Рішення

від 14.12.2023 по справі 911/1832/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1832/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр"

02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8, код ЄДРПОУ 21457519

до Приватного підприємства "АВП-Груп"

09151, Київська область, село Матюші, вулиця Лесі Українки, будинок 27, код ЄДРПОУ 35088864

про стягнення грошових коштів

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1581/23 від 16.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" до Приватного підприємства "АВП-Груп" про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав для повернення передоплати за договором підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 у зв`язку із тим, що відповідач не розпочав роботи.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2023 прийнято позовну заяву (вх. №1581/23 від 16.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" до Приватного підприємства "АВП-Груп" про стягнення грошових коштів до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1832/23, розгляд справи №911/1832/23 призначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. №2040/23 від 27.06.2023).

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (далі позивач) та Приватним підприємством "АВП-Груп" (далі відповідач) укладено договір підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022.

Відповідно до пункту 1.1. договору підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 підрядник (відповідач) зобов`язується за завданням замовника (позивач) на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк ремонтні роботи на об`єкті, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію (копію декларації про початок будівельних робіт), а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.2. договору підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 основні параметри, склад та обсяги робіт, які є предметом договору визначаються кошторисною документацією об`єкта будівництва.

Пунктом 1.3. договору підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 визначається, що роботи, які є предметом цього договору виконуються підрядником поетапно, згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток 1), який є невід`ємною частиною договору.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що згідно з платіжними інструкціями №1510 від 28.11.2022 та №1565 від 06.12.2022 ним перерахована на користь відповідача попередня оплата за ремонтні роботи всього в сумі 530000,00 грн. Позивач зауважує, що, станом на день подання позову, ремонтні роботи офісного приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8, відповідачем так і не розпочаті.

Позивач відзначає, що строк виконання ремонтних робіт, їх обсяг та вартість мають визначатись кошторисною документацією та календарним графіком, які є невід`ємними частинами договору. Позивач зауважує, що, у той же час, календарний план та кошторис, що передбачені умовами договору, на сьогодні відповідачем не складені, на погодження і затвердження замовнику (позивачу) не надані.

Позивач, з метою врегулювання питання щодо виконання ремонтних робіт, що передбачені умовами договору, звернувся до відповідача з листом-вимогою №163-Б від 03.05.2023, в якому вимагав від підрядника (відповідача) повернути суму попередньої оплати в розмірі 530000,00 грн. не пізніше 08.05.2023, однак, вказаний лист відповідачем залишений без відповіді.

Позивачем також нараховані 3% річних та інфляційні втрати на суму 530000,00 грн. за період з 07.12.2022 по 11.06.2023.

Таким чином, позивачем заявлені до стягнення 530000,00 грн. основного боргу, 20971,46 грн. інфляційних втрат та 8146,03 грн. 3% річних.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 23.06.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 07.07.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600030833071.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначається, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 даної статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності заяв по суті справи від відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 23.06.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 07.07.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600030833071.

Вказаний факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду Київської області у даній справі свідчить про обізнаність відповідача про наявність даного судового провадження.

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: «46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 46.17 Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89). 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 560/5541/20.».

Крім того, суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Таким чином, відповідач обізнаний про наявність судового провадження щодо нього, мав можливість дізнатись про перебіг справи, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, відповідач мав можливість для захисту своїх інтересів, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

5.2. Щодо наявності підстав для стягнення 530000,00 грн.

Суд зауважує, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

У даній справі предметом позову є вимога позивача про повернення сплаченої суми попередньої оплати, а предметом спору власне сума передоплати.

Дана позиція підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 01.08.2019 у справі №916/1743/18.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з усталеною судовою практикою, попередня оплата товару є саме авансом, а не завдатком. Подібні висновки підтверджені правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах: від 25.09.2012 у справі №6-82цс13 та від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 №461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18), постанові від 17.06.2021 у справі №711/5065/15-ц.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулось (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

У матеріалах справи наявні платіжна інструкція №1510 від 28.11.2022 на суму 500000,00 грн. та платіжна інструкція №1565 від 06.12.2022 на суму 30000,00 грн. Суд зауважує, що у графі «призначення платежу» обох платіжних інструкцій зазначається таке «передплата за ремонтні роботи згідно договору підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022...». На даних платіжних інструкціях наявні відмітки банку про проведення платежів 28.11.2022 та 06.12.2022 відповідно.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних осіб та банків, в тому числі і вимоги щодо заповнення розрахункових документів, платіжних доручень регламентуються Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163.

Відповідно до пункту 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163: ініціатор це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач; платіжна інструкція це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Згідно з пунктами 10 та 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV цієї Інструкції, надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Відповідно до пункту 41 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками.

Суд відзначає, що позивач у вищезазначених платіжних інструкціях чітко визначив правову природу платежу «передплата» та чітко визначив договір за яким здійснюється передплата. Таким чином, суд зауважує, що у відповідача при одержанні коштів від позивача не було причин для сумнівів щодо конкретного призначення та правової підстави перерахування даних коштів.

Отже, допустимим доказом фактичного перерахування та призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу, а у даному випадку - платіжна інструкція №1510 від 28.11.2022 та платіжна інструкція №1565 від 06.12.2022.

Також суд зазначає, що за твердженням позивача відповідач на момент подання позовної заяви не розпочав проведення робіт, що передбачені договором підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022.

Відповідно до пункту 4.1. договору підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з моменту передачі замовником за актом приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт), дозвільної документації (копію декларації про початок виконання будівельних робіт), а також затвердженої в установленому порядку проектної документації.

Згідно з пунктом 4.2. договору підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 після завершення виконання робіт підрядник зобов`язується письмово повідомити замовника про готовність об`єкта до введення в експлуатацію.

Відповідно до пункту 4.5. договору підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 сторони можуть домовитись про продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки замовником фінансування за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Згідно зі статтею 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

У матеріалах справи відсутні докази передачі позивачем відповідачу за актом приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт), дозвільної документації (копію декларації про початок виконання будівельних робіт), а також затвердженої в установленому порядку проектної документації. У той же час, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні правові позиції, зокрема, зазначаються у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Суд також зауважує, що у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №914/249/21, зокрема, зазначається таке: «У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.».

Як зазначалось вище, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.06.2023, мав можливість для захисту своїх інтересів, але не надав своїх аргументів чи доводів, які б, по-перше, заперечували передання йому будівельного майданчика (фронту робіт), дозвільної документації (копію декларації про початок виконання будівельних робіт), а також затвердженої в установленому порядку проектної документації, а, по-друге - спростовували твердження позивача про те, що відповідач не розпочав проведення робіт, що передбачені договором підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022. Тож у суду відсутні підстави вважати, що позивач не передав відповідачу за актом приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт), дозвільної документації (копію декларації про початок виконання будівельних робіт), а також затвердженої в установленому порядку проектної документації та що відповідач здійснював будь-які роботи за договором підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022.

Також слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за договором підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022.

Відповідно до пункту 19.1. договору підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 цей договір діє до 28.02.2023, тобто, на час звернення позивача з даним позовом до суду, строк договору закінчився.

Враховуючи такі обставини, суд вважає аргументи позивача переконливими, а надані ним докази вагомими та вірогідними, а факт здійснення передоплати за договором підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 на суму 530000,00 грн. встановленим.

У той же час, суд зауважує, що договором підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 не визначено строків та порядку сплати передоплати або її повернення.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До матеріалів справи позивачем долучено лист-вимогу №163-Б від 03.05.2023, в якому вимагав від підрядника (відповідача) терміново повернути суму попередньої оплати в розмірі 530000,00 грн., не пізніше 08.05.2023.

Суд зауважує, що відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок повернути попередню оплату за договором підряду на ремонтні роботи №01.11/22 від 01.11.2022 у семиденний строк від дня пред`явлення листа-вимоги №163-Б від 03.05.2023. Таким чином, прострочення відповідачем зобов`язання з повернення попередньої оплати настало з 11.05.2023.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення 530000,00 грн.

5.3. Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлені до стягнення 20971,46 грн. інфляційних втрат та 8146,03 грн. 3% річних, що нараховані за період з 07.12.2022 по 11.06.2023.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи, при цьому, за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Як зазначалось вище, прострочення відповідачем зобов`язання з повернення попередньої оплати настало з 11.05.2023, а тому, з урахуванням періоду, що визначений позивачем - меж позовних вимог, нарахування інфляційних втрат та 3% річних має відбуватись за період з 11.05.2023 по 11.06.2023.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за період з 11.05.2023 по 11.06.2023 становить 2650,00 грн. Також судом здійснений власний розрахунок 3% річних за період з 11.05.2023 по 11.06.2023, який становить 1393,97 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №1581/23 від 16.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" до Приватного підприємства "АВП-Груп" про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АВП-Груп" (09151, Київська область, село Матюші, вулиця Лесі Українки, будинок 27, код ЄДРПОУ 35088864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8, код ЄДРПОУ 21457519) суму основного боргу у розмірі 530000,00 грн. (п`ятсот тридцять тисяч гривень), інфляційні втрати у розмірі 2650,00 грн. (дві тисячі шістсот п`ятдесят гривень), 3% річних у розмірі 1393,97 грн. (одна тисяча триста дев`яносто три гривні дев`яносто сім копійок) та судовий збір за подання позову у розмірі 8011,03 грн. (вісім тисяч одинадцять гривень три копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14.12.2023.

Суддя С.О. Саванчук