Рішення

від 29.11.2023 по справі 910/502/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/502/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 028 721 959,45 грн., за участю представників позивача - Шатарської Т.М., відповідача - Лозицької О.Л., Прудкого О.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 №0063-03011/77-003-08-19-01074 заборгованість у розмірі 2 471 738 952,83 грн з ПДВ, пеню у розмірі 178 199 095,95 грн, штраф у розмірі 47 584 583,84 грн, три відсотка річних у розмірі 51 264 383,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 279 934 943,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 №0063-03011/77-003-08-19-01074.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року (суддя - Гумега О.В.) позовну заяву і додані до неї документи повернуто Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року у справі №910/502/23 скасовано, позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 028 721 959,45 грн. передано на розгляд до суду першої інстанції.

04.04.2023 року справу повернуто до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/320/23 від 04.04.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гумеги О.В.

05.04.2023 року за наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2023 року.

25.04.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні, заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені та 3% річних за період з вересня 2019 по 05 січня 2020 року та вимог про стягнення інфляційних втрат за період жовтень-грудень 2019 та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

25.04.2023 відповідач подав до суду клопотання про колегіальний розгляд справи, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 02.05.2023 року у зв`язку з безпідставнісю.

Крім того, 25.04.2023 року від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики України.

Розглянувши у підготовчому засіданні 10.05.2023 року відповідно до положень ст. 50 ГПК України клопотання про залучення третіх осіб, судом не встановлено, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаних осіб, у зв`язку з чим прийшов до висновку, що у задоволенні даного клопотання слід відмовити.

Також 25.04.2023 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

27.04.2023 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.05.2023 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

10.05.2023 відповідач подав до суду доповнення до заперечень на відповідь на відзив.

10.05.2023 відповідач подав до суду клопотання про колегіальний розгляд справи, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 10.05.2023 року.

У підготовчому засіданні 10.05.2023 року судом оголошено перерву на 31.05.2023 року

31.05.2023 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка залишена без розгляду за клопотанням позивача.

У підготовчому засіданні 31.05.2023 року судом оголошено перерву на 28.06.2023 року та продовжено строк проведення підготовчого провадження.

27.06.2023 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 471 738 952,83 грн з ПДВ, пеню у розмірі 178 199 095,95 грн, штраф у розмірі 47 584 583,84 грн, три відсотка річних у розмірі 74 255 953, 82 грн, інфляційні втрати у розмірі 351 749 594, 42 грн. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 28.06.2023 року та 05.07.2023 року судом оголошено перерву на 05.07.2023 року та 02.08.2023 року відповідно

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2023 року.

18.09.2023 року та 27.11.2023 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по суті спору.

27.09.2023 року та 29.11.2023 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по суті спору.

В судових засіданнях з розгляду спору по суті оголошувались перерви.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.06.2019 між Національною енергетичною компанією «Укренерго» (оператор системи передачі (ОСП)/Виконавець) та державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0063-03011/77-003-08-19- 01074 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором Виконавець зобов`язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами користувача у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - Послуга).

Користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору (п.1.2 Договору).

Послуги надаються оператором системи передачі Користувачу, що виступає на ринку Виробником електричної енергії (п.1.5 Договору).

За умовами п.2.1 Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф.

Обсяг наданої послуги визначається: для виробників - як обсяг виробленої електроенергії (в одиницях випуску); для операторів систем розподілу - як обсяг розподіленої електричної енергії; для споживачів - як обсяг споживаної електричної енергії (п.2.2 Договору).

Вартість Послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.2.4 Договору розрахунок за надану Послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги;

до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги.

Відповідно до п.2.5 Договору Виконавець надає Користувачу акт надання Послуги до 04 числа місяця наступного за розрахунковим.

Оплата рахунків здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (п.2.7 Договору).

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (п.2.8 Договору).

За п.3.2.1 Договору Користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором.

Відповідно до п.6.1 Договору встановлено, що за внесення платежів з порушенням термінів Користувач сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати.

Згідно п. 6.11 Договору за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна Сторона сплачує інший Стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов`язання.

Відповідно до умов п.10.5 Договору (п.10.4 в редакції додаткової угоди № 5 від 31.10.2022) акти надання послуг, акти звірки розрахунків, рахунки та будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною у цьому Договорі.

Відповідно до умов п.10.6 Договору сформовані акти про надання Послуг, рахунки та будь-які інші документи, передбачені цим Договором, якими Сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього Договору, можуть надаватися Сторонами в електронному вигляді за допомогою Сервісу.

Відповідно до п.2.7 додаткової угоди № 3 від 31.10.2022 Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта надання Послуги.

Відповідно до п.2.7 додаткової угоду № 5 від 31.10.2022 Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

На виконання умов Договору позивач направив акти надання послуги та акти коригування до них за період з липня 2019 року по листопад 2022 року.

Також, за запитом відповідача від 05.08.2022 № 01-10442/15 та від 09.08.2022 № 01-10604/03 надані дублікати актів з лютого 2022 по липень 2022 та акти коригування з вересня 2021 по лютий 2022.

Листом № 01/44489 від 07.10.2022 надані дублікати актів коригування за січень 2020 року, лютий 2020 року та квітень 2022 року

Як стверджує позивач, у зв`язку із несвоєчасною оплатою у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 471 738 952, 83 грн. за період квітень 2022 року - грудень 2022 року, а саме: квітень 2022 - 527 814,00 грн з ПДВ, травень 2022 - 295 041 824,15 грн з ПДВ, червень 2022 - 294 443 616,62 грн з ПДВ, липень 2022 - 355 059 414,43 грн з ПДВ, серпень 2022 - 379 764 064,32 грн з ПДВ, вересень 2022 - 315 252 368,22 грн з ПДВ, жовтень 2022 - 315 108 860,68 грн з ПДВ, листопад 2022 - 295 947 140,81 грн з ПДВ, грудень 2022 - 220 576 202,50 грн з ПДВ.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем під час розгляду спору до матеріалів справи долучені платіжні інструкції та акти від`ємного коригування обсягів та вартості наданих позивачем послуг, з яких судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач оплатив позивачу послуги загальною вартістю 2 440 454 658,78 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 2 440 454 658,78 грн. підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Стосовно позовних вимог про стягнення вартості послуги, нарахованої на обсяг експортованої електричної енергії у загальному розмірі 31 284 294, 05 грн. (з яких 28 779 212, 45 грн, нарахованих за актом про надані послуги від 16.11.2022 року за період здійснення експорту 01.06.2022 по 30.09.2022 та 2 505 081,60 грн, нарахованих згідно з актом про надані послуги від 31.10.2022 за період здійснення експорту з 01.10.2022 по 10.10.2022), відповідач зазначив, що вони є необґрунтованими та суперечать положенням ст. 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

Відповідно до частини одинадцятої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.

Пункт 2 частини шостої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює, що Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.

Відповідно до статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010, встановлені обмеження щодо додаткового ввізного або вивізного мита.

При цьому відповідно до статті 11 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства: нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики для цілей цього договору означають: 1) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/ЕС, від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії; 2) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу; 3) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.

Згідно із статтею 94 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства інституції тлумачать будь-який термін чи інше поняття, використані в цьому договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права Суду чи Суду першої інстанції Європейських Співтовариств.

Верховний Суд у постановах від 08.06.2021 у справі №910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі №914/935/20 зробив висновок, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України. У цих справах Верховний Суд брав до уваги Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, в якій суд зробив висновок, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була, та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Крім того, щодо повноважень Секретаріату Енергетичного Співтовариства слід зазначити, що відповідно до статті 67 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів.

Таким чином, ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства на відповідність його умовам.

У межах реалізації зазначених вище повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Також стаття 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про Асоціацію), встановлює, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Крім того, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, стаття 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру. Наведена норма є обов`язковою для України як для сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та Закону України "Про міжнародні договори України". Встановлена зазначеним положенням заборона стосується в рівній мірі застосування до операцій з експорту та імпорту енергопродуктів як мита, так і заходів щодо встановлення плати, яка за своєю природою є подібною до мита. Наведений в листах Секретаріату Енергетичного Співтовариства, зокрема, у повідомленні Секретаріату Енергетичного Співтовариства від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import), аналіз дає підстави для висновку про те, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України, в тому числі, статтю 31 Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, статтю 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а отже нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 №0063-03011/77-003-08-19-01074 та чинним законодавством та, відповідно, що свідчить про неправомірність дій позивача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31 284 294, 05 грн. заборгованості (з яких 28 779 212, 45 грн, нарахованих за актом про надані послуги від 16.11.2022 року за період здійснення експорту 01.06.2022 по 30.09.2022 та 2 505 081,60 грн, нарахованих згідно з актом про надані послуги від 31.10.2022 за період здійснення експорту з 01.10.2022 по 10.10.2022) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 178 199 095,95 грн, штраф у розмірі 47 584 583,84 грн, три відсотка річних у розмірі 74 255 953, 82 грн, інфляційні втрати у розмірі 351 749 594, 42 грн. нарахування було здійснено позивачем на підставі положень пунктів 6.1 та 6.11 Договору та ч.2 ст. 530 ЦК України з моменту отримання актів наданих послуг та актів коригування.

Відповідач заперечив правильність наданих позивачем розрахунків, посилаючись на те, що Договір протягом періоду спірних правовідносин (2019-2022 роки) діяв у трьох редакціях: Редакція 1 від 27.06.2019 (діяла з 27.06.2019 до 07.02.2020); Редакція 2 (Додаткова угода № 3) від 31.10.2022 (дія розповсюджена на правовідносини з 08.02.2020 до 10.11.2021); Редакція 3 (Додаткова угода № 5) від 31.10.2022 (дія розповсюджена з 11.11.2021).

Відповідач зазначив, що Договір у Редакції 1 не встановлює ні порядок, ні строки розрахунків, а вимога про нарахування пені стосується неналежного виконання позивачем своїх договірних зобов`язань та жодним чином не стосується відповідача, Редакція 2 встановлює, що розрахунок здійснюється з виконавцем протягом 3 банківських днів з дати отримання акту, Редакція 3 встановлює, що розрахунок здійснюється до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Проте, за твердженням відповідача, розрахунок позивача не відповідає жодній з редакцій.

Водночас, умовами Договору передбачено, що оплата здійснюється на умовах передоплати (трьома платежами протягом розрахункового місяця у строки передбачені п.2.5. Договору) за наданими рахунками щодо планового обсягу Послуг.

Суд вважає, що визначення позивачем строку оплати загальної вартості наданих послуг за підсумками місяця, після спливу семиденного строку передбаченого ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України з моменту отримання акту надання послуги, не суперечить умовам договору.

Стосовно відсутності строків оплати в редакції договору від 27.06.2019 (діяла з 27.06.2019 до 07.02.2020), то строки оплати за кожним актом наданих послуг визначені у відповідних рахунка-фактурах, надісланих відповідачу разом з актами.

Крім того, за твердженням відповідача, позивач не довів факту відмови відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, що слугувало б підставою для нарахування штрафу передбаченого п. 6.11 Договору.

При цьому, за приписом ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Здійснивши у сукупності аналіз вищевказаних вимог чинного законодавства та умов договору, суд прийшов до висновку, що несвоєчасна оплата послуг є підставою для застосування до відповідача штрафу, передбаченого п.6.11. Договору.

Таким чином, строк виконання зобов`язання з оплати отриманих послуг є таким, що настав, у зв`язку з чим нарахування пені, штрафу, три відсотка річних, інфляційних втрат здійснено позивачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позивач здійснював нарахування неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат у тому числі на вартість послуг, нарахованої на обсяг експортованої електричної енергії у загальному розмірі 31 284 294, 05 грн.

Утім, як зазначено судом вище стягнення з відповідача вартості вказаних послуг суперечить умовам договору, вимогам чинного законодавства та міжнародним зобов`язанням України, з урахуванням чого судом було здійснено власний розрахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у розмірі 178 199 095,95 грн, штраф у розмірі 47 584 583,84 грн, три відсотка річних у розмірі 73 837 304, 95 грн, інфляційні втрати у розмірі 350 670 255,52 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ДП «НАЕК «Енергоатом» належить до числа підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

За таких обставин, зважаючи на виконання відповідачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу, беручи до уваги також відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку проведення взаєморозрахунків, враховуючи обставини, які вказані відповідачем і не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, суд, вважаючи дані обставини винятковими, дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача сум пені та штрафу на 50%.

Таке зменшення суд вважає оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Усі інші доводи та заперечення сторін прийняті судом до уваги, проте не спростовують вищезазначених висновків.

Стосовно заяви відповідача про застосування судом строків позовної давності в один рік про стягнення пені та штрафу за період з вересня 2019 року по січень 2022 року, до вимог про стягнення 3% річних за період з вересня 2019 року до 5 січня 2020 року, до вимог про стягнення інфляційних втрат за період жовтень-грудень 2019 року, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ (далі - Закон №540-ІХ від 30.03.2020), що набрав чинності 02.04.2020, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктами 12-14 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На день подання позовної заяви на території України Кабінетом Міністрів України офіційно установлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тому встановлена ст.257-258 Цивільного кодексу України позовна давність не застосовується до вимог про стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки продовжений на строк дії карантину, та не був закінчений до 02.04.2020 набрання чинності змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивачем правомірно та обґрунтовано нараховані пеня, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати з 19.09.2019 по 18.09.2020 та з 19.09.2019 по 18.09.2022 (включно), оскільки заявлені позивачем до закінчення строку позовної давності, які продовжені на період дії карантину.

Сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року, а також судовий збір за подання позову, підлягає до стягнення з відповідача в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження в частині позовних вимог про стягнення 2 440 454 658,78 грн. основного боргу закрити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код 00100227) 89 099 547 (вісімдесят дев`ять мільйонів дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 98 пені, 23 792 291 (двадцять три мільйона сімсот дев`яносто дві тисячі двісті дев`яносто одну) грн. 92 коп. штрафу, 73 837 304 (сімдесят три мільйони вісімсот тридцять сім тисяч триста чотири) грн. 95 коп. 3% річних, 350 670 255 (триста п`ятдесят мільйонів шістсот сімдесят тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 939 400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп. судового збору за подання позову та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.12.2023р.

Суддя С.О. Чебикіна