Рішення

від 04.12.2023 по справі 914/3208/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023 Справа № 914/3208/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали

за заявою Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

про ухвалення додаткового рішення

у справі №914/3208/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати», Львівська область, Золочівський район, с. Вороняки

про стягнення 861848,50 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати», про стягнення 861848,50 грн.

Рішенням від 22.11.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

27.11.2023 через загальний відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№4729/23).

Ухвалою від 27.11.2023 суд призначив вказану заяву до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2023.

Оскільки рішення у справі №914/3028/16 ухвалене в порядку загального позовного провадження, ухвалою суду від 27.11.2023 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про ухвалення додаткового рішення призначено на 04.12.2023. Явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

У судовому засіданні 04.12.2023 суд дослідив матеріали поданої заяви. З огляду на неявку представників сторін у судове засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення додаткового рішення.

У судовому засіданні 04.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні 04.12.2023 після повернення з нарадчої кімнати суд повідомив про ухвалення додаткового рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

У поданій заяві від 27.11.2023 (вх.№4729/23) заявник зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8800,00 грн та просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у зазначеній сумі.

Відповідно до наведеної заяви позивач просить суд судові витрати Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на професійну правничу допомогу у розмірі 8800,00 грн покласти на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Карпати», до заяви додані докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи відповідача.

Письмової заяви по суті клопотання Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/3208/16 про відшкодування витрат по оплаті правничої (правової) допомоги адвоката у розмірі 8800,00 грн відповідач суду не надав.

Відповідач не заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, зазначених у рахунку на оплату №20/074 від 28.10.2020 року з детальним переліком наданої правничої (правової) допомоги за договором №20/10-4 від 12.10.2020 на суму 8800,00 грн. При цьому судом враховано, що матеріали справи містять докази направлення позивачем на адресу відповідача заяви про розподіл судових витрат та доданих до неї документів.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

12.10.2020 року між Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» та Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» укладено договір №20/10-4 про надання правничої допомоги в Господарському суді Львіської області у першій інстанції у справі №914/3208/16 а позовом ПрАТ «Львівобленерго» до СТзОВ «Карпати» про стягнення 861848,50 грн заборгованості.

Відповідно до п. 1.3. договору, з метою виконання умов цього договору АО самостійно визначає одного чи декількох адвокатів, які здійснюватимуть виконання цього договору, розподіляє обов`язки між ними, контролює хід виконання, а при потребі здійснює заміну адвоката.

Згідно з 1.5. договору правовідносини за цим договором, у тому числі професійні права й обов`язки адвоката, права й обов`язки клієнта, адвокатська таємниця, конфіденційність, конфлікт інтересів, компетентність, добросовісність та ін. регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правилами адвокатської етики, норми яких мають перевагу перед положеннями цього договору та є обов`язковими для кожної з сторін.

Пунктом 2 договору передбачені зобов`язання Адвокатського об`єднання в межах предмету договору:, а саме: представляти інтереси клієнта в судах, а також інших органах при розгляді правових питань, зі всіма правами, наданими законом стороні, третій особі, заявнику, стягувачу, боржнику, іншій особі, що бере участь у судовому процесі (п. 2.1.1. договору); складати процесуальні документи, листи, запити, виконувати необхідні розрахунки тощо (п. 2.1.2. договору); здійснювати самостійний пошук та виявлення документів і речей, які можуть бути доказами у справі (п. 2.1.3. договору); надавати роз`яснення з правових питань, рекомендації з оптимального вирішення справ (п. 2.1.4. договору); інформувати клієнта про перебіг справи, перспективи її вирішення (п. 2.1.5. договору); вживати заходи щодо добровільного вирішення спору і виконання боржником своїх зобов`язань в позасудовому порядку або під час розгляду справи у суді, у тому числі із застосуванням інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді (п. 2.1.6. договору).

Відповідно до п. 3. договору сторони дійшли згоди, що клієнт має зобов`язання, а саме: своєчасно і в повному обсязі надавати АО всі документи, речі та інформацію, які стосуються або можуть стосуватись предмету позову; не приховувати докази й не вводити в оману з приводу дійсних (п. 3.1.1. договору); повідомляти АО про наявність в клієнта або в третіх осіб документів, речей та інформації, які могли би стосуватись предмету позову (п. 3.1.2. договору); своєчасно забезпечувати АО всім необхідним для виконання даних йому доручень. Оплачувати послуги АО. Оплачувати понесені або такі, що будуть понесені при виконанні цього договору, витрати АО (п. 3.1.3. договору); протягом дії цього договору та без письмової згоди АО не вирішувати самостійно і не залучати до вирішення питань предмету Договору, інших адвокатів, юристів, фахівців тощо (п. 3.1.4. договору); на вимогу АО видавати адвокатам АО та іншим фахівцям довіреності на представництво інтересів Клієнта в судах, в підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади і управління, органах місцевого самоврядування тощо (п. 3.1.5. договору).

Пунктом 4. договору сторони дійшли згоди щодо вартості та порядку розрахунків.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість правничої допомоги становить: авансова оплата - 8.800 грн. Оплата здійснюється: авансова оплата - протягом 30 днів з часу підписання цього договору (п. 4.2. договору).

Згідно з пунктом 4.3. договору АО є платником єдиного податку без реєстрації ПДВ. Вартість правничої допомоги розрахована на підставі тарифів АО (без ПДВ). Клієнт ознайомлений з тарифами і погодив їх застосування у правовідносинах сторін.

Відповідно до п. 6.1. договору, такий набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання його умов у межах розгляду в одній судовій інстанції, визначеній п. 1.2 цього Договору. Зміни чи доповнення до Договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковим договором.

На виконання договору №20/10-4 від 12.10.2020 виданий рахунок на оплату №20/074 від 28.10.2020.

У рахунку на оплату №20/074 від 28.102020, виставленому Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго», вказано найменування кількість, ціну та загальну суму кожної з послуг: аналіз матеріалів справи 3 послуги по 800 грн загалом на суму 2400,00 грн; законодавства та судової практики в справі 2 послуги по 800 грн загалом на суму 1600,00 грн; складання клопотань, заяв, заперечень та інших процесуальних документів 3 послуги по 800 грн загалом на суму 2400,00 грн; участь в судовому засіданні 3 послуги по 800 грн загалом на суму 2400,00 грн. Всього до сплати по рахунку підлягає 8800,00 грн.

Платіжним дорученням №21685 від 29.10.2020 ПрАТ «Львівобленерго» сплатило на користь АО «Юріс Консультус» 8800,00 грн з призначенням платежу «рах№20/074 від 28.10.20 Правнича допомога без ПДВ».

У матеріалах справи наявний ордер ВС №1033928 на надання адвокатом Горбуновим Сергієм Олеговичем правничої (правової) допомоги ПрАТ «Львівобленерго» у Господарському суді Львівської області у справі 914/3208/16Ю виданий 27.10.2020 Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» на підставі договору про надання правової допомоги №20/10-4 від 12.10.2020 року, а також копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №816.

Також, у матеріалах справи міститься ордер про надання правничої (правової) допомоги ВС №1207555 від 18.07.2023, виданий Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» на підставі договору №20/10-4 про надання правової допомого від 12.10.2020 року для представлення інтересів ПрАТ «Львівобленерго» адвокатом Горбуновою Ольгою Леонідівною у Господарському суді Львівської області у справі 914/3208/16, а також копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЛВ №000777.

Протягом розгляду справи представник позивача Горбунов Сергій Олегович подав такий підписаний адвокатом документ як клопотання про поновлення провадження у справі, заяву про визначення попереднього розрахунку на професійну правничу допомогу у справі №914/3208/16, а представником позивача Горбуновою Ольгою Леонідівною подавалась заява про вступу у справу як представника з проханням надати їй доступ до справи через систему «Електронний суд», а також представник ПрАТ «Львівобленерго» адвокат Горбунова О.Л. була присутня у судових засіданнях 19.07.202325.10.2023, 22.11.2023 та під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (04.12.2023).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.11.2023. у справі №914/3208/16 позов задоволено у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи зробив заяву про намір подати відповідні докази та подав такі докази з дотриманням вимог процесуального закону щодо строку їх подання.

У статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У поданій позовній заяві ПрАТ «Львівобленерго» зазначало, що згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком, розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі складає 8800,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 згаданої статті).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на дату ухвалення рішення у даній справі №914/3208/16 22.11.2023 року, звернення позивача до суду 27.11.2023 року (згідно відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції суду вх.№4729/23) із заявою від 27.11.2023 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат позивача на правову допомогу, до якої долучено докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, здійснене з дотриманням встановлених господарським процесуальним законодавством строків.

У свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Зокрема, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідач щодо заявленої заяви про відшкодування витрат правничої (правої допомоги) не заперечив, жодних заяв про зменшення розміру відшкодування правничої допомоги до суду не скерував.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. .4.1 договору №20/10-4 від 12.10.2020 року про надання правничої допомоги ПрАТ «Львівобленерго» та АО «Юріс Консультус» узгодили фіксований розмір гонорару (винагороди) адвоката авансова оплата у розмірі 8800,00 грн.

Згідно з п. 4.2. договору №20/10-4 від 12.10.2020 року про надання правничої допомоги, авансована оплата здійснюється протягом 30 днів з часу підписання цього договору.

Адвокатське об`єднання є платником єдиного податку без реєстрації ПДВ. Вартість правничої допомоги розрахована на підставі тарифів АО (без ПДВ). Клієнт ознайомлений з тарифами і погодив їх застосування у правовідносинах сторін (п. 4.3. цього договору).

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі № 923/726/18).

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllia№ceLimited» проти України (заява №19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме вищезгадану умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

На підставі та на виконання договору про надання правничої допомоги складено рахунок №20/074 від 28.10.2020 року, в якому детально зазначено перелік послуг (правової допомоги), що надаються у справі, та їх загальну вартість.

За наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №21685 від 29.10.2020 року судом вбачається, що ПрАТ «Львобленерго» сплатив на користь Адвокатського об`єднання «Юріс Консуль» 8800,00 грн з призначенням платежу: «Рах№20/074 від 28.10.20 Правнича допомога без ПДВ».

Зі змісту рахунку вбачається, що розмір та види правової допомоги в ньому повністю відповідають встановленим в договорі умовам.

Дослідивши зміст рахунку та матеріали справи, також можна встановити, що зазначена в ньому правова допомога дійсно була надана адвокатами, про що свідчить, зокрема, наявність в матеріалах справи поданих позивачем письмових документів, про надання послуг з підготовки яких зазначає заявник. Крім того з відповідного протоколу судового засідання вбачається присутність представника позивача в судовому засіданні у справі.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 та ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №914/359/18.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За результатами розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат у сумі 8800,00 грн на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 12.10.2020 року, копію рахунку на оплату наданих послуг №20/074 від 28.10.2020 з детальним переліком таких послуг, а також платіжне доручення №21685 від 29.10.2020 на суму 8800,00 грн.

Окрім того матеріали справи містять ордер адвоката, який здійснював представництво інтересів позивача під час розгляду справи №914/3208/16: ВС №1033928 від 27.10.2020 про надання правничої (правової) допомоги на підставі договору №20/10-4 про надання правової допомого від 12.10.2020 року для представлення інтересів ПрАТ «Львівобленерго» адвокатом Горбуновим Сергієм Олеговичем у Господарському суді Львівської області у справі 914/3208/16, а також копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №816.

Також, у матеріалах справи міститься ордер про надання правничої (правової) допомоги ВС №1207555 від 18.07.2023 на підставі договору №20/10-4 про надання правової допомого від 12.10.2020 року для представлення інтересів ПрАТ «Львівобленерго» адвокатом Горбуновою Ольгою Леонідівною у Господарському суді Львівської області у справі 914/3208/16, а також копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЛВ №000777.

Відповідно до п. 1.3. договору №20/10-4 від 12.10.2020, з метою виконання умов цього договору АО самостійно визначає одного чи декількох адвокатів, які здійснюватимуть виконання цього договору, розподіляє обов`язки між ними, контролює хід виконання, а при потребі здійснює заміну адвоката.

Таким чином, подані представником позивача документи щодо оплати вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції, є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 Господарським процесуальним кодексом України.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

На переконання суду, усі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8800,00 грн є пов`язаними з розглядом справи №914/3208/16.

Отже, правова допомога, яка надавалась, зокрема, у формі аналізу законодавства та судової практики розцінюється судом як така, що надавалась у справі №914/3208/16.

Подібна правова позиція щодо пов`язаності витрат на такі види правової допомоги з розглядом справи висловлена Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

На думку суду, розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим поданими доказами та пропорційним до предмета спору.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд вважає, що відповідач, безсумнівно, був обізнаний з розміром судових витрат, заявлених до стягнення, адже такі витрати були зазначені у заяві позивача від 23.06.2023 а вх.№15700/23, а всі описані докази понесення витрат на правничу допомогу в сумі 8800,00 грн були долучені до такої, що надсилалась відповідачеві рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення у цінний лист. Суд переконаний, що відповідач міг, за бажанням, доводити неспівмірність витрат і заперечувати проти їхнього розміру, проте своїм правом не скористався.

Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, а отже, у зв`язку з відсутністю клопотання позивача про зменшення розміру витрат, не вправі зробити це і у даній справі.

З огляду на те, що позивач в належному порядку обґрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу, такі витрати (з врахуванням того, що позов задоволено) підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно, пунктом другим частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, враховуючи усі вище наведені обставини, викладені вимоги позивача у поданій заяві підлягають до задоволення, а додаткове рішення ухваленню.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про винесення додаткового рішення у справі №914/3208/16 задовольнити.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати» (80751, Львівська область, село Вороняки; ідентифікаційний код 13839299) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Козельницька, 3; ідентифікаційний код 00131587) 8800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс додаткового рішення складено та підписано 14.12.2023.

Суддя Гоменюк З.П.