Рішення

від 13.12.2023 по справі 160/28887/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 рокуСправа №160/28887/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.09.2023 № 046350014016 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботу у Шахтоуправлінні Петровське Донецького виробничого об`єднання з 03.05.1978 по 07.06.1978, у Севастопольському заводі ім. В.Д. Калмикова з 11.05.1979 по 23.01.1996, у Петровський районний центр зайнятості м. Донецька з 08.10.1998 по 05.04.1999 отримання допомоги по безробіттю та призначити пенсію відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви від 12.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на призначення пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснено відповідачам про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Копію вказаної ухвали та позову з додатками 14.11.2023 та 07.11.2023 (з урахуванням ч. 6 ст. 252 КАС України) доставлено до електронного кабінету відповідача-1 у системі «Електронний суд».

Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 120 КАС України, строк на надання відзиву на позовну заяву сплив.

Відповідач-1 правом на надання відзиву, у термін, що встановлений судом, не скористався, витребувані судом докази не надав.

Відповідач-2 у наданому відзиві у задоволенні позовних вимог просив відмовити та вказав, що заяву позивача ним розглянуто в порядку екстериторіальності та правомірно відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Періоди роботи позивача згідно наданої копії трудової книжки не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки до пенсійного органу не надано оригінал трудової книжки.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, 12.09.2023 позивач після досягнення 63 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви позивачем долучено: довідку ІНН, документ про місце проживання, заяву про призначення, паспорт, диплом, довідку ВПО, довідку про відкритий рахунок в банку, копію трудової книжки.

У поданій заяві позивачем в «інших відомостях» зазначено, що оригінал трудової книжки та підтверджуючі довідки надати не може, так як працював в окупованому Донецьку та Криму. Оригінал трудової книжки залишився в Криму.

Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 19.09.2023 № 046350014016 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

Рішенням зазначено, що пенсійний вік, визначений частиною 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 63 роки.

Вік заявниці 63 роки.

Необхідний страховий стаж, визначений частиною 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить від 20 до 30 років.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою та другою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 - від 15 до 22 років.

Відповідно до пункту 2.23 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846 документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Страховий стаж особи становить 16 років 03 місяці 10 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою від 28.04.1978, оскільки заявницею надано скановану копію трудової книжки. Крім того, на титульній сторінці трудової книжки неповністю вказано дату народження.

Для зарахування періодів роботи за трудовою книжкою необхідно надати уточнюючі довідки, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи

У призначенні пенсії за віком, відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу.

Право на пенсійну виплату набуде 02.07.2025.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

За правилами статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).

Згідно із пунктом 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Зі змісту наведеного слідує, що при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення виплати пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком №22-1. Особа, яка звертається за пенсією повинна подати до пенсійного органу документи про стаж в оригіналі, проте, у разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За ч.ч. 1-2 ст. 24 Закону № 1058-IV період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII.

Згідно ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), (надалі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Аналогічні норми визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58).

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Таким чином, надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників передбачено для підтвердження спеціального трудового стажу та є необхідним лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного суду в постанові від 31.03.2020 у справі № 678/65/17.

Згідно даних спірних правовідносин, позивачем при зверненні до пенсійного органу подано копію трудової книжки із зазначенням у заяві про призначення пенсії, що її оригінал знаходиться в Криму.

Відповідачем-2 у спірному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки, оскільки заявницею подано її скановану копію, а тому для зарахування стажу за записами трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки, видані підприємствами на яких вона.

Щодо вказаних обставин суд зазначає наступне.

Згідно положень ч.1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Отже, громадянам України, які проживають/проживали на тимчасово окупованій території, гарантується реалізація права на надання соціальних послуг, у тому числі права на пенсійне забезпечення, що здійснюється відповідно до законодавства України.

Суд наголошує, що відсутність у позивача можливості надати оригінал трудової книжки, яка знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Таким чином, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі № 235/7506/16-а при розгляді питання щодо неможливості пенсійним органом здійснення перевірки відомостей щодо стажу за уточнюючою довідкою на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території, що є підставою невключення спірного періоду роботи до пільгового стажу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані обставини щодо неможливості надання оригіналу трудової книжки, з урахуванням наявності її копії, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком на загальних підставах, а тому подана копія трудової книжки має бути врахована відповідачем при призначенні пенсії.

Суд зазначає, що надана позивачем копія трудової книжки береться судом до уваги в якості первинного джерела інформації.

Згідно копії трудової книжки позивача від 28.04.1978 позивач був зайнятий у наступних періодах:

- 03.05.1978 прийнято учнем машиніста на Шахтоуправління Петровське Донецького виробничого об`єднання;

- 07.06.1978 звільнено у зв`язку із закінченням виробничої практики;

- 11.05.1979 прийнято комірником до цеху дрібних серій Севастопольского заводу ім. В.Д. Калмикова;

- 01.04.1982 переведена техніком-технологом до відділу № 55 там же;

- 01.01.1988 переведена техніком до відділу № 55 там же;

- 01.07.1991 переведена техніком-технологом до відділу № 55 там же;

- 01.11.1991 переведена комплектувальником другого розряду

- 23.01.1996 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

- 08.10.1998 призначена виплата допомоги по безробіттю, згідно ст. 29 п. 1б Закону України «Про зайнятість населення» Петровським районним центром зайнятості м. Донецька;

- 05.04.1999 припинена виплата допомоги по безробіттю, згідно ст. 30 п. 1в Закону України «Про зайнятість населення»;

- 18.05.1999 прийнята двірником Петровського управління житлово-комунального господарства «Донецьквугілля»;

- 12.08.2000 звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

- 24.09.2000 призначена виплата допомоги по безробіттю, згідно ст. 29 п. 1а Закону України «Про зайнятість» Петровським районним центром зайнятості м. Донецька;

- 13.11.2000 припинена виплата допомоги по безробіттю, згідно ст. 30 п. 1а Закону України «Про зайнятість»;

- 14.11.2000 прийнята комплектувальником до цеху з випуску конвеєрів до ДП «Петровський вуглемашзавод»;

- 01.09.2003 звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

- 21.12.2003 призначена виплата допомоги по безробіттю, згідно п. 1 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Петровським районним центром зайнятості м. Донецька;

- 15.09.2004 припинена виплата допомоги по безробіттю, згідно п.п. 12 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

- 11.10.2004 призначена виплата допомоги по безробіттю, згідно ст. 28 п. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

- 09.04.2005 припинена виплата допомоги по безробіттю, згідно п.п. 12 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

- 04.05.2005 прийнята кіоскером до ТОВ «Союздрук» Донецької області Донецьке агентство «Союздрук»;

- 31.12.2005 звільнена за переводом до ТОВ «Союздрук» Донецької області;

- 01.01.2006 прийнята кіоскером за переводом з Донецького агентство «Союздрук» до ТОВ Союздрук» Донецької області.

Суд наголошує, що запис щодо прийняття позивача кіоскером за переводом з Донецького агентство «Союздрук» до ТОВ Союздрук» Донецької області є останнім у наданій до суду копії трудової книжки.

Щодо вимог позивача про зарахування до страхового стажу періодів роботи у Шахтоуправлінні Петровському Донецького виробничого об`єднання з 03.05.1978 по 07.06.1978 та у Севастопольському заводі ім. В.Д. Калмикова з 11.05.1979 по 23.01.1996 суд зазначає наступне.

Записами 1-2 копії трудової книжки підтверджено роботу позивача з 03.05.1978 по 07.06.1978 учнем машиніста у Шахтоуправлінні Петровському Донецького виробничого об`єднання.

Крім того, записами 3-5, 8-10 підтверджено період роботи позивача з 11.05.1979 по 23.01.1996 на посадах комірника, техніка-технолога та комплектувальника (з урахуванням переводів) у Севастопольському заводі ім. В.Д. Калмикова.

Вказані записи є чіткими, зрозумілими, не містять виправлень, виконані уповноваженими особами, засвідчені їх підписами та відповідними печатками підприємств.

Разом з цим, суд зауважує, що згідно долученого до матеріалів позову алгоритму розрахунку стажу (форма РС-право), позивачу до страхового стажу зараховано 16 років 3 місяці 10 днів. Визначений трудовою книжкою період роботи учнем машиніста у Шахтоуправлінні Петровському Донецького виробничого об`єднання з 03.05.1978 по 07.06.1978 зараховано згідно вказаного алгоритму до страхового стажу позивача як навчання у вищих/середніх навчальних закладах (зараховано період з 01.01.1975 по 26.06.1978), а тому повторному зарахуванню до страхового стажу не підлягає.

Щодо доводів відповідача у спірному рішенні про неповне зазначення на титульній сторінці трудової книжки дати народження позивача.

Судом встановлено, що згідно записів на титульній сторінці копії трудової книжки, в графі «рік народження» зазначено « 1960».

Так, відповідно до 2.3 Інструкції № 162, яка діяла на час заповнення трудової книжки позивача вперше, у трудову книжку вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.

Помилки в заповненні трудової книжки та недотримання роботодавцем встановленого на той час порядку заповнення трудової книжки не можуть нівелювати відомості трудової діяльності та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним стажу, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою правильності заповнення довідок про заробітну плату, належне зберігання архівної документації, або неможливості підтвердження даних зазначених у трудовій книжці через надзвичайні або непереборні події, у тому числі війни чи ведення бойових дій на території, де розташоване підприємство, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами довідок про заробітну плату, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку їх заповнення.

При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Суд звертає увагу, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці та підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при її заповненні.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 вказаного Закону, до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Таким чином, суд наголошує, що до страхового стажу особи, яка перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна, зараховується лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітної.

Згідно записів трудової книжки, у період з 08.10.1998 по 05.04.1999 позивачу Петровським районним центром зайнятості м. Донецька призначена та здійснювалась виплата допомоги по безробіттю.

Разом з цим, згідно відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), у якому містяться дані щодо страхувальників та здійснення страхових виплат відносно позивача з 1999 року по 2014 рік, у 1999 році Петровський районний центр зайнятості м. Донецька (код 25669750) був страхувальником позивача упродовж 3 місяців 5 днів.

Суд наголошує, що відомості щодо страхування та сплати відповідних внесків до 1999 року Реєстр не містить.

Суд наголошує, що виплата допомоги по безробіттю підтверджується записами трудової книжки та частково відомостями Реєстру застрахованих осіб.

З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду щодо врахування наданої позивачем копії трудової книжки, а також зарахування пенсійним органом до страхового стажу згідно алгоритму розрахунку (форма РС-право) періоду 03.05.1978 по 07.06.1978, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню період роботи у Севастопольському заводі ім. В.Д. Калмикова з 11.05.1979 по 23.01.1996 та період отримання допомоги по безробіттю у Петровському районному центрі зайнятості м. Донецька з 08.10.1998 по 05.04.1999, що підтверджуються записами трудової книжки.

Відповідно до встановлених судом обставин, станом на 12.09.2023 (дата звернення до пенсійного органу) позивач досяг 60 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та мав страховий стаж роботи понад 30 років.

З огляду на викладене, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку, що позивач на дату звернення до пенсійного органу мав право на призначення пенсії за віком.

Щодо дати з якої має бути призначена пенсія.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З урахуванням звернення позивача із заявою до пенсійного органу 12.09.2023, тобто поза межами трьох місяців з дня досягнення визначеного абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону №1058 пенсійного віку (60 років), суд дійшов висновку, що пенсія позивачу має бути призначена з дати звернення із відповідною заявою про призначення пенсії.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Викладене свідчить, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області мало прийняти рішення на користь позивача, а саме призначити пенсію, оскільки прийняття такого рішення, з урахуванням встановлених судом обставин, не передбачало права пенсійного органу діяти на власний розсуд.

Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов у такий спосіб: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046350014016 від 19.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи у Севастопольському заводі ім. В.Д. Калмикова з 11.05.1979 по 23.01.1996 та отримання допомоги по безробіттю у Петровському районному центрі зайнятості м. Донецька з 08.10.1998 по 05.04.1999 та призначити пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі заяви від 12.09.2023.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ухваленого у справі рішення, судовий збір у розмірі 858,88 грн (з урахуванням коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, визначеного ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір») підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046350014016 від 19.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи у Севастопольському заводі ім. В.Д. Калмикова з 11.05.1979 по 23.01.1996 та отримання допомоги по безробіттю у Петровському районному центрі зайнятості м. Донецька з 08.10.1998 по 05.04.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі заяви від 12.09.2023.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 858,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 13 грудня 2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна