Рішення

від 17.10.2023 по справі 160/19550/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 рокуСправа №160/19550/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Павлоградської окружної прокуратури (вул. Світличної Ганни 64а, м. Павлоград, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 0290993833) до відповідача-1: Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Межиріч, пров. Виконкомівський, 1, 51473, код ЄДРПОУ 41800745), відповідача-2: Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Межиріцької сільської ради (Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Межиріч, пров. Виконкомівський, 1, 51473), треті особи: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

03 серпня 2023 року Павлоградська окружна прокуратура звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Межиріцької сільської ради щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку;

- зобов`язати виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Межиріцької сільської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.

В обґрунтування вимог позову позивач вказав, що згідно із інформацією наданою відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Межиріцької сільської ради у 2021 році освітні навчальні заклади Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади закінчило 5 випускників із числа дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, проте одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів виплачена жодному із вказаних випускників із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського права не було.

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 2021 році закінчили освітні навчальні заклади Межиріцької сільської ОТГ та відповідно набули статусу випускників.

Ухвалою від 07 серпня 2023 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

25.08.2023 року на електронну адресу суду від представника Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення, проте відділом аналітики та судової статистики Дніпропетровського окружного адміністративного суду було зафіксовано, що пояснення не скріплені цифровим підписом заявника, тому не можуть бути належними доказами у справі.

04.09.2023 року представник Дніпропетровської обласної державної адміністрації надав пояснення по справі, де зазначив, що Павлоградською окружною прокуратурою Дніпропетровської області встановлено, що у 2021 році освітні навчальні заклади Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади закінчило 5 випускників із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

При цьому, одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів не виплачена жодному зі вказаних випускників із числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів ,вбачається, що прокурор, визначаючи позивачами Службу у справах дітей Межиріцької сільської ради та Дніпропетровську обласну державну адміністрацію фактично звернувся до суду з позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб, перелік яких наведено у позовній заяві. У даному випадку, з урахуванням положень ст. 53 КАС України служба у справах дітей Межирицької сільської ради є органом, який формально набуває статусу позивача у цьому спорі, а отже, заявлені у цій справі позовні вимоги першочергово мають бути спрямовані на захист прав та інтересів таких органів (які уособлюють інтереси держави), тому Дніпропетровська обласна державна адміністрація не є суб`єктом відносин пов`язаних із захистом прав дитини.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Павлоградської окружної прокуратури направило запит до Межиріцькому сільської голови Павлоградського району з запитом надати на адресу Павлоградської окружної прокуратури інформацію за період 2021-2022 року (по кожному року окремо), а саме:

- осіб, які протягом 2021-2022 років закінчили/закінчують навчання в освітніх закладах із числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування вказавши П1Б, рік народження та навчань заклад, який було чи буде закінчено;

- розпорядника бюджетних коштів, які надходять з метою утримання закладів загальної середньої освіти Межиріцької громади Павлоградського району Дніпропетровської області, а саме закладів освіти відповідної громади;

- вказати чи здійснювалась вказаним особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за період 2021-2022 років виплата одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

- чи вживались сільською радою, її виконавчими органами, відділом освіти або службою у справах дітей заходи претензійно-позовне характеру зокрема щодо зобов`язання виплатити одноразову допомогу дітям з відповідним статусом.

Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області надав відповідь на запит від 10.04.2023 року № 585/0/2-23, де зазначено, що у 2021 році 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування закінчили навчання у закладах Межиріцької територіальної громади: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

Також, зазначено, що службою у справах дітей Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області заходи претензійно-позовного характеру щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» не вживались у зв`язку з недостатністю фінансового ресурсу у доходній частині місцевого бюджету.

Отже спірним питанням в межах даної справи є не нарахування 5 випускникам навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в розмірі, встановленим Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтями 51, 52, 53 Конституції України визначено, що дитинство охороняються державою. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно із п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Спірні питання врегульовані Законом України від 13.01.2005р. № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342).

Відповідно до преамбули Закону - цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Статтею 3 Закону № 2342 визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, є:

створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї;

сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів;

захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей;

створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя;

забезпечення соціально-правових гарантій;

належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, сприяння в наданні реальної допомоги і підтримки підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, банківськими установами, культурно-освітніми, громадськими, спортивними та іншими організаціями.

Згідно із приписами статті 4 Закону № 2342 заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо:

мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;

житлового забезпечення на рівні, не нижчому за встановлені у Житловому кодексі Української РСР нормативи;

житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи;

мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця - встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;

мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних навчальних закладів;

мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до статті 7 Закону № 2342 органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Кабінет Міністрів України, уповноважені органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування здійснюють у межах бюджетних асигнувань розробку і виконання цільових програм щодо поліпшення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Статтею 8 Закону № 2342 визначено, що Держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.

Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Суд наголошує, що відповідно до приписів частини 7 зазначеної статті випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства (ч.9 ст. 8 Закону № 2342).

Отже, Законом України від 13.01.2005р. № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» чітко встановлено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Проте суд наголошує на тому, що зміст вищенаведеної норми свідчить про те, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення, при цьому мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений Законом та складає - не менше шести прожиткових мінімумів.

Слід зазначити, що відповідно до статті 25 Закону України "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 вказаного вище Закону встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Норми статей 25, 39-9 Закону України "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

З огляду на встановлені у ході розгляду справи обставини та зважаючи на правові норми, які їх регулюють, суд зробив висновок, що Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області протиправно не виплатив допомогу 5 випускникам навчальних закладів у 2021 році, як дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування у розмірі, встановленому Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»" від 13 січня 2005 року № 2342-IV, чим порушив їх права, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи задоволення позовних вимог суб`єкта владних повноважень та не понесення ним судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Павлоградської окружної прокуратури (вул. Світличної Ганни 64а, м. Павлоград, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 0290993833) до відповідача-1: Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Межиріч, пров. Виконкомівський, 1, 51473, код ЄДРПОУ 41800745), відповідача-2: Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Межиріцької сільської ради (Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Межиріч, пров. Виконкомівський, 1, 51473), треті особи: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Межиріцької сільської ради щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Зобов`язати Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Межиріцької сільської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 14.12.2023 року.

Суддя С.В. Ніколайчук