Рішення

від 11.12.2023 по справі 752/3463/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/3463/22

2/760/759/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

11 грудня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Мех В.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки «ФІН-ЕКО» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у лютому 2022 року звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом і просить стягнути з відповідачки 54 114. 06 гр. заборгованості по кредиту та 33 911. 19 гр. відсотків.

Посилається в позові на те, що 03 червня 2011 року відповідачка отримала в касі за касовим ордером № 892 60 000, 00 гр. кредиту.

Відповідно до п.1.1. договору кредиту плата за користування кредитом становить 41% річних.

Пунктом 4.2 договору відповідачка зобов`язалася погашати кредит та сплачувати відсотки в порядку, визначеному договором, а саме частинами щомісяця.

Останній платіж нею мав бути внесений 10 червня 2014 року.

Умови договору відповідачка не виконала, в зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 54 114. 06 гр. по кредиту та 33 911. 19 гр. відсотків.

Крім того, при укладенні договору встановлено строк позовної давності тривалістю 10 років.

Прострочена заборгованість виникла з 29 квітня 2012 року.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована судом після надходження за підсудністю з Голосіївського районного суду м.Києва 26 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 30 грудня 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці копію позовної заяви з додатками на адресу її реєстрації.

Документи на адресу відповідачки направлялися неодноразово, однак поверталися до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 11 червня 2021 року в справі № 2-6236/11, сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції.

Так, ухвала суду про відкриття провадження в справі з копією позову та додатками до нього направлялася відповідачці за її зареєстрованим місцем проживання.

Її адреса реєстрації підтверджується і Довідкою про реєстрацію місця проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/місця перебування фізичних осіб Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації.

Розшук учасників справи не віднесено до повноважень суду і такі можливості у суду відсутні.

З урахуванням цього, не дивлячись на те, що постанова Верховного Суду стосується позивача в справі, суд вважає виконаним судом обов`язок, врегульований цивільним процесуальним законодавством, при прийнятті справи до провадження суду та відкриття провадження в ній.

Відповідачці був наданий строк для надання відзиву.

На день ухвалення рішення відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що 03 червня 2011 року між сторонами був укладений Кредитний договір № 12628.

Відповідно до п.1.1. договору та підставі видаткового касового ордеру від 03 червня 2011 року відповідачці був наданий кредит у розмірі 60 000, 00 гр. під 41% річних.

Відповідно до розділу 4 кредитного договору кредит мав погашатися відповідачкою шляхом вненсення щомісячних платежів тіла кредиту у розмірі 1 666, 67 гр., а також процентів, які становили різну суму, а всього до сплати з урахуванням різної сумии процентів також була нарахована різна сума.

Останній платіж мав бути здійснений у квітні 2014 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку кредит та відсотки відповідачкою погашалися нерегулярно, з порушенням встановлених Графіком строків та в сумах менших, ніж встановлено графіком.

Згідно з розрахунком заборгованість за тілом кредиту становить 54 114. 06 гр., за відсотками - 33 911, 19 гр.

При цьому порушення умов договору наступило вже в вересні 2011 року, коли відповідачкою було сплачено суму меншу, ніж визначену графіком.

( а.с.4 - 10)

Як зазначено вище, кредит відповідачкою мав погашатися щомісячними платежами.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові в справі №520/15772/15 від 10 серпня 2022 року, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Тобто, в данму випадку до кожного щомісячного платежу має застосовуватися строк позовної давності.

При укладенні кредитного договору сторони його пунктом 10.2 дійшли згоди про зміну тривалості позовної давності до 10 років.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Право сторін на зміну тривалості строку позовної давності встановлено законом, а також узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Крім того, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», встановлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Згідно з Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд також враховує, що відповідно до .ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто позивач, з урахуванням визначених нормами процесуального законодавства принципів змагальності та диспозитивності, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Виходячи з викладеного вище, принципу диспозитивності цивільного процесу, ненадання відповідачем будь-яких заперечень з приводу суми боргу та права позивача вимагати його сплати, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням цього, сплачений позивачем судовий збір при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідачки.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 259, 509, 526, 610, 1048, 1054 ЦК України, , ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки`ФІН-ЕКО» 54 114, 06 гр. заборгованості, 33 911, 19 гр. процентів та 2 270, 00 гр. судового збору.

Позивач: Кредитна спілка «ФІН-ЕКО», адреса: бульвар Дружби народів, 32. Н.п.№86, ЄДРПОУ: 25592697.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Шереметьєва