Рішення

від 06.12.2023 по справі 921/666/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/666/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянувши справу:

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНГО ЛТД"

про стягнення 1 530 025,50 грн.

представники сторін не прибули.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості "УКРСПИРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНГО ЛТД" про стягнення 1 530 025,50 грн.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання його контрагентом вимог про повернення Державному підприємству сплачених коштів за непоставлений товар.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак 07.11.2023 подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, жодних заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду також не надходили, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством.

При цьому суд звертає увагу сторін на приписи частини 1 статті 202 ГПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В свою чергу, поштова кореспонденція, яка надсилалася відповідачу за адресою, що зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду із зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення Товариства про час, місце та дату розгляду справи. Тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

В ході судового розгляду технічна фіксація процесу не здійснювалася.

Розглянувши наявні письмові докази, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ" (далі-Покупець) та ТОВ "МІРОНТРЕЙД", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕНГО ЛТД" відповідно до Витягу ЄДРЮОФОП та ГФ (дата зміни 24.07.2023) (далі-Постачальник) 26 квітня 2021 було оформлено письмовий договір постачання №26/04-2021 (далі - Договір) , а також додаткову угоду №1 до цього правочину.

За викладеними у пункті 1.1 Договору умовами, Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю протягом строку дії цього Договору зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, прийняти й оплатити поставлену Продукцію.

У пункті п.1.2 цієї угоди обумовлено, що загальна кількість продукції, котра є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю, визначається додатковими угодами, що укладаються сторонами протягом строку дії цього Договору та які після їх підписання уповноваженими представниками сторін є невід`ємними частинами цього Договору. Ціна на продукцію також встановлюється у додаткових угодах.

Додатковою угодою №1 від 26 квітня 2021 року було встановлені ціна, обсяг та період поставки продукції. Зокрема, Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю 220 тон кукурудзи подрібненої за ціною 6800 грн з ПДВ за тону в період квітень - травень 2021 за адресою: Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Героїв України 102/14 на загальну суму 1 496 00 грн.

При цьому суд констатує, що як Договір постачання №26/04-2021 так і Додаткова угода №1 до нього посадовими особами позивача не підписана та відтиску печатки Державного підприємства не містить.

Незважаючи на це, 05 травня 2021 року відповідачем виставлено позивачу рахунок №19 на оплату на загальну суму 554 904,92 грн, з урахуванням ПДВ, за товар - "Кукурудза врожаю 2020 року".

В свою чергу, ДП "УКРСПИРТ" здійснено перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 1 530 025,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №2097 від 03.08.2021 на суму 300 000 грн; №2142 від 04.08.2021 на суму 300 000 грн; №2643 від 13.08.2021 на суму 100 000 грн; №3256 від 20.08.2021 на суму 150 000 грн; № 3766 від 03.09.2021 на суму 130 000 грн; №4417 від 10.09.2021 на суму 150 000 грн; № 4740 від 17.09.2021 на суму 100 000 грн; №5108 від 24.09.2021 на суму 100 000 грн; № 5381 від 01.10.2021 на суму 100 000 грн та №5610 від 12.10.2021 на суму 100 025,50 грн. Згідно вказаних доручень в графі призначення платежу позивачем зазначено - оплата згідно договору №26/04-2021 від 26.04.2021 року.

Проте, Постачальник поставку товару не здійснив. З огляду на це позивач направив йому вимогу №б/н від 13.09.2023 про повернення у семиденний строк коштів у розмірі 1 530 025,50 грн. Товариство відповіді на вимогу не надало, кошти не повернуло. Наведене слугувало підставою для звернення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ" з відповідним позовом до суду.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю договірних відносин між сторонами та правових підстав для повернення відповідачем отриманих в якості попередньої оплати грошових коштів в сумі 1 530 025,50 грн.

При цьому суд приймає до уваги правові позиції Великої Палати а Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, яка зазначила, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Реалізовуючи зазначені правомочності суд відзначає, що відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі статтею 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони 26.04.2021 оформили договір поставки зернових культур № 26/04-2021 та додаткову угоду до нього, однак у встановленому статтею 207 ЦК України порядку їх не підписали.

Незважаючи на це, Державне підприємство перерахувало відповідачу в серпні, вересні та в жовтні 2021 кошти в сумі 1 530 025,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких є у справі.

Натомість, ТОВ "ЛЕНГО ЛТД" ні товару, що вказаний у платіжних дорученнях не поставило, ні коштів, на виконання вимоги №б/н від 13.09.2023, ДП "УКРСПИРТ" не повернуло.

Даючи правову оцінку цьому, суд приймає до уваги правові позиції, що з приводу подібних правовідносин були висловлені у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 по справі № 914/833/17. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що:

"19. Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України. З аналізу перелічених норм Суд вбачає, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів).

20. Зважаючи на положення наведених правових норм та встановлені під час розгляду справи обставини, Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність між сторонами у справі договірних правовідносин щодо виготовлення та поставки позивачу металевих конструкцій для автомийок, на підставі яких позивач сплатив відповідачеві спірну суму грошових коштів. Зазначений договір утворює правову підставу для набуття відповідачем спірної суми грошових коштів.

21. На думку Суду, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що між сторонами у справі відсутні договірні відносини, а договір №24 від 26.07.2016 є неукладеним у зв`язку з його непідписанням позивачем та недосягненням згоди з усіх істотних умов. Позаяк з встановлених судами обставин вбачається вчинення обома сторонами дій на виконання зазначеного правочину, а саме: перерахування позивачем грошових коштів із посиланням у призначенні платежу на договір №24 від 26.07.2016, виготовлення відповідачем відповідних металоконструкцій".

В свою чергу, вирішуючи даний спір по суті, суд констатує, що його учасники вчинили цілий ряд конклюдентних дій, які свідчать про виконання ними відповідного правочину. Зокрема:

- на Договорі та Додатковій угоді до нього міститься підпис та відтиск печатки відповідача;

- рахунок на оплату, що підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, містить, окрім іншого, посилання на договір поставки № 26/04-2021;

- у платіжних дорученнях №2097 від 03.08.2021; №2142 від 04.08.2021; №2643 від 13.08.2021; №3256 від 20.08.2021; № 3766 від 03.09.2021; №4417 від 10.09.2021; № 4740 від 17.09.2021; №5108 від 24.09.2021; № 5381 від 01.10.2021: №5610 від 12.10.2021 в графі призначення платежу позивачем зазначено: "Оплата згідно договору №26/04-2021 від 26.04.2021 року".

З наведеного в сукупності суд прийшов до висновку, що спір у даній справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм ЦК України, ГК України котрі їх регламентують.

Так, частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

У частині 2 статті 693 ЦК України законодавець обумовив, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У спірних правовідносинах, позивач направив на адресу свого контрагента вимогу №б/н від 13.09.2023 про повернення у семиденний строк коштів у розмірі 1 530 025,50 грн.

Зазначена вимога залишена Товариством без задоволення, кошти Державному підприємству всупереч імперативних законодавчих вказівок відповідач не повернув, що дає суду підстави вважати порушення прав позивача зі сторони його контрагента доведеним.

При цьому, суд звертає увагу учасників даного спору на те, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Вона полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому суд констатує, що Державне підприємство заявлені у справі та задоволені судом позовні вимоги підтвердило належним чином. Натомість, ТОВ "ЛЕНГО ЛТД" поданими доказами їх не спростувало. З наведеного в сукупності суд дійшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНГО ЛТД" (б. Симона Петлюри, 1а, м. Тернопіль, 37200, ідент. код 43208064) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ", (вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Київська область, 07400 ідент. код 37199618) 1 530 025 (оди мільйон п`ятсот тридцять тисяч двадцять п`ять) грн 50 коп та витрати зі сплати судового збору в сумі 18 360 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят) грн 30 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 14.12.2023

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко