Ухвала

від 29.11.2023 по справі 537/5284/23

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2-з/537/42/2023

Справа № 537/5284/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 року м. Кременчук

Суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Горбенко Тамари Валеріївни про забезпечення позову,

у с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 адвокат Горбенко Т.В. до пред`явлення позову звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила: 1) вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Кременчуцького району надати відомості про реєстрацію смерті ОСОБА_2 ; 2) зобов`язати Першу кременчуцьку державну нотаріальну контору надати відомості про відкриту/невідкриту спадкову справу за заявою спадкоємців ОСОБА_2 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07.11.2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., належить 11/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Власником 9/20 частин зазначеного домоволодіння є ОСОБА_2 . З часу придбання 11/20 частин житлового будинку, ОСОБА_1 жодного разу не бачив та не спілкувався з іншим співвласником. Зі слів сусідів йому стало відомо, що ОСОБА_2 помер, але ні дати його смерті, ні спадкоємців, йому невідомі. Отримати в органах державної реєстрації актів цивільного стану інформацію про реєстрацію смерті ОСОБА_2 інакше як за запитом суду неможливо, як і неможливо отримати відомості про спадкову справу в нотаріальній конторі. ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом про поділ в натурі часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та встановлення порядку користування земельною ділянкою і дані відомості йому необхідні для визначення кола відповідачів та третіх осіб.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, а також матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Частиною першою ст.81ЦПКУкраїни передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Положеннями статті 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову та зазначається, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язкувчинитипевнідії,уразіякщо спірвиникізсімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. (ч.10 ст.150 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 02.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утрудненнявиконання абоневиконання рішеннясуду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Наведене викладене у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19), від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20).

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовною заявою до територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про поділ в натурі часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та встановлення порядку користування земельною ділянкою. У нього виникли труднощі із збиранням доказів, які необхідні йому для обгрунтування своїх позовних вимог, а саме інформації про смерть співвласника домоволодіння та про прийняття його спадщини спадкоємцями.

Незважаючи на наведене, представник ОСОБА_1 адвокат Горбенко Т.В. звернулася до суді із заявою про забезпечення позову, в якій просила зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Кременчуцького району надати відомості про смерть ОСОБА_2 та зобов`язати Першу кременчуцьку державну нотаріальну контору надати відомості про відкриту/невідкриту спадкову справу за заявою спадкоємців ОСОБА_2 .

Водночас представником заявника не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про поділ в натурі часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

У свою чергу посилання на п.3 ч.1ст. 150 КПК Українияк на можливий спосіб забезпечення позовушляхом зобов`язання третіх осіб вчинити дії обраний неправильно, оскільки такий вид забезпечення позову, а саме встановлення обов`язку вчинити певні дії, застосовується у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. В даному випадку ОСОБА_1 має намір звернутися до суду із позовом, який виник не із сімейних правовідносин.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Горбенко Т.В. про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149-153,352,353ЦПКУкраїни,суддя

у х в а л и в:

Відмовити представнику ОСОБА_1 адвокату Горбенко Тамарі Валеріївні в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст ухвали складений 06.12.2023 року

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.