Рішення

від 14.12.2023 по справі 810/1091/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року м.Київ № 810/1091/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМПАС" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд") до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМПАС" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.09.2015 №125110010/2015/010066/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митних деклараціях та деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Позивач не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, подав до суду заперечення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, які подані до митного оформлення та які зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості. Вказує, що залишаються непідтвердженими обов`язкові складові митної вартості товарів, як витрати понесені на транспортування товарів, числове значення витрат понесених на страхування товарів, тому оскаржуване рішення прийнято правомірно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 відкрито провадження у справі №810/566/16 (суддя Брагіна О.Є.).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 у справі №810/566/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, на підставі якого було відкрито провадження в адміністративній справі №810/566/16, було роз`єднано в окремі провадження.

Адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.09.2015 №125110010/2015/010066/2 в автоматизованій системі документообігу "Діловодство спеціалізованого суду" присвоєно №810/1091/16, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.03.2016.

Ухвалою суду від 20.05.2016 у справі №810/1091/16 зупинено провадження до надання позивачем витребуваних документів, а саме: інвойсу №5415002484 від 09.09.2015, страхового полісу №5952 від 09.09.2015, пакувального листа №5415002484 від 09.09.2015, сертифікатів якості б/н від 09.09.2015 та походження товару S103180288 129176 від 24.08.2015; контракту №709 від 26.11.2014 р.; прайс-листа б/н та комерційної пропозиції продавця - VION Food International B.V. б/н від 09.09.2015; договору №24 від 13.03.2012 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом; угоди генерального договору добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013, за наслідками дослідження яких в копіях прийнято рішення від 15.09.2015 №125110010/2015/010066/2 про коригування митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

В силу вимог ч. 9 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

31.12.2020 на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Брагіної О.Є. від здійснення правосуддя відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.11.2020, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №810/1091/16, за результатами якого справа була передана для розгляду судді Лисенко В.І.

Частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 прийнято адміністративну справу №810/1091/16 до провадження, розпочато розгляд адміністративної справи №810/1091/16 з початку та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 поновлено провадження в адміністративній справі №810/1091/16, замінено відповідача у даній справі - Київську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, призначено підготовче судове засідання на 22.03.2023.

Протокольною ухвалою суду від 22.03.2023 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 19.04.2023.

Протокольною ухвалою суду від 19.04.2023 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження відповідно до вимог ч.9 ст. 205 КАС України.

09.11.2023 від представника позивача надійшла заява про зміну даних, зокрема, найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМПАС" та юридичної адреси з 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5 на 08129, Київська обл., Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, будинок 26, офіс 1 з проханням це врахувати при розгляді справи та зазначати оновлені дані позивача в процесуальних документах по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 21.01.2005 №13391200000000782), теперішня назва згідно даних ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМПАС".

У вересні 2015 року позивач здійснював ввезення на територію України партії товару - свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ, торгівельної марки "Food Family", придбаного у виробника VION Food International B.V. (Нідерланди), на підставі контракту від 26.11.2014 №709, митне оформлення якого здійснювалось через Київську митницю ДФС.

15.09.2015 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію №125110010/2015/180252, в якій задекларував зазначений товар, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 6240,00 євро (154861,34 грн.) та складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України у сумі 31535,00 грн. та страхування - у сумі 339,66 грн.)

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 09.09.2015 №248380; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.09.2015 №4050; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 10.09.2015 №709-100; рахунок-фактуру (інвойс) від 09.09.2015 №5415002484; пакувальний лист від 09.09.2015 №5415002484; страховий поліс від 09.09.2015 №5952; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 26.11.2014 №709; договір (контракт) про перевезення від 13.03.2012 №24; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 від 14.09.2015 ЄРД-00 №207220 інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 09.09.2015 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 09.09.2015 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 09.09.2015 №2730; сертифікат про походження товару загальної форми від 24.08.2015 №S103180288 129176 сертифікат якості від 09.09.2015 б/н; договір страхування від 06.12.2013 №101014611; заяву на перевезення вантажу від 03.09.2015 №709-100; повідомлення від 06.12.2013 №090915/1-додаток №1 до договору добровільного страхування, додаток до договору перевезення №1 від 26.06.2012, додаток до договору перевезення №3 від 01.10.2014, додаток до договору перевезення №4 від 02.02.2015.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

15.09.2015 посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару №125110010/2015/010066/2.

Як вбачається з рішення, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності.

Жодних відомостей про те, в чому саме полягає розбіжність або яка саме інформація про митну вартість товару чи її складові виявилась відсутньою, в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено.

Позивач вважаючи вищевказане рішення про коригування митної вартості товару протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

За змістом частини 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частин 7, 8 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом частини 9 статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з п. 1.14 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №599 від 24 травня 2012 року, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини 1 статті 33 МК України інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Як пояснив відповідач у своїх запереченнях, документи, що підтверджують вартість транспортування товару (рахунок на оплату транспортних послуг від 10.09.2015 №4050 та довідка про транспортні витрати від 10.09.2015 №709-100 до Договору від 13.03.2012 №24), складені перевізником на декілька днів раніше, ніж здійснювалось митне оформлення товару; до митного оформлення не представлено акт виконаних робіт, що підтверджує факт надання перевізником транспортних послуг; представлені декларантом документи щодо вартості транспортних послуг не містять відомостей про вартість експедиційних послуг як складової послуг перевізника.

Крім того, відповідач у запереченнях проти позову зазначив, що у документах, що підтверджують витрати на страхування товару виявлено розбіжності, які, на думку посадової особи митного органу, свідчать про заниження декларантом митної вартості товару. Так, згідно з даними страхового полісу від 09.09.2015 №5952, визначена між позивачем і страхувальником страхова сума становить 212285,44 грн., а контрактна вартість товару згідно з інвойсом від 09.09.2015 №5415002484 становить 6240,00 євро (154861,34 грн. за офіційним курсом НБУ на дату складання митної декларації); умовами генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 страховий тариф визначено у розмірі 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню, а згідно з даними страхового полісу від від 09.09.2015 №5952 страховий тариф становить 0,16 %.

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу витребував від декларанта додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платежі то/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправника; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експедиційні витрати.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його транспортування до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ-Ягодин") у сумі 31535,00 грн.

Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту від 26.11.2014 №709 (з урахуванням додаткових угод) та інвойсом від 09.09.2015 №5415002484 поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Нідерланди). Згідно з умовами Інкотермс FCA (…named place) це означає, що продавець має передати товар, який пройшов митне очищення (у режимі експорту), вказаному покупцем перевізнику у зазначеному покупцем місці.

Від місця поставки до місцезнаходження позивача на території України транспортування товару здійснювалось перевізником - ТОВ "Агротеп" на підставі договору від 13.03.2012 №24 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 03.09.2015 №709-100 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 09.09.2015 №248380.

Згідно з умовами вказаного договору від 13.03.2012 №24 замовник, не пізніше ніж за три дні до строку надання транспортних засобів (позивач), повинен направити перевізнику заявку на перевезення, в якій зазначити, зокрема, вид та найменування вантажу, маршрут та умови перевезення, адреси місць навантаження, розвантаження та здійснення митних формальностей, а також визначити фрахтову ставку (пункти 3.1 - 3.4 Договору). Вартість фрахту та інших послуг перевізника визначаються у заявці на перевезення, платежі та взаємні розрахунки здійснюються між замовником та перевізником на підставі акта виконаних робіт та виставленого рахунку упродовж 30 банківських днів (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до згаданої вище заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом перевізник був зобов`язаний доставити товар від місця навантаження в місті Апелдорн (Нідерланди) до місця розвантаження на території України (Броварський район, с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1 А).

Із змісту вказаної заявки вбачається, що її складено і погоджено між замовником і перевізником за декілька днів до дня навантаження товару, у заявці визначено: місце і час навантаження товару, місце розвантаження, таким чином, що маршрут транспортування товару складався з двох частин: 1) від місця навантаження до кордону з Україною; 2) по території України; оголошену вартість фрахту (обумовлена договором плата за перевезення вантажу) у сумі 44545,00 грн.; зроблено застереження на випадок збільшення вартості послуг перевізника.

Згідно з даними відбитку печатки митного органу на вказаній міжнародній автомобільній накладній (CMR) та товар перетнув кордон України 14.09.2015 і до 15.09.2015 включно перебував під митним контролем.

Розмитнення товару відбувалось 15.09.2015.

З метою митного оформлення на підтвердження транспортних витрат декларант представив митному органу вказані вище документи, а саме: договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування (з додатками); міжнародну автомобільну накладну (CMR); заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 03.09.2015 № 709-100, рахунок на оплату транспортних послуг від 10.09.2015 № 4050, а також довідку про транспортні витрати від 10.10.2015 №709-100 (про вартість витрат на транспортування від місця навантаження до кордону з Україною, а також по території України).

Згідно з рахунком на оплату транспортних послуг від 10.09.2015 №4050 та довідкою про транспортні витрати від 10.09.2015 №709-100 загальна вартість витрат по транспортуванню вантажу за маршрутом "Апелдорн (Нідерланди) - Димитрове (Україна) " збігається з оголошеною у заявці вартістю фрахту і становить 44545,00 грн., з яких: 31535,00 грн. - вартість транспортування від місця навантаження (Апелдорн (Нідерланди) до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин"); 13010,00 грн. - вартість транспортування по території України (від прикордонного переходу "Дорохуськ - Ягодин" до с. Димитрове).

Жодних суперечностей у представлених декларантом документах, що стосуються транспортування товару, судом не виявлено.

Стосовно вимог митного органу про надання акту прийому передачі та документів про оплату суд встановив, що на момент митного оформлення такі документи були відсутні, адже час їх складання ще не настав. Як вже зазначалось судом, акт виконаних робіт має складатися між замовником і перевізником по факту доставки товару до місця розвантаження на території України - с. Димитрово, Броварський район, а перерахування коштів в оплату послуг перевізника має відбуватися впродовж 30 банківських днів після виставляння рахунку та складання акту.

Таким чином, з`ясовані судом обставини дозволяють дійти висновку про безпідставність вимог митного органу, оскільки усі відомості щодо транспортних витрат були в наявності у документах, наданих декларантом для митного оформлення.

З приводу розбіжностей між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару суд зазначає наступне.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його страхування у сумі 339,66 грн.

На підтвердження вказаної суми як складової митної вартості декларант надав митному органу разом з іншими документами Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611, страховий поліс від 09.09.2015 №5952, виданий ПрАТ "Страхова компанія ГРАВЕ Україна", що є додатком до вказаного Генерального договору.

Зі змісту вказаного страхового полісу вбачається, що оголошена страхова сума становить 212285,44 грн., страховий тариф - 0,16 %, а страхова премія - 339,66 грн.

Як вже зазначалось, контрактна вартість товару згідно з інвойсом становила 6240,00 євро (у гривнях по курсу НБУ на день складання митної декларації - 154861,34 грн.)

Згідно з пунктом 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов`язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням вантажу у пункт призначення. Страховою сумою за кожним перевезенням вважається сума, заявлена страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику.

Таким чином, "страхова сума" визначає межі відповідальності страховика перед страхувальником для цілей здійснення страхових виплат в разі настання страхового випадку. При цьому, відповідальність страховика стосується не тільки відшкодування інвойсної вартості вантажу, а також й інших витрат, пов`язаних з транспортуванням, митним оформленням цього вантажу, зберіганням та іншими можливими додатковими витратами. Страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою.

Таким чином, розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження митної вартості товару.

Крім того, умовами Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 передбачено загальне положення, відповідно до якого страховий тариф становить 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню (пункт 3.6.1 Генерального договору).

У той же час, згідно з приписами пункту 3.6.3 Генерального договору розміри страхових сум визначаються страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику, а розмір страхової премії по кожному перевезенню визначається страховиком у полісі, який є невід`ємною частиною договору.

Отже, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі, який є додатком і невід`ємною складовою Генерального договору.

Дані висновки є очевидними і базуються на аналізі положень чинного законодавства і поданих декларантом документів, а висновки митного органу про те, що ці розбіжності свідчать про заниження декларантом митної вартості є безпідставними.

Крім того, суд повторно констатує, що жодних відомостей про суть виявлених розбіжностей в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено, жодних вимог на підтвердження витрат на страхування ситний орган декларанту не висував, а зауваження до документів виникли лише під час судового розгляду у зв`язку з підготовкою заперечень проти позову та додаткових пояснень.

З`ясовані судом обставини дозволяють дійти висновку про безпідставність вимог митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, оскільки твердження про розбіжності, виявлені у поданих декларантом документах, виявились безпідставними.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2015 декларант надіслав митному органу повідомлення за вих. №1757 до якого додав такі документи: прайс-лист б/н від 09.09.2015; комерційну пропозицію б/н від 09.09.2015. Крім того, декларант повідомив, що документи, які підтверджують витрати на транспортування та страхування вже надавалися митному органу разом з електронною декларацією.

Декларант також зазначив у повідомленні, що інші документи надати не має можливості у зв`язку з їх відсутністю.

15.09.2015 посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару №125110010/2015/010066/2, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Як вбачається з рішення, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються у зв`язку з невиконанням позивачем вимог Митного кодексу України; використаний резервний метод на основі наявної у митному органі інформації.

У зв`язку з викладеним, посадовою особою митного органу прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 15.09.2015 №125110010/2015/50027.

15.09.2015 позивач подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію №125110010/2015/180262, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

У зв`язку з цим Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг за митною декларацією від 15.09.2015 №125110010/2015/180262.

Суд вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних відомостей про суть виявлених розбіжностей в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено, жодних вимог на підтвердження витрат на страхування митний орган декларанту не висував, а зауваження до документів виникли лише під час судового розгляду у зв`язку з підготовкою заперечень проти позову та додаткових пояснень.

Суд вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме: відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Аналогічна правова позиція викладена у поставі Верховного Суду від 11.11.2019 у справі №810/1819/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані ТОВ "Фоззі-Фуд" документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Вказані вище обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.09.2015 №125110010/2015/010066/2.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.