Рішення

від 27.11.2023 по справі 910/14968/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2023Справа № 910/14968/22 (910/7825/23)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортабуд"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальтурн"

про визнання недійсними договорів

В межах справи № 910/14968/22

За заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Теплюк В.С. - представник

Від відповідача 1 не з`явилися

Від відповідача 2 не з`явилися

Від відповідача 3 Оплачко В.О. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/14968/22 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортабуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальтурн" про визнання недійсними договорів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 (суддя Мудрий С.М.) позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортабуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальтурн" про визнання недійсними договорів з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/14968/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.06.2023 матеріали справи № 910/14968/22 (910/7825/23) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортабуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальтурн" про визнання недійсними договорів до розгляду в межах справи № 910/14968/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент", позовна заява розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та розгляд справи призначено на 02.08.2023.

31.07.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача 1.

01.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача 3.

02.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача 3 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

02.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_2 про залучення його до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.08.2023 розгляд справи відкладено на 16.08.2023.

15.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача 2 про визнання позовних вимог.

16.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення відповідача 3 щодо позовних вимог.

16.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача 3.

16.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2023 розгляд справи відкладено на 30.08.2023.

Судове засідання 30.08.2023 не відбудеться, у зв`язку із відпусткою судді Чеберяка П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2023 розгляд справи призначено на 13.09.2023.

24.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення відповідача 1 на відповідь на відзив.

29.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення відповідача 3 щодо заяви відповідача 2 про визнання позовної заяви.

29.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення відповідача 3 на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.09.2023 розгляд справи відкладено на 02.10.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2023 розгляд справи призначено на 01.11.2023.

У судовому засіданні 01.11.2023 оголошено перерву до 13.11.2023.

13.11.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення позивача на заяву відповідача 3 та ОСОБА_2 про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.11.2023 відмовлено в задоволенні заяв відповідача 3 та ОСОБА_2 про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

Крім того, у судовому засіданні 13.11.2023 оголошено перерву до 27.11.2023.

У судовому засіданні 27.11.2023 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав його в повному обсязі.

Представник відповідача 3 щодо задоволення позову заперечив.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (новий кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" (первісний кредитор, відповідач 1) був укладений договір про відступлення прав вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18.

Також 21 грудня 2020 року між позивачем (новий кредитор) та відповідачем 1 (первісний кредитор) був укладений договір про відступлення прав вимоги № В1-0307001/000-КЮС/18.

Відповідно до розділу «Тлумачення термінів» Договору №В 1-2612001/000-КЮС/18 вказано, зокрема:

«Боржник»: Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж», код ЄДРПОУ 34482827;

«Основний договір»: Кредитний договір № 2612001/000-КЮС/18 від 26.12.2018 з додатковими угодами до нього, які укладені між первісним кредитором (ТОВ "Каса народної допомоги") та боржником (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж»).

Відповідно до розділу «Тлумачення термінів» Договору №В1-0307001/000-КЮС/18 вказано, зокрема:

«Боржник»: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційний Комфорт», код ЄДРПОУ 41386624.

«Основний договір»: Кредитний договір № 0307001/000-КЮС/18 від 03.07.2018 з додатковими угодами до нього, які укладені між первісним кредитором (ТОВ Каса народної допомоги") та боржником (ТОВ «Інноваційний Комфорт»).

Згідно з положеннями п.1.1. зазначених договорів від 21.12.2020 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Абзацом 4 розділу «Визначення термінів» та пунктом 4.1. договору № В1-2612001/000- КЮС/18 вказано, що розмір заборгованості складає 138 270 833,91 грн. (в тому числі тіло кредиту - 132 408 800,20 грн., проценти за користування кредитом - 5 818 033,71 грн., комісія за управління кредитом - 44 000,00грн.).

Відповідно до абзацу 4 розділу «Визначення термінів» та пунктом 4.1. договору № В1-0307001/000-КЮС/18 визначено, що розмір заборгованості складає 10 438 000,23 грн. (в тому числі тіло кредиту - 10 000 000,00 грн., проценти за користування кредитом - 396 000,23 грн., комісія за управління кредитом - 42 000,00 грн.).

Згідно п. 4.2. договорів від 21.12.2020 для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору (документацію та відповідну інформацію) від первісного кредитора по акту прийому-передачі права вимоги та документації в день переходу до нового кредитора права вимоги, а саме:

- засвідчену копію основного договору;

- акт звіряння стану заборгованості за основним договором складений на дату підписання цього договору.

Пунктом 4.3. договорів від 21.12.2020 визначено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту укладання цих договорів.

Згідно змісту п. 4.4. договорів про відступлення прав вимог від 21.12.2020 відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржника, але з письмовим повідомленням первісним кредитором боржника про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.5.1 договору № В1-2612001/000-КЮС/18 сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

Згідно п. 5.1 договору № В1-0307001/000-КЮС/18 сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно з п. 5.2 вказаних договорів новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорі, протягом 2 календарних днів з дати укладення цього договору.

Тобто, за обома наведеними вище договорами № В1-2612001/000- КЮС/18 та № В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020 відповідач 1 набув права вимагати від позивача сплатити заборгованість в загальному розмірі 148 708 834, 14 грн., яка виникла через невиконання останнім своїх зобов`язань з оплати прав вимоги.

За переконанням позивача вказані вище договори про відступлення права вимоги є недійсними, оскільки: всупереч п.4.2. таких договорів не підписані відповідні акти прийому передачі права вимоги та не передано останньому відповідну документацію; в порушення п.4.4. вказаних договорів відсутні письмові повідомлення від відповідача 1 та докази їх направлення та отримання ТОВ «БК «Укрмонтаж» та ТОВ «Інноваційний комфорт»; відсутні вимоги від позивача до ТОВ «БК «Укрмонтаж» та ТОВ «Інноваційний комфорт» щодо сплати заборгованості; позивач не має ліцензії та не є суб`єктом господарської діяльності з надання фінансових послуг; у керівників позивача та відповідача 1 були відсутні повноваження, оскільки такі договори є значними правочинами, проте, на їх укладення не було надано відповідних повноважень загальними зборами учасників таких товариств, що відповідно до ст.203, 215 ЦК України, ст. 44, 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є підставою для визнання їх недійсними.

В подальшому, 24.12.2020 між відповідачем 1 (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортабуд" (новий кредитор, відповідач 2) було укладено договори про відступлення прав вимоги № В-24/12/20-2 та № В-24/12/20-3.

Згідно з Розділом «Визначення термінів» договору № В-24/12/20-2 від 24.12.2020:

«Заборгованість» - частина невиконаних (несплачених) боржником грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 138 270 833,91 грн. за основним договором.

«Основний договір» - Договір № В1-2612001/000-КЮС/18.

Пунктом 4.1. зазначеного договору визначено, що розмір заборгованості складає 138 270 833,91 грн.

Згідно з розділом «Визначення термінів» договору № В-24/12/20-3 від 24.12.2020:

«Заборгованість» - частина невиконаних (несплачених) боржником грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 10 438 000,23 грн. за основним договором.

«Основний договір» - Договір № В1-0307001/000-КЮС/18.

Відповідно п. 1.1. вказаних договорів від 24.12.2020 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.1. зазначеного договору визначено, що розмір заборгованості складає 10 438 000,23 грн.

Як вказано в п. 4.2. вказаних договорів від 24.12.2020 для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору (документацію та відповідну інформацію) від первісного кредитора по акту прийому-передачі права вимоги та документації в день переходу до нового кредитора права вимоги, а саме:

- засвідчену копію основного договору;

- акт звіряння стану заборгованості за основним договором складений на дату підписання цього Договору.

Відповідно до змісту п. 4.3. зазначених договорів від 24.12.2020 право вимоги переходить до нового кредитора після укладання цього договору та передачі права вимоги у порядку п. 4.2. цього договору.

Згідно з п. 4.4. договорів про відступлення права вимоги від 24.12.2020 відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржника, але з його письмовим повідомленням.

Відповідно до п. 5.1. договору № В-24/12/20-2 від 24.12.2020 сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

В п. 5.1. договору № В-24/12/20-3 від 24.12.2020 зазначено, що сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно положень п. 5.2. Договорів № В-24/12/20-2 та № В-24/12/20-3 від 24.12.2020 новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги, за цим договором шляхом перерахування коштів в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорі, до 29.12.2020.

Отже, відповідно до вказаних вище договорів, відповідач 2 набув право вимоги до позивача щодо сплати заборгованості в загальній сумі 148 708 834,00 грн.

За переконанням позивача вказані вище договори про відступлення права вимоги є недійсними, оскільки: всупереч п.4.2. таких договорів відсутні акти звіряння стану заборгованості, не підписані відповідні акти прийому-передачі права вимоги та не передано останньому відповідну документацію, а відтак, не було передано право вимоги від відповідача 1 до відповідача 2, що є істотним порушенням договорів; оплата за права вимоги по вказаних договорах з боку відповідача 2 не була проведена на користь відповідача 1, що є істотним порушенням таких договорів; у сторін правочину були відсутні відповідні повноваження на укладення оспорюваних правочинів, оскільки такі договори є значними правочинами, проте, на їх укладення не було надано відповідних повноважень загальними зборами учасників таких товариств, що відповідно до ст.203, 215 ЦК України, ст. 44, 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є підставою для визнання їх недійсними.

В подальшому, 14.12.2022 між відповідачем 2, як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вальтурн», як новим кредитором, (відповідач 3) було укладено договір № ВПВ-14/12/22-1 про відступлення права вимоги первісного кредитора до боржника - ТОВ «Укрбуд Девелопмент», а саме, право вимагати виконання боржником невиконаних (несплачених) ним грошових зобов`язань перед первісним кредитором в розмірі 138 270 833,91 грн., які в свою чергу виникли з договору № В-24/12/20-2 про відступлення права вимоги від 24.12.2020.

Також 14.12.2022 між відповідачем 2, як первісним кредитором, та відповідачем 3, як новим кредитором, було укладено договір № ВПВ-14/12/22-2 про відступлення права вимоги первісного кредитора до боржника - ТОВ «Укрбуд Девелопмент», а саме, право вимагати виконання боржником невиконаних (несплачених) ним грошових зобов`язань перед первісним кредитором в розмірі 10 438 000,23 грн., як таку що виникла з договору № В24/12/20-3 про відступлення права вимоги від 24.12.2020.

Згідно із п.1.1 зазначених договорів у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

За п.1.2. договору від 14.12.2022 новий кредитор після переходу до нього права вимоги одержує право вимагати від боржника сплати заборгованості в межах переданого права вимоги.

Відповідно до п. 4.1. договору № ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022 станом на дату укладення сторонами цього договору розмір заборгованості складає: 138 270 833,91 грн.

Відповідно до п.4.1. договору №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 станом на дату укладення сторонами цього договору розмір заборгованості складає: 10 438 000,23 грн.

Положеннями п. 4.2. зазначених договорів визначено, що для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документацію (документи та відповідну інформацію) від первісного кредитора та на підтвердження належного виконання первісним кредитором умов цього договору сторони підписують акт прийому-передачі права вимоги в день переходу до нового кредитора права вимоги.

Відповідно до п. 4.3. зазначеного договору право вимоги переходить до нового кредитора після укладання цього договору та передачі права вимоги у порядку п. 4.2 цього договору.

Як вказано в п. 5.1. договору № ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022 сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

В п. 5.1. договору № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 зазначено, що сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно положень п. 5.2. договорів № ВПВ-14/12/22-1 та № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги, за цим договором шляхом перерахування коштів в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорів, до 14.01.2023.

Отже, відповідно до вказаних вище договорів, відповідач 3 набув право вимоги до позивача щодо сплати заборгованості в загальній сумі 148 708 834,00 грн.

За переконанням позивача вказані вище договори про відступлення права вимоги є недійсними з огляду на те, що оплата за права вимоги по вказаних договорах з боку відповідача 3 на користь відповідача 2 не була проведена, а також з огляду на відсутність відповідних повноважень сторін правочину на їх укладення.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача 3 щодо відсутності у позивача порушеного права внаслідок укладення оспорюваних правочинів, а також щодо неефективного способу захисту, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач є стороною спірних договорів про відступлення права вимоги № В1-2612001/000- КЮС/18 та № В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020, а також те, що предметом оспорюваних договорів № В-24/12/20-2 та № В-24/12/20-3 від 24.12.2020 та договорів № ВПВ-14/12/22-1 та № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 було право вимоги до боржника за даними договорами, яким і є позивач, відтак, останній являється заінтересованою особою, чиїх прав та інтересів безпосередньо стосуються вчинені відповідачами оспорювані правочини.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, 21 грудня 2020 року між позивачем та відповідачем 1 були укладені договори про відступлення прав вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18 та № В1-0307001/000-КЮС/18.

Згідно п.1.1. зазначених договорів від 21.12.2020 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4.2. договорів від 21.12.2020 для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору (документацію та відповідну інформацію) від первісного кредитора по акту прийому-передачі права вимоги та документації в день переходу до нового кредитора права вимоги, а саме:

- засвідчену копію основного договору;

- акт звіряння стану заборгованості за основним договором складений на дату підписання цього договору.

Згідно змісту п. 4.4. договорів про відступлення прав вимог від 21.12.2020 відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржника, але з письмовим повідомленням первісним кредитором боржника про відступлення права вимоги.

У відзиві на позов відповідач 1 посилається на ту обставину, що листами від 21.12.2020 за вих. № 25-03/20, 25-05/20 було повідомлено боржників, а саме ТОВ «БК «УКРБУДМОНТАЖ» та ТОВ «ІННОВАЦІЙНИЙ КОМФОРТ» про відступлення прав вимог за вказаними кредитними договорами. Водночас, у відзиві відсутнє конкретне обґрунтування обставин належного вручення/отримання даних повідомлень від 21.12.2020 як дати надсилання/передачі та/або отримання вказаних листів та не надано доказів їх поштового отримання.

Крім того, в порушення п. 4.2. договорів від 21.12.2020 відповідачем 1 не надано суду доказів передачі позивачу копій кредитних договорів № 2612001/000-КЮС/18 від 26.12.2018 та № 0307001/000-КЮС/18 від 03.07.2018, актів звіряння заборгованості та актів прийому-передачі прав вимоги.

В свою чергу, твердження позивача щодо того, що оскільки предметом оспорюваних договорів про відступлення права вимоги № В1-2612001/000-КЮС/18 та № В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020 було право вимоги за кредитними договорами № 2612001/000-КЮС/18 від 26.12.2018 та № 0307001/000-КЮС/18 від 03.07.2018 дані правочини є договорами факторингу, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 766/10404/19-ц зазначив, що у статті 350 ГК України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231".

До фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини п`ятої статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України.

В даному випадку, предметом спірних договорів є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж) за номінальною вартістю, а отже, відносини факторингу відсутні, а також відсутня необхідність сторонам спірних правочинів мати ліцензію.

З матеріалів справи також вбачається, що 24.12.2020 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договори про відступлення прав вимоги № В-24/12/20-2 та № В-24/12/20-3 за умовами яких відповідач 1 передає (відступає) новому кредитору - відповідачу 2 право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Предметом договору про відступлення прав вимоги № В-24/12/20-2 від 24.12.2020 визначено частину невиконаних (несплачених) боржником (позивачем) грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 138 270 833,91грн.

Предметом договору про відступлення прав вимоги № В-24/12/20-3 від 24.12.2020 є частина невиконаних (несплачених) боржником (позивачем) грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 10 438 000,23 грн.

Як вказано в п. 4.2. вказаних договорів від 24.12.2020 для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору (документацію та відповідну інформацію) від первісного кредитора по акту прийому-передачі права вимоги та документації в день переходу до нового кредитора права вимоги, а саме:

- засвідчену копію основного договору;

- акт звіряння стану заборгованості за основним договором складений на дату підписання цього Договору.

Відповідно до змісту п. 4.3. зазначених договорів від 24.12.2020 право вимоги переходить до нового кредитора після укладання цього договору та передачі права вимоги у порядку п. 4.2. цього договору.

Згідно з п. 4.4. договорів про відступлення права вимоги від 24.12.2020 відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржника, але з його письмовим повідомленням.

Крім того, в порушення п. 4.2. договорів від 24.12.2020 відповідачем 1 не надано суду доказів передачі відповідачу 2 відповідної документації та інформації, а також актів приймання-передачі права вимоги за договорами.

Вказані обставини підтверджені також відповідачем 2 у заяві про визнання позову.

Відповідно до п. 5.1. договору № В-24/12/20-2 від 24.12.2020 сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

В п. 5.1. договору № В-24/12/20-3 від 24.12.2020 зазначено, що сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно положень п. 5.2. Договорів № В-24/12/20-2 та № В-24/12/20-3 від 24.12.2020 новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги, за цим договором шляхом перерахування коштів в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорі, до 29.12.2020.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем 2 на користь відповідача 1 ціни відступлення за договорами № В-24/12/20-2 та № В-24/12/20-3 від 24.12.2020.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача 1 щодо припинення грошових зобов`язань відповідача 2 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідачем 1 не вказано відповідні обставини та не додано відповідних правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а також не додано письмових вимог, які були б підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Окрім того, не здійснення оплати ціни права вимоги за договорами № В-24/12/20-2 та № В-24/12/20-3 від 24.12.2020 підтверджена також відповідачем 2 у заяві про визнання позову.

Разом з тим, посилання позивача на ненадання загальними зборами учасників товариства директору відповідача 1 права на укладення оспорюваних договорів про відступлення прав вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18 та № В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020 та договорів про відступлення прав вимоги № В-24/12/20-2 та № В-24/12/20-3 від 24.12.2020 спростовуються наявними в матеріалах справи копіями протоколів загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" № 15/12/20-1 від 15.12.2020, № 15/12/20-4 від 15.12.2020, № 23/12/20-2 від 23.12.2020, № 23/12/20-7 від 23.12.2020, № 25/01/21-1 від 25.01.2021.

З матеріалів справи також вбачається, що 14.12.2022 між відповідачем 2 та відповідачем 3 було укладено договори про відступлення прав вимоги № ВПВ-14/12/22-1 та № ВПВ-14/12/22-2 за умовами яких відповідач 2 передає (відступає) новому кредитору - відповідачу 3 право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Предметом договору про відступлення прав вимоги № ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022 визначено частину невиконаних (несплачених) боржником (позивачем) грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 138 270 833,91грн.

Предметом договору про відступлення прав вимоги № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 є частина невиконаних (несплачених) боржником (позивачем) грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 10 438 000,23 грн.

Положеннями п. 4.2. зазначених договорів визначено, що для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документацію (документи та відповідну інформацію) від первісного кредитора та на підтвердження належного виконання первісним кредитором умов цього договору сторони підписують акт прийому-передачі права вимоги в день переходу до нового кредитора права вимоги.

Відповідно до п. 4.3. зазначеного договору право вимоги переходить до нового кредитора після укладання цього договору та передачі права вимоги у порядку п. 4.2 цього договору.

14.12.2022 між відповідачем 2 та відповідачем 3 були підписані акти приймання-передачі права вимоги до договорів.

Як вказано в п. 5.1. договору № ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022 сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

В п. 5.1. договору № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 зазначено, що сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно положень п. 5.2. договорів № ВПВ-14/12/22-1 та № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги, за цим договором шляхом перерахування коштів в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорів, до 14.01.2023.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем 3 на користь відповідача 2 ціни відступлення за договорами про відступлення прав вимоги № ВПВ-14/12/22-1 та № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022.

Окрім того, не здійснення відповідачем 3 оплати ціни права вимоги за договорами № ВПВ-14/12/22-1 та № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 підтверджена також відповідачем 2 у заяві про визнання позову.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач 3 посилається на угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.12.2022, укладену між відповідачем 2 та відповідачем 3, відповідно до умов якої сторони домовились, що оскільки вони мають зустрічні однорідні вимоги, то вони погашають такі зустрічні вимоги, які випливають з наступних договорів про відступлення прав вимоги: №ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022 в сумі 138 270 833,91 грн., № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 в сумі 10 438 000,23 грн. та № ВПВ-15/12/22 від 15.12.2022 на суму 148 708 834,14 грн. В результаті цього заборгованість відповідача 2 перед відповідачем 3 за договором № ВПВ-15/12/22 від 15.12.2022 в сумі 180 000 000грн. є зменшеною на 148 708 834,14 грн. та становить 31 291 165,86 грн., а заборгованість відповідача 3 перед відповідачем 2 за договорами № ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022 та № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 в загальній сумі 148 708 834,14 грн. є погашеною повністю.

Статтями 202, 203 ГК України передбачено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, враховуючи положення договорів відступлення права вимоги від 14.12.2022 та ст. 601 ЦК України, для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем 2 та відповідачем 3 повинні бути пред`явлені відповідні вимоги між сторонами, строк виконання яких настав.

Однак, до матеріалів справи не надано відповідних письмових вимог, які є підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем 2 та відповідачем 3. При цьому відповідачем 3 не вказано поважності причин ненадання таких доказів до суду.

Окрім того, у заяві про визнання позову відповідач 2 вказав про відсутність жодних договорів або угод щодо зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем 1 та відповідачем 2, а також між відповідачем 2 та відповідачем 3.

Також відповідач 2 зазначив про відсутність будь-яких пред`явлених вимог щодо зарахування зустрічних однорідних вимог з метою здійснення розрахунків за відступлення прав вимоги за відповідними договорами від 24.12.2020 та 14.12.2022.

Суд також вважає обґрунтованими доводи позивача про відсутність у директора відповідача 3 повноважень на укладення оспорюваних договорів відступлення права вимоги від 14.12.2022, оскільки дані договори є значними правочинами та на їх укладення не було надано відповідних повноважень загальними зборами учасників товариства, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

У відзиві на позов відповідач 3 безпідставно вказує про те, що статут підприємства не містить обмеження повноважень виконавчих органів товариства всупереч пункту 5.3. даного статуту (в редакції станом на 2021 рік, затвердженій рішенням № 03 від 24.06.2021) згідно якого до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину на будь-яку суму або 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу (п. 5.3.14).

Крім того, згідно п. 6.6 статуту директор має право без довіреності здійснювати дії від імені Товариств, з урахуванням обмежень, встановлених статутом.

Таким чином, доводи відповідача 3 щодо відсутності обмежень в статуті ТОВ «Вальтурн» є безпідставними.

Також у поданому відзиві відповідач 3 стверджує, що в п. 6.6. статуту ТОВ «Укрбуд Девелопмент» в редакції від 02.10.2019 визначені повноваження виконавчого органу позивача щодо вирішення питань укладення будь-яких договорів (без обмеження повноважень), що також не відповідає дійсності.

Відповідно до положень п. 6.6. статуту ТОВ «Укрбуд Девелопмент» в редакції від 02.10.2019 визначені наступні повноваження директора як виконавчого органу Товариства, зокрема, без довіреності здійснювати дії від імені Товариства, з урахуванням обмежень, встановлених статутом.

Підпунктом 5.3.14 пункту 5.3 даного статуту позивача в редакції від 02.10.2019 передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину на будь-яку суму або 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Отже у статуті позивача також наявні обмеження щодо укладення значних правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 676/3122/18.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, враховуючи порушення відповідачами положень ст. 203, 512, 516, 517 ЦК України при укладенні спірних договорів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних правочинів підлягають задоволенню.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № В1-2612001/000-КЮС/18 від 21.12.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент".

3. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент".

4. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № В-24/12/20-2 від 24.12.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортабуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги".

5. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № В-24/12/20-3 від 24.12.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортабуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги".

6. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальтурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортабуд".

7. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальтурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортабуд".

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" (03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, буд. 2, літ. Д, оф. 14; ідентифікаційний код 36284115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 17, оф. 3/1; ідентифікаційний код 32920218) судовий збір в розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортабуд" (03134, м. Київ, вул. Миру, 3; ідентифікаційний код 40090283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 17, оф. 3/1; ідентифікаційний код 32920218) судовий збір в розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальтурн" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, оф. 369; ідентифікаційний код 43385931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 17, оф. 3/1; ідентифікаційний код 32920218) судовий збір в розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

11. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

12. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна боржника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.12.2023.

Суддя П.П. Чеберяк