Рішення

від 29.11.2023 по справі 916/4174/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4174/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача: Управління соціальної політики Херсонської районної державної адміністрації Херсонської області (75000, Херсонська обл., Білозерський р-н, смт Білозерка(з), вул. Свободи, буд. 89, код ЄДРПОУ 44390518)

про стягнення 21611,65 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Пронюк В.Я, адвокат, діє на підставі довіреності

від відповідача: Калугін Д.О., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління соціальної політики Херсонської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення 21611,65 грн., з яких: 17649,20 грн. пені, 1058,95 грн. 3% річних та 2903,50 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем укладеного між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії в частині своєчасної оплати за спожитий природний газ за період з 02.01.2023 по 31.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено судове засідання на 20.10.2023 о 10:50.

20.10.2023 за вх.№37406/23 та 23.10.2023 за вх.№37663/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих пені та 3% річних та вказує, зокрема, наступне:

- відповідач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем в січні 2023 року включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем; обсяг спожитого відповідачем природного газу в січні 2023 року становить 2,76726 тис.м.куб. на суму 117437,95 грн. з ПДВ; вартість спожитого природного газу було в повному обсязі сплачено відповідачем наступними платежами: 2912,05 грн. - 27.04.2023, 20000,00 грн. - 01.05.2023, 16600,00 грн. - 05.05.2023, 16600,00 грн. - 09.06.2023, 16700,00 грн. - 07.07.2023, 44625,90 грн. - 26.07.2023; станом на 26.07.2023 вартість спожитого природного газу була сплачена в повному обсязі;

- стосовно несвоєчасної оплати природного газу відповідач зауважує, що він є бюджетною, неприбутковою установою, основним завданням якого є: забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, дітей, внутрішньо переміщених осіб, підтримки сімей, у тому числі сімей з дітьми, багатодітних, молодих сімей, призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, надання та виплата житлових субсидій, пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, реалізація державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, які потребують особливої соціальної уваги і підтримки; оскільки відповідач є бюджетною установою, то здійснює платежі виключно в межах бюджетних асигнувань, на підставі зареєстрованого в органах казначейства договору; в даному випадку, для проведення платежів за спожитий природний газ необхідним було збільшити кошторисні призначення, внести зміни до плану асигнувань загального фонду бюджету та провести реєстрацію відповідних зобов`язань в органах казначейства; з початку періоду постачання газу відповідач звертався до позивача з проханням направити підписаний письмовий примірник Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії та рахунки на оплату для збільшення бюджетних асигнувань та реєстрації зобов`язань в органах казначейства, проте так і не отримавши підписаний письмовий примірник Типового договору та рахунки на оплату, в березні 2023 року відповідач звернувся до головного розпорядника коштів з заявою про збільшення бюджетних асигнувань для оплати за спожитий природний газ; збільшення асигнувань та відповідну зміну плану асигнувань не було можливим здійснити без надання документів на підтвердження необхідності таких змін, зокрема без відповідних рахунків на оплату та підписаного позивачем та відповідачем договору постачання природного газу постачальником останньої надії; також без вказаних документів не було можливим здійснити реєстрацію грошових зобов`язань в органах державного казначейства; відповідач наголошує, що підписаний примірник Типового договору та рахунки на оплату відповідач отримав лише в квітні 2023 року і одразу здійснив реєстрацію зобов`язань в органах державного казначейства, після чого було здійснено оплату за спожитий природний газ;

- відповідач вважає, що в даному випадку існують підстави для зменшення розміру пені та відсотків річних за затримку розрахунку, відповідач повністю розрахувався за спожитий природний газ ще за два місяці до звернення позивача з даним позов до суду; окрім того, відповідач наголошує, що він фактично знаходиться на території Білозерської територіальної громади Херсонської області та перебуває і перебував в зоні активних бойових дій та в умовах небезпечних для життя його працівників реалізує державну політику направлену на соціальний захист та підтримку населення; відповідач є бюджетною установою, яка має можливість розраховуватись виключно в межах бюджетних асигнувань і повністю залежить від державного фінансування, а розмір заявлених штрафних санкцій буде становити значний фінансовий тягар і може призвести до негативних наслідків у здійсненні ним функцій, покладених державою; в свою чергу, позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а можливі втрати позивача повністю компенсуються шляхом стягнення інфляційних втрат; враховуючи зазначене, при вирішенні спору у даних правовідносинах та з огляду на засади законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності, дотримання балансу інтересів сторін, відповідач просить зменшити суму пені до 500,00 грн. та проценти річних до 500,00 грн. із застосуванням статей 551 ЦК України, 233 ГК України.

У судовому засіданні 20.10.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 09.11.2023 о 09:30

30.10.2023 за вх.№38803/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та вказує, зокрема, наступне:

- позивач зазначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК); якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК); з урахуванням умов п.4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено), а споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 типового договору); тобто визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу та саме кінець місяця поставки є початком обрахунок наступного (місячного) строку, впродовж якого повинен бути здійснений платіж; оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 4.4 договору;

- позивач наголошує, що оскільки відповідач прострочив строки оплати за Типовим договором, позивачем було нараховано пеню у розмірі 17649,20 грн. за загальний період із 01.03.2023 до 26.07.2023, 3% річних за період прострочки з 01.03.2023 до 26.07.2023 у сумі 1058,95 грн. та інфляційних втрат за період березень 2023 по червень 2023 розмірі 2903,50 грн.;

- позивач зауважує, що відповідач є державною установою, яка здійснює свою діяльність за рахунок коштів державного бюджету та можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2023 році залежала саме від відповідача, від включення ним відповідних сум зобов`язань до проекту кошторису на 2023 рік; окрім того, будучи ознайомленим з умовами договору, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність, передбачена п.4.5 та розділом 8 договору;

- позивач вказує, що стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основного зобов`язання, яке виконувалось відповідачем неналежним чином, а обставини, на які посилається відповідач за змістом відзиву на позов, не звільняють відповідача від обов`язку здійснити своєчасний розрахунок з позивачем, а також сплатити на користь позивача пеню та нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України (3% річних та інфляційних втрат);

- позивач зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін; при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін; однією з обов`язкових умов застосування статті 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення, проте до матеріалів справи відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо; позивач також зауважує, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, виливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;

- на думку позивача неможливість відповідачем зареєструвати фінансові зобов`язання не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором; таким чином, позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки посилання на норми права не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України.

У судовому засіданні 09.11.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 29.11.2023 о 09:45.

У судовому засіданні 29.11.2023 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 29.11.2023 представник відповідача просить суд зменшити розмір нарахованих пені та 3% річних.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/4174/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У судовому засіданні 29.11.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 29.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, натомість повний текст рішення складено 13.12.2023 у зв`язку з несанкціонованим втручанням 30.11.2023 в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, тимчасовим виведенням з ладу технічного обладнання суду та тривалою відсутністю доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

Позивачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, якому відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р визначено постачальником останньої надії строком на три роки як переможця конкурсу.

Відповідачем у справі є Управління соціальної політики Херсонської районної державної адміністрації Херсонської області.

У позовній заяві позивач повідомив, що у зв`язку з відсутністю постачання відповідачу природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем обсяги природного газу, спожиті відповідачем з 01.11.2021, автоматично було включено до портфеля постачальника останньої надії - позивача. На підтвердження цих обставин позивачем було долучено до матеріалів справи:

- лист оператора ГТС від 18.07.2023 за вих.№ТОВВИХ-23-9683, відповідно до якого споживач з EIC-кодом 56XS00018AUKEE00Z був закріплений за постачальником останньої надії ТОВ Газопостачальна компанія НАФТОГАЗ УКРАЇНИ (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 01.11.2022 по 31.07.2023;

- реєстр споживачів на 01.01.2020. ПОН Портфель, із визначенням ЕІС-коду споживача - 56XS00018AUKEE00Z, дати початку, зокрема - 02.01.2023, дати завершення - 16.02.2023; інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом - 56XS00018AUKEE00Z;

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії.

За умовами п.1.3 договору він є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п.2.1 договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

За умовами п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.п. 11.1, 11.3 договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором. Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до п.11.5 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано наступні документи:

- рахунок на оплату (природний газ) №5004 за січень 2023 року на суму 117437,95 грн. з доказами відправлення;

- вимогу про сплату заборгованості від 03.05.2023 з доказами відправлення;

- інформацію про надходження коштів на рахунки ТОВ Газопостачальна компанія НАФТОГАЗ УКРАЇНИ;

- розрахунок заборгованості;

- розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.03.2023 по 26.07.2023.

На підтвердження власної позиції відповідачем надано наступні документи:

- лист відповідача до Херсонської районної державної адміністрації від 13.03.2023, в якому вказано, що для здійснення розрахунків з ТОВ Газопостачальна компанія НАФТОГАЗ УКРАЇНИ згідно договору постачання природного газу постачальником останньої надії за січень 2023 року необхідно розглянути можливість збільшення кошторисних призначень на 2023 рік;

- довідку від 15.04.2023 про зміну плану асигнувань загального фонду бюджету на 2023 рік;

- підписаний з обох сторін типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії щодо своєчасної сплати спожитого природного газу у період січня 2023 року стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.26 ч.1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Статтею 12 Закону України Про ринок природного газу визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Згідно з ст. 15 Закону України Про ринок природного газу у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії". Ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", що затверджуються Регулятором. Регулятор затверджує правила для постачальника "останньої надії" і типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" після консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Постачальник, визначений Кабінетом Міністрів України як постачальник "останньої надії", веде окремий облік господарської діяльності постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" готує та розміщує на своєму веб-сайті щорічний звіт про господарську діяльність постачальника "останньої надії", який має містити інформацію про кількість споживачів постачальника "останньої надії", загальний обсяг поставленого природного газу та середню тривалість постачання.

Відповідно до п.п. 1, 2 Розділу VI постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник останньої надії зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником останньої надії не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником останньої надії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236, з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року, зокрема, доручено Акціонерному товариству Магістральні газопроводи України, Товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторам газорозподільних систем:

- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.4.5 типового договору.

Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом враховуються висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відповідачем спожитого природного газу у період січня 2023 року за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, вартість якого склала 117437,95 грн. Господарський суд зауважує, що відповідачем не заперечується факт укладання типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, обсяг та вартість спожитого природного газу.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що у спірний період (січень 2023 року) відповідачем було спожито відповідний природний газ, проте у встановлені договором строки не здійснив своєчасну оплату спожитого природного газу, а окремими платежами здійснив оплату у період з 27.04.2023 по 26.07.2023.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем строків оплати спожитого природного газу, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав у позивача для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено порушення взятих на себе грошових зобов`язань за спірними правовідносинами, позивач має право на нарахування відповідачу пені, яка за розрахунками позивача склала 17649,20 грн. Разом з тим, господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, враховує відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок дій відповідача у визначених у цій справі правовідносинах та враховуючи військову агресію російської федерації проти України та її негативні наслідки, які вплинули на обох сторін, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов?язання, сплату відповідачем повної вартості спожитого природного газу та обставини невчасної сплати, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача та визначити її справедливий розмір у сумі 5000 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, встановивши вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства, приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків з боку відповідача, враховуючи право позивача на отримання відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації за неналежне виконання зобов`язання, господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України позовних вимог про стягнення з відповідача 1058,95 грн. 3% річних та 2903,50 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткову правомірність та часткову підставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України та необхідність стягнення з відповідача 5000 грн. пені, 1058,95 грн. 3% річних та 2903,50 грн. інфляційних втрат. В решті позову судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Посилання відповідача на обставини реєстрації зобов`язань, необхідність збільшення бюджетних асигнувань для оплати за спожитий природний газ та необхідність відповідної зміни плану асигнувань не створюють підстав для невчасного виконання зобов`язань з оплати спожитого природного газу та не є підставами для відмови у стягненні заявлених сум.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

2.Стягнути з Управління соціальної політики Херсонської районної державної адміністрації Херсонської області (75000, Херсонська обл., Білозерський р-н, смт Білозерка(з), вул. Свободи, буд. 89, код ЄДРПОУ 44390518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 5000 /п`ять тисяч/ грн. пені, 1058 /одну тисячу п`ятдесят вісім/ грн. 95 коп. 3% річних, 2903 /дві тисячі дев`ятсот три/ грн. 50 коп. інфляційних втрат та 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2023 р. у зв`язку з несанкціонованим втручанням 30.11.2023 в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, тимчасовим виведенням з ладу технічного обладнання суду та тривалою відсутністю доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Суддя Ю.С. Бездоля