Рішення

від 14.12.2023 по справі 922/4373/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4373/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІЛІ" про стягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "МЕРІЛІ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №061092 за грудень 2020 у сумі 1.934,78 грн, а також пеню за період з 17.01.2021 по 16.07.2021 у сумі 132,66 грн, 3% річних за період з 17.01.2021 по 30.06.2023 у сумі 143,10 грн, індекс інфляції з березня 2021 по червень 2023 у сумі 698,44 грн та судові витрати.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості спожитої в грудні 2020 електричної енергії на підставі Договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №061092.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 з урахуванням малозначності справи №922/43734/23 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач ТОВ "МЕРІЛІ" (споживач) приєдналося до Договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №061092 (далі - Договір) на умовах Комерційної пропозиції для малих непобутових споживачів №1 постачальника електричної енергії ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (постачальник) шляхом споживання електричної енергії. Згідно з умовами Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.8. Договору).

Відповідачем у грудні 2020 була спожита електрична енергія в кількості 671,00 кВт*год, про що свідчить наданий АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.

На підставі наданих АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" фактичних обсягів електричної енергії позивачем був сформований Акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2020 на суму 1.934,78 грн, а також виставлений рахунок за електричну енергію на суму 1.934,78 грн.

Вказаний Акт приймання-передачі електричної енергії разом із рахунком за електричну енергію надсилався 11.01.2021 позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку, про що свідчить наданий реєстр Укрпошти.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію на підставі Договору становить 1.934,78 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 13 розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Пунктом 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 передбачено, що на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Також пунктом 7 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Отже, публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не потребує підпису сторін, а укладається у порядку, визначеному вище.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Особливості постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору в грудні 2020 позивачем була продана відповідачеві електрична енергія в кількості 671,00 кВт*год. на суму 1.934,78 з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Умовами пункту 4 Комерційної пропозиції №1 (Додаток 3 до Договору) встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку споживачем.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості в розмірі 1.934,78 грн до суду не подано.

Таким чином, станом на дату розгляду справи факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в розмірі 1.934,78 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовано.

Також, крім заборгованості за електричну енергію позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 132,66 грн, 3% річних у сумі 143,10 грн та індекс інфляції в сумі 698,44 грн. Вказані суми позивач просить стягнути з відповідача.

Однак, судом встановлено, що відповідач ТОВ "МЕРІЛІ" з 19.12.2014 перебуває в процесі припинення на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з її банкрутством (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2010 у справі №2-а-44669/09/2070), про що до Реєстру внесений запис №14801130002031626.

Відповідно до статті 104 ЦК України (тут і надалі в редакції станом на дату прийняття судом рішення про припинення юридичної особи) однією із форм припинення юридичної особи є її ліквідація. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази затвердження проміжного ліквідаційного балансу учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, як того вимагає частина перша статті 111 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 111 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (частина четверта статті 112 ЦК України).

Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється. Належним способом визначено звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи.

Несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог і чинним цивільним законодавством встановлено особливий порядок їх можливого задоволення. В свою чергу, вимоги, які виникли після прийняття рішення про ліквідацію та здійснення відповідної публікації, є зобов`язаннями ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури.

Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача до відповідача із заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів.

Такого способу захисту права стягувача (кредитора) порушеного особою, що припиняється, як звернення із вимогами про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №922/416/19).

Беручи до уваги перебування відповідача в стані припинення та відсутність доказів звернення до ліквідаційної комісії відповідача з кредиторськими вимогами та відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач обрав не вірний спосіб захисту. Звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат з відповідача не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного права та відповідно про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Оскільки прийняття судом рішення про задоволення позову про стягнення з боржника, який перебуває в стані припинення, грошових коштів не свідчить про можливість ефективного захисту порушеного права позивача. Відтак не виключає необхідності в подальшому звернутись до ліквідаційної комісії відповідача щодо визнання його кредиторських вимог, та у випадку відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, повторного звернення до суду.

Враховуючи неможливість застосування судом обраного позивачем способу захисту права з огляду на його суперечність вимогам закону та неефективність, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2.684,00 грн залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "14" грудня 2023 р.

СуддяН.С. Добреля