Ухвала

від 28.03.2023 по справі 752/28851/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/28851/21

Провадження № 2-др/752/58/23

У Х В А Л А

28.03.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретарі Ракоїд Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укроборонресурси», треті особи: виконуючий обов`язки Генерального директора Державного підприємства «Укроборонресурси» Мусієнко Едуард Костянтинович, Фонд державного майна України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

в провадженні Голосіївського районного суду м.Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укроборонресурси», треті особи: виконуючий обов`язки Генерального директора Державного підприємства «Укроборонресурси» Мусієнко Едуард Костянтинович, Фонд державного майна України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2023 року позов залишено без розгляду, у зв`язку з поданням в ході підготовчого провадження позивачем заяви про залишення позову без розгляду.

На адресу суду надійшла заява представника відповідача про ухвалення у даній справі додаткового рішення та вирішення питання про відшкодування судових витрат на правову допомогу у розмірі 19 600,00 грн.

На адресу суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких позивач зазначає, що підстави для стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні, адже необґрунтованість його дій не встановлена. Позивач вказує, що в якості доказів необґрунтованості дій позивача відповідач наводить рішення по іншим по цивільним справам. Зазначає, що ухвала про залишення без розгляду не свідчить про неправоту позивача або про доведеність правоти відповідача. Він як позивач добросовісно користувався процесуальними правами. Також зазначає, що перша заява відповідача по суті справи не містила розрахунку суми понесених витрат із зазначенням основних складових наданих послуг. Відзив підписано керівником підприємства, а не адвокатом. Вказує, що відсутні належні документальні підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати, суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В матеріалах справи наявні: відзив відповідача за підписом в.о генерального директора Мусієнка Едуарда Костянтиновича від 11.10.2022 року (із зазначеним попереднім орієнтовним розрахунком витрат на правову допомогу у розмірі 35 000,00 грн); відзив відповідача за підписом адвоката Гайдамаченка Вячеслава від 12.10.2022 року, до якого додано договір №1/5 про надання професійної правничої допомоги від 27.05.2022 року та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на загальну суму 35 000,00 грн; додаткова угода №1 до Договору від 06.12.2022 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 20.02.203 року на загальну суму гонорару у розмірі 19 600,00 грн; додаткова угода №01/1 від 30.09.2022 року із зазначенням вартості послуг адвоката; квитанція до прибуткового касового ордера від 20.02.2023 року на суму 19 600,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Зазначені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №521/3011/18.

Дослідивши подані представником відповідача докази, суд вважає недоведеним факт недобросовісності звернення позивача до суду з даним позовом.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.270 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укроборонресурси», треті особи: виконуючий обов`язки Генерального директора Державного підприємства «Укроборонресурси» Мусієнко Едуард Костянтинович, Фонд державного майна України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя