Рішення

від 11.12.2023 по справі 910/13535/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2023справа №910/13535/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13535/23

за позовом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 00022527)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Консалтинг» (вул. Велика Васильківська, буд. 139, офіс 337 м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40191289),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович (вул. Електриків, буд. 16-Г, м. Київ, 04071),

про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності від 12.12.2018 №44574931 та припинення права власності,

за участю представників:

позивача - Геращенко В.І. (відповідно до положення від 25.07.2022 та наказу від 18.09.2019 №377-к);

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Виконавчий орган) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Консалтинг» (далі - Товариство) про:

- усунення перешкоди власнику - державі в особі Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича (далі - Реєстратор) від 12.12.2018 № 44574931 про державну реєстрацію права власності за Товариством на об`єкт нерухомого майна, а саме на нежитловий будинок загальною площею 214,8 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Теліги Олени, 8-Б, м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1719618280000; далі - об`єкт нерухомого майна);

- усунення перешкоди власнику - державі в особі КМДА у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,7197 га з кадастровим номером 8000000000:91:058:0006, що знаходиться за адресою: вул. Теліги Олени, 8-Б, м. Києва (далі - спірна земельна ділянка) шляхом припинення права власності Товариству на об`єкт нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- позивачу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що Реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2018 №44574931 (далі - рішення №44574931), відповідно до якого внесено запис про державну реєстрацію права власності Товариства на об`єкт нерухомого майна;

- підставою проведення державної реєстрації об`єкта нерухомого майна є довідка про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер 30/11/18-748, видана 30.11.2018 товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації «Альтернатива» (далі - Довідка);

- Довідка не є тим документом, який у розумінні чинного чи минулого законодавства України надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, а зазначена довідка не може породжувати право на користування спірною земельною ділянкою та будівництва на ній об`єктів нерухомого майна, оскільки за своєю правовою природою не є документом, який би надавав особі будь-яких правомочностей щодо неї;

- об`єкт нерухомого майна розташований на спірній земельній ділянці, проте Київська міська рада (далі - КМР) або КМДА жодних рішень про передачу спірної земельної ділянки у власність чи користування Товариству під будівництво не приймала;

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка належить на праві власності державі в особі КМДА;

- згідно з розпорядженням Виконавчого органу від 26.12.2019 №2260 «Про надання земельної ділянки територіальному управлінню Державного бюро розслідувань в постійне користування для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель на вул. Олени Теліги, 8 у Шевченківському районі м. Києва» (далі - Розпорядження №2260) припинено державному підприємству Українському державному інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром» (далі - Укрдіпрохарчопром) право постійного користування спірною земельною ділянкою;

- згідно з Розпорядженням №2260 спірну земельну ділянку передано в постійне користування територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у міста Києві (далі - ДБР) за умови виконання ДБР визначених в пункті 3 Розпорядження №2260 обов`язків;

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.01.2020 було проведено державну реєстрацію права постійного користування ДБР на спірну земельну ділянку;

- розпорядження КМДА від 15.04.2021 №883 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки на вул. Олени Теліги, 8 у Шевченківському районі м. Києва, яка перебуває в постійному користуванні територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві» (далі - Розпорядження №883) змінено цільове призначення спірної земельної ділянки та дозволено ДБР використовувати таку земельну ділянку для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - 03.01);

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про порушення відповідачем та Реєстратором засад державної реєстрації, оскільки за Товариством зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна на підставі неналежних документів на самовільно зайнятій спірній земельній ділянці, яка належать на праві власності державі;

- існування рішення №44574931 перешкоджає державі в особі КМДА та ДБР реалізувати своє право володіння, користування та розпорядження на спільну земельну ділянку через незаконне розміщення на ній об`єкта нерухомого майна, яке є предметом вказаної реєстрації.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.10.2023; залучено до участі у справі Реєстратора як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2023 підготовче засідання відкладено на 23.10.2023; зобов`язано Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент) подати суду до 20.10.2023 інформацію щодо того, на підставі чого прийнято рішення №44574931 про державну реєстрацію права власності за Товариством на об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2023 підготовче засідання відкладено на 30.10.2023; повторно зобов`язано Департамент подати суду інформацію щодо того, на підставі чого прийнято рішення №44574931 про державну реєстрацію права власності за Товариством на об`єкт нерухомого майна.

24.10.2023 і 27.10.2023 Департаментом подано суду листи від 17.10.2023 і від 27.10.2023, в яких зазначено про те, що відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, «підставою внесення запису» про право власності за Товариством на об`єкт нерухомого майна є довідка про показники об`єкта нерухомого майна від 30.11.2018 за №30/11/18-748, видана товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації «Альтернатива» (далі - ТОВ «БТІ «Альтернатива»); рішення №44574931 прийнято на підставі документів, поданих разом із заявою, а саме: довідки від 30.11.2018 №30/11/18-748 про показники об`єкта нерухомого майна, виданої ТОВ «БТІ «Альтернатива», та технічного паспорту від 30.11.2018 №б/н, виготовленого ТОВ «БТІ «Альтернатива».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2023 підготовче засідання відкладено на 20.11.2023; зобов`язано Департамент подати суду до 15.11.2023 належним чином засвідчену копію реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення №44574931.

На виконання вимог вказаної ухвали Департаментом 10.11.2023 подано суду копію реєстраційної справи в електронній формі (в роздрукованому вигляді), яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення №44574931.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2023.

Представники відповідача і третьої особи у судове засідання 11.12.2023 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвали суду було надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а третій особі - на адресу, вказану у позовній заяві.

До матеріалів справи долучено конверти-повернення з адреси місцезнаходження відповідача без зазначення відділенням поштового зв`язку причин повернення, проте, за інформацією з офіційного сайту акціонерного товариства «Укрпошта» відділенням поштового зв`язку внесено інформацію 11.09.2023 «Повернення за зворотною адресою: Адресат відсутній за вказаною адресою» за відправленням 0105494966090, 12.10.2023 - «Відправлення не вручене під час доставки: інші причини» і 10.11.2023 - «Повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання» за відправленням 0600227818287, 26.10.2023 - «Відправлення не вручене під час доставки: інші причини» і 24.11.2023 «Повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання» за відправленням 0600229900967, 30.11.2023 - «Повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання» і 02.11.2023 - «Відправлення не вручене під час доставки: інші причини» за відправленням 0600231100560, та з адреси місцезнаходження третьої особи з відмітками відділення поштового зв`язку прописом «не знаход.».

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2023 оголосили вступне слово та підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які посилається позивач, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з?ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представник позивача виступив з промовою (заключним словом), в якій посилався на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.12.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,7197 га з кадастровим номером: 8000000000:91:058:0006, належить на праві власності державі в особі КМДА.

Розпорядженням №2260 припинено державному підприємству Українському державному інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром» право постійного користування земельною ділянкою; земельну ділянку передано в постійне користування територіальному управлінню ДБР у м. Києві за умови виконання ДБР визначених в пункті 3 Розпорядження №2260 обов`язків.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.01.2020 було проведено державну реєстрацію права постійного користування Територіального управління ДБР у м. Києві, на земельну ділянку.

Розпорядженням №883 змінено цільове призначення земельної ділянки та дозволено Територіальному управлінню ДБР у м. Києві використовувати земельну ділянку для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі.

Отже, земельна ділянка перебуває у державній власності та була передана у постійне користування Територіальному управлінню ДБР у м. Києві.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що Реєстратором 12.12.2018 було прийнято рішення №44574931.

Відповідно до вказаного рішення внесено запис про державну реєстрацію права власності Товариства на об`єкт нерухомого майна, а саме на нежитловий будинок загальною площею 214,8 кв.м за адресою: вул. Теліги Олени, 8-Б, Шевченківський р-н, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1719618280000.

Підставою проведення державної реєстрації є довідка №30/11/18-748 про показники об`єкта нерухомого майна №30/11/18-748, видана 30.11.2018 ТОВ «БТІ «Альтернатива».

При цьому КМР або КМДА жодних рішень про передачу земельної ділянки у власність чи користування Товариства під будівництво не приймали.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ і ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною першою статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 318 Цивільного кодексу України усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення Державного бюро розслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Державного бюро розслідувань за рахунок будь-яких інших джерел забороняється, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами першою і третьою статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 101 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Разом з тим, відповідно до пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснювались відповідними сільськими, селищними, міськими радами, а за межами населених пунктів - відповідними органами виконавчої влади.

При цьому, за положеннями Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» розмежування земель державної та комунальної власності полягало не лише у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» було скасовано Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», внаслідок чого лише з 01.01.2013 вважаються розмежованими землі відповідно до положень статей 83 і 84 Земельного кодексу України. Тобто до 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження усіма землями у м. Києві належало КМР.

Після завершення процедури розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності на території м. Києва є виключною компетенцією КМР, а право розпорядження та користування земельними ділянками державної власності у відповідності до статті 15 і 21 3акону України «Про місцеві державні адміністрації», що прямо кореспондуються з пунктом «а» статті 17 Земельного кодексу України, належить Виконавчому органу.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою, належить до виключних повноважень КМДА, оскільки відповідна земельна ділянка перебуває у державній власності згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Абзацом першим частини першої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Процедура реалізації особами права на отримання земельної ділянки із земель державної власності визначена окремими нормами Земельного кодексу України, а саме статтями 84, 116, 117, 120, 121, 122, 123 тощо.

У зв`язку з тим, що КМДА не приймала будь-яких рішень щодо передачі Товариству у власність чи користування спірної земельної ділянки під будівництво, вбачається, що державна реєстрація права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна, здійснена Реєстратором, може призвести до незаконного набуття прав на земельну ділянку, а отже підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстратор прийняв №44574931 на підставі довідки №30/11/18-748 про показники об`єкта нерухомого майна, виданої 30.11.2018 ТОВ «БТІ «Альтернатива».

Згідно з вказаним рішення внесено запис про державну реєстрацію права власності Товариства на нерухоме майно, а саме на нежитловий будинок реєстр. №1719618280000 загальною площею 214,8 кв.м за адресою: вул. Теліги Олени, 8-Б, м. Києва.

Обставини справи свідчать про наявність ознак порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації під час проведення реєстраційних дій, оскільки відповідач набув право власності на нежитловий будинок, розташований на земельній ділянці, що перебуває у державній власності та на момент проведення державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, перебувала у постійному користуванні державного підприємства Українського державного інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром» відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1 і 4 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Водночас інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про порушення відповідачем та Реєстратором зазначених засад державної реєстрації, оскільки за Товариством зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна на підставі неналежних документів на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка належить на праві власності державі.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» (у редакції чинній на момент проведення державної реєстрації) Державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Проте Реєстратор під час проведення державної реєстрації права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна не виконав належним чином свої посадові обов`язки та не перевірив належним чином наявність достатніх підстав для прийняття рішення №4457493.

Не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Разом з тим, КМДА, як єдиний розпорядник земель державної власності в м. Києві, жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у приватну власність чи користування Товариству під будівництво не приймала.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок).

Відповідно до положень Порядку державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси

Пунктом 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Водночас Реєстратор під час державної реєстрації права власності відповідача на об`єкт майна не виконав належним чином свої посадові обов`язки та не використав належним чином відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, оскільки будівництво вказаного нежитлового будинку було проведено на земельній ділянці, яка перебуває в державній власності і не була передана відповідачу рішенням уповноваженого суб`єкта (КМДА) у власність чи користування.

Отже, незалежно від того, якими нормами керувався Реєстратор, останнім допущено грубе порушення норм законодавства в сфері державної реєстрації.

Таким чином, існування рішення №44574931 про державну реєстрацію права власності Товариства на об`єкт нерухомого майна перешкоджає державі в особі КМДА та Територіального управління ДБР у м. Києва реалізувати своє право володіння, користування та розпорядження на земельну ділянку через незаконне розміщення на ній майна, яке є предметом вказаної реєстрації.

Враховуючи викладене, вказані дії Реєстратора є незаконними та такими, що не відповідають нормам законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому рішення №4457493 підлягає скасовано.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних, ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 123 Земельного кодексу України) або з інших, передбачених законом, підстав.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи містобудування» регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Правові підстави використання землі в Україні регулюються земельним законодавством основним системоутворюючим законом якого є Земельний кодекс України. При цьому саме Земельним кодексом України визначаються правові титули володіння, користування та розпорядження земельними ділянками до яких належать право власності, право постійного та строкового користування (в тому числі оренда).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що законодавець повязує момент виникнення права власності та користування земельною ділянкою з необхідністю отримання відповідних документів, що посвідчують право на землю та державною реєстрацію такого права.

Водночас обставини справи та інформація з Державного реєстру речових прав свідчать про відсутність у відповідача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкта нерухомого майна.

Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю.

Суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку є держава в особі КМДА, а постійним користувачем на момент проведення державної реєстрації права власності на відповідний нежитловий будинок було державне підприємство Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром».

Також, варто зазначити, що довідка №30/11/18-748 про показники об`єкта нерухомого майна, видана 30.11.2018 ТОВ «БТІ «Альтерантива» не є тим документом, який у розумінні законодавства України надає відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, і не може породжувати право на користування земельною ділянкою, та будівництва на ній об`єктів нерухомого майна.

Тому, відсутні докази, які б підтверджували правомірність перебування об`єкта нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці, яка відноситься до державної власності в м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У розумінні статті 120 Земельного кодексу України існує нерозривний зв`язок між реєстрацією права на нерухоме майно та набуттям права на користування земельною ділянкою для експлуатації нерухомого майна.

Згідно з частинами першою і четвертою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування нею.

Відтак у діях Товариства наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на вул. Теліги Олени, буд. 8, Шевченківський р-н, м. Київ, та самочинного будівництва на земельній ділянці.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Варто зазначити, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені даною статтею.

Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. Таких висновків дійшли Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 21.01.2021 зі справи №910/27779/14 і від 07.04.2020 зі справи №916/2791/13, та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.09.2021 зі справи №202/1254/19.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.05.2018 зі справи №910/15993/16, право на самочинне збудоване майно є неіснуючим не породжує прав щодо розпорядження майном. Право власності на самочинно збудовані нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 зі справи №910/18560/16, в якій наголошено на принципі «superficies sold cedit» (збудоване на поверхні слідує за землею), принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

У той же час, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 зі справи №910/2861/18 наголошено, що не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має право власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Відтак, з огляду на те, що державна реєстрація спірної нерухомості площею 214,8 кв.м на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:91:058:0006), власником якої є держава в особі КМДА, істотно обмежує права власника землі, при цьому, таке обмеження є безстроковим.

Тому, державна реєстрація об`єкта нерухомого майна площею 214,8 кв.м на державній земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 зі справи №916/1608/18.

Таким чином, оскільки КМДА не приймала будь-яких рішень щодо передачі Товариству у власність або користування земельну ділянку та на момент проведення державної реєстрації права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна земельна ділянка перебувала у державній власності та постійному користуванні державного підприємства Українського державного інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром», то в діях Товариства наявні ознаки самовільного заняття земельної ділянки та самочинного будівництва на ній.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Виконавчого органу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 00022527) до товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Консалтинг» (вул. Велика Васильківська, буд. 139, офіс 337 м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40191289), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович (вул. Електриків, буд. 16-Г, м. Київ, 04071), про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності від 12.12.2018 №44574931 та припинення права власності задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської міської державної адміністрації у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича від 12.12.2018 №44574931 про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Консалтинг» (вул. Велика Васильківська, буд. 139, офіс 337 м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40191289) на об`єкт нерухомого майна, а саме на нежитловий будинок загальною площею 214,8 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Теліги Олени, 8-Б, м. Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1719618280000).

3. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської міської державної адміністрації у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,7197 га з кадастровим номером 8000000000:91:058:0006, що знаходиться за адресою: вул. Теліги Олени, 8-Б, м. Київ, шляхом припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Консалтинг» (вул. Велика Васильківська, буд. 139, офіс 337 м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40191289) на об`єкт нерухомого майна.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Консалтинг» (вул. Велика Васильківська, буд. 139, офіс 337 м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40191289) на користь Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; вул. Хрещатик, буд. 32а, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 26199097) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.12.2023.

Суддя Оксана Марченко