Рішення

від 13.12.2023 по справі 910/14633/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/14633/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спарта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс»

про стягнення 152508,91 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спарта» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» про стягнення 152508,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг у спрощений спосіб. Так відповідно до Актів надання послуг №34 від 17.01.2022 на суму 60375,28 грн та №35 від 25.01.2022 на суму 54250,25 грн позивачем було надано відповідачу послуги на суму 114625,53 грн. Проте, отримані послуги відповідач не оплатив, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 114625,53 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 32209,75 грн та 3% річних у розмірі 5673,63 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем не надано доказів на укладення між сторонами Договору про надання послуг у спрощений спосіб. Крім того, відповідач зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних позивачем здійснено без урахування ч.2 ст.530 ЦК України, а тому вимоги в цій частині є безпідставними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спарта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» укладено Договір про надання послуг у спрощений спосіб, шляхом складання та підписання Актів надання послуг №34 від 17.01.2022 на суму 60375,28 грн та №35 від 25.01.2022 на суму 54250,25 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг екскаватора телескопічного на загальну суму 114625,53 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи Актами надання послуг №34 від 17.01.2022 на суму 60375,28 грн; №35 від 25.01.2022 на суму 54250,25 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств; податковими накладними №18 від 17.01.2022; №42 від 25.01.2022 з квитанціями про їх реєстрацію, а також не заперечується самим відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості від 04.09.2023 у якій вимагав від відповідача сплатити заборгованість протягом 7 днів від дня проявлення вимоги.

Відповідач вказану вимогу позивача отримав 07.09.2023, проте залишив її без відповіді та задоволення.

Отже, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становить 114625,53 грн, а строк виконання грошового зобов`язання є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 114625,53 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 32209,75 грн та 3% річних у розмірі 5673,63 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем невірно визначено початку дату таких нарахувань.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Так, оскільки позивачем було направлено вимогу - 04.09.2023, а відповідачем отримано її - 07.09.2023, то відповідно останнім днем для повернення грошових коштів було 14.09.2023, а першим днем прострочення такого обов`язку було - 15.09.2023.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 9,42 грн.

Також, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями), то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Судом встановлено, що період, за який підлягають нарахуванню інфляційні втрати, становить менше місяця (1 день), а тому у суду відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат з відповідача.

Доводи відповідача про те що позивачем не надано доказів на укладення між сторонами Договору про надання послуг у спрощений спосіб, судом відхиляються, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин чи погашення заборгованості.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41; ідентифікаційний код 40725987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спарта» (04215, м. Київ, просп. Свободи, 34, кв. 167; ідентифікаційний код 42123734) заборгованість у розмірі 114625 (сто чотирнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 53 коп., 3% річних у розмірі 9 (дев`ять) грн 42 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2017 (дві тисячі сімнадцять) грн 46 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 13.12.2023.

Суддя Я.В. Маринченко