Рішення

від 13.12.2023 по справі 320/10575/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року № 320/10575/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №39070705 від 10.03.2023, винесене Головним управлінням ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що контролюючий орган безпідставно оскаржуваним рішенням зменшив розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 237413,00 грн, з тих підстав, що контрагента позивача (ТОВ «БУДКОМ-НІКО») відповідним рішенням віднесено до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку з наявністю ознак щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки показники декларації з ПДВ за листопад 2022 року по контрагенту ТОВ «БУДКОМ-НІКО» сформовані за господарськими операціями, які підтверджені первинними документами та які дають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у їх здійсненні, та містять усі необхідні відомості, що є для позивача підставою для формування показників податкового кредиту.

Окрім того, позивач вказує, що згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Мотивуючи відзив, відповідач зазначає, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковим контрагентом, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування. Відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2018 у справі №2а-4259/12/1070, зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза», здійснюючи свою діяльність, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС Київської області (м. Бориспіль).

На підставі направлень від 06.02.2023 за №652/10-36-07-05, №653/10-36-07-05 та наказу від 31.01.2023 № 126-п ГУ ДПС у Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено Акт №2382/10-36-07-05/30365130 від 17.02.2023 та прийнято податкове повідомлення - рішення №39070705 від 10 березня 2023 р.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення послугувало порушення позивачем вимог 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за листопад 2022 року на суму 237413,00 грн.

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення податкового органу протиправним, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентує стаття 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як визначено пунктом 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія, різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За змістом статті 200 ПК України платники податку мають право на бюджетне відшкодування відповідно за їх заявою про повернення суми бюджетного відшкодування після узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у визначених випадках - за результатами документальної перевірки.

З урахуванням наведеного саме на контролюючий орган покладається обов`язок перевірки правильності декларування показників податкової декларації платника ПДВ. Поряд з тим встановлення завищення (заниження) окремих показників податкової декларації, а так само відмова у бюджетному відшкодуванні ПДВ має відбуватися у встановленому порядку та спосіб; висновки податкового органу мають відповідати положенням чинного законодавства.

У свою чергу положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тобто, формування і підтвердження даних декларацій відбувається на підставі документів, визначених в абзаці першому пункту 44.1 статті 44 ПК України, а тому питання законності декларування відповідних показників зводиться до підтвердження їх первинними документами.

Статтею 1, частинами першою, другою статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» установлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що у підсумку в акті перевірки контролюючим органом сформовано висновок про порушення позивачем підпунктів 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за листопад 2022 року на суму 237413,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» та ТОВ «Будком-Ніко» у листопаді 2022 року мали нереальний характер, оскільки укладення правочину між вказаними сторонами без його виконання не свідчить про здійснення господарської діяльності, окрім того, відносно ТОВ «Будком-Ніко» податковим органом прийнято рішення про віднесення останнього до критеріїв ризиковості платників податків.

У цьому контексті суд зазначає, що між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» та ТОВ «Будком-Ніко» укладено договір від 28.08.2021 №28/08/21, відповідно до якого ТОВ «БУДКОМ-НІКО» бере на себе зобов`язання власними та залученими силам і засобами, зі своїх та придбаних матеріалів і обладнання відповідно до проектно-кошторисної документації на РР, встановлених норм і правил, на власний ризик виконати усі ремонтні роботи, а саме: ремонт приміщання 2-го поверху виробничого корпусу адміністративного корпусу ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Олега Кошового, буд.2 в обумовлені цим Договором строки, а Замовник бере на себе зобов`язання прийняти закінчені роботи і сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

У подальшому, ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» виписані податкові накладні: №10 від 24.11.2021, №8 від 08.11.2021, №31 від 18.11.2021 та сплачено за послуги, що підтверджується платіжним дорученням №1191 від 01 вересня 2021 року.

Як зазначено в Акті перевірці на сторінках 9, 10, ТОВ «БУДКОМ-НІКО» має основний діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Має працівників у кількості 32 осіб станом на 4-й квартал 2021 року. Має основні засоби та об`єкти оподаткування, що становлять 8 697 320 грн. Має оптовий склад за адресою: м.Київ, і Сім`ї Хохлових, буд. 3.

Отже, ТОВ «БУДКОМ-НІКО» має всі можливості для виконання робіт покладених на його умовами згаданого договору.

З огляду на викладене, безпідставними є висновки відповідача, викладені в Акті перевірці, про те, що укладання між вказаними сторонами правочину без його виконання не свідчить про здійснення господарської діяльності, оскільки матеріалами справи підтверджено виконання сторонами умов договору від 28.08.2021 №28/08/21, що вказує на реальність господарської операції.

Суд наголошує, що, вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також суд зауважує, що виявлення податковим органом факту відповідності ТОВ «Будком-Ніко» критеріям ризиковості платника податку відбулось у грудні 2021 року (рішення від 08.12.2021 № 218788), тоді як надання послуг мало місце у листопаді 2021 року (податкові накладні: №10 від 24.11.2021, №8 від 08.11.2021, №31 від 18.11.2021). Тобто, на момент укладання договору та надання послуг контрагент позивача не перебував у списку ризикових платників податків, а матеріали справи не містять доказів, що саме надання позивачу послуг ТОВ «Будком-Ніко» відбувалася з будь-якими порушеннями.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про наявність у нього права на формування податкового кредиту за листопад 2022 року на 237413,00 грн на підставі господарських операцій із ТОВ «Будком-Ніко» є обґрунтованими.

Отже, податкове повідомлення - рішення №39070705 від 10 березня 2023 р. про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за листопад 2022 року на суму 237413,00 грн, не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Тож, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3561,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 11140 від 30.03.2023 (2684,00 грн), №11145 від 31.03.2023 (877,20 грн).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №39070705 від 10.03.2023, винесене Головним управлінням ДПС у Київській області.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» (код ЄДРПОУ: 30365130) судовий збір у сумі 3561,20 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.