Рішення

від 06.12.2023 по справі 643/14021/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 06.12.2023Справа № 643/14021/21 Провадження № 2/554/3303/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Луценко Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

30.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, просить стягувати на її користь аліменти на утримання спільної неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500,00 грн. до її повноліття, а у разі її навчання, до виповнення 23 років.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подалі рішенням Московського районного суду м.Харкова від 25.01.2012 року справа № 2-7260/11 розірвано. Від шлюбу мають доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою та перебуваєна їїутриманні. Відповідач матеріальної допомоги в повній мірі на утримання дитини не надає, оскільки обов`язок по утриманню дітей є спільним обов`язком батьків, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова Харченко А.М. від 13.10.2021року відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 №2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави, вказана позовна заява підсудна Октябрському районному суду м. Полтави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Материнко М.О.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 24.02.2023 року цивільну справу прийнято до свого провадження та вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач у судове засідання не прибула, подала письмову заяву, у якій зазначила, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі і просить позов задовольнити, розглядати справу у її відсутність.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомляв, відзив на позов та жодних клопотань чи заяв до суду від останнього не надходило.

Представник третьої особи у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223ЦПК Українизі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 рокута набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

З матеріалів справи вбачається та відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.05.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила на « ОСОБА_6 ».

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню дитину, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.09.2006 року, відповідач ОСОБА_2 зазначений батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є здоровою та працездатною особою, інших осіб на утриманні - не має.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Зміст глави 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.

При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. ч. 1-3 зазначеної статті СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зазначена вимога покладається на суд лише в порядку наказного провадження (ч. 3 ст. 184 СК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам сімейного законодавства.

Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов`язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України. Разом з тим, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв`язку із об`єктивною потребою дитини сторін у забезпеченні належного матеріального утримання для дитини відповідного віку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн. щомісячно, враховуючи, що вказаний розмір аліментів не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо стягнення судового збору, суд виходить з наступного.

Частиною 6 ст.141ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Позивачем судовий збір не сплачувався з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі, що був встановлений вказаним Законом на період пред`явлення позову до суду, що становить 908,00 грн.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 264, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», 180-184, 199 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81-89, 141, 259, 263-265, 280-289, 430 ЦПК України суд -

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500,00 грн. щомісячно, з проведенням індексації відповідно до Закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову 30.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасником справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішеннянабирає законноїсили,якщо протягомстроків,зазначених вище,не поданізаява проперегляд заочногорішення абоапеляційна скарга,або якщорішення залишенов силіза результатамиапеляційного розглядусправи.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий, паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 11.10.2009.

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса: 61002, м.Харків, вул. Чернишевська,55.

Суддя М.О. Материнко