Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/7224/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/7224/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/7224/22

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (вул. Шевченка, буд. 2, м. Дніпро, 49000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМБУДСЕРВІС" (вул. Пирогівський шлях, буд. 34, м. Київ,03083)

про стягнення 256 561,99 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до ТОВ «Цембудсервіс» про стягнення 256 561,99 грн, з яких: 210 181,33 грн основного боргу, 16 562, 86 грн інфляційних втрат, 1 885,07 грн 3% річних, 27 932,73 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №094211NT7PAPO16 від 01.01.2016 в частині оплати послуг з розподілу природного газу за квітень, травень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

26.08.2022 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7224/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.10.2022 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, розглянувши яке суд відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що підстави на які посилається заявник наразі не є актуальними.

19.10.2022 відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву.

24.10.2022 від АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява про зменшення позовних вимог у частині стягнення основного боргу до 0.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи, що дії позивача зі зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням нової ціни позову - 46 380,66 грн.

14.03.2022 відповідачем до суду були подані пояснення у справі, у яких він просив у позові в частині стягнення спірної суми боргу за квітень, травень 2022 року відмовити.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 затверджено Типовий договір розподілу природного газу, згідно з п. 1.1 якого цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Пунктом 1.3 Типового договору визначено, що цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦКУ на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 між АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" та ТОВ «Цембудсервіс» (споживач) було укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом надання відповідачем позивачу підписаної заяви-приєднання №094211NT7PAPO16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Згідно з п. 2.1 Типового договору за ним Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Звертаючись до господарського суду (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), позивач зазначив, що на виконання умов договору протягом квітня - травня 2022 року надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується актом № ДГП82006753 від 30.04.2022 на суму 184 365,68 грн та актом № ДГП82008795 від 31.05.2022 на суму 184 365,68 грн. Однак, оплата наданих послуг була проведена відповідачем з порушенням строку, встановленого Типовим договором. У зв`язку з простроченням відповідача позивачем нараховані та наразі заявлені до стягнення 16 562, 86 грн інфляційних втрат, 1 885,07 грн 3% річних та 27 932,73 грн пені.

У письмових поясненнях відповідач вказав, що вартість наданих позивачем послуг з розподілу природного газу у квітні, травні 2022 року ним оплачена у повному обсязі згідно виставлених позивачем сум, що підтверджується платіжними дорученнями № 3148 від 21.07.2022, № 3139 від 22.07.2022, № 3153 від 22.07.2022, № 3195 від 05.08.2022, № 3279 від 16.09.2022 та № 3295 від 26.09.2022. При цьому, заперечуючи проти стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, відповідач у відзиві на позовну заяву послався на збройну агресію РФ проти України як форс-мажорну обставину, у силу якої боржник звільняється від відповідальності за прострочення взятого на себе зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статття 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання визначає господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові засади функціонування ринку природного газу України унормовані Законом України «Про ринок природного газу».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором.

Так, п. 6.1 Типового договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Постановою від 22.12.2021 № 2745 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз»» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на 2022 рік установила для позивача тариф на вказану послугу у розмірі 1,26 грн за 1 куб.м (без урахування ПДВ).

Пунктом 6.3 Типового договору унормовано, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

У п. 6.4 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом з цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 6.6 Типового договору визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 6.7 Типового договору унормовано,що у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з твердження позивача про те, що оплата послуги з розподілу природного газу за квітень 2022 року мала бути здійснена відповідачем до 10 травня 2022 року, а за травень 2022 року - до 10 червня 2022 року.

Разом з тим, наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 3148, №3139, № 3153, № 3195, № 3279, № 3295, датованими вже 21.07.2022, 22.07.2022, 22.07.2022, 05.08.2022, 16.09.2022 та 26.09.2022 відповідно, підтверджується перерахування відповідачем позивачу грошових коштів у загальній сумі 471 378,14 грн, частина з яких у розмірі 368 731,34 грн, попри вказане у платіжних дорученнях призначення платежу, на підставі абз. 2 п. 6.7 Типового договору була зарахована позивачем в рахунок погашення наявної у відповідача заборгованості за квітень - травень 2022 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання з оплати наданих послуг з розподілу природного газу за спірний період, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 3% річних від прострочених сум за загальний період з 11.05.2022 до 03.08.2022, а також інфляційних втрат за загальний період травень - липень 2022 року є правомірною.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що останній виконаний позивачем з урахуванням початкових дат та сум прострочення виконання грошового зобов`язання за кожним зі спірних місяців, а також проведених відповідачем часткових оплат у липні 2022 року. Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 1 885,07 грн є арифметично правильною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 16 562,86 грн.

Крім цього, позивачем була заявлена вимога про стягнення 27 932,73 грн пені, нарахованої за загальний період з 11.05.2022 по 03.08.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 наведеної норми).

Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2 Типового договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем з урахуванням початкових дат та сум прострочення виконання грошового зобов`язання за кожним зі спірних місяців, а також проведених відповідачем часткових оплат у липні 2022 року, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 27 932,73 грн за заявлений позивачем загальний період її нарахування підлягає задоволенню.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на розпочату 24.02.2022 військову агресію російської федерації проти України та лист ТПП України від 28.02.2022, яким засвідчено, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства, як підставу звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, виходячи з такого.

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 Верховний Суд виснував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, тому при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Отже, саме по собі посилання на існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, не звільняє відповідача від обов`язку з доведення причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами і неможливістю виконання ним конкретного зобов`язання, тобто що відповідач не мав можливості виконати спірне грошове зобов`язання перед позивачем саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України.

У силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим, відповідачем не наведено жодних мотивувань, як і не надано доказів того, що Товариство вимушено зупинило роботу у зв`язку з початком військової агресії та введенням воєнного стану, що всі працівники (чи їх частина) були мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, у зв`язку з чим тимчасово не виконують свої обов`язки, що все чи частина майна Товариства задіяне під час тих чи інших заходів, пов`язаних з введенням воєнного стану, знищене чи суттєво пошкоджене, що фактично унеможливлює здійснення суб`єктом господарювання підприємницької діяльності тощо.

Натомість, на переконання суду, самі по собі військова агресія російської федерації та введення на території України воєнного стану не означають, що відповідач не міг здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, а тому - і своєчасно виконати спірне грошове зобов`язання перед позивачем.

За встановленого суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 562, 86 грн інфляційних втрат, 1 885,07 грн 3% річних, 27 932,73 грн пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМБУДСЕРВІС" (вул. Пирогівський шлях, буд. 34, м. Київ,03083, код ЄДРПОУ 37857277) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (вул. Шевченка, буд. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 03340920) 16 562 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн 86 коп інфляційних втрат, 1 885 (одну тисячу вісімсот вісімдесят п`ять) грн 07 коп 3% річних, 27 932 (двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять три) грн 73 коп пені, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.12.2023.

Суддя М.Є. Літвінова