урахуванням заліку зустрічних вимог залишок заборгованості склав 4 105 109,40грн. На час вирішення спору в суді доказів сплати заборгованості сторонами не надано.

Позивачем надано розрахунок пені за період з 30.07.22р. до 06.02.23р. у розмірі 1 216 467,13 грн., який перевірено судом, помилок не виявлено.

Позивачем здійснено розрахунок плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних за період з 30.07.2022р. по 06.02.23р., що складає 875 856,33грн. Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків та встановлено, що розрахунки здійснено арифметично правильно.

Відповідач в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України, жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на вищенаведений лист ТПП України в якості підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, передбачених умовами договору, є хибним. З наведених вище підстав суд критично оцінює заперечення відповідача та не знаходить достатньо правових підстав для задоволення його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Лайт подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції частково в частині стягнення 1 167 808, 44 грн 48% річних, 875 856, 33 грн процентів за користування товарним кредитом, 1 216 467, 13 грн пені та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні цієї частини вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що судом під час розгляду справи не надано правової оцінки стосовно неправомірності нарахування річних, процентів за користування товарним кредитом та пені.

В спірному випадку в договорі не зазначено чіткої календарної дати проведення розрахунків, а "до моменту проведення остаточних розрахунків" не є в розумінні ч. 2 ст. 252 ЦК України подією, яка має неминуче настати.

Так як п. 9.2. Договору передбачено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце саме під час дії Договору, то Сторони дійшли згоди, що відповідальність за Договором за порушення, які мали місце після закінчення строку дії Договору, а саме після 31.12.2021 p., не настає.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивач нараховує 36% річних на суму заборгованості з 30.07.2022р. Але умовами Додатку передбачено нарахування 36% річних у разі порушення Покупцем зобов`язання більше 15 днів. Таким чином, 36% річних повинні нараховуватись з 15.08.2022.

Стягуючи пеню по Договору, суд посилається на п. 6.2. Договору.

В свою чергу, п. 6.2. Договору, не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ с змінною величиною.

Суд також не прийняв до уваги, що Договір діє до 31.12.2021 р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 9.2. Договору).

Порушення виконання зобов`язань відбулось після дії Договору, а тому відповідальність за таке порушення (несвоєчасна сплата за поставлений Товар) не настає. Відповідач звільнений від відповідальності за невиконання умов Договору, яке вииикло після дії Договору.

Також, судом безпідставно відмовлено у задоволені клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

При вирішенні питання про зменшення пені суд не прийняв до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N» 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 таким, щоухвалене при зясуванні усіх істотних обставин, що мають значення для справи. Позивач вважає, позовні вимоги щодо 48% річних, які є особливим видом цивільно-правової відповідальності передбаченим ст.625 ЦК України та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені) обґрунтованими та такими, що не належать до штрафних санкцій.

Також зазначає, що положеннями п. 5 Додатку № 193/21/87/21-МДО від 16.11.2021 сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Позивач погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені та вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави для зменшення пені.

Просить апеляційну скаргу ТОВ «Агро Лайт» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 у справі №904/824/23 без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 для розгляду справи №904/824/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.

Ухвалою суду від 03.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лайт на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі №904/824/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.09.2023 о 11:40 годин.

27.09.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

21.10.20р. між ТОВ Фірма Ерідон (постачальник) та ТОВ Агро Лайт (покупець) укладено договір поставки №193/21/87, в порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість цього товару (п. 1.1). Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначається в додатках, які є його невід`ємною частиною (п.1.2) Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з урахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжностей даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна. (п.2.3) Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.1). Відповідно до п.3.3. оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Згідно з п.3.6. товар, що був отриманий покупцем в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати) підлягає повній оплаті з дотриманням умов п.3.2. п.3.3. цього договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання. Відповідно до п.6.2. за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення . В п.6.7. сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов договору, покупець відповідно до ст.625 ЦК України сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48 % річних, які нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Згідно з п.6.8. сторони домовилися, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 ЦК України продовжується до 3 років.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.21р., а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 9.2).(а.с.18-23).

Між сторонами підписано додаток №193/21/87/21-МДО від 16.11.21р. до договору поставки №193/21/87 від 21.10.20р. Згідно з умовами п.1. додатку поставці підлягають мінеральні добрива в асортименті, кількості, за ціною та загальною вартістю, а саме: аміачна селітра Pulan MACRO в біг бегах у кількості 300,000т. за ціною т. у розмірі 24 553,33грн. без ПДВ. Разом: 7 365 999,00 грн. без ПДВ. Загальна сума з ПДВ - 8 839 198,80 грн. Оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.5. договору поставки, в наступному порядку: 20,00% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 22.11.21р. Для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення; 80,00% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 29.07.22р. (а.с.24-26).

На виконання договору поставки №193/21/87 від 21.10.20р. та додатку №193/21/87/21-МДО від 16.11.21р. до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8 839 198,87грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №ТЕ-00120583 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120584 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120585 від 17.12.21 на суму 494 995,12грн., №ТЕ-00120586 від 17.12.21 на суму 141 427,18грн., №ТЕ-00120587 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120588 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120589 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120590 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120591 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120592 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120689 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120690 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120691 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120692 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120694 від 18.12.21 на суму 565 708,73грн. (а.с.27-41).

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 3 417 839,76 грн. (а.с.42-49) Окрім того, 22.10.22р. сторонами підписано угоду про залік зустрічних вимог, за змістом якої відповідно до договору поставки № 193/21/87 від 21.10.20р. ТОВ Агро Лайт зобов`язане ТОВ Фірма Ерідон оплатити вартість отриманого товару в сумі 5 421 359,11грн. (п.1). Відповідно до договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №WGS3DAP-22/1 250 від 29.09.22р. ТОВ Фірма Ерідон зобов`язане ТОВ Агро Лайт сплатити кошти в сумі 796 249,71грн. (п.2) Враховуючи вищевикладене, сторони прийшли до згоди провести залік зустрічних вимог на суму 796 249,71грн.(п.3) Після зазначеного заліку взаємних вимог заборгованість ТОВ Фірма Ерідон перед ТОВ Агро Лайт відповідно до договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №WGS3DAP-22/1 250 від 29 вересня 2022р. складає 0,00грн.; а заборгованість ТОВ Агро Лайт перед ТОВ Фірмою Ерідон відповідно до договору поставки №193/21/87 від 21 жовтня 2020р. складає 4 625 109,40грн. (а.с.50). Також, після відкриття провадження у цій справі відповідач сплатив на користь позивача 520 000,00 грн. (а.с.146-148).

Однак, відповідачем свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару виконано частково, а саме сплачено за поставлений товар 4 734 089,47грн., а з урахуванням заліку зустрічних вимог залишок заборгованості склав 4 105 109,40грн. На час вирішення спору в суді доказів сплати заборгованості сторонами не надано.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладання 21.10.20р. між ТОВ Фірма Ерідон та ТОВ Агро Лайт договору поставки №193/21/87, поставки позивачем на виконання умов договору поставки №193/21/87 від 21.10.20р. та додатку №193/21/87/21-МДО від 16.11.21р. до нього відповідачу товару на загальну суму 8 839 198,87грн за видатковими накладними №ТЕ-00120583 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120584 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120585 від 17.12.21 на суму 494 995,12грн., №ТЕ-00120586 від 17.12.21 на суму 141 427,18грн., №ТЕ-00120587 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120588 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120589 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120590 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120591 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120592 від 17.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120689 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120690 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120691 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120692 від 18.12.21 на суму 636 422,32грн., №ТЕ-00120694 від 18.12.21 на суму 565 708,73грн. , здійснення відповідачем часткової оплати отриманого товару на загальну суму 3 417 839,76 грн. та підписання сторонами 22.10.22р. угоду про залік зустрічних вимог.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У випадку розбіжностей даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна. (п.2.3) Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.1). Відповідно до п.3.3. оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Згідно з п.3.6. товар, що був отриманий покупцем в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати) підлягає повній оплаті з дотриманням умов п.3.2. п.3.3. цього договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що, враховуючи умови п.3 додатку до договору поставки №193/21/87 від 21.10.20р., строк оплати товару є таким, що настав .

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апелянтом не оспорюється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановленя обставин того, що свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару відповідачем виконано частково, а саме сплачено за поставлений товар 4 734 089,47грн., а з урахуванням заліку зустрічних вимог залишок заборгованості склав 4 105 109,40грн, відсутності на час вирішення спору в суді доказів сплати заборгованості сторонами не надано.

Часткова оплата поставленого товару за договором, свідчать про визнання відповідачем себе зобов`язаною особою по відношенню до позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за поставлений та не оплачений товар.

Оскільки розрахунок суми позову відповідачем в апеляційному порядку не оскаржується, колегія суддів його не досліджує.

Статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки апеляційна скарга не містить в собі обгрунтувань в чому саме оспорюване рішення не відповідає " ...єдиній правозастосувній практиці, яка сформульована у постановах Великої Палати Верховного Суді...

... від 08.09.2020 у справі № 916/667/18.

- правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17;

- правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16; Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №909/1278/15..." відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються як такі, що носять декларативний характер.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Умовами п.6.7 Договором поставки №193/21/87 від 21.10.2020 визначено, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, с особливим видом цивільно - правової відповідальності передбаченим cm. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач на підставі умов пункту 6.7 договору та п.5 додатку до договору поставки, ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, нарахував відповідачеві 875 856,33 грн. процентів за користування товарним кредитом та 1 216 467,13 грн. пені, а також на підставі ст. 625 ЦК України компенсаційний платіж в розмірі 48 % річних у сумі 1 167 808,44 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що відповідач за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.8 договору, сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Пунктом 6.7. договору визначено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з п.5 додатку №193/21/87/21-МДО від 16.11.21р. до договору поставки, у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору поставки строку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не заперечується, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом, пені, процентів річних та втрат від інфляції є обґрунтованою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо «… Постановляючи рішення, суд не взяв до уваги наступні факти.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що ...

… Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Лайт» (Покупець) 21.13.2020 р. було ...

… Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію ...

… На виконання п. 1.2. Договору, Сторони уклали …

… Відповідно до п. 14 Додатку, ...

… Згідно з Додатком, поставці …

… Пунктом 3 Додатку, передбачено, що оплата вартості Товару, який постачається на ...

… В судовому засіданні, представник відповідача неодноразово наголошував, а судом не прийнято до уваги, що згідно з п. 9.2 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2021p., а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Відповідно до ст. 252 ЦК України, термін ...

… В спірному випадку в договорі не зазначено чіткої календарної дати проведення розрахунків, а "до моменту проведення остаточних розрахунків" не є в розумінні ч. 2 ст. 252 ЦК України подією, яка має неминуче настати.

Так як п. 9.2. Договору передбачено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце саме під час дії Договору, то Сторони дійшли згоди, що відповідальність за Договором за порушення, які мали місце після закінчення строку дії Договору, а саме після 31.12.2021 p., не настає.

Судом не прийнято до унаги, якщо …

… Відповідач, відповідно до умов Додатку, на умовах попередньої оплати сплатив позивачеві 02.12.2021 р. суму у розмірі 1767839,76 гри. В подальшому відповідач розраховувався з позивачем за постав ієн и й Товар. Відповідачем була сплачена позивачеві сума у розмірі 4214089,47 три., за поставлений Товар. Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив борг у розмірі 520000,00 гри.

Згідно з п. 3 Додатку, остаточний розрахунок по Додатку повинен був відбутись 29.07.2022р.

Укладаючи Додаток, сторони дійшли згоди, що ...

… Як зазначено в и. 9.2. Договору «Закінчення строку дії ...

… Як вбачається з матеріалів справи, порушення умов Договору, стосовно оплати за поставлений Товар, мало місце не під час дії Договору, а після закінчення його строку. Строк дії Договору до 31.12.2021 p., а строк виконання зобов`язань по Додатку до 29.07.2022 p., тобто умови Договору в цей час вже не діяли.

Таким чином, якщо відповідач прострочив оплату, яку зобов`язаний був здійснити після закінчення строку дії договору, то відповідальність за таку прострочку не настає.

Щодо позовної вимоги про стягнення плати за користування товарним кредитом у розмірі 875856,33 гри. судом не прийнята до уваги стала практика Верховного Суду.

Пунктом 5 Додатку передбачено, що ...

… Як вже зазначалось вище, строк дії Договору до 31.12.2021 р. …

… Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивач нараховує 36% річних на суму заборгованості з 30.07.2022 р. Але умовами Додатку передбачено нарахування 36% річних у разі ...

… Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний ...

… Положеннями частини 5 статті 694 ГПК України унормовано, що ...

… Частиною 3 статті 692 ГПК України визначено, що ...

… Згідно з усталеною судовою практикою термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - боржник одержує ...

… У частині 3 статті 692 ГПК України зазначений термін використано у другому значенні. Тобто під сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами розуміється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України. Така відповідальність виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації його майнових втрат, спричинених неналежним виконанням грошового зобов`язання. Наведений висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18.

Отже, плата за користування чужими грошовими коштами має вноситись до закінчення строку, на який було надано гротові кошти/товарний кредит (нагадуємо, що строк дії договору скінчився 31.12.2021 p., а строк сплати по Додатку 29.07.2022 p.). Відповідно, якщо право користуватись коштами припиняється, припиняється і обов`язок платити за це. У випадку, якщо боржник продовжує користуватись грошима після закінчення строку (неправомірне користування) кредитор не позбавлений права на отримання процентів. Разом із тим, плата за прострочення виконання зобов`язання охоплена диспозицією частини 2 сгатгі 625 ІДК України (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Порядок нарахування процентів як винагороди за правомірне користування залежно ...

… Отже, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борі' протягом певного часу, гак і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про обов`язок відповідача виконати умови пункту 3 Додатку до 29.07.2022 р. Якщо договірне зобов`язання відповідачем не виконано в погоджений між сторонам строк до 29.07.2022 p., то слід вважати, що з 15.08.2022 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання та підлягає застосуванню охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України.

Позивачем здійснено розрахунок та заявлено до стягнення 48 % річних у якості плати за неправомірне користування відповідачем коштами за період з 30.07.2022 р по 06.02.2023 на підставі пункту 6.7 Договору та частини 2 статті 625 ГПК України.

Натомість звертаємо увагу, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. Відповідним чином, регулятивна норма і охоронна норма не можуть застосовуватись одночасно до одних і тих же правовідносин. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення свого зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16; Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №909/1278/15).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012 дійшов висновку проте, що ...

… Відтак, встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності з огляду па наведену вище правову позицію Верховного Суду, свідчать про необгрунтованість заявленої до стягнення плати за користування товарним кредитом у визначений позивачем період нарахувань, що свідчить про відсутність правових підстав дня задоволення позовної вимоги про стягнення 875856,33 гри.

Стосовно нарахування пені зазначаємо наступне.

Згідно п. 6.2. Договору, Покупець ...

… Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, ...

… Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання ...

… Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ...

… Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських ...

… У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються ...

… Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова ...

Штрафом с неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

… Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно викопаного ...

За наведеними вище положеннями чинного законодавства, господарське правопорушення може полягати яку порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності с визначення у законі чи у договорі управиеиої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: законом щодо ...

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі ...

… Положення ж частини шостої етапі 231 ГК України регулюють виключно правовідносини ...

… Разом з тим, за частиною другою статгі 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка ...

… Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують ...

… Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі N« 904/4156/18 розмір пені ...

… За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встанов. іюсться в договорі за згодою сторін. У випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума гієні може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Сторони в Договорі не зазначили розмір пені (ставку НБу, яку необхідно застосовувати для розрахування пені).

Така сама правова позиція щодо застосування норм статгі 231 ГК України викладена в постанові Великої Па. іати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Стягуючі пеню по Договору, суд посилається на п. 6.2. Договору.

В свою чергу, п. 6.2. Договору, не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.

Облікова ставка НБУ - це динамічний, ...

Суд також не прийняв до уваги, що Договір діє до 31.12.2021 р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 9.2. Договору).

Порушення виконання зобов`язань відбулось після дії Договору, а тому відповідальність за таке порушення (несвоєчасна сплата за поставлений Товар) не настає. Відповідач звільнений від відповідальності за невиконання умов Договору, яке вииикло після дії Договору.

Згідно з п. 3 Додатку, оплата за поставлений товар відбулась поза межами строку дії договору (тобто після закінчення строку дії договору).

Отже, прострочення виконання зобов`язання відповідачем в частині оплати товару мало місце поза межами строку дії договору. Таким чином, відсутні підстави для застосування до відповідача передбаченої умовами Договору відповідальності за порушення грошового зобов`язання, яке мало місце не під час дії вказаного договору.

Так як прострочення виконання зобов`язання відповідачем в частині оплати товару, мало місце поза межами строку дії договору, то позивач безпідставно при нарахуванні річних від простроченої суми заборгованосії застосовує п. 6.7. Договору.

Крім того, звертаю увагу, що гі. 6.7. Договору не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування.

Так відповідно до п. 6.7. Договору, в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати ...

… Відповідно до ст. 625 ЦК України: ...

… Так в першому реченні п.6.7. Договору, Сторони дійшли згоди про сплату 48 % (сорок вісім) річних як компенсаційний платіж, але сторони не дійшли згоди від якої суми нараховується 48 % річних. Крім того, в договорі не зазначено, що в подальшому « 48 % річних» слід читати як «річні». В ст. 625 ЦК України чітко зазначено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором встановлено інший розмір процентів, але не встановлено від якої суми, тобто ие визначено базу нарахування.

У другому реченні п. 6.7. Договору, зазначено, що річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Таке формулювання означає, що Сторони в договорі не обумовили, які саме річні застосовуються при обчислені розміру цивільно-правової відповідальності …» відхиляються як такі, що грунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом змісту умов договору і норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

За результатами перевірки обчислених позивачем розрахунків процентів за користування товарним кредитом, пені, процентів річних судом першої інстанції встановлено, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки та чинному законодавству, є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Разом з тим, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд першої інтсанції дійшов висновку, що відповідач жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на лист ТПП України в якості підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, передбачених умовами договору, є хибним. З наведених вище підстав суд критично оцінює заперечення відповідача та не знаходить достатньо правових підстав для задоволення його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо «… Судом безпідставно відмовлено у задоволені клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо …

… Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір ...

… Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК свідчить, що в ній не передбачено вимог …

… Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як па обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення с можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (пункт 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв`язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом частини першої стаїті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ГПК України ....

… У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що загальною ознакою ...

При цьому на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (пункти 33, 34 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд не прийняв до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N» 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

У даній справі, на момент звернення позивача до суду відповідач частково здійснив оплату, крім того частково виконав зобов`язання з оплати поставленого товару, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідачем була сплачена позивачеві сума у розмірі 4214089,47 грн., за поставлений Товар. Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив боргу розмірі 520000,00 грн.

Щодо залишку неоплачепої заборгованості за поставлений позивачем товар на суму 4105109,40 грн відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов`язань, а намагався вжити належних заходів щодо повного виконання умов договору в частині оплати поставленого позивачем товару. В судовому засіданні, відповідач визнав основний борг у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач систематично вчиняв дії, спрямовані ...

… Під час розгляду справи, судом не прийнято до уваги, що право суду щодо зменшення розміру пені ...

… У постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №908/1454/14, зазначено, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере ...

… Відмовляючи в задоволені клопотання, суд не урахував інтереси обох сторін, в тому числі, не лише, майновий ...

… Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.03.2020у справі N"902/417/18 судами було встановлено, що ...

… У постанові Великої Палати Верховного Суду (п.8.22-8.25) вказано наступне:

«Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності с її компенсаторний характер …

… З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на ...

… Наприклад, такими правилами с правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України …

… Така неустойка стягусгься не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, …

… У п.8.37-8.38 постанови зазначено, що ...

… Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника мас значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, ...

… На сьогоднішній день діяльність Відповідача пов`язана з сільськогосподарськими роботами.

Прострочення заборгованості фактично виникло не з вини відповідача. З моменту військової агресії відповідач з об`єктивних та незалежних від нього причин не мав можливості у повному обсязі обробляти поля та вирощувати зернові культури.

Поля, які обробляє відповідач та сіє на них зернові культури знаходяться у Дніпропетровській області. На той період часу, це була прифронтова зона.

З 24.02.2022 територія Дніпропетровської області знаходилась під постійними обстрілами артилерії, систем Град, Ураган. Перші місяці війни робітники відповідача не мали змоги виходити на роботу у зв`язку з загрозою ракетних обстрілів та замінування полів.

Крім того, відбулось суттєве зростання витрат па логістику при продажі сільськогосподарської продукції. Виникла неможливість реалізації продукції через блокування портів, вимкнення світла. В зв`язку з блокуванням портів, ціна на реалізацію продукції впала в два рази. На той період часу також виникли складнощі з ПММ.

Всі ці обставини призвели до того, що відповідач зазнав значних збитків від обстрілів.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 N« 2024/02.0-7Л визнано форс-мажоріюю обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стаю підставою введення военного era и у 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися п па інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінюс лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати свос рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено …» відхиляються колегією суддів, оскільки форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

В свою чергу саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим, відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень і не спростовують висновків суду про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

Місцевий господарський суд об`єктивно оцінив даний випадок, врахувавши причини неналежного виконання зобов`язання Відповідачем, надав оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, врахував інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі №904/824/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лайт на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 73352,98 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лайт на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі №904/824/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі №904/824/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 73352,98 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Лайт.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.12.2023.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.Г. Іванов

СуддяО.В. Чус