Постанова

від 12.12.2023 по справі 461/7668/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/7668/23 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 33/811/1623/23 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю представника Львівської митниці Держмитслужби України Зирянова Олега Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, що був предметом порушення митних правил, а саме 481462,19 грн. та конфіскації в дохід держави предмету порушення митних правил, згідно протоколу про порушення митних правил №1041/20900/23 від 07.08.2023 р., а саме: транспортний засіб: «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_1 , кількість 1 шт., вартістю 289184,49 грн.; транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_2 », кількістю 1 шт. та вартістю 192277,70 грн. конфісковано в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДСА України судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь на користь Львівської митниці Державної митної служби України витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 56369,14 грн.

Відповідно до постанови, 03.08.2023 в зону митного контролю пункт пропуску «Грушів Будомєж» митного поста «Грушів» Львівської митниці в`їхав транспортний засіб з реєстраційним номером AI5688OI/AI5888XI під керуванням громадянина України ОСОБА_1 з вантажем: «гуманітарна допомога транспортні засоби: «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_1 , «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_2 », який переміщується на адресу Благодійна організація «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА» (код ЄДРПОУ 44793055).

Як підставу для переміщення вказаних транспортних засобів як гуманітарної допомоги, громадянином ОСОБА_2 до митного контролю подано наступні документи:

- міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) без номера від 01.08.2023 на транспортні засоби: «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_1 та «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (SALVAGE CERTIFICATE OF A VEHICLE) № НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (MARYLAND CERTIFICATE OF SALVAGE) № НОМЕР_4 ;

- митні декларації Литовської Республіки (MRN) 23LTLC0100EK217668 та 23LTLC0100EK2174F1;

- лист Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА» від 01.08.2023 №01-08-8;

- митна декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, подана громадянином Статінковим ОСОБА_3 на транспортні засоби: «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_1 та «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_2 .

Відповідно до поданих документів, на митну територію України транспортним засобом з реєстраційним номером AI5688OI/ НОМЕР_5 на адресу Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА» (код ЄДРПОУ 44793055) переміщується вантаж: «гуманітарна допомога транспортні засоби: «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_1 , «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_2 ». Відправником вказаного товару зазначено «CargoLoop, 1920 W Fairmont Pkwy La Porte, TX 44571».

З метою перевірки законності ввезення на митну територію України вказаних транспортних засобів Львівською митницею скеровано лист від 03.08.2023 №7.4/20-01/14/19797 до Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА» з метою підтвердження чи спростування факту очікування вказаних транспортних засобів, а також факту видачі листа від 01.08.2023 №01-08-8.

04.08.2023 на лист митниці від Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА» отримано відповідь (лист від 04.08.2023 №04/08, вх. митниці 38752/7.4-20) у якій зазначено, що фонд жодної гуманітарної допомоги, в тому числі транспортних засобів, не очікує; жодних листів про цільове переміщення транспортних засобів не надавав; а бланк, відтиск печатки та підпис є підробленими.

Крім цього, Львівською митницею скеровано лист від 03.08.2023 №7.4/20-01/14/19798 до компанії «Baltspeda, UAB», якою здійснювалось митне оформлення вказаних транспортних засобів при їх вивезенні з території Євросоюзу, з метою отримання копій документів, які при цьому оформлялись.

04.08.2023 на лист митниці від компанії «Baltspeda, UAB» отримано відповідь та копії документів (вх. митниці 38755/7.4-20). Відповідно до отриманих копій документів (в тому числі рахунків-фактур (Invoice) №39365451 від 24.05.2023 та №41822083 від 24.05.2023), транспортні засоби: за митними деклараціями Литовської Республіки (MRN) 23LTLC0100EK217668 та 23LTLC0100EK2174F1 вивезені з території Євросоюзу. При цьому, відправником їх є компанія «Baltspeda, UAB», продавцями є американські компанії «IAAI Inc» та «COPART», а одержувачем (покупцем) є громадянин ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) ( АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Ukraine). Тобто, в отриманих документах відсутня інформація про те, що вказані транспортні засоби переміщуються з території Євросоюзу яка гуманітарна допомога, а також відсутня інформація про Благодійну організацію «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА».

Відповідно до отриманих рахунків-фактур (Invoice) №39365451 від 24.05.2023 та №41822083 від 24.05.2023, вартість транспортного засобу «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_1 , становить 7908,00 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України відповідає сумі 289184,49 грн., а вартість транспортного засобу «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_2 , становить 5258,00 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України відповідає сумі 192277,70 гривень.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар (у даному випадку громадянином України ОСОБА_4 ), за формою визначеною вказаною постановою Кабінету Міністрів України, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частинами 6 та 8 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.

Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Опитаний у ході перевірки громадянин ОСОБА_1 пояснив що перед виїздом за автомобілями представник Благодійного Фонду ОСОБА_8 надав роздруковану гуманітарну декларацію у м. Біла Церква.

Враховуючи викладене, встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 як підставу для ввезення на митну територію України товарів: «транспортні засоби: «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_1 та «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_2 », загальною вартістю 481462,19 грн. подав до митного контролю товаросупровідні документи (лист Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА» від 01.08.2023 №01-08-8), а також митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товарів та їх вартості.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, а також їх вартості.

На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Галицького районного суду міста Львова від 19 жовтня 2023 року, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції не зазначає та взагалі не бере до уваги рішення Конституційного Суду України, в якому суд визнав таким, що не відповідає Конституції України абзац другий ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

Вважає, що постанова є незаконна, ухвалена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт звертає увагу суду на те, що він не мав на меті порушувати Митний кодекс України та є виключно водієм, який здійснював транспортування гуманітарної допомоги, яка в результаті буде передана кінцевим отримувачам.

Зазначає, що благодійною організацією « Благодійний фонд «Авто для ЗСУ»» надано лист звернення та декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою на офіційну електронну адресу Львівської митниці, у відповідь отриману інформацію, що дані документи скеровані на митний пост.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що справа була розглянута 19 жовтня 2023 року за відсутності ОСОБА_1 та його представника, з постановою Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року, він ознайомився 27 жовтня 2023 року, після оприлюднення її на сайті Судова влада України, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.

В судові засідання у даній справі, які були призначені на 29.11.2023, 07.12.2023, 12.12.2023 особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду,однак ОСОБА_1 втретє клопотав про відкладення розгляду справи.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, жодних документів на підтвердження поважності причини, ОСОБА_1 долучено не було.

Відкладаючи справу, суд сприяв у реалізації права на участь у судовому засіданні, однак таким правом учасник справи не скористався. Тому згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП суд вважає за необхідне провести розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства України.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі»№ 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Заслухавши представника Львівської митниці Держмитслужби України Зирянова О.Ю., який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з таких підстав.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно з ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на відповідні суспільні відносини у сфері державної митної справи.

Частиною першою ст. 198 МК України передбачено, що органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.

У розумінні ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП та ч. 2 ст. 495 МК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Так, відповідно до протоколу про порушення митних правил від 07.08.2023 № 1041/20900/23, громадянин України ОСОБА_1 як підставу для ввезення на митну територію України товарів: «транспортні засоби: «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_1 та «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_2 », загальною вартістю 481462,19 грн. подав до митного контролю товаросупровідні документи (лист Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА» від 01.08.2023 №01-08-8), а також митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товарів та їх вартості. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, а також їх вартості.

Своє рішення суддя мотивував, зокрема, тим, що факт порушення митних правил підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про порушення митних правил №1041/20900/23 від 07.08.2023 р.; доповідною запискою; описом вилучених предметів; копією контрольного талону серія ТІС номер 806826 для проходження по «червоному коридору»; декларацією про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 07.08.2023 та в інших досліджених матеріалах справи, які знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку між собою, доповнюються та уточнюються іншими доказами, також те, що судом встановлено факт відсутності співпраці між БО «Благодійний фонд «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА» та ОСОБА_1 щодо гуманітарної допомоги у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

Вказані докази, на переконання апеляційного суду, є належними, достатніми та допустимими, отримані у передбаченому законом порядку, у своїй сукупності підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для справи.

При цьому, судом апеляційної інстанції береться до уваги і те, що апелянтом на підтвердження доводів про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не надано жодного доказу, який міг би ставити під сумніви правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Частиною 1ст. 483 МК Українивстановлено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

За змістом вищевказаної норми, переміщення предметів із приховуванням від митного контролю може здійснюватись, у тому числі, шляхом подання до митного органу України, як підстави для їх переміщення, документів, які містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, а також їх вартості.

Відповідно до ч. 1ст. 257 МК Українидекларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК та наявності в його діях складу вказаного правопорушення, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1041/20900/23 від 07.08.2023, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару, з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, а також їх вартості.

Встановлено, що факт вчинення митного правопорушення підтверджується даними, а саме: протоколом про порушення митних правил № 1041/20900/23 від 07.08.2023; доповідною запискою; описом вилучених предметів; копією контрольного талону серія ТІС номер 806826 для проходження по «червоному коридору»; декларацією про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 07.08.2023 та в інших матеріалах справи, які знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку між собою, доповнюються та уточнюються іншими доказами.

Таким чином, матеріали справи містять фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку можна стверджувати про вчинення безпосередньо ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, а також їх вартості. Належні документи (докази) на основі яких митницею встановлено причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення матеріали справи містять, дані матеріали доводять вчинення ОСОБА_1 умисних дій на вчинення інкримінованого правопорушення, а доводи щодо його не причетності до правопорушення ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції з приводу того, що надані суду та досліджені в процесі судового розгляду докази у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ч. 1ст. 483 МК України.

Судом встановлено факт відсутності співпраці між БО «Благодійний фонд «ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КАЛИНЧУКА» та ОСОБА_1 щодо гуманітарної допомоги у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

При цьому, долучені особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 документи, суд до уваги не бере, оскільки благодійна організація «Благодійний фонд «Авто для ЗСУ» не має жодного відношення до митного оформлення вантажу «гуманітарна допомога транспортні засоби: «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_1 , «VOLKSWAGEN TIGUAN», кузов НОМЕР_2 ». Відправником вказаного товару зазначено «CargoLoop, 1920 W Fairmont Pkwy La Porte, TX 44571».

Окрім цього, як слідує з «Акта приймання транспортних засобів на баланс фонду», у такому відсутні всі необхідні реквізити, а саме дата його складення, підписи осіб, які мали би засвідчувати цей документ.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що при проходженні митного контролю ОСОБА_1 надавалися будь-які документи щодо причетності благодійної організації «Благодійний фонд «Авто для ЗСУ» до вказаного вантажу, який він перевозив.

Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на позицію Конституційного Суду України викладену в рішенні від 05 липня 2023 року по справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України.

Так, згідно з вищезазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України (щодо санкції частини даної статті).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України.

Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Краєва проти України (Krayeva v.Ukraine від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: «накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє особу, якої це стосується, певної частки майна, а саме суми, яку має бути сплачено» (§ 23); «щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу, захід (втручання) має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним, мати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства й основоположними правами особи» (§ 24).

За частиною першою статті 483 Митного кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання. Суд уже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи (§31).

Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), §84).

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Отже, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти рф» від 06 листопада 2008 року). Встановлено, що згідно з принципом верховенства права, який закріплений в усіх статтях Конвенції, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, стягнення повинне бути пропорційним, відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. У випадку, якщо суд дійде висновку, що стягнення у вигляді конфіскації майна не забезпечить балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту права власності конкретної особи, то він має право не накладати таке стягнення навіть у випадку, коли воно передбачене положеннями МК України як обов`язкове.

Вказана позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України».

Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27).

Окрім цього, на думку Європейського суду з прав людини,«стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти „справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини. Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-ХІІ, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germny від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-УІ, § 81-94» рішення у справі Gogitidze and Others v. Gejrmany від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97).

Апеляційний суд вважає, що у даному випадку слід враховувати практику ЄСПЛ щодо співмірності покарання, застосованого до особи, що передбачає обов`язкове застосування штрафу та конфіскація товару, як санкції за порушення митних правил, встановлених ст.483 Митного кодексу (справа «Краєва проти України» (заява №72858/13)).

Відповідно до ч. 1 ст. 465 МК України конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави.

Однак, в даному випадку, апеляційний суд вважає, що саме конфіскація товарів, безпосередніх предметів вчинення адміністративного правопорушення, забезпечить той справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, який буде і достатнім для покарання особи за вчинене порушення, так і для забезпечення компенсації порушених прав, з огляду на те, що такі товари підлягають безоплатній передачі їх у власність держави.

На переконання апеляційного суду саме такий вид стягнення здатний забезпечити виконання мети ввезення цих товарів гуманітарна допомога, на чому акцентує апелянт, оскільки подальше використання конфіскованих товарів на потреби держави в умовах воєнного стану, очевидно є аналогічним розпорядженням цим товаром.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді штрафу суперечитиме положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також висновкам, викладеним у рішенні КСУ від 05.07.2023 року та у рішеннях ЄСПЛ, які наведені вище, не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, буде непропорційним і не узгоджуватиметься з принципом верховенства права.

Враховуючи викладене, постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року в частині накладення стягнення у виді штрафу необхідно змінити як таку, що не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також висновкам, викладеним у рішенні КСУ від 05 липня 2023 року.

Керуючись ст. 294 КУпАП, 530 МК України, апеляційний суд, -

постановив:

поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови судді посилання про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів 481462,19 грн.

В решті постанову судді залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук