Рішення

від 13.12.2023 по справі 910/10959/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/10959/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Горенюк Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ», м. Київ

про стягнення 2 342 219,24 грн, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» про стягнення основного боргу в сумі 1 063 642,91 грн, пеню в сумі 708 841,24 грн, 10% річних в розмірі 191 927,93 грн та інфляційні втрати в сумі 377 807,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №БТРО_2021/04/05 від 01.05.2021 поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів в частині повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою від 17.07.2023 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

25.07.2023 до Господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ» про усунення недоліків позову.

Ухвалою від 31.07.2023 було відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами зального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.09.2023; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

06.09.2023 судом було відкладено підготовче засідання на 11.10.2023.

11.10.2023 підготовче засідання було відкладено на 08.11.2023.

08.11.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.11.2023.

29.11.2023 судом було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи по суті на 13.12.2023.

Сторони у судове засідання 13.12.2023 не з`явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленнями про доставку електронних листів до електронних кабінетів позивача та відповідача.

13.12.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні.

Вказане клопотання було залишено судом без задоволення, з урахуванням того, що останніє аналогічним клопотанню, яке подано у минулому засіданні. До того ж, відповідач був не позбавлений права та можливості прийняти участь у судовому засіданні в порядку самопредставництва.

Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що сторонами було досягнуто згоди щодо укладення мирової угоди, оскільки тексту останньої сторонами подано не було. Позивачем про укладення мирової угоди суд не повідомлено. Крім того, судом прийнято до уваги, що сторони мають право укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

В контексті наведеного суд звертає увагу, за приписами ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

При цьому, суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду.

Суд вважає за доцільне також зауважити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, задоволення клопотання відповідача могло призвести до затягування строків розгляду справи та, як наслідок, порушення права позивача на справедливий розгляд справи у розумні строки, яке визначено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, за висновками суду, неявка сторін не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 13.12.2023.

Також судом враховано, що згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.12.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2021 між Акціонерним товариством «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» (покупець) було укладено договір №БТРО_2021/04/105 поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинників, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прйиняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних.

Згідно п.4.1 договору №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і визначається у видаткових накладних.

У п.4.4 договору №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 вказано, що орієнтовно загальна сума договору складає 5 000 000 грн з урахуванням податку на додану вартість. Загальна сума договору погоджена сторонами на дату укладення договору і може зміснюватись шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

За умовами п.4.3 договору №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 01.05.2021) покупець сплачує постачальнику 50% від вартості поставленого постачальником товару за попередні 7 календарних днів від дати першої поставки (перший звітний період). Оплата здійснюється не пізніше 4 робочих днів після першого та всіх наступних звітних періодів місяця на підставі акту звірки, який надається постачальником покупцеві на 8 день від дати початку звітного періоду. Наступні 7 днів (з 8 по 14 календарних днів, другий звітний період) та слідуючі за ним 7 днів (з 15 по 21 календарних днів, третій звітний період), та четвертий звітний період (з 22 по 28 календарних днів) оплата відбувається на тих самих умовах, які передбачені у першому звітному періоді. По закінченню кожного календарного місяця, покупець здійснює оплату залишкової суми вартості поставленого товару за місяць (чотири звітних періоди) до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п.5.2 договору №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 у разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 30.04.2022.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 постачальником у 2021 році здійснювалась поставка товару відповдними партіями, за наслідками чого контрагентами було складено та підписано видаткові накладіні.

Проте, як вказує позивач, відповідачем в повному обсязі розрахунку за поставлений товар здійснено не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» утворилась заборгованість на суму 1 063 642,91 грн, що і стало підставою для нарахування пені, 10% річних та індяційних втрат і звернення до суду з розглядуваним позовом.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем було предсталено до матеріалів справи видаткові накладні за липень - жовтень 2021 та акти звіряння взаємних розрахунків між Акціонерним товариством «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» за договором №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021, які підписані представниками обох сторін, скріплені печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено вище, за умовами п.4.3 договору №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 01.05.2021) покупець сплачує постачальнику 50% від вартості поставленого постачальником товару за попередні 7 календарних днів від дати першої поставки (перший звітний період). Оплата здійснюється не пізніше 4 робочих днів після першого та всіх наступних звітних періодів місяця на підставі акту звірки, який надається постачальником покупцеві на 8 день від дати початку звітного періоду. Наступні 7 днів (з 8 по 14 календарних днів, другий звітний період) та слідуючі за ним 7 днів (з 15 по 21 календарних днів, третій звітний період), та четвертий звітний період (з 22 по 28 календарних днів) оплата відбувається на тих самих умовах, які передбачені у першому звітному періоді. По закінченню кожного календарного місяця, покупець здійснює оплату залишкової суми вартості поставленого товару за місяць (чотири звітних періоди) до 10 числа поточного місяця.

Отже, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем поставленого у липні - жовтені 2021 за договором №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 товару настав.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, всупереч принципу змагальності учасників судового процесу та обов`язку доказування, відповідачем обставин відсутності заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму належним чином доказово не обґрунтовано, обставини, які повідмолено позивачем, не спростовано.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» в частині стягнення основного боргу в сумі 1 063 642,91 грн.

Щодо позовних вимог про стягення пені в сумі 708 841,24 грн, 10% річних в розмірі 191 927,93 грн та інфляційних втрат в сумі 377 807,16 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021 у разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару за договором №БТРО_2021/04/105 від 01.05.2021, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 708 841,24 грн, 10% річних в розмірі 191 927,93 грн та інфляційні втрати в сумі 377 807,16 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 10% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок пені містить арифметичну помилку, а обґрунтованим є стягнення з відповідача неустойки в розмірі 708 702,46 грн.

Крім того, позивач просить суд у рішенні зазначити про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 23.06.2023 і до моменту повного виконання рішення суду про стягнення заборгованості в сумі 1 063 642,91 грн.

Згідно приписів ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Остаточна сума пені у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Отже, з метою позбавлення позивача необхідності повторного звернення до суду з позовом про стягнення пені, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування пені з наступного дня після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування пені, тобто з 23.06.2023 до повної сплати суми основного боргу, з урахуванням змісту умов укладеного між сторонами правочину про те, що нарахування пені цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування пені з 23.06.2023 (наступний день після закінчення визначеного позивачем періоду нарахуванням пені) до моменту сплати суми основного боргу з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України).

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, пеня нараховуються на залишок боргу, що залишився.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» про стягнення основного боргу в сумі 1 063 642,91 грн, пеню в сумі 708 841,24 грн, 10% річних в розмірі 191 927,93 грн та інфляційні втрати в сумі 377 807,16 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» (01010, місто Київ, провулок Хрестовий, будинок 6, ЄДРПОУ 42828431) на користь Акціонерного товариства «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7, ЄДРПОУ 05523398) основний борг в сумі 1 063 642,91 грн, пеню в сумі 708 702,46 грн, 10% річних в розмірі 191 927,93 грн, інфляційні втрати в сумі 377 807,16 грн та судовий збір в розмірі 35131,21 грн.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 138,78 грн.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/10959/23, здійснювати нарахування пені на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 23.06.2023 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок пені здійснювати за формулою: С х 2 х Н : 100 : 365 х Д (С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 1 063 642,91 грн.), Н - облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення).

5. Судовий збір в розмірі 2,08 грн залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 13.12.2023.

Суддя В.В. Князьков