Рішення

від 11.12.2023 по справі 400/13097/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2023 р. № 400/13097/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Дидіної А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного сільськогосподарське підприємство "АСКЕР", вул. Зоряна, 10,Зелений Яр,Миколаївський район, Миколаївська область,57136,57136, Миколаївська обл. Миколаївський район, сели,и до Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150, пр. Перемоги, 14,Київ,01135 Відділ державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056, провизнання протиправною та скасування постанови від 04.07.2023р. №018247,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «АСКЕР» звернулось до адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.07.2023 №018247.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтував тим, що його притягнули до відповідальності за відсутність у водія вантажного автомобіля підприємства картки водія до цифрового тахографа. Але, на думку позивача, вимоги про облаштування транспортного засобу тахографами передбачені лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів та пасажирів. У ПСП «АСКЕР» відсутній вид економічної діяльності перевезення вантажів, що підтверджується витягом з ЄДР, а відповідно до п.1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті№385 вона поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Законодавство не передбачено іншого порядку повірки та адаптації тахографів, крім того, що визначений Інструкцією. Таким чином, законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників. Абзацом ч.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, переліку яких визначений ст.39 та 48 цього Закону штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, штраф передбачено за відсутність протоколу повірки та адаптація тахографа при наданні послуг з перевезення вантажів. Однак, позивача не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, оскільки перевозив власний вантаж.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що всі вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, обов`язковою є наявність картки водія у разі обладнання цифровим тахографом. Відповідно до п.1.4 Положення про робочий час і час відпочинку, зазначені вимоги розповсюджується і на підприємства, які перевозять вантажі на власному транспорті для власних потреб.

В судовому засіданні 11.12.2023 представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити. Представник позивача просив розглянути справу без його участі.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство «АСКЕР» зареєстровано юридичною особою 21.02.2006. Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування та ін.

ПСП «АСКЕР» використовує у своєї господарської діяльності вантажний автомобіль КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 .

17.05.2023 зазначений автомобіль КАМАЗ, під керування водія ОСОБА_1 перевозив вантаж зерна с. Зелений Яр Миколаївського району Миколаївської області до експортеру ТОВ «Ніка-Грейн» в с. Новосільске Ізмаїльського району Одеської області.

На 21 км автодороги М-14 Одеса-Мелітополь автомобіль був зупинений для перевірки співробітниками Державної служби України х безпеки на транспорті.

Під час перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, було встановлено, що автомобіль обладнаний цифровим тахографом, але у водія ОСОБА_1 відсутня особиста картка водія, про що було складено Акт №356673.

04.07.2023 уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Акту №356673, та винесла Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ018247, яким ПСП «АСКЕР» визнано винним у перевезення вантажів, за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме особистої картки водія ОСОБА_1 до цифрового тахографа транспортного засобу, та притягнуто до відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Мінтрансу від 07.06.2010 № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу №385 від 24.06.2010, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР , або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до ст.60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, ст.48 Закону, передбачає обов`язок автомобільного перевізника мати інші документи, які передбачені законодавством. П.6.1 Положення, та п.3.3 Інструкції, передбачають обов`язок для водіїв вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн мати тахографи та відповідну картку водія до нього. За відсутність цих документів, ст.60 Закону, передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Щодо аргументів позивача про те, що обов`язок мати тахограф та відповідно картку водія, розповсюджується лише на автомобільних перевізників, які здійснюють комерційні перевезення, на замовлення інших осіб, суд вважає за необхідно зазначити наступне.

У ст.ст.48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» обов`язок мати документи та відповідальність за їх відсутність передбачена для автомобільних перевізників.

Відповідно до ст.1 Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, ст.1 Закону, чітко визначає, що автомобільними перевізниками є не лише ті, хто здійснює перевезення вантажів на комерційній основі, а навіть і ті, хто перевозить вантажі за власний кошт, тобто перевезення для власних потреб.

Вимоги про необхідність обладнання автомобілів пристроями для обліку часу водіїв, виникли у зв`язку з приєднанням України у 2008 році до Конвенція Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті.

Відповідно до ст.1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів.

Стаття 2 Конвенції, а також п.1.4 Положення, передбачають випадки коли вимоги про обмеження та обліку часу найманого водія не застосовуються, зокрема це стосується перевезення, здійснювані сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, настільки наскільки ці перевезення виконуються тракторами або іншими машинами, призначеними для місцевих сільськогосподарсьих робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Позивач є сільськогосподарським підприємством, та виконував перевезення вантажу для власних потреб, але оскільки його маршрут пролягав між різними областями, у цьому випадку ніяк не можливо стверджувати, що йде мова про місцеві сільськогосподарські роботи, тому виключення передбачене п.1.4 Положення, не може бути застосовано.

Законодавство однаково покладає обов`язок ведення обліку робочого часу найманого водія автомобільним перевізником, який здійснює перевезення на замовлення інших осіб (на комерційній основі), так і за власний рахунок (перевезення вантажів для власних потреб), тому аргументи позивача суд не приймає, як належні.

Факт відсутності 17.05.2023 у найманого водія ОСОБА_1 картки водія для цифрового тахографа, позивачем не заперечується.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірне застосовував до позивача, як автомобільного перевізника адміністративно-господарський штраф. Розмір штраф обраховано правильно.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "АСКЕР" (вул. Зоряна, 10,Зелений Яр, Миколаївський район, Миколаївська область,57136 13851610) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150 39816845) Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 ) відмовити повністю.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 14.12.2023